08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 521/11522/13-ц
провадження № 61-7253св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке змінило свою назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), та просили: припинити договір поруки від 26 грудня 2006 року № 07- 15/1327, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк»; розірвати іпотечний договір (майнова порука) від 26 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк».
На обґрунтування позову зазначали, що 26 грудня 2006 року АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 2006/13-2.06/1080, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 80 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2013 року. Додатковою угодою № 1 від 16 вересня 2010 року строк погашення кредиту продовжений до 25 грудня 2018 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором 26 грудня 2006 року ОСОБА_1 уклала з банком договір поруки № 07-15/1327, строк дії якого був продовжений додатковою угодою №1 від 16 вересня 2010 року. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 виступила майновим поручителем виконання зобов'язань ОСОБА_2 . Також, у якості забезпечення виконання основного зобов'язання 26 грудня 2006 року вони уклали з банком іпотечний договір (майнова порука), за умовами якого передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
На момент звернення до суду ОСОБА_2 не виконує зобов'язання за кредитним договором протягом тривалого часу.
Враховуючи викладене, посилаючись на частину четверту статті 559 ЦК України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня 2013 року позов задоволено.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 липня 2013 року та призначено справу до розгляду в загальному порядку. Крім того, цією ухвалою замінено АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Альфа Банк» задоволено. Припинено договір поруки від 26 грудня 2006 року за № 07-15/1327, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк». Розірвано іпотечний договір (майнова порука) від 26 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк».
Суд першої інстанції виходив з того, що pгідно частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
З договору поруки вбачається, що він діє до 25 грудня 2018 року, після чого порука припиняється. Однак, відповідно до пункту 4.5. договору кредиту, у разі невиконання позичальником зобов'язань з повернення кредиту протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник, в такому випадку повинен в повному обсязі погасити кредит зі сплатою процентів за час користування та нараховані штрафні санкції.
Позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, а кредитор, в свою чергу, не звертається з вимогою про повернення кредиту, тому в цьому випадку підлягає застосуванню частина четверта статті 559 ЦК України.
Оскільки договір поруки від 26 грудня 2006 року № 07-15/1327 підлягає припиненню, розірванню також підлягає іпотечний договір (майнова порука) від 26 грудня 2006 року, оскільки майно було передане у заставу на виконання зобов'язань, що випливають з договору поруки.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором № 2006/13-2.06/1080 від 26 грудня 2006 року, строк дії якого додатковою угодою № 1 від 16 вересня 2010 року був продовжений до 25 грудня 2018 року, на час звернення у липні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду з цим позовом не сплив, а у зв'язку з відсутністю відповідної вимоги кредитора у позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 не виник обов'язок достроково (тобто до 25 грудня 2018 року) повернути кошти за кредитним договором.
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для висновку про припинення договору поруки від 26 грудня 2006 року № 07-15/1327.
Зі змісту іпотечного договору від 26 грудня 2006 року вбачається, що належна позивачам квартира передана в іпотеку банку з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором № 2006/13- 2.06/1080 від 26 грудня 2006 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 16 вересня 2010 року.
Отже, іпотечний договір забезпечує не зобов'язання поручителя, які випливають з договору поруки, а зобов'язання позичальника за кредитним договором і тому вимога про його розірвання задоволенню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга в межах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, мотивована тим, що апеляційний суд порушив права позивачів на право брати участь в справі особисто або через свого представника.
Він декілька років проживає за адресою: АДРЕСА_2 , однак на цю адресу повістки про виклик до суду та інші процесуальні документи не надходили, відтак він не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи апеляційним судом та не був викликаний в судове засідання, призначене на 19 грудня 2023 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
28 серпня 2024 року справа № 521/11522/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, в результаті чого апеляційний суд розглянув справу та ухвалив судове рішення без його участі.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд надсилав ОСОБА_2 судові повістки-повідомлення за адресою зареєстрованого його місця проживання ( АДРЕСА_3 ), ця адреса зазначена ним у позовній заяві, а також у клопотанні про відкладення розгляду справи, направленому до Малиновського районного суду м. Одеси 07 лютого 2022 року.
Всі судові повістки-повідомлення про розгляд справи, в тому числі про судове засідання, призначене на 19 грудня 2023 року, які направлялися Одеським апеляційний судом на адресу ОСОБА_2 , повернулись до апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
ОСОБА_2 не повідомляв суд про зміну адреси місця його проживання (перебування, знаходження), що є його процесуальним обов'язком (частина перша статті 131 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про судове засідання, призначене на 12 грудня 2023 року відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, тому доводи його касаційної скарги про неналежне повідомлення є необґрунтованими.
Таким чином, аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко