ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
09.10.2025Справа № 910/11967/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, кімната 255)
До Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States) (811, Вермонт Авеню, NW, Вашингтон, Округ Колумбія, 20571, США)
Про визнання відсутнім права та кореспондуючого йому обов'язку
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс" (надалі - ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів (надалі - Ексім Банк США або Банк), в якому просить суд:
- Визнати у Банку відсутнім права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" (і.к. 39838125) за кредитними договорами від 27.03.2013 та 13.09.2013 на підставі Доповнення №1 та приєднання до кредитного договору від 06.04.2016 та кореспондуючого цьому праву обов'язку.
- Визнати у Банку відсутнім право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім" (і.к. 32665494) за кредитними договорами від 27.03.2013 року та 13.09.2013 року на підставі Доповнення №1 та приєднання до кредитного договору від 06.04.2016 та кореспондуючого цьому праву обов'язку.
- Визнати у Банку відсутнім право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВАТОР-АГРО" (і.к. 36913885) за кредитними договорами від 27.03.2013 та 13.09.2013 на підставі Доповнення №1 та приєднання до кредитного договору від 06.04.2016 та кореспондуючого цьому праву обов'язку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ексім Банк США своїми діями, а саме поданням позову, який розглядається в межах господарської справи № 917/209/24, предметом якої є тому числі, визнання недійсними з підстав їх фраудоторності договорів іпотеки №№ 732, 3778, 734, укладених між позивачем (ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс") як іпотекодержателем та іпотекодавцями - ТОВ "Агротермінал Констракшн", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" про передачу в іпотеку нерухомого майна (три об'єкти, що знаходяться в Сумській, Полтавській та Рівненській областях України), не визнає прав позивача як іпотекодержателя, а також не визнає права іпотекодавців передавати іпотечне майно в іпотеку, оскільки іпотекодавці є поручителями та зобов'язаними особами щодо повернення кредиту Банку за кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2023.
За твердженням позивача, дана обставина є підставою для подання даного позову для захисту права позивача у правовій визначеності щодо наявності в нього прав на іпотечне майно як іпотекодержателя.
Так, з відкритих джерел (Єдиного державного реєстру судових рішень), судом встановлено, що Ексім Банк США звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів: ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім" (майнові поручителі) та ТОВ "Монополіум Фінанс", АТ "Фавор" (фінансові компанії - іпотекодержателі частини об'єктів зернових елеваторів), в якому заявив вимоги немайнового характеру про визнання:
- укладеними та дійсними 6 (шість) додаткових договорів поруки;
- дійсними 12 (дванадцять) додаткових договорів забезпечення (іпотеки);
- недійсними 4 (чотири) фраудаторні договори іпотеки;
- іпотечних права Ексім Банку США на 3 (три) об'єкти нерухомості - зернові елеватори Заводське, Степанівка, Дубно та допоміжні споруди.
Банком у справі № 917/209/24 також заявлено вимоги майнового характеру про стягнення солідарно з відповідачів (поручителів) заборгованості за 2 (двома) кредитними договорами від 27.03.2013 та від 13.09.2013 в загальній сумі 79 298 546,40 доларів США (складається з тіла кредиту, процентів та витрат) та звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно (зернові елеватори), передане на виконання перших та других договорів іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.
За вказаним позовом відкрито провадження у господарській справі № 917/209/24, спір по якій стосується виконання майновими поручителями - ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" умов кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013 та забезпечувальних (іпотечних договорів), укладених між Ексім Банком США, позичальником та майновими поручителями, а також цей спір безпосередньо пов'язаний з належним поручителям нерухомим майном - зерновими елеваторами, які були передані в іпотеку фінансовим компаніям - відповідачам ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" на підставі відповідних договорів іпотеки, які, за доводами Банку, є фраудаторними, суперечать умовам кредитних договорів та порушують права Ексім Банку США.
За висновками Верховного Суду у постанові від 18.07.2024 року у справі № 917/209/24, майнові вимоги Ексім Банку США про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на нерухоме майно є похідними від його немайнових вимог про визнання недійсними фраудаторних іпотечних договорів, укладених майновими поручителями з фінансовими компаніями, оскільки, у випадку задоволення майнових вимог Ексім Банку США можливе ефективне виконання судового рішення шляхом примусового продажу майна (окремих об'єктів зернових елеваторів), які були передані у фраудаторні іпотеки, тобто задоволення майнових вимог Ексім Банку США безпосередньо залежить від задоволення немайнових вимог про визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки.
Тобто, позивач вбачає фраудаторність та підстави недійсності договорів іпотеки, укладені між майновими поручителями та фінансовими компаніями, саме в порушенні зобов'язань перед Ексім Банком США за кредитними договорами (пункт 10.06 (g) кредитних договорів), а також в меті укладення таких іпотечних договорів - ухилення від виконання зобов'язань перед Банком та непогашення заборгованості перед кредитором.
Підставою звернення позивача з позовними вимогами у справі № 917/209/24 (майнового та немайнового характеру) є порушення відповідачами - майновими поручителями взятих на себе зобов'язань за кредитними та забезпечувальними (іпотечними) правочинами. Підставою пред'явлення позовних вимог про визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки є також неналежне виконання відповідачами (майновими поручителями) взятих на себе зобов'язань за цимм же кредитними договорами (пункт 10.06 (g) кредитних договорів).
Предметом судового дослідження у справі № 917/209/24 як за позовними вимогами майнового характеру, так і за немайновими вимогами є обставини виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли в межах одних кредитних правовідносин (однієї кредитної історії) за кредитними та забезпечувальними (іпотечними) правочинами, а також мета укладання іпотечних договорів між поручителями та фінансовими компаніями, що свідчить про те, що в межах розгляду господарської справи № 917/209/24 в обов'язковому порядку будуть досліджуватися факти наявності чи відсутності права вимоги Банку до майнових поручителів - ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро", ПАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім" як зобов'язаних осіб за кредитними договорами від 27.03.2013 року та 13.09.2013 року, оскільки за твердженням Банку вказані зобов'язані особи забезпечували виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів, в тому числі, шляхом передачі в іпотеку Банку нерухомого майна.
У даному позові позивачем (ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс") окреслено предмет позову як визнання відсутнім право вимоги Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро", Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім" як Зобов'язаних осіб за кредитними договорами від 27.03.2013 року та 13.09.2013 року.
Фактично позивач у даному позові просить визнати відсутнім право вимоги Банку не до нього, а до Зобов'язаних осіб, що по суті є встановленням факту, який може мати преюдиційне значення при розгляді спору про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно Зобов'язаних осіб, тобто вимог, які розглядаються в межах господарської справи № 917/209/24.
Висновки суду
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані документи, проаналізувавши відкриті дані з ЄДРСР щодо розгляду справи № 917/209/24, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не підвідомчий жодному суду в окремому позовному провадженні, а позовні вимоги за своєю суттю не є способом відновлення порушення прав або охоронюваних інтересів позивача, а є вимогою про встановлення фактичних обставин (юридичних фактів), що входять до предмету доказування в межах розгляду господарської справи № 917/209/24.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. рішення від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 цього Кодексу господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Наведені норми процесуального права підлягають застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів щодо розгляду в окремому судовому провадженні або коли право чи інтерес, про порушення якого стверджує позивач, не підлягають судовому захисту в судах України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразового роз'яснювала, що припис "суд закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства" (пункт 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України) стосується як позовів, які не можна розглядати за правилами господарського або цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц, від 20.03.2019 у справі №295/7631/17, від 21.08.2019 у справі №761/35803/16-ц, від 18.09.2019 у справі №638/17850/17, від 08.11.2019 у справі №910/7023/19, від 20.11.2019 у справі №591/5619/17, від 18.12.2019 у справі №688/2479/16-ц, від 26.02.2020 у справі №1240/1981/18, від 28.04.2020 у справі №607/15692/19, від 30.06.2020 у справі №333/6816/17).
Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа №917/209/24 за позовом Ексім Банку США до ТОВ "Елеватор-Агро", ПрАТ "Західний Торгово-Промисловий Дім", ТОВ "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс", АТ "Фавор", ТОВ "Агротермінал Констракшин".
Спір у справі №917/209/24 стосується виконання майновими поручителями - відповідачами ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" умов Кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013 та забезпечувальних (іпотечних договорів), укладених між Ексім Банком США, позичальником та майновими поручителями, а також цей спір безпосередньо пов'язаний з належним поручителям нерухомим майном - зерновими елеваторами, які були передані в іпотеку фінансовим компаніям - відповідачам ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" та АТ "Фавор" на підставі відповідних договорів іпотеки, які, за доводами позивача, є фраудаторними, суперечать умовам кредитних договорів та порушують права Ексім Банку США.
Натомість, зі змісту поданого у межах справи №910/11967/25 позову випливає, що фактично заявник - ТОВ "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс" просить суд визнати, що подання позову Ексім Банку США у справі №917/209/24, судовий розгляд якої наразі триває, є порушенням гарантованих Законом України "Про іпотеку" пріоритетних прав ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс", як іпотекодержателя, на спірне майно - нежитлові будівлі та споруди у Сумській області, зерносховище у Рівненській області та Зерновий елеватор у Полтавській області.
Суд звертає увагу ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс", що неправомірність подання Ексім Банку США позову в цивільно-правовому аспекті є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, якщо така неправомірність буде встановлена Господарським судом Полтавської області в межах справи №917/209/24.
Таким чином, дані обставини, встановлення яких як юридичних фактів прагне досягнути ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" у межах спору №910/11967/25, а саме встановлення наявності чи відсутності права вимоги Банку до майнових поручителів та зобов'язаних осіб щодо виконання позичальником кредитних договорів, а також прав Банку на звернення стягнення на спірне іпотечне нерухоме майно, не можуть бути предметом окремого спору та предметом позовом у справі де позивачем є особа, яка не має жодних правовідносин з відповідачем.
Юридичні факти, встановлення яких намагається досягнути позивач шляхом подання позову у справі № 910/11967/25 підлягають оцінці та встановленню в межах справи №917/209/24, та не можуть бути розглянуті іншими судами, оскільки ставитимуть під сумнів судове рішення, яке буде прийнято у зазначеній справі, що згідно з національним та міжнародним законодавством є неприпустимим.
У постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Відповідно до частини першої статті 2 та статті 20 Господарського процесуального кодексу України, до повноважень господарських судів не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, які передбачають наявність спору про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов'язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7631/18).
У постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (на яку посилається позивач у позові) та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.
У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема, у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Отже, застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є можливим лише в разі якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та в подальшому на цю позицію зроблено посилання у пункті 145 постанові ВП ВС від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).
Суд вважає, що позов ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" заявлено до Банку про визнання відсутнім прав та обов'язків у кредитних та забезпечувальних правовідносинах між Ексім Банком США та третіми особами (майновими поручителями та зобов'язаними особами за кредитними договорами), а тому він не може бути способом захисту прав та інтересів позивача від юридичної невизначеності у правовідносинах позивача та відповідача.
На переконання суду, даний позов спрямований на встановлення юридичних фактів щодо відносин відповідача з іншими особами в кредитних та іпотечних правовідносинах, а не щодо правовідносин позивача та відповідача, і такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивача не відповідає способам захисту, встановленим у п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України,, а посилання позивача на практику ВП ВС є нерелевантним обставинам даної справі.
Розгляд справ про встановлення юридичних фактів, зокрема і юридичних фактів, що не стосуються правовідносин позивача та відповідача, не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до статті 20 ГПК України.
Юридичні факти, які позивач просить встановити у даному позові, не можуть бути предметом окремого судового провадження, оскільки такі факти входять до предмету доказування у межах справи №917/209/24, про що судом було детально зазначено вище.
Відповідно до статті 13 ЦК України, особа, яка має цивільні права, має здійснювати їх в межах моральних засад суспільства та не допускати зловживання такими правами, а отже право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмежено, в тому числі і для досягнення принципів процесуальної економії та правової визначеності.
Оскільки пред'явлений позов не підлягає вирішенню як господарськими судами в рамках окремого позовного провадження, так і розгляду іншими судами України, то відсутні підстави для виконання обов'язку суду, передбаченого частиною 6 статті 175 ГПК України, щодо роз'яснення заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (до якого суду слід звертатися з таким позовом).
Близька за змістом позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18, від 05.02.2019 у справі №9901/638/18 та від 27.02.2019 у справі №9901/798/18).
Проте, суд роз'яснує позивачеві, що розгляд позовних вимог про встановлення юридичних фактів розглядається в межах спору про право, та не підлягає розгляду в окремому провадженні жодним судом, крім того, який розглядає спір про право, в даному випадку це Господарський суд Полтавської області, який розглядає справу № 917/209/24.
Керуючись статтями 4, 20, 175, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс" до Ексім Банку США про визнання відсутнім права Банку та кореспондуючого йому обов'язку у ТОВ "Агротермінал Констракшин", ТОВ "Елеватор-Агро" та ПАТ "Західний торгово-промисловий дім"
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких