Рішення від 08.10.2025 по справі 910/3607/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2025Справа № 910/3607/25

За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача-1: Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг",

відповідача-3: Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства"

про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Мороз

Представники:

прокурор - Синюк І.А.;

від позивача - Чухрай Н.М.;

від відповідача-1 - Онищенко Т.О.;

від відповідача-2 - Пегза К.К., Макаренко І.І.;

від відповідача-3 - Санніков С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач, Київрада) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1, Департамент комунальної власності м. Києва), Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг" (далі - відповідач-2, ТОВ "Холдинг"), Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" (далі - відповідач-3, КПКБіКГ) з вимогами про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 позовну заяву прокурора залишено без руху, встановлено прокурору спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

07.04.2025 до суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 прийнято позовну заяву прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3607/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 19.05.2025 о 10:20 год.

25.04.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

02.05.2025 до суду від представника відповідача-3 надійшла заява про вступ у справу як представника.

05.05.2025 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

06.05.2025 до суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 19.05.2025, з'явилися прокурор, представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи заяви по суті справи та з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.05.2025 прокурор заявив усне клопотання про продовження строку для подання відповідей на відзив.

Суд розглянув та задовольнив клопотання прокурора про продовження строку для подання відповідей на відзив.

Судом оголошено перерву до 09.06.2025 о 10:00 год.

20.05.2025 до суду від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

26.05.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

26.05.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

26.05.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-3.

09.06.2025 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

09.06.2025 до суду від відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Підготовче засідання, призначене на 09.06.2025, не розпочалося у призначений ухвалою Господарського суд у міста Києві від 19.05.2025 час, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

У підготовче засідання, призначене на 09.06.2025, після відбою повітряної тривоги, прокурор представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 не з'явилися.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.06.2025, суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи заяви по суті справи та з процесуальних питань.

Ухвалою Господарського суд у міста Києві від 09.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 14.07.2025 о 14:00 год.

02.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача.

У підготовче засідання, призначене на 14.07.2025 з'явилися представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3. Прокурор та представник позивача не з'явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 14.07.2025, суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Судом оголошено перерву до 11.08.2025 о 14:00 год.

11.08.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 11.08.2025 з'явилися прокурор, представники позивача, відповідача-2 та відповідача-3. Представник відповідача-1 не з'явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.08.2025, суд долучив до матеріалів справи клопотання відповідача-2 про долучення документів.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.08.2025 представник відповідача-2 повідомив суд, що додатки, перелічені у клопотанні про долучення документів, через збій системи "Електронний суд" не були приєднанні, подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи разом з додатками.

Суд долучив клопотання відповідача-2 до матеріалів справи та передав до відділу діловодства суду для реєстрації.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.08.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суд у міста Києві від 11.08.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.09.2025 о 12:20 год.

У судовому засіданні, призначеному на 15.09.2025, судом оголошено перерву до 29.09.2025 о 11:20.

У судове засідання, призначене на 29.09.2025, з'явилися прокурор, представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Представник відповідача-3 не з'явився.

Судове засідання, призначене на 29.09.2025 не відбулося внаслідок технічного збою в роботі захищеної системи відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua/), якою забезпечувалась аудіо- та відео-фіксація судового засідання, тому провести судове засідання у даній справі не виявилося за можливе.

Наведене підтверджується актом Відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій Господарського суду міста Києва від 29.09.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 призначено судове засідання на 08.10.2025 о 10:20 год.

У судове засідання, призначене на 08.10.2025, з'явилися прокурор, представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3.

У судовому засіданні 08.10.2025 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово учасників справи.

Прокурор підтримав поданий ним позов у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Представники відповідачів-1, 2, 3 у повному обсязі заперечили позовні вимоги, заявлені прокурором.

У судовому засіданні 08.10.2025 здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 08.10.2025 учасники справи виступили у судових дебатах з промовою (заключним словом).

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.10.2025 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 575/575 від 07.07.2016 надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва цілісних майнових комплексів професійно-технічних та інших навчальних закладів, що належать до державної власності, зокрема Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства, код ЄДРПОУ 03069699 (а.с. 82-85 т. 1).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2021 № 1403 прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва цілісні майнові комплекси державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до переліку згідно з додатком (а.с. 86-87 т. 1).

До Переліку цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що безоплатно приймаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, який є Додатком до вищенаведеного розпорядження, включено Київський професійний ліцей будівництва і комунального господарства, код ЄДРПОУ 03069699, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21 (а.с. 88-89 т. 1).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.11.2021 № 2344 затверджено Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства, код ЄДРПОУ 03069699, до комунальної власності територіальної громади міста Києва (а.с. 90-97 т. 1).

Рішенням Київської міської ради від 25.08.2022 № 5012/5053 Київський професійний ліцей будівництва і комунального господарства реорганізовано шляхом перетворення на Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства". Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства (п. 1.3 Статуту Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" (а.с. 126-138 т. 1) (далі - Статут).

Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого розпорядженням Київського міського голови від 22.08.2023 № 765, Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" (далі - Заклад освіти) є закладом професійної (професійно-технічної) освіти другого (базового) рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", як правило з числа учнів/випускників закладів загальної середньої освіти.

Засновником Закладу освіти є Київська міська рада. Власником Закладу освіти є територіальна громада міста Києва від імені якої виступає Київська міська рада (п. 1.2 Статуту).

Заклад освіти є юридичною особою публічного права та здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент освіти і науки) (п. 1.5 Статуту).

Відповідно до пункту 1.7. Статуту головним завданнями Закладу освіти є забезпечення права громадян, у тому числі осіб з особливими освітніми потребами на здобуття професійної (професійно-технічної) відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентноспроможних на ринку праці робітниках.

З метою розвитку навчально-матеріальної бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників та здобувачів освіти Заклад освіти має право укладати договори з підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання відповідно до вимог законодавства (п. 1.15 Статуту).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Закладу освіти за КВЕД вказано: 85.32 професійно-технічна освіта (основний), 85.31 загальна середня освіта, 85.59 інші види освіти, н.в.і.у.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 113-116 т. 1), за номером об'єкта нерухомого майна № 1593930680000 за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21 в Святошинському районі м. Києва зареєстровано об'єкти нерухомого майна - учбовий корпус літ. "А" (площа 3162,55 кв.м.), учбово-виробничі майстерні літ. "В" (площа 1130,6 кв.м.), суспільно-побутовий корпус літ. "Г" (площа 3018,2 кв.м.), гараж для стоянки автомашин з матеріальним складом літ. "Б" (площею 843 кв.м.), форма власності - комунальна, власник - територіальна громада в особі Київської міської ради.

Відповідно до наказу Департаменту комунальної власності м. Києва № 481 від 27.12.2023 вказане майно на праві оперативного управління належить Комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" (номер запису про інше речове право № 53442817).

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 "Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва" Департамент комунальної власності м. Києва уповноважено виступати орендодавцем нерухомого майна і споруд, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

14.05.2024 ТОВ "Холдинг" звернулось до Департаменту комунальної власності м. Києва із заявою про передачу в оренду комунального майна, а саме: частини приміщення гаража загальною площею 380 кв.м, що перебуває на балансі Закладу освіти та розташований за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б" для здійснення технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (а.с. 48 т. 1).

Листом від 17.05.2024 № 063/13-107 Заклад освіти звернувся до Департаменту освіти і науки щодо погодження передачі в оренду нежитлових приміщень загальною площею 380 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б" (а.с. 150 т. 1).

Згідно листа від 21.05.2024 № 063-4654 Департамент освіти і науки не заперечував щодо включення вищевказаного нерухомого майна, що не використовується в навчально-виховному процесі Закладу освіти, до Переліку відповідного типу майна, що пропонується для передачі в оренду (а.с. 50 т. 1).

Листом від 03.06.2024 № 063/13-121 Заклад освіти проінформував Департамент комунальної власності м. Києва про надання згоди на здачу в оренду нежитлового приміщення гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв.м для організації технічного обслуговування автомобілів (а.с. 49 т. 1).

Згідно з п. 1.4 Протоколу № 66 засідання комісії по включенню потенційних об'єктів оренди до Переліку відповідного типу від 19.06.2024, затвердженого наказом Департаменту комунальної власності м. Києва № 66-ПО від 20.06.2024 (а.с. 32-40 т. 1), ухвалено включити до переліку першого типу об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б", загальною площею 380 кв.м, що обліковується на балансі Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" та за інформацією балансоутримувача не використовується більше 5 років.

У подальшому, Департаментом комунальної власності м. Києва в електронній торговій системі розміщено оголошення про передачу нерухомого майна в оренду на аукціоні (а.с. 29-31 т. 1).

26.07.2024 відбувся електронний аукціон № LLЕ001-UA-20240716-78535 з оренди спірних нежитлових приміщень, переможцем якого було визнано ТОВ "Холдинг" (а.с. 43-47 т. 1).

Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 01.08.2024 № 679-ПР затверджено протокол про результати електронного аукціону LLЕ001-UA-20240716-78535 та наказано укласти договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, з ТОВ "Холдинг" на орендне користування нежитловими приміщеннями на першому поверсі гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б", строком на 5 років (а.с. 41-42 т. 1).

22.08.2024 між Департаментом комунальної власності м. Києва (орендодавець), ТОВ "Холдинг" (орендар) та Закладом освіти (балансоутримувач) укладено Договір оренди № 3941 нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладений за результатами аукціону (далі - Договір оренди № 3941) (а.с. а.с. 59-79 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 розділу ІІ Незмінюваних умов Договору оренди № 3941 орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 розділу І Змінювані умови договору (нежитлові приміщення на першому поверсі гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б", та обліковуються на балансi Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" (далі - Майно)), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 розділу І Змінювані умови договору: 65 145,12 грн станом на 31.05.2024.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Незмінюваних умов Договору оренди № 3941 орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акту приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем та балансоутримувачем одночасно з підписанням цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІІ Незмінюваних умов Договору оренди № 3941 визначено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт то разом із таким поліпшенням/капітальним ремонтом.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акту повернення з оренди орендованого Майна (п. 4.4 розділу ІІ Незмінюваних умов Договору оренди № 3941).

Згідно з п. 6.1 розділу ІІ Незмінюваних умов Договору оренди № 3941 орендар зобов'язаний використовувати орендоване Майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7 Умов, співпрацювати з навчальним закладом в організації виробничого навчання та виробничої практики на підприємстві.

У п. 7.1 розділу І Змінюваних умов Договору оренди № 3941 визначено цільове призначення Майна: здійснення технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Строк дії Договору: 5 років з дати набрання чинності цим Договором (п. 11 розділу І Змінюваних умов Договору оренди № 3941).

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону: 33 000 грн без податку на додану вартість (п. 8.1 розділу І Змінюваних умов Договору оренди № 3941).

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 22.08.2024, який є додатком до Договору оренди № 3941, балансоутримувач (Заклад освіти) передав, а орендар (ТОВ "Холдинг") прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме: нежитлові приміщення на першому поверсі гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б", та обліковуються на балансi Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" (об'єкт оренди), що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Департаменту освіти і науки (а.с. 80 т. 1).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "Холдинг" згідно з КВЕД вказано: 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, додаткові види діяльності, зокрема: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 81.10 комплексне обслуговування об'єктів, 41.10 організація будівництва будівель, 43.21 електромонтажні роботи, 43.22. монтаж водопровідних мереж, систем опалення і кондиціонування, 43.29 інші будівельно-монтажні роботи, 43.31 штукатурні роботи, 74.90 інша професійна, науково та технічна діяльність, н.в.і.у.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Прокурор вважає, що укладений між відповідачами Договір оренди № 3941 не відповідає вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", що є підставою для визнання Договору оренди № 3941 недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, та як наслідок, зобов'язання орендаря (відповідача-2) повернути орендоване нерухоме майно, що перебуває на балансі відповідача-3, шляхом підписання акта приймання - передачі.

Прокурор зауважив, що ТОВ "Холдинг" (відповідач-2) не відноситься до суб'єктів освітньої діяльності, а його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, оскільки використання комунального майна, що перебуває на балансі Закладу освіти, для здійснення технічного обслуговування та ремонту автомобілів для отримання прибутку жодним чином не пов'язане ні з навчальним процесом, ні з забезпеченням навчального процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а відтак, на думку прокурора, вказане майно не могло бути переданим в оренду ТОВ "Холдинг" через існування прямої заборони закону, а саме ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

На думку прокурора, попереднє надання Департаментом освіти і науки, як органом, уповноваженим управляти майном Закладу освіти, погодження на включення спірного майна, що не використовується в навчально-виробничому процесі Закладу освіти до Переліку відповідного типу майна, що пропонується для передачі в оренду, без зазначення мети використання (лист Департамент освіти і науки від 21.05.2024 № 063-4654), не спростовує невідповідності оспорюваного договору оренди вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

Крім того, невикористання Закладом освіти належних йому приміщень для навчального процесу, переданих в оренду, не змінює їх цільового призначення та не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом, не є підставою для визнання правомірним укладеного між відповідачами договору, адже чинним законодавством встановлена пряма заборона використання спірних приміщень з іншою метою.

Оспорюваний договір не містить положень щодо форми використання спірних приміщень одночасно в навчальних (освітніх) цілях, доступу викладачів та студентів Закладу освіти до орендованого майна в процесі освітньої діяльності, щодо взаємовідносин та співпраці орендаря із Закладом освіти.

Зі змісту оспорюваного договору не вбачається, що діяльність орендаря спрямована виключно на обслуговування учасників освітнього процесу, а не для здійснення господарської діяльності.

За наведених обставин, Заступник керівника Київської міської прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Київради (позивач)) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва (відповідач-1), ТОВ "Холдинг" (відповідач-2), КПКБіКГ (відповідач-3) з вимогами (в редакції, наведеній у заяві про усунення недоліків позовної заяви):

- визнати недійсним Договір оренди № 3941 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладений за результатами аукціону від 22.08.2024 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдинг" та Комунальним закладом професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" на орендне користування нежитловими приміщеннями на першому поверсі гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літера "Б" (далі - Вимога 1);

- зобов'язати ТОВ "Холдинг" повернути КПКБіКГ за актом приймання-передачі нерухомого майна - нежитлові приміщення на першому поверсі гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літера "Б".

Згідно поданого позову прокурор визначив позивачем Київську міську раду, з огляду на таке: власником Закладу освіти є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада (п. 1.2 Статуту); спірне приміщення є комунальною власністю, відтак правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним можуть здійснюватися від імені та в інтересах територіальної громади столиці Київською міською радою, саме до компетенції якої віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів територіальної громади міста Києва у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна; Київська міська рада хоча і не є учасником спірного договору, проте виконує подвійну функцію органу місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, та власника майна, у зв'язку з чим Київська міська рада є заінтересованою особою щодо спірних правовідносин.

Позивач (Київська міська рада) проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Відповідач-1 (Департамент комунальної власності м. Києва) у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки при укладенні Договору від 22.08.2024 № 3941 сторонами дотримано всіх вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, оспорюваний правочин не суперечить законодавству України.

Відповідач-1 зазначив, що балансоутримувачем (Закладом освіти) та Департаментом освіти і науки були надані погодження передачі в орендне користування частини гаражу, який не використовується в навчальному процесі більше 5 років; спірні приміщення були передані в оренду за результатами електронного аукціону № LLЕ001-UA-20240716-78535; результати аукціони не були визнані недійсними та не скасовувалися; до передачі в орендне користування спірні приміщення не використовувалися понад 30 років, перебували в незадовільному стані та потребували капітального ремонту; між ТОВ "Холдинг" та Закладом освіти до прийняття рішення про передачу в орендне користування приміщень гаражу був укладений договір, згідно якого здобувачі освіти проходили виробничу практику з подальшим працевлаштуванням; крім того, ТОВ "Холдинг" відповідно до підпункту 8.1 пункту 8 змінюваних умов Договору оренди сплачує щомісячно орендну плату, яка є джерелом фінансування закладу освіти, тому перебування приміщень гаражу в оренді забезпечує ефективне та раціональне використання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідач-2 (ТОВ "Холдинг") у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідач-2 стверджує, що Договір оренди № 3941 укладено сторонами у повній відповідності до вимог загальних та спеціальних нормативно-правових актів, зокрема: Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту", пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок), рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 "Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва".

Дотримання умови щодо безпосередньої співпраці між орендарем і закладом освіти (п. 6.1 розділу II Незмінюваних умов Договору оренди № 3941) підтверджується численними договорами про надання освітніх послуг у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та договорами про навчально-виробничу практику, укладеними між Закладом освіти та ТОВ "Холдинг".

Приписи ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", на які посилається прокурор, не корелюють можливість надання майна в оренду із повною забороною провадити господарську діяльність безпосередньо орендарем такого майна, вони лише покладають на останнього обов'язок здійснювати діяльність, пов'язану із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти.

З огляду на специфіку та напрями профільної господарської діяльності відповідача-2 (здійснення технічного обслуговування та ремонту автомобілів), освітні послуги у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, які в змозі отримати здобувачі освіти завдяки ТОВ "Холдинг", не можливо забезпечити в рамках прослуховування теоретичного курсу навчання Закладу освіти.

За таких обставин, на думку відповідача-2, посилання прокуратури на ніби то недотримання відповідачем-2 цільового використання майна не відповідає дійсності та наявним в матеріалах справи доказам.

При цьому відповідач-2 повідомив, що на виконання взятих на себе зобов'язань, з метою поліпшення технічного стану орендованого майна, власним коштом ТОВ "Холдинг" здійснюється його капітальний ремонт.

Відповідач-2 вказав на відсутність порушень суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, а саме - відсутність порушень інтересів держави: відсутність підстав для представництва інтересів держави прокуратурою у даній справі.

Відповідач-3 (Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства") заперечив щодо заявленого прокурором позову у повному обсязі, з огляду на: дотримання сторонами частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" при укладанні Договору оренди № 3941; відсутність правових підстав застосовувати ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсним цього Договору; представництво прокурора в даній справі з підстав бездіяльності компетентного органу - Київської міської ради, не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки спірне майно передавалося в оренду в законний спосіб, за наявності відповідного дозволу та при дотриманні вимог нормативно-правових та розпорядчих актів, що регулюють відносини, пов'язані з передачею майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Прокурор у відповідях на відзиви відповіачів-1, 2, 3 заперечив доводи відповідачів щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, щодо неможливості застосування ст. 203, 215 ЦК України в якості підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором у даній справі.

Прокурор наголосив, що ТОВ "Холдинг" не відноситься до суб'єктів освітньої діяльності, а його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу. На думку прокурора, використання комунального майна, що перебуває на балансі навчального закладу для здійснення господарської діяльності та надання 2 здобувачам освіти обладнаних робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планом-графіком не може свідчити про здійснення орендарем діяльності, пов'язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Саме по собі надання наведених послуг не означає використання приміщень комунального закладу освіти виключно за освітнім призначення. Укладення орендарем та балансоутримувачем договору про надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти від 26.03.2024, а також договору про навчально-виробничу практику від 19.08.2024, не змінює змісту оспорюваного договору оренди та не свідчить про дотримання положень ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" під час його укладання, адже, як стверджує прокурор, саме у договорі оренди має бути визначено мету (цільове призначення) використання майна.

За доводами прокурора, розміщення в орендованому приміщенні комунального закладу освіти майстерні з ремонту автомобілів жодним чином не повне пов'язане із освітнім процесом Закладу освіти, не має на меті надання послуг, пов'язаних із забезпеченням такого процесу чи обслуговуванням його учасників, а тому оспорюваний договір не відповідає положенням частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", що в силу статей 203, 215 ЦК України є правовою підставою для визнання його недійсним.

Щодо витрат ТОВ "Холдинг" з метою поліпшення технічного стану орендованого майна власними коштом, прокурор зазначив, що укладаючий оспорюваний договір орендар мав право, а не був зобов'язаний провести поточний та/або капітальний ремонт майна за власні кошти та має право на компенсацію вартості здійснених ним невід'ємних поліпшень майна у порядку та на умовах, встановлених Порядком.

Відповідачі-2, 3 у запереченнях на відповідь на відзив у повному обсязі заперечили щодо вищенаведених доводів прокурора. Відповідачі наголошують, що Договір оренди № 3941 був укладений за виключних правових підстав та за цілковитого дотримання сторонами спірних правовідносин встановленої процедури передачі в оренду спірного Майна та з метою забезпечення освітнього процесу здобувачів освіти (учнів) коледжу, шляхом надання робочих місць (навчально-виробничих дільниць) для проходження виробничого навчання та виробничої практики, що відповідає ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою - третьою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Системний аналіз положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" свідчить про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, а також у разі відсутності такого органу.

Для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді застосовується процедура, передбачена частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достовірних доказів.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України при поданні позовної заяви обгрунтував наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з огляду на таке:

- пред'явлення даної позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міської ради, яка від імені територіальної громади міста Києва реалізує правомочності власника комунального майна, викликане захистом порушених інтересів держави, які полягають у недопущені незаконного, нецільового використання приміщень закладу освіти, збереження його матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку здобувачів освіти;

- інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування та розвитку, порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти;

- звернення прокурора до суду у даному випадку спрямоване на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - повернення територіальній громаді нежитлового приміщення, користування яким здійснюється в порушення чинного законодавства;

- незважаючи на те, що спірне нежитлове приміщення перебуває у користуванні інших осіб всупереч вимогам Закону, Київською міською радою, на яку, як на головного розпорядника цим майном, покладено обов'язок сумлінного та добросовісного управління цим майном, забезпечення ефективного його використання та контролю за станом його збереження, жодних заходів спрямованих на захист майна комунальної власності не вжито;

- за доводами прокурора, Київська міська рада, маючи таку можливість та відповідні повноваження для захисту, повинна була виявити порушення інтересів держави, звернутись до суду за захистом цих прав, проте протягом тривалого часу не вчинила таких дій, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду;

- про виявлені порушення вимог законодавства про освіту прокурором заздалегідь проінформовано Київську міську раду листом від 03.02.2025 № 24-153ВИХ-24 та повідомлено, що у разі невжиття уповноваженим органом заходів з метою захисту державних інтересів та усунення порушень вимог Закону України "Про освіту" при укладенні оспорюваного договору, відповідні заходи на захист інтересів держави будуть вживатись органами прокуратури (лист Київської міської прокуратури від 03.02.2025 № 24-153ВИХ-25 на адресу Київської міської ради (а.с. 156-158 т. 1));

- після отримання повідомлення прокурора Київська міська рада заходи для усунення порушень законодавства та інтересів держави не вжила, до суду з позовом не звернулась та про намір подати позов не повідомила;

- натомість, на адресу Київської міської прокуратури надійшов лист Департаменту комунальної власності м. Києва № 062/05-18-838 від 14.02.2025, в якому зазначено, що при укладенні Договору оренди № 3941 від 22.08.2024 було дотримано вимоги всіх нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з передачею майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких відноситься, зокрема, визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним Договору оренди № 3941.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Отже, встановлення судом наявності або відсутності зазначених прокурором обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом правочину (його частини) недійсним, належить до предмету доказування у даній справі.

У якості підстави для визнання недійсним Договору оренди № 3941 прокурор вказав, що оспорюваний договір був укладений всупереч вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

Як встановлено судом, майно, що передане в оренду на підставі оспорюваного Договору оренди № 39/41 є комунальним майном закладу освіту, а отже правовий режим його використання регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про освіту", Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".

Закон України "Про освіту" регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Відповідно до п. 6, 16, 17, 18, 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту", заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність; освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей; освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті; освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб'єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання; суб'єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація, громадське об'єднання), що провадить освітню діяльність.

Учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти (ст. 52 Закону України "Про освіту").

Джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (ч. 1 ст. 79 1 Закону України "Про освіту").

Згідно з ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Отже, чинний на момент укладення оспорюваного Договору оренди № 3941 Закон України "Про освіту" імперативно забороняв використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19, від 13.10.2021 № 923/1169/20, від 03.05.2018 у справі № 902/215/17, від 11.04.2018 у справі №911/1610/16, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17 та від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23, від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 22.05.2024 у справі № 906/1105/22.

Пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок) встановлено, що не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об'єкти оренди, зокрема, майно закладів охорони здоров'я; майно закладів освіти. Водночас, приписами наведеного пункту передбачено, що обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Таким чином, з урахуванням винятків, встановлених частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" та приписами пункту 29 Порядку, передача в орендне користування майна закладів освіти третім особами можлива за наступних умов:

1) надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;

2) нерухоме майно, що надається в оренду, перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів);

3) використання майна не має погіршувати соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі.

З огляду на наведене судом досліджено наявність або відсутність вищенаведених умов, за яких можлива передача в орендне користування майна закладів освіти третій особі (у спірному випадку -передача в оренду спірного майна відповідачу-2 шляхом укладення оспорюваного Договору оренди № 3941).

Як встановлено судом, 14.05.2024 ТОВ "Холдинг" звернулось до Департаменту комунальної власності м. Києва із заявою про передачу в оренду комунального майна, а саме: частини приміщення гаража загальною площею 380 кв.м, що перебуває на балансі Закладу освіти та розташований за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б" для здійснення технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів. У заяві ТОВ "Холдинг" зазначило, що гараж перебуває в незадовільному стані: покрівля протікає та поросла кущами, фасад руйнується, вікна відсутні, мережі потребують капітального ремонту, ТОВ "Холдинг" зі свого боку гарантувало комплексний ремонт гаража за власні кошти та співпарцю в навчанні, перепідготовці та підвищенні кваліфікації працівників та здобувачів освіти коледжу (а.с. 48 т. 1).

Оскільки Заклад освіти належить до сфери управління Департаменту освіти і науки, листом від 17.05.2024 № 063/13-107 Заклад освіти звернувся до Департаменту освіти і науки щодо погодження передачі в оренду нежитлових приміщень загальною площею 380 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б". В листі зазначалось, що нежитлові приміщення (гараж для стоянки автомашин з матеріальним складом) не використовуються понад 30 років, потребують капітального ремонту (покрівля протікає, фасад руйнується, вікна відсутні, мережі потребують капітального ремонту. Залишкова вартість об'єкту на дату звернення становить 65 145,12 грн (а.с. 150 т. 1).

Листом від 21.05.2024 № 063-4654 Департамент освіти і науки не заперечував щодо включення вищевказаного нерухомого майна до Переліку відповідного типу майна, що пропонується для передачі в оренду. При цьому Департамент освіти і науки підтвердив, що таке майно не використовується в навчально-виховному процесі Закладу освіти (а.с. 50 т. 1).

Матеріалами справи підтверджується, що спірні приміщення були передані в оренду за результатами електронного аукціону № LLЕ001-UA-20240716-78535, переможцем якого було визнано ТОВ "Холдинг" (протокол про результати електронного аукціону LLЕ001-UA-20240716-78535 (а.с. 43-47 т. 1)).

Результати електронного аукціону LLЕ001-UA-20240716-78535 є чинними, недійсними в судовому порядку не визнавались.

Суд звертає увагу, що у оголошенні про передачу спірного нерухомого майна в оренду на аукціон в графі "Технічний стан, інформація про потужність електромережі і забезпечення комунікаціями" зазначено: "Потребує капітального ремонту. Електропостачання (трифазний струм (220/380), водопостачання - в наявності, газопостачання та теплопостачання - відсутнє" (а.с. 29 т. 1).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що нерухоме майно площею 380 кв.м, передача в оренду якого погоджувалась, перебувало в аварійному стані та не використовувалось у діяльності Закладу освіти понад 30 років.

Об'єктом оренди згідно пункт 4 розділу І Змінювані умови Договору оренди № 3941 оспорюваного Договору оренди № 3941 є нежитлові приміщення на першому поверсі гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літ. "Б", які обліковуються на балансi Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і комунального господарства" (далі - Майно).

У пункті 7.1 розділу І Змінюваних умов Договору оренди № 3941 визначено цільове призначення Майна: здійснення технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону України "Про освіту" здобуття освіти на робочому місці - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов'язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

Пунктом 2 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992, регламентовано, що підприємства, установи, організації незалежно від форми власності надають учням, слухачам закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику.

Відповідно до пункту 3 Порядку від 07.06.1999 № 992 учні, слухачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти під час проходження виробничого навчання або виробничої практики на виробництві чи у сфері послуг виконують роботи безпосередньо на робочих місцях підприємств, будівельних об'єктах, полях, фермах у складі навчальних груп, учнівських бригад або індивідуально.

Виробниче навчання проводиться з метою закріплення одержаних первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт.

Виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації з відповідних професій, спеціальностей та спеціалізацій, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що як до, так і після передачі комунального майна в оренду згідно Договору оренди № 394, між Закладом освіти та ТОВ "Холдинг" було укладено ряд договорів про надання освітніх послуг у сфері професійної (професійно-технічної) та про навчально-виробничу практику, а саме:

- Договір про надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти між професійно-технічним навчальним закладом і замовником робітничих кадрів № 49 від 26.03.2024 (далі - Договір про надання освітніх послуг 1);

- Договір про надання освітніх послуг у сфері професійної (професійно-технічної) освіти між закладом професійної (професійно-технічної) освіти і замовником робітничих кадрів від 19.02.2025 № 1473/Д (далі - Договір про надання освітніх послуг 2);

- Договір про надання освітніх послуг у сфері професійної (професійно-технічної) освіти між закладом професійної (професійно-технічної) освіти і замовником робітничих кадрів № 1473/Д та від 15.04.2025 № 1498/Д (далі - Договір про надання освітніх послуг 3);

- Договір про навчально-виробничу практику від 15.08.2024 (далі - Договір про практику 1);

- Договори про навчально-виробничу практику від 19.08.2024 (далі - Договори про практику 2, 3);

- Договір про навчально-виробничу практику від 14.03.2025 № 2573/25 (далі - Договір про практику 4);

- Договір про навчально-виробничу практику від 11.04.2025 № 2622/25 (далі - Договір про практику 5) (а.с. 119-122 т. 1, а.с. 14-18 т. 2);

- Договори про навчально-виробничу практику від 24.04.2025 (далі - Договір про практику 6, 7) (а.с. 209-210, 213-214 т. 2);

- Договір про навчально-виробничу практику від 05.04.2025 (далі - Договір про практику 8) (а.с. 216-217 т. 1);

- Договір про навчально-виробничу практику від 07.04.2025 (далі - Договір про практику 9) (а.с. 22-223 т. 2).

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору про надання освітніх послуг 1, навчальний заклад зобов'язався підготувати і направити на роботу випускників наступних професій (спеціальностей): опоряджувальник будівельний, монтажник гіпсокартонних конструкцій, зварник, електрозварник ручного зварювання, монтажник санітарно-технічних систем і устаткування, електромонтажник вторинних ланцюгів, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, у визначеній у даному підпункті договору кількості у 2024, 2025 2026, 2027, 2028 роках.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договорів про надання освітніх послуг 2, 3, навчальний заклад зобов'язався підготувати і направити на роботу випускників (осіб) за професією (спеціальністю): "опоряджувальник будівельний" 5 осіб щорічно у 2025, 2026, 2027, 2028, 2029 роках.

Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 Договорів про надання освітніх послуг 1, 2, 3 навчальний заклад зобов'язався забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку кваліфікаційних робітників згідно з навчальними планами і програмами, а також вимогами відповідних кваліфікаційних характеристик професій.

Відповідно до пункту 2.2 Договорів про надання освітніх послуг 1, 2, 3, замовник (ТОВ "Холдинг") зобов'язався: 2.2.1. Забезпечити якісне проведення виробничої практики здобувачів освіти, слухачів згідно з навчальними планами і програмами протягом усього періоду навчання. 2.2.2. Надавати можливість стажування на виробництві викладачам, майстрам виробничого навчання, інструкторам виробничого навчання, проводити роботу з професійної орієнтації молоді протягом дії цього договору.

Згідно з п. 1 Договорів про практику, підприємство (ТОВ "Холдинг") зобов'язується: 1.1. Надати здобувачам освіти, слухачам обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планом-графіком, зокрема за професією (спеціальністю): "електрозварник ручного зварювання" (Договори про практику 1, 2, 8, 9), "слюсар з ремонту колісних транспортних засобів" (Договір про практику 3, 6), "опоряджувальник будівельний" (Договори про практику 4, 5), "слюсар-електрик з ремонту електроустаткування" (Договір про практику 7). 1.3. Забезпечити здобувачів освіти, слухачів виробничими завданнями, документацією, технічним обладнанням, не допускати простоїв і використання їх на роботах, що не відповідають освітнім програмам та майбутнім професіям, спеціальностям і спеціалізаціям.

Таким чином, згідно укладених між Закладом освіти та ТОВ "Холдинг" договорами про надання освітніх послуг у сфері професійної (професійно-технічної) освіти проводилась підготовка і направлення на роботу до ТОВ "Холдинг" випускників Закладу освіти, а за договорами про навчально-виробничу практику - здобувачі освіти Закладу освіти проходили практику на підприємстві ТОВ "Холдинг". При цьому судом досліджено, що зазначені у договорах про навчально-виробничу практику спеціальності містяться в робочих навчальних планах Закладу освіти.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями наказів ТОВ "Холдинг" про прийняття на роботу, повідомленнями про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту (а.с. 20-21 т. 1, а.с. 176-188 т. 2) підтверджується, що здобувачі освіти, які за вищевказаними договорами проходили практику та виробниче навчання на підприємстві ТОВ "Холдинг" мали безперешкодну можливість працевлаштування на підприємстві ТОВ "Холдинг" за обраною спеціальністю згідно з отриманими навичками. Зокрема, за період з квітня по липень 2025 року на посади "опоряджувальник будівельний", "слюсар з ремонту колісних транспортних засобів", "слюсар-електрик з ремонту електроустаткування", "електрозварник ручного зварювання" лише за І півріччя 2025 було прийнято 7 осіб.

Виходячи з обставин даної справи, суд доходить висновку, що послуги, які надаються в відповідачем-2 в орендованих приміщеннях, пов'язані з обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Суд критично оцінює доводи прокурора про те, що саме по собі надання наведених послуг не означає використання приміщень комунального закладу освіти виключно за освітнім призначенням, а також доводи прокурора про те, що із Договору оренди № 3941 не вбачається, що діяльність орендаря спрямована на обслуговування учасників освітнього процесу, а не для здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що нормативно-правовові та підзаконні акти у сфері передачі в оренду комунального майна не містять імперативних обмежень, за яких орендар комунального майна не має права здійснювати підприємницьку чи іншу господарську діяльність для забезпечення своїх потреб та інтересів, на власний розсуд та ризик, якщо він при цьому дотримується умов, визначених Законом України "Про освіту" та Порядку.

Приписи частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" не ставлять у пряму залежність правомірність надання майна в оренду із повною забороною провадити господарську діяльність орендарем такого майна, вони лише покладають на останнього обов'язок здійснювати діяльність, пов'язану із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу та які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти.

Наразі судом встановлено, що цільове призначення Майна, визначене пунктом 7.1 розділу I Змінюваних умов Договору оренди № 3941: "здійснення технічного обслуговування та ремонту автомобілів", відповідає цільовому призначенню, визначеному в оголошенні про передачу нерухомого майна в оренду на аукціоні (а.с. 30 т. 1).

Дотримання відповідачем-2 умови щодо співпраці між орендарем і Закладом освіти (п. 6.1 розділу ІІ Незмінюваних умов Договору оренди № 3941) підтверджується вищенаведеними численними договорами про надання освітніх послуг у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та про навчально-виробничу практику, укладеними між орендарем і Закладом освіти.

Відповідачем-3 (Закладом освіти) підтверджено, що освітні послуги у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, які наразі отримують здобувачі освіти Закладу освіти силами та засобами орендаря спірного Майна, не можливо забезпечити в межах навчального процесу Закладу освіти через відсутність необхідної матеріально-технічної бази та відповідного персоналу робітничого спрямування. ТОВ "Холдинг" та його досвідчені працівники на постійній основі у процесі навчально-виробничої практики передають учням практичні знання, навички та вміння, професійні рекомендації та свій власний досвід, що не можливо здобути в рамках прослуховування теоретичного курсу навчання у Закладі освіти.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується здійснення відповідачем-2 діяльності, пов'язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу та які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти. Враховуючи приписи Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992, суд критично оцінює твердження прокурора про те, що забезпечення проходження практики не є послугами, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

За таких обстави, твердження прокурора про недотримання відповідачем-2 цільового використання спірного Майна не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, наданими відповідачами.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а прокурором не надано суду жодних доказів того, що використання спірного Майна відповідачем-2 перешкоджає учасникам освітнього процесу, погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у Закладі освіти.

Напроти, як встановлено судом, відповідачем-2 вчиняються дії, направлені на поліпшення стану орендованого ним Майна, яке до передачі в оренду тривалий час не використовувалось, перебувало в аварійному стані та потребувало капітального ремонту.

Так, судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань, з метою поліпшення технічного стану орендованого Майна, відповідачем-2 власним коштом здійснюється його капітальний ремонт.

01.09.2024 між ТОВ "Холдинг" (замовник) та ТОВ "ДКДС-ПРОЕКТБУД" (підрядник) було укладено Договір №1/0924 щодо надання послуг з поточного ремонту (надалі - Договір від 01.09.2024 № 1/0924 (а.с. 22-28 т. 2).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору від 01.09.2024 № 1/0924 підрядник зобов'язується у 2025 році надати послуги, зазначені у кошторисній документації, а замовник прийняти та оплатити такі послуги, найменування послуг: Капітальний ремонт будівлі літера Б (гараж) за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21 у Святошинському районі м. Києва.

Згідно п. 3.1 Договору від 01.09.2024 № 1/0924 ціна цього договору складає 4 300 672,00 грн, в т.ч. ПДВ.

28.03.2025 ТОВ "НВП «Міжрегіональна будівельна експертиза" надано позитивний Експертний звіт № 0108-25Е щодо розгляду кошторисної частини проектної документації (а.с. 29,30 т. 2).

Загальна вартість виконаних робіт згідно з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за березень, квітень 2025 року склала 1 346 135,54 грн. При цьому суд звертає увагу, що балансова вартість орендованого Майна, капітальний ремонт якого здійснює відповідач-2, визначена в оспорюваному договорі в сумі 65 145,12 грн.

З огляду на наведене, підтвердження наявність у спірному випадку виняткових обставин, встановлених частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" та приписами пункту 29 Порядку, за яких можлива передача в орендне користування майна закладів освіти третій особі.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази в сукупності підтверджують, що оспорюваний Договір оренди № 3941 укладено сторонами у повній відповідності до вимог загальних та спеціальних нормативно-правових актів, зокрема: Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту", пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 "Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва".

Отже, судом встановлено відсутність зазначених прокурором обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом правочину недійсним, а тому позовні вимоги прокурора про визнання недійсним Договору оренди № 3941 є безпідставними, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Відмовляючи у задоволенні вимог прокурора, суд також зазначає, що підстави для представництва прокурора у даній справі фактично не стосуються бездіяльності компетентного органу - Київської міської ради, який, за доводами прокурора у позовній заяві, мав звернутися до суду "за захистом суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання майна закладу освіти, недопущення незаконної передачі третім особам для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю та навчально-виховним процесом", враховуючи при цьому встановлений судом під час розгляду даної справи факт того, що спірне Майно передано в оренду в абсолютно законний спосіб, з урахуванням вимог всіх нормативно-правових та підзаконних актів у сфері передачі в оренду державного та комунального майна, що регулюють відносини, пов'язані з передачею майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Крім того, ТОВ "Холдинг" відповідно до підпункту 8.1 пункту 8 змінюваних умов Договору оренди сплачує щомісячно орендну плату, яка є джерелом фінансування закладу освіти, заборгованість по орендній платі відсутня, тому перебування спірного Майна в оренді забезпечує ефективне та раціональне використання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

При вирішенні спору у даній справі судом враховано правову позицію судів при вирішенні спору у подібних правовідносинах, зокрема, у справі № 910/11221/24 за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, Приватного підприємства "Видавництво "Фенікс", Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії" про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення. Позовні вимоги прокурора у справі № 910/11221/24, як і у даній справі № 910/3607/25, обґрунтовані тим, що спірний договір укладений з порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту". Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/11221/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025, у позові відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2025 касаційне провадження у справі № 910/11221/24 за касаційною скаргою Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 закрито.

Щодо вимоги про повернення спірного нерухомого майна.

Вимога про зобов'язання ТОВ "Холдинг" повернути КПКБіКГ за актом приймання-передачі нерухомого майна - нежитлові приміщення на першому поверсі гаражу для стоянки автомашин з матеріальним складом загальною площею 380 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 21, літера "Б" є похідною від вимоги про визнання недійсним Договору оренди № 3941 (основна вимога).

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч. 1 ст. 173 ГПК України).

Оскільки судом відмовлено у задоволенні основної вимоги прокурора, наведена похідна вимога не підлягає задоволенню.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Прокурором наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 6 056,00 грн, сплаченого Київською міською прокуратурою за подання позовної заяви. Прокурор зазначив, що у разі можливого апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у справі очікує понести додаткові судові витрати.

Позивач, відповідачі-1, 2, 3 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи, суду не подали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову в позові повністю, судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись статтями 4, 13, 53, 55, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 09.10.2025

Суддя Оксана ГУМЕГА

Попередній документ

130858229

Наступний документ

130858231

Інформація про рішення:

№ рішення:	130858230
№ справи:	910/3607/25
Дата рішення:	08.10.2025
Дата публікації:	10.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них; щодо оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (29.10.2025)
Дата надходження:	24.10.2025
Предмет позову:	визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

19.05.2025 10:20	Господарський суд міста Києва
09.06.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
14.07.2025 14:00	Господарський суд міста Києва
11.08.2025 14:00	Господарський суд міста Києва
15.09.2025 12:20	Господарський суд міста Києва
29.09.2025 11:20	Господарський суд міста Києва
08.10.2025 10:20	Господарський суд міста Києва