8 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/23677/25
провадження № 51-3835 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
установила:
Як убачається з матеріалів за касаційною скаргою, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва 4 серпня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання представника власника майна про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62023000000000004, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 січня 2023 року.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.
Суддя Київського апеляційного суду, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), 25 вересня 2025 року, відмовив у відкритті провадження за поданою скаргою.
ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оспорювану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що положення ст. 174 та п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвал про арешт майна або відмову в ньому, а й ухвали про відмову в скасуванні арешту майна, адже таке рішення призводить до однакових правових наслідків - втручання в право особи на мирне володіння майном.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.
Додатковий протокол до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 1) гарантує кожному право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Правосуддя в Україні здійснюється судами відповідно до визначених законом процедур судочинства (ч. 1 ст. 5 Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»). Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ст. 1 КПК).
Провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції регламентовано в главі 31 розділу V КПК.
Частиною 3 ст. 392 вказаного Кодексу установлено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У ст. 309 КПК визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Зокрема, п. 9 ч. 1 ст. 309 вказаного Кодексу передбачено апеляційне оскарження ухвал суду про арешт майна або відмову у цьому.
Апеляційний суд установив, що ухвала слідчого судді від 4 серпня 2025 року, прийнята в порядку ст. 174 КПК, якою було відмовлено скаржнику в скасуванні арешту майна, до цього переліку не входить, а тому і не підлягає апеляційному оскарженню.
Наразі такий підхід узгоджується з висновками, викладеними у постановах об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року та 20 травня 2024 року (справи № 569/17036/18, № 712/191/23).
За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою представника ОСОБА_4 суддя апеляційного суду діяв згідно з вимогами ч. 4 ст. 399 КПК, а посилання у касаційній скарзі на протилежне та прийняття такого рішення всупереч нормам права є неспроможними.
Оскільки з касаційної скарги, копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів судового провадження.
Тому з огляду на викладене та п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3