06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 462/1067/25
провадження № 51-2189км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142390000023 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з положеннями статті 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18 лютого 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 6 367 гривень 20 копійок процесуальних витрат.
Вирішено питання про речові докази, а саме: цифровий носій CD-R диск із відеозаписом події, яка мала місце 18.01.2025 за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 4, з портативних відеореєстраторів працівників УПП у Львівській області ДПП ухвалено залишити при матеріалах кримінального провадження; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_1 ухвалено знищити.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим й засуджено за те, що він, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, 18 січня 2025 року о 15:50, керуючи транспортним засобом марки «LADA VESTA» на вулиці Кульчицької, 4 у місті Львові, був зупинений працівниками патрульної поліції та пред'явив на їх вимогу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із серійним номером НОМЕР_1 , видане 19.04.2019 на автомобіль марки «LADA VESTA GFK110» на ім'я ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що вказане свідоцтво є підробленим, й таким чином використав завідомо підроблене свідоцтво на автомобіль, під час керування якого був зупинений.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року вирок щодо ОСОБА_6 було залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, передчасно та незаконно ухвалив рішення про знищення речового доказу - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_1 .
Висновок апеляційного суду про можливість залишення у матеріалах кримінального провадження лише справжніх документів суперечить положенням п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, а також не ґрунтується на жодних нормах чинного процесуального закону.
Прокурор зазначає, що протиправні дії ОСОБА_6 кваліфіковано лише як використання завідомо підробленого документа за ч. 4 ст. 358 КК України, адже факт підроблення вказаного офіційного документа є предметом в межах іншого кримінального провадження за ч. 1 ст. 358 КК України.
Як наслідок, знищення вказаного підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу унеможливить проведення ефективного розслідування та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні щодо підробки цього офіційного документа.
Вважає, що документ, який визнано речовим доказом, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із серійним номером НОМЕР_1 , необхіднозалишити при матеріалах кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу частково, вбачаючи, що касаційний суд може самостійно змінити ухвалу апеляційного суду, а також в порядку положень ст. 433 КПК України й вирок місцевого суду, для усунення зазначеної вище помилки.
Іншим учасникам провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 358 КК України, аспекти призначення покарання в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого від 19.01.2025 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із серійним номером НОМЕР_1 було визнано речовим доказом (т. 1 а.п.26), тому питання щодо його подальшої долі після розгляду кримінального провадження по суті необхідно вирішувати на підставі положень п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Верховний Суд не погоджується із висновком апеляційного суду про те, що підроблений документ підлягає знищенню або передачі відповідним органам, а п. 7 ч.9 ст.100 КПК України застосовується лише до оригінальних документів, оскільки цей висновок не ґрунтується на нормах чинного кримінального процесуального закону.
В цьому аспекті колегія суддів слідує позиції, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (справа № 761/14998/17, провадження № 51-6870км18).
При цьому з урахуванням того, що в касаційній скарзі прокурор оскаржує лише ухвалу апеляційного суду, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду та у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок суду першої інстанції в частині вирішення питання про долю речового доказу, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_1 , підлягають зміні.
Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Залізничного районного суду м. Львова від 18 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення питання про долю речового доказу змінити.
На підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером НОМЕР_1 , що є речовим доказом, залишити в матеріалах кримінального провадження.
В решті вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3