ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
07 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1246/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від скаржника: не з'явився
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 (суддя Т.М. Давченко, м.Одеса, повний текст складено та підписано 11.11.2024) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,
у справі №915/1246/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро»
про стягнення грошових коштів,
Коротка історія справи
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа №915/1246/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 2249835,86 грн, із яких: 1717424,09 грн ? основного боргу, 515227,23 грн ?- штрафу, 8587,12 грн ? 3 % річних, 8597,42 грн ? інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки №200320-1 від 20.03.2020 щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» задоволено повністю.
На виконання вказаного рішення 28.10.2021 Господарським судом Миколаївської області видано наказ.
26.07.2024 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, з підстав припинення зобов'язання відповідача.
Вказана заява мотивована тим, що зобов'язання боржника наразі відсутні у зв'язку з укладенням договорів відступлення права вимоги, новації, зарахування однорідних вимог.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» від 26.07.2024 (вх. №9064/24) задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2021 у справі №915/1246/20, виданий на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» грошових коштів у загальній сумі 2249835,86 грн, із яких: 1717424,09 грн - основного боргу; 515227,23 грн ? штрафу; 8587,12 грн ? 3 % річних; 8597,42 грн ? інфляційних втрат, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 33747,55 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що зобов'язання відповідача перед позивачем за договором поставки від 20.03.2020 №200320-01 є припиненими в силу положень статті 203 Господарського кодексу України та статей 601, 604 Цивільного кодексу України, з урахуванням чого наявні підстави для визнання наказу суду в даній справі таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» не доведено, що станом на дату видачі наказу суду його обов'язок був відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою. Крім того, зарахування зустрічних вимог відбулось між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера-2018», однак стягувачем за наказом суду є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро», якому наказ суду повернуто за його заявою і останнє не позбавлене права пред'явити виконавчий документ для примусового виконання повторно. Заміни сторони виконавчого провадження - стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера-2018» не відбувалось, що мало би позбавити суд процесуальної можливості визнавати наказ таким, що не підлягає виконанню.
При цьому скаржник зазначив, що постановляючи зазначену ухвалу, суд в тому числі вирішив питання про інтереси та обов'язки відділу державної виконавчої служби, оскільки наявність такої ухвали передбачає повернення боржнику у виконавчому провадженні - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» суми стягнутого виконавчого збору (228558,34 грн) за примусове виконання рішення згідно з наказом суду, який визнано таким, що не підлягає виконанню.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 10.06.2025 за вх.№2444/25.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№2455/25 від 10.06.2025).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати копії матеріалів справи №915/1246/20, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
26.06.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1246/20.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В межах встановленого ухвалою від 01.07.2025 строку від скаржника через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№2444/25/Д1 від 08.07.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.
Між тим, колегія суддів перебувала у відпустці (головуючий суддя Л.В. Поліщук - з 07.07.2025 по 07.08.2025, судді К.В. Богатир, С.В. Таран - з 07.07.2025 по 08.08.2025), з огляду на що питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 11.08.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 поновлено Центральному відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20. Встановлено учасникам справи строк до 25.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2025 о 10:30 год.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса з 10:20 до 10:37, з метою надання учасникам справи можливості реалізувати свої права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, на участь у судовому засіданні та з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 09.09.2025, оголошено перерву до 07.10.2025 о 14:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20 поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Цією ж ухвалою суду повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20 відбудеться 07.10.2025 о 14:00 год, а також про місце його проведення.
Позивач та відповідач не скористались своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, а також не реалізували своє право участі у судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.
Апелянт про дату, час та місце проведення судового засідання також повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі у ньому.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа №915/1246/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 2249835,86 грн, із яких: 1717424,09 грн ? основного боргу, 515227,23 грн ? штрафу, 8587,12 грн ? 3 % річних, 8597,42 грн ? інфляційних втрат.
Загалом стягнуто 2283583,41 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» задоволено повністю.
На виконання вказаного рішення 28.10.2021 Господарським судом Миколаївської області видано наказ.
В подальшому, позивач звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою від 11.04.2024 №11/04 про примусове виконання рішення.
Із долучених до матеріалів апеляційної скарги матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 19.04.2024 Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №74797760 з виконання наказу №915/1246/20 від 28.10.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» (боржника) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» (стягувача) 2283583,41 грн.
Крім того, 19.04.2024 Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» 228358,34 грн виконавчого збору, а також накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2512241,75 грн.
26.07.2024 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, з підстав припинення зобов'язання відповідача.
20.08.2024 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» про повернення виконавчого документа, в якій останнє просило повернути наказ Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2021 у справі №915/1246/20 без подальшого виконання, посилаючись на те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» наразі відсутня.
21.08.2024 Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернуто виконавчий документ стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, при цьому роз'яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 21.08.2027.
05.11.2024 Господарським судом Миколаївської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» від 26.07.2024 (вх. №9064/24) задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2021 у справі №915/1246/20.
03.06.2025 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» Киглюка П.П., в якій останній, посилаючись на закриття виконавчого провадження ВП №74797760, просив повернути суму в розмірі 228558,34 грн, сплачену згідно із платіжною інструкцією №0.0.3826413687.1 від 16.08.2024, фактичним платником за якою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» через директора Киглюка П.П.
В якості додатків до зазначеної заяви заявник долучив копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20 та копію платіжної інструкції №0.0.3826413687.1 від 16.08.2024.
Предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у даній справі про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, яка оскаржується особою, яка не брала участі у справі.
Отже, виходячи з вищенаведених обставин, першочерговому дослідженню підлягає питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20.
Колегія суддів зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому «право на суд» та право на «доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Отже, наведені конституційні приписи, закріплені також у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема нормами Господарського процесуального кодексу України.
Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
За частиною першою статті 254 цього ж кодексу учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Тобто вказаними нормами визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, враховуючи предмет та підстави позову.
Водночас стаття 254 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Вирішуючи це питання, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
За змістом пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
В такий спосіб Господарський процесуальний кодекс України передбачає необхідність з'ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішив місцевий господарський суд питання про права, інтереси та/або обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов'язки чи інтереси, то, з огляду на зазначене, такі посилання не є самі по собі достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги, а підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Так особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки та про які саме.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо:
-у мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права/інтереси та обов'язки цієї особи або
-у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права/інтереси та обов'язки цієї особи.
Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.
Отже, суд апеляційної інстанції має насамперед з'ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування (зміну) судового рішення.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Такий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду, а відповідні правові висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13, у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, від 07.02.2024 у справі №5023/3214/11, від 25.10.2024 у справі №910/6178/20, від 02.12.2024 у справі №914/2070/23, від 17.04.2025 у справі №910/12499/21, а також у постанові від 29.04.2025 у справі №914/2039/23.
Частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
З матеріалів справи вбачається, що Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не є учасником справи №915/1246/20, тому позбавлений права на оскарження судових рішень у цій справі в статусі його учасника.
Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) обґрунтовує своє право на звернення з апеляційною скаргою тим, що місцевий господарський суд, визнавши наказ Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2021 у справі №915/1246/20 таким, що не підлягає виконанню, позбавив орган виконавчої служби на отримання виконавчого збору за примусове виконання рішення згідно з наказом суду, який визнано таким, що не підлягає виконанню.
Судова колегія зазначає, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є)розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, інтересів та (або) обов'язків, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів.
Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки, особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов'язки, особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, з яких виходив суд, приймаючи своє рішення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №916/2179/17.
Як встановив суд апеляційної інстанції, спірні правовідносини у цій справі виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Еліт Агро» (відповідачем) у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки №200320-1 від 20.03.2020 щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.
Матеріали справи свідчать про те, що Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не є учасником справи №915/1246/20 та не є учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, як вже вище зазначалось, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
При цьому апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що саме по собі формальне посилання особи на можливі наслідки виконання судового рішення, ухваленого у справі, в якій вона не приймала участі, не може бути достатньою підставою для визнання її суб'єктом, щодо якого цим рішенням вирішено питання про права, інтереси чи обов'язки.
Визначальним є не потенційний або гіпотетичний вплив судового рішення, а наявність у його змісті, а саме, як у мотивувальній, так і в резолютивній частині, прямих висновків суду щодо правового статусу такої особи.
Між тим, будь-яких суджень чи висновків щодо безпосереднього вирішення прав, інтересів та обов'язків Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ухвала Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у цій справі не містить.
Скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваного рішення, в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов'язки та про які саме, тобто чи повинен апелянт виконати будь-які зобов'язання чи утриматись від вчинення певних дій, тощо.
З урахування викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не доведено прямого та безпосереднього зв'язку між оскаржуваною ухвалою та її впливом на права, інтереси та/або обов'язки скаржника.
Отже, при постановленні ухвали від 05.11.2024 у даній справі місцевий господарський суд не вирішував питання про права та обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу.
При цьому колегія суддів також враховує, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За приписами частин першої - третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
З урахуванням викладеного, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виконання органом державної виконавчої служби (державним виконавцем) судового наказу не наділяє його правом оскарження судових рішень, якими безпосередньо не вирішувалось його прав та обов'язків, пов'язаних з виконанням такого наказу.
При цьому наявність спору щодо порядку або підстав повернення виконавчого збору може бути предметом самостійного судового розгляду, однак не створює для органу державної виконавчої служби процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення, яке не стосується безпосередньо його прав, інтересів чи обов'язків.
Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутній суб'єкт апеляційного оскарження у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у даній справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 232-235, п. 3 ч. 1 ст. 264
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2024 у справі №915/1246/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено 09.10.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран