ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2055/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
с секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: В.Е. Бень
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 (суддя С.Ф. Гут, м.Одеса, повне рішення складено 04.08.2025)
у справі №916/2055/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СТЕПОВИК»
про стягнення 612916,92 грн заборгованості,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СТЕПОВИК» 612916,92 грн заборгованості, що складається з: 467534,36 грн основного боргу, 62977,80 грн пені, 14350,20 грн - 3% річних та 68054,56 грн інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за зобов'язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №5952-ОСББ(23)-23 від 10.11.2023, а саме, в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого упродовж листопада 2023 року - березня 2024 року природного газу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СТЕПОВИК» про стягнення 612916,92 грн заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СТЕПОВИК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» 467534,36 грн основного боргу, 25000,00 грн пені, 14350,20 грн - 3% річних, 68054,56 грн інфляційних нарахувань та 7355,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого позивачем за договором постачання природного газу №5952-ОСББ(23)-23 від 10.11.2023, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основного боргу, штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних).
Водночас місцевий господарський суд, з огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, враховуючи, що відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок коштів мешканців, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, зменшив належну до стягнення суму пені до 25000,00 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 у справі №916/2055/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 37977,80 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі, а також змінити рішення в частині розподілу судових витрат, стягнувши на користь позивача 9806,67 грн судового збору.
Зокрема, апелянт зазначив, що суд неспівмірно, за відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності, зменшив заявлені до стягнення штрафні санкції, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Також, за доводами скаржника, у даному випадку постачання природного газу позивачем не є наданням житлово-комунальної послуги та звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправомірно покладено на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 7355 грн та, відповідно, безпідставно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача 2451,67 грн у зв'язку з неврахуванням сталої правової позиції Верховного Суду про те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без врахування зменшення неустойки.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 15.08.2025 за вх.№3386/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 у справі №916/2055/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2055/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
22.08.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2055/25.
Між тим, у період з 25.08.2025 по 03.09.2025 головуючий суддя Поліщук Л.В. була тимчасово непрацездатна, у зв'язку з чим питання щодо відкриття апеляційного провадження вирішувалось судовою колегією 04.09.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 у справі №916/2055/25. Встановлено відповідачу строк до 16.09.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 07.10.2025 о 12:00 год.
У судовому засіданні 07.10.2025, яке за клопотанням апелянта проводилось в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» надала усні пояснення, відповідно до яких підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Відповідач не скористався своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, а також не реалізував своє право участі у судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце проведення якого був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорено учасниками справи, 10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», як постачальником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «СТЕПОВИК», як споживачем, укладено договір №5952-ОСББ(23)-23 постачання природного газу (надалі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 пункту 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (пункт 1.2. договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3. договору).
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи) (пункт 1.4. договору).
У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «ОДЕСАГАЗ», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори) (пункт 1.5. договору).
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 72,749 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди): листопад 2023 - обсяг І (фіксований) 9,5; обсяг III (фіксований) 0; загальний обсяг 9,5/ грудень 2023 - обсяг І (фіксований) 14,5; обсяг III (фіксований) 3,5; загальний обсяг 18,0/ січень 2024 - обсяг І (фіксований) 15,5; обсяг III (фіксований) 2,5; загальний обсяг 18,0/ лютий 2024 - обсяг І (фіксований) 14,0; обсяг III (фіксований) 2,0; загальний обсяг 16,0/ березень 2024 - обсяг І (фіксований) 10,0; обсяг III (фіксований) 1,249; загальний обсяг 11,249/ квітень 2024 - обсяг І (фіксований) 0; обсяг III (фіксований) 0; загальний обсяг 0 (пункт 2.1. договору).
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в пункті 2.1. цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. цього договору (пункт 2.2. договору).
Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.
Обсяг III (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб (пункт 2.2.1).
Обсяг (об'єм) природного газу, що передається за договором в частині обсягу III (фіксований), може у відповідні розрахункові періоди (місяці постачання) перевищувати обсяг (об'єм), зазначений в пункті 2.1. договору, але загальний обсяг природного газу у період з 01.09.2023 по 15.04.2024 не може перевищувати обсяг III (фіксований), зазначений у рядку «Всього» таблиці пункту 2.1. цього договору.
Фактично передані в розрахунковому періоді обсяг І (фіксований) та/або обсяг II можуть відрізнятися від замовленого відповідно обсягу І (фіксований) та/або обсягу II за цим договором і визначених в пункті 2.1. договору, як в меншу, так і в більшу сторону.
У разі отримання економії природного газу за обсягом III (фіксованим) у розрахунковому періоді (місяці) відповідний обсяг природного газу може бути використаний виробником теплової енергії в наступних розрахункових періодах (місяцях) в межах відповідного фіксованого обсягу, визначеного на опалювальний період.
При цьому додаткові угоди щодо коригування місячних фіксованих обсягів природного газу не укладаються (пункт 2.2.3).
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1. договору).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. договору).
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг III (фіксований) та акт на обсяг II. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1., підпункту 2.2.3. та підпункту 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (пункт 3.5.1. договору).
Сумарні обсяги за всіма складеними за розрахунковий/звітний період актами мають відповідати обсягам за даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС за цей період (пункт 3.5.2. договору).
Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. цього договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн (пункт 4.1.1. договору).
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг III (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу III (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн (пункт 4.1.3).
Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (пункт 4.3. договору).
Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3. пункту 3.5. цього договору (пункт 5.1. договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором (пункт 5.4. договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1. договору).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років (пункт 11.3. договору).
Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 15.04.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1. договору).
Наявна в матеріалах справи копія договору містить проставлені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.
У процесі здійснення господарських взаємовідносин на підставі вказаного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», як постачальником, та Об'єднанням співвласників «СТЕПОВИК», як споживачем, складено наступні акти приймання-передачі природного газу:
-упродовж листопада 2023 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом І 2,9880 тис.куб.м та сукупною вартістю 22660,66 грн з ПДВ;
-упродовж грудня 2023 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом І 11,356 тис.куб.м та сукупною вартістю 86122,63 грн з ПДВ;
-упродовж грудня 2023 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом ІІІ 2,327 тис.куб.м та сукупною вартістю 38520,89 грн з ПДВ;
-упродовж січня 2024 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом І 12,058 тис.куб.м та сукупною вартістю 91446,50 грн з ПДВ;
-упродовж січня 2024 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом ІІІ 2,480 тис.куб.м та сукупною вартістю 41053,64 грн з ПДВ;
-упродовж лютого 2024 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом І 10,03184 тис.куб.м та сукупною вартістю 76080,35 грн з ПДВ;
-упродовж лютого 2024 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом ІІІ 2,05616 тис.куб.м та сукупною вартістю 34037,44 грн з ПДВ;
-упродовж березня 2024 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом І 7,071 тис.куб.м та сукупною вартістю 53625,67 грн з ПДВ;
-упродовж березня 2024 року споживачем прийнято поставленого постачальником природного газу загальним обсягом ІІІ 1,449 тис.куб.м та сукупною вартістю 23986,58 грн з ПДВ.
Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 467534,36 грн основного боргу, 62977,80 грн пені, 14350,20 грн - 3% річних та 68054,56 грн інфляційних нарахувань.
Позиція суду апеляційної інстанції
Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов'язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого природного газу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, процентів річних та пені.
Водночас місцевий господарський суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені до 25000,00 грн.
У зв'язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних витрат та процентів річних Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково.
Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв'язку із зменшенням її розміру.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення судом першої інстанції розміру суми пені.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин сторін, заявлення позову та розгляду справи судом першої інстанції) та Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках Південно-західний апеляційний господарський звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.
Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Разом з тим, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Колегія суддів зауважує, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СТЕПОВИК» є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок коштів мешканців, беручи до уваги обставини ненадання позивачем доказів погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а також беручи до уваги значний розмір пені, заявленого до стягнення позивачем, який є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 25000,00 грн.
Апеляційний суд вважає, що стягнення пені у розмірі 25000,00 грн від заявленого позивачем розміру 62977,80 грн, нарахованих за невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати основного боргу у розмірі 467534,36 грн, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Зменшення розміру пені до 25000,00 грн забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.
Висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.
Посилання позивача на те, що у даному випадку постачання природного газу позивачем не є наданням житлово-комунальної послуги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не має свого власного споживання. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема природного газу, який постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує природний газ для власних потреб.
Отже, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в частині споживання природного газу на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення «колективний побутовий споживач», у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23).
Щодо доводів скаржника про неправильний розподіл місцевим господарським судом судових витрат, колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, повинні відшкодовуватися за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Разом з тим, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За умовами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Вказана норма була включена до Закону України «Про судовий збір» на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147а-VIII від 26.05.2021.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України «Про судовий збір» з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» з позовом у даній справі (26.05.2025).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Таким чином, беручи до уваги те, що позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним позову в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», Південно-західний апеляційний господарський суд, з огляду на ціну позову у даній справі (612916,92 грн), зазначає про те, що за подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» повинно було сплатити судовий збір у розмірі 7355,00 грн (розраховано наступним чином: 612916,92 грн х 1,5% х 0,8 = 7355,00 грн).
За наведеного, з урахуванням положень частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а також зважаючи подання відповідного позову в електронній формі через систему «Електронний суд», місцевим господарським судом правомірно покладено на відповідача суму судового збору, що підлягала сплаті позивачем при зверненні в електронній формі до суду із цим позовом, у розмірі 7355,00 грн, тобто розрахованого із застосуванням понижуючого коефіцієнту. При цьому суд врахував, що при зменшенні судом розміру правомірно нарахованої пені, судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується в повному обсязі з відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 у справі №916/2055/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 09.10.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран