08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 638/14535/21
провадження № 61-2024св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирна Тетяна Василівна,
боржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 червня 2023 року в складі судді Штих Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
Короткий зміст вимог подання та судових рішень у справі
У квітні 2023 року старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирна Т. В. (далі - старший державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного МУ МЮ Мирна Т. В.) звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні у державного виконавця знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м. Харкова у справі № 638/14535/21 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 6 969,29 грн.
В ході примусового виконання вказаних виконавчих листів державним виконавцем направлялися запити до органів, що реєструють право власності, податкових органів щодо з'ясування джерел отримання доходу боржником.
Згідно отриманих відповідей, за ОСОБА_3 не зареєстровані транспортні засоби, відсутні відомості щодо речових прав на нерухоме майно боржника, також вона не має джерел доходу та відкритих рахунків в банківських установах.
Разом з тим, було з'ясовано, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку - 1/10 частинанежитлових приміщень № 53-1-:-53-4 загальною площею 68,8 кв. м, літ. «А-8», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , тому наявні підстави для звернення стягнення на вказане майно упорядку статті 440 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року, подання задоволено.
Звернено стягнення на 1/10 частину нежитлових приміщень 1-го поверху № 53- 1-:-53-4 загальною площею 68,8 кв. м, літ. «А-8», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка не зареєстрована у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 , та згідно з Державним реєстром прав на нерухоме майно значиться зареєстрованою за ОСОБА_4 , для виконання ОСОБА_1 зобов'язань за виконавчими листами у справі № 638/14535/21, виданими Шевченківським районним судом м. Харкова 16 січня 2023 року.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 є власником 1/10 частки вищевказаного нежитлового приміщення внаслідок прийняття спадщини, однак право власності на це нерухоме майно за нею не зареєстроване, що обмежує державного виконавця у вчиненні дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а саме у зверненні стягнення на спірне нерухоме майно. Враховуючи, що рішення боржником не виконане, а державний виконавець зобов'язаний вживати всіх можливих заходів для виконання рішення суду, подання державного виконавця є обґрунтованим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала, щоу неї достатньо коштів та рухомого майна для сплати боргу, наприклад, розмір її пенсії становить понад 10 000,00 грн.
Суд не встановив, у зв'язку з якими обставинами вона не могла реалізувати свої права як спадкоємиця та зареєструвати право власності на спірне майно.
Державний виконавець, подаючи до суду сфальшоване безпідставне подання про позбавлення її як боржника прав на нерухоме майно, діяв упереджено та порушив принципи належного урядування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Харкова.
25 квітня 2025 року справа № 638/14535/21 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
За змістом частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Отже, суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника у випадку відсутності державної реєстрації права власності на це майно за боржником в установленому законом порядку.
Встановлено, що на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного МУ МЮ перебувають: виконавчий лист № 638/14535/21, виданий 16 січня 2023 року Шевченківським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 061,29 грн; виконавчий лист № 638/14535/21, виданий 16 січня 2023 року Шевченківським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000,00 грн; виконавчий лист № 638/14535/21, виданий 16 січня 2023 року Шевченківським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908,00 гривень.
Державним виконавцем на підставі статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» об'єднано вказані виконавчі провадження у зведене.
В ході примусового виконання державним виконавцем направлено запити до органів, що реєструють право власності, податкових органів щодо з'ясування джерел отримання доходу боржником.
Згідно відповіді УДАІ ГУВСУ в Харківській області за боржником автотранспортні засоби не зареєстровано
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у Державному реєстрі відомості щодо речових прав на нерухоме майно боржника відсутні.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України боржник не має джерел доходу та відкритих рахунків у банківських установах.
Стягувач ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця із заявою, в якій повідомила, що її чоловіку ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належали нежитлові приміщення 1-го поверху № 53-1-:-53-4 загальною площею 68,8 кв. м, літ. «А-8», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно він заповів своїй дружині ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіною С. Ю. було заведено спадкову справу № 37/2020.
Крім дружини ОСОБА_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , із заявою про прийняття спадщини звернулась матір спадкодавця ОСОБА_1 , яка має право на обов'язкову частку у спадщині.
Незважаючи на прийняття спадщини, ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про право на спадщину на належну їй частку у праві власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 53-1-:-53-4 загальною площею 68, 8 кв. м, літ. «А-8», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що боржник не має грошових коштів та іншого майна, на яке приватним виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, дійшов правильного висновку про задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що боржник отримує пенсію, що дозволяє їй погасити незначний борг, оскільки відповідно до абзацу 19 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Окрім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не надала належні та достатні докази на підтвердження того, що, будучи обізнаною про ухвалення судових рішень про стягнення з неї грошових коштів та відкриття виконавчих проваджень, вона вчиняла дії, спрямовані на виконання виконавчих листів.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування
оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності
переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза
межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко