Запорізької області
21.12.10 Справа № 6/262/10
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” м. Запоріжжя
До Дочірнього підприємства „Запорізький річковий порт” акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” м. Запоріжжя
Про стягнення 212 452 грн. 56 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників:
Від позивача: Сердюк -О.М. -дов. № 05 від 04.01.2010р.
Від відповідача: Омельяненко В.В. -дов. № 06-9/128а від 03.11.2010р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства „Запорізький річковий порт” акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” м. Запоріжжя про стягнення 212 452 грн. 56 коп., суд -
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача вартість не відвантаженого ферохрому в розмірі 212 452 грн. 56 коп.
Позивач уточнив позовні вимоги і остаточно просить стягнути з відповідача суму збитків, які складаються із вартості невідвантаженого ферохрому у розмірі 212 452 грн. 56 коп.
Заява позивача була прийнята судом, оскільки була подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: свої зобов'язання перед позивачем по договору № 07-12.1/10-14/21100616 від 21.04.2010 року відповідач виконав у повному обсязі та не визнає позовні вимоги щодо нестачі вартості ферохрому у розмірі 212 452 грн. 56 коп. по зазначеному договору. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що 21.04.2010 року між відповідачем та позивачем був укладений договір з надання послуг по перевантаженню феросплавів навалом не в чушках за варіантом “судно-склад-вагон” (далі - Договір). Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався забезпечити організацію вивантаження з судна, зберігання, навантаження в залізничні вагони вантажів та доставку залізничним транспортом ферохрому позивачу. Вантаж ферохрому у розмірі 1 780,83 т. надійшов до відповідача з Румунії на т/х “Солігорск”. В цей же день, відповідач виділив склад 1-го вантажного району порту для зберігання вантажу ферохрому. Відповідно до п. 2.2.3 Договору передбачено, що приймання вантажу з судна здійснюється по вазі, вказаній у генеральному акті, який підписується капітаном судна, представником порту. Вага вантажу визначається по осадці судна, за участю незалежного сюрвейера, заказаного позивачем за свій рахунок та за участю сюрвейера відповідача. Згідно з накладних № 1 та № 2 від 22.07.2010р. з т/х “Солігорск” було вивантажено: по лоту № 26 - 1 220,037 т.; по лоту №26-560,793 т., на загальну вагу 1780,83 т ферохрому. Сюрвейером, заказаним з боку відповідача, складені акти № DN 1020-1432/1; № DN 1020-1432/2, що з судна т/х “Солігорск” був вивантажений ферохром у кількості 1 780,83 т. Умова договору виконана односторонньо тільки з боку позивача, так як в акті сюрвейера відсутній підпис особи - сюрвейера з боку відповідача (порту) та в порушення умов Договору прийом вантажу здійснювався без участі відповідача. Згідно з п. 2.2.5 Договору, відповідач забезпечує охорону вантажу на причалі та охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом на адресу позивача. Як вбачається із цієї умови Договору, сторони не встановили обов'язку відповідача прийняти вантаж від постачальника позивача під охорону з перевіркою його ваги на залізничних вагах. Таким чином, відповідач не був зобов'язаний, за умовами договору, зважувати прийнятий під охорону вантаж. Згідно з п. 2.1.8 Договору визначено обов'язок позивача забезпечити доступ представників відповідача для контролю переважування вантажу на залізничних вагах позивача. Так, за умовами Договору замовник забезпечує доступ представників відповідача для контролю переважування вантажу тільки аж на залізничних вагах позивача. З цього моменту можливо встановити фактичну вагу вантажу прийнятого відповідачем від постачальника позивача. Але, дана умова Договору позивачем не виконана, переважування вантажу на залізничних вагах позивача здійснювалося без представника відповідача та вага по переважуванню на залізничних вагах позивача вважається кінцевою. Відповідач не несе відповідальності за нестачу вантажу, встановлену на станції призначення. Тому що, приймання вантажу здійснюється по вагонно, та сторони повинні були підписати приймально-передаточні акти на кожний вагон після його переважування. Позивачем не було враховано поширення на спірні правовідносини, пов'язані з передачею імпортного вантажу на зберігання відповідача, чинної на даний час Генеральної угоди між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів по економічним зв'язкам СРСР "Про порядок перевалки та транспортно - експедиторської обробки експортних імпортних та інших зовнішньоторговельних вантажів у портах", затвердженої 26.05.1977-07.02.1978 рр. Згідно з п. 3.1.2 цієї Генеральної угоди (приймання вантажів від суден по коносаментам) кількість навалювальних вантажів, до яких відноситься і ферохром, перевіряється портами за осадкою судна без переважування, та фіксується в генеральному акті. Окрім того, позивачем не враховано положення ст. ст. 137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України, та п. 3.1.2 вищезгаданої Генеральної угоди, згідно яких оформлення документів на приймання вантажів здійснюється на підставі вручених порту коносаментів, які тільки фіксують вагу вантажу до перевезення. Таким чином, позивачем не було додержано умов Договору щодо процедури визначення ваги по осадці судна, умов щодо переваження та визначення остаточної кількості прийнятого позивачем не додержано, не надано доказів вірного визначення вантажу та отримання вантажу у зв'язку з переважуванням вантажу на залізничних вагах позивача за участю представника відповідача. Відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
До початку розгляду судом справи по суті, від відповідача надійшла зустрічна позовна заява вих. № 06-12/183 від 29.11.2010 року про зобов'язання позивача підписати акт приймання -здачі виконаних робіт послуг № 2571 від 08.08.2010 року, та стягнення основного боргу по договору № 07-12.1/10-14/21100616 від 21.04.2010р. в сумі 177 234 грн. 02 коп.
Дана зустрічна позовна заява судом була повернута відповідачу з підстав, викладених в ухвалі від 02.12.2010 р.
При цьому суд в ухвалі від 02.12.2010 року зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2010 року), відповідач у справі має право подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Оскільки перше засідання суду з розгляду справи № 6/262/10 відбулося 02.12.2010 року, то відповідач не позбавлений право звернутися до позивача із самостійним позовом, у загальному порядку, передбаченому ГПК України.
Розгляд справи відкладався
21.12.2010 року розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
В судовому засіданні позивач надав суду пояснення у справі, з урахуванням заперечень відповідача, в яких вказав наступне: першим запереченням щодо законності позовних вимог є те, що відповідно до п. 2.2.3 договору, передбачено, що приймання вантажу з судна здійснюється по вазі, вказаній у генеральному акті, який підписується капітаном судна, представником порту. Вага вантажу визначається по осадці судна, за участю незалежного сюрвейера, заказаного вантажовласником за свій рахунок та за участю сюрвейера порту. Як і передбачено пунктом договору, незалежним сюрвейером, який був заказаний з боку позивача, складені звіти DN № 1020-1432/1 та DN № 1020-1432/2, у яких спеціаліст з драфт-сюрвейю здійснив перевірку маси вантажу за осадкою судна та встановив, що з судна т/х «Солігорск»був вивантажений ферохром загальною вагою 1 780,83 т. В свою чергу представник відповідача заявив, що в генеральних актах немає підпису сюрвейеру порту, що сюрвейер порту взагалі не здійснював перевірку кількості вантажу за осадкою судна і, таким чином, прийомка вантажу була здійсненна вантажовласником в односторонньому порядку та без участі порту. Це, як вказує відповідач, є обставиною, яка свідчить про порушення договору з боку позивача та такою обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності. Але з такою думкою відповідача позивач незгоден. Якщо уважно дослідити розділ 2.2 договору, де прописані обов'язки порту, то становиться зрозуміло, що відповідно п. 2.2.3 договору, приймання вантажу з судна здійснюється по вазі, вказаній у генеральному акті, який підписується капітаном судна, представником порту. Тобто, після прибуття у Запорізький річковий порт вантаж приймається безпосередньо портом, здав вантаж капітан судна, так як він підписав генеральний акт. На цьому етапі виконання договору безпосередня присутність представника вантажовласника взагалі не передбачена. Згідно пункту договору, вантажовласник повинен забезпечити присутність при прийомці вантажу лише незалежного сюрвейеру, що підтверджується інспекторськими звітами. В свою чергу порт був повинен при прийомці вантажу за осадкою судна забезпечити перевірку кількості вантажу за допомогою сюрвейеру порту. Відповідач це зобов'язання не виконав, сюрвейер порту, як свідчать пояснення представника відповідача, присутній при прийомці вантажу взагалі не був, але підпис та відмітка порту про приймання відповідної маси вантажу в генеральному акті присутні. Це свідчить про те, що зобов'язання за договором були порушені саме з боку відповідача, Запорізького річкового порту. Наступним запереченням відповідача є те, що згідно з п. 2.2.5 договору встановлено, що порт забезпечує охорону вантажу на причалі та охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом в адресу вантажовласника. Однак, як вбачає відповідач, із вказаної умови договору, сторони не встановили обов'язку порту прийняти вантаж від постачальника позивача під охорону з перевіркою його ваги на залізничних вагах. Таким чином, порт не був зобов'язаний, за умовами договору, зважувати прийнятий під охорону вантаж. Проте, позивач такого факту ніколи не стверджував. Дійсно, згідно п. 2.2.5 договору порт був лише зобов'язаний забезпечити охорону вантажу на причалі та охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом. А здійснення прийомки вантажу та перевірці його кількості встановлено у п. 2.2.3 договору, обов'язки стосовно якого і були порушені збоку відповідача. Відповідач вважає, що згідно з п. 2.1.8 договору визначено обов'язок вантажовласника забезпечити доступ представників порту для контролю переважування вантажу на залізничних вагах вантажовласника. Що, за умовами договору замовник забезпечує доступ представників порту для контролю переважування вантажу на залізничних вагах вантажовласника. Відповідач вважає, що дана умова договору вантажовласником не виконана, переважування вантажу на залізничних вагах вантажовласника здійснювалося без представника порту. Якщо звернутись до пункту 2.1.8 договору, то зрозуміло, що вантажовласник лише повинен надати можливість представнику порту отримати доступ в момент здійснення контролю зважування вантажу. Даний пункт договору не встановлює обов'язковість в присутності представника порту, не встановлює заборону прийняття вантажу в разі відсутності представника порту. Таким чином, на думку позивача, присутність представника порту є ініціативою та бажанням самого порту. Немає жодного факту, який би свідчив про здійснення перешкод вантажовласником в присутності представника порту при прийомці вантажу на ст. Сортирувальна. Крім того, вантаж позивачу надходив під охороною, цю охорону здійснював підрозділ, забезпечений Запорізьким річковим Портом. Позивач вважає, що ця охорона, в даній ситуації, є представником порту. Охороною були складені акти приймання-здавання вантажу. Відомості, які вказані в цих актах, акти комісійного приймання вантажу № 1, 2, 3, 4, 5, фактично збігаються з даними, які виявилися після прийняття вантажу позивачем. Таким чином, заява відповідача про порушення позивачем п. 2.1.8 договору є безпідставною. Стосовно твердження відповідача про не врахування позивачем генеральної угоди між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів по економічним зв'язкам СРСР "Про порядок перевалки та транспортно - експедиторської обробки експортних імпортних та інших зовнішньоторговельних вантажів у портах", затвердженої 26.05,1977-07.02.1978 рр., де передбачено, що згідно з п.3.1.2 цієї Генеральної угоди (приймання вантажів від суден по коносаментам) кількість навалювальних вантажів, до яких відноситься і ферохром, перевіряється портами за осадкою судна та вказується у Генеральному акті, то позивач вказує, що відповідачем не надано зрозумілого пояснення, в чому полягає таке не врахування? Згідно з підписаного позивачем та відповідачем договору, в п. 2.2.3 встановлено, що вантаж приймається за осадкою судна та ці дані вказуються в Генеральному акті. Сторонами ця умова договору була виконана. Крім того, Генеральна угода між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів не встановлює звільнення від відповідальності порту, в разі приймання вантажів за осадкою судна. Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем не враховано положень ст. ст.137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України, згідно яких оформлення документів на приймання вантажів здійснюється на підставі вручених порту коносаментів, які тільки фіксують вагу вантажу до перевезення, то позивач вказує, що дійсно дані про вагу вантажу вказуються в коносаменті при завантаженні судна в порту відправлення, але приймання вантажу портом, який отримує вантаж, здійснюється після перевірці кількості вантажу та підписання Генерального акту. Порушень з боку позивача даних норм не має. Таким чином позивач наполягає, що доводи, які відповідач вважає підставою для уникнення відповідальності за порушення умов договору, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Просить позов задовольнити.
Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що уточненні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
21.04.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 07-12.1/10-14/21100616, з додатками (надалі - договір).
Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання з надання послуг з перевезення феросплавів навалом не в чушках, в обсягу до 2 000 тон щомісячно, за варіантом „судно-склад-вагон” протягом строку дії даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно з приписами п. 1.2 договору позивач, зі своєї сторони, зобов'язався прийняти та сплатити послуги, надані портом, згідно вартості вказаної в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору. До комплексу послуг з перевалки вантажу включаються як основні послуги (охоплені акордною ставкою), так і додаткові, перелік яких передбачений додатком № 1 до договору.
В додатку № 1 до договору сторони визначили загальні умови договору (розділ 1) та вартість послуг (розділ 2), а також зазначили, що факт виконання відповідачем робіт (послуг) підтверджується актом здачі та прийняття виконаних робіт (послуг), які підписуються сторонами даного договору.
Згідно з п. п. 2.2.3 п. 2.2 договору, приймання вантажу із судна проводиться за вагою, вказаною в генеральному акті, підписаному капітаном судна та представником відповідача. Вага вантажу визначається за осадкою судна, за участю незалежного сюрвейера, замовленого позивачем за власний кошт, та за участю сюрвейера відповідача.
Відповідно до двох генеральних актів від 29.07.2010 року, теплоходом „Солигорск” на адресу позивача надійшло ферохрому за лотом № 26 -1 220,037 тон, за лотом № 27 -560,793 тон.
Вказані акти були підписані представником відповідача та капітаном теплоходу „Солиногорск” і скріплені відповідними печатками. Також в актах зазначено, що у сторін, які підписали дані акти, відсутні розбіжності щодо недостачі або надлишку вантажу, та будь -які повідомлення про вказані факти представниками судна та відповідача не складались.
Отже, на територію порту з т/х „Солигорск” для позивача було відвантажено ферохрому в загальній кількості 1 780,830 тон.
Відповідач зазначає, що приймання та перевантаженні вантажу з т/х „Солигорск” до порту відбулося з порушенням умов договору, тільки в односторонньому порядку позивачем, без участі сюрвейера відповідача.
Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги на підставі наступного:
Забезпечення участі сюрвейера зі сторони відповідача (порту) є обов'язком відповідача, відповідно до умов р. 2 договору „Обов'язки порту”.
Крім того, відповідно до генеральних актів від 29.07.2010 року, вивантаження ферохрому з т/х „Солигорск” відбувалось не протягом кількох годин, а протягом доби: з 28.07.2010 року по 29.07.2010 року, вантаж був розташований на 3 причалі порту.
Вказане свідчить про те, що відповідач знав про проведення розвантаження т/х „Солигорск”, проте проігнорував умови договору і не виконав покладеного на нього обов'язку щодо участі про проведенні вивантаження та визначення ваги вантажу.
Умови договору не покладають на позивача обов'язок забезпечити участь сюрвейера відповідача у проведенні визначення ваги вантажу.
Позивач зі своєї сторони участь незалежного сюрвейера забезпечив. Інспекційними звітами звіти DN № 1020-1432/1 та DN № 1020-1432/2, також підтверджено, що на адресу позивача надійшло ферохрому за лотом № 26 -1 220,037 тон, за лотом № 27 -560,793 тон.
За умовами п. п. 2.2.9 п. 2.2. договору, відповідач зобов'язаний отриманий вантаж відвантажити на залізничний транспорт та здати його за вагою, визначеною відповідно до Статуту „Укрзалізниці”, Правил приймання вантажів до перевезення та ваги, вказаної в залізничних накладних.
При цьому, обов'язок щодо оформлення залізничних накладних на вантаж покладено на відповідача умовами договору (п. п. 2.2.8 п. 2.2 договору).
Відповідно до залізничної накладної № 45503636, відповідачем було передано до перевезення 31.07.2010 року та видано 02.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 259 800 кг (259,800 тон); за залізничною накладною № 45503637 було передано до перевезення 01.08.2010 року та видано 02.08.2010 року вантажу ферохрому в кількості 183 250 кг (183,250 тон); за залізничною накладною № 45503640 відповідачем було передано до перевезення 02.08.2010 року та видано 03.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 95 800 кг (95,800 тон); за залізничною накладною № 45503641 було передано до перевезення 02.08.2010 року та видано 03.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 184 500 кг (184,500 тон); за залізничною накладною № 45503644 відповідачем було передано до перевезення 04.08.2010 року та видано 05.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 335 900 кг (335,900 тон); за залізничною накладною № 45503646 було передано до перевезення 05.08.2010 року та видано 06.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 317 150 кг (317, 150 тон); за залізничною накладною № 45503652 було передано до перевезення 08.08.2010 року та видано 09.08.2010 року вантажу ферохрому у кількості 351 150 кг. (351,150 тон).
Загалом, за вказаними залізничними накладними портом було передано до перевезення залізницею 1 727,900 тон ферохрому.
Однак, відповідно до генеральних актів від 29.07.2010 року, порту повинно було бути відвантажено ферохрому в загальній сумі 1 780,830 тон.
Отже, відповідачем залізницею було направлено позивачу ферохрому в меншій кількості, ніж було отримано з т/х „Солигорск”.
При кожному отриманні вагонів з вантажем на станції призначення, сторонами складались комісійні акти приймання вантажу.
Так, згідно комісійного акту від 01.08.2010 року, вага вантажу ферохрому при отриманні для перевезення залізницею становила 443,050 тон, при видачі позивачу -448,800 тон, згідно комісійного акту від 02.08.2010 року вага вантажу ферохрому при отриманні становила 280,300 тон, при видачі -279,250 тон, згідно комісійного акту від 04.08.2010 року вага вантажу ферохрому при отриманні становила 335,900 тон, при видачі -340,400 тон, згідно комісійного акту від 05.08.2010 року вага вантажу при отриманні склала 317,150 тон, при видачі -320,100 тон, згідно комісійного акту від 08.08.2010 року вага вантажу ферохрому при отриманні склала 351,500 тон, а при видачі -353,250 тон.
Загалом, для перевезення залізницею у вагонах було отримано ферохрому у кількості, що відповідає масі, вказаній у залізничних накладних: 1 727,900 тон, а позивачем після перевезення було отримано вантажу у кількості 1 741,800 тон, тобто більше, ніж було завантажено у вагони, але менше, ніж було отримано за генеральними актами від 29.07.2010р. (1 780, 830 тон).
На залізничній станції „Сортувальна” позивачем при прийнятті залізничних вагонів, кожен вагон був зважений та до кожного вагону був виданий Ваговий талон із зазначенням маси вантажу.
Згідно Вагових талонів, позивач отримав вантаж ферохрому у загальній кількості 1 742, 550 тон., тобто вантажу виявилось більше, ніж було зазначено у залізничних накладних, проте менше, ніж було вказано в генеральних актах від 29.07.2010 року.
Таким чином, отримавши ферохром у кількості 1 780,830 тон відповідачем було фактично передано позивачу ферохрому у кількості 1 742, 550 тон, тобто на 38,280 тон менше, ніж було отримано відповідачем з т/х „Солигорск” для доставки позивачу.
Слід зазначити, що при переваженні вантажу позивачем на залізничній станції „Сортувальна” без участі представника відповідача, було встановлено загальну масу вантажу 1 742,550 тон, що є більшим за масу вантажу, визначеного за комісійними актами представниками обох сторін - маса 1 741,800 тон.
Відповідач зазначає, що згідно з умовами п. п. 2.2.5 п. 2.2 договору, відповідач забезпечує охорону вантажу на причалі та охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом на адресу позивача. Як вбачається відповідачу із цієї умови договору, сторони не встановили обов'язку відповідача прийняти вантаж від постачальника позивача під охорону з перевіркою його ваги на залізничних вагах. Таким чином, відповідач вважає, що він не був зобов'язаний, за умовами договору, зважувати прийнятий під охорону вантаж.
Проте, у даному випадку мова не йде про обов'язок відповідача приймати участь у переваженні вантажу. У даному випадку мова йде про обов'язок саме відповідача забезпечити охорону вантажу як на причалі (на території порту), так і забезпечити охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом на адресу позивача.
Відповідно до п. 4.4. договору, саме відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого вантажу протягом всього шляху слідування і до моменту передачі його позивачу.
Отже, за умовами договору відповідач зобов'язаний був прийняти певну кількість вантажу, доставити саме цю кількість вантажу позивачу, і протягом всього шляху доставки забезпечити збереження, цілісність всієї кількості вантажу.
Зазначені вище факти, а саме: розбіжності у кількості вантажу ферохрому за даними генеральних актів, залізничних накладних, вагових талонів, свідчать про те, що відповідачем не були виконані у повному обсягу умови договору, оскільки цілісність та кількість вантажу ферохрому була порушена.
Також, відповідач вказує, що за умовами п. п. 2.1.8 п. 2.1 договору визначено обов'язок позивача забезпечити доступ представників відповідача для контролю переважування вантажу на залізничних вагах позивача. Так, за умовами Договору замовник забезпечує доступ представників відповідача для контролю переважування вантажу тільки аж на залізничних вагах позивача. З цього моменту можливо встановити фактичну вагу вантажу прийнятого відповідачем від постачальника позивача. Але, дана умова Договору, на думку відповідача, позивачем не була виконана, переважування вантажу на залізничних вагах позивача здійснювалося без представника відповідача та вага по переважуванню на залізничних вагах позивача вважається кінцевою. Відповідач вважає, що не несе відповідальності за нестачу вантажу, встановлену на станції призначення. Оскільки приймання вантажу здійснюється по вагонно, та сторони повинні були підписати приймально-передаточні акти на кожний вагон після його переважування.
Із вказаними запереченням відповідача суд не може погодитись з огляду на наступне:
Відповідно до п. п. 2.1.8 п. 2.1 договору, на позивача покладено обов'язок забезпечити доступ представника відповідача для контролю переваження вантажу на залізних вагах позивача.
Вказуючи на порушення позивачем даного положення договору, відповідач не надав суду жодного підтверджуючого документу.
Так, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача стосовно допуску представників відповідача для здіснення переваження вантажу на залізних вагах позивача, відповідач не надав доказів відмови позивача в допуску представників відповідача в переваженні вантажу.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що не звертався до позивача стосовно допуску представників порту для участі у переваженні вантажу.
Отже, наведене свідчить, що позивачем не були порушені умови п. п. 2.1.8 п. 2.1 договору, оскільки позивач не відмовляв і не забороняв представникам відповідача приймати участь у переваженні вантажу ферохрому.
Суду не було надано доказів того, що позивач відмовив або заборонив представникам відповідача приймати участь у переваженні вантажу ферохрому.
Однак, як видно з комісійних актів приймання вантажів № 1 від 01.08.2010р., № 2 від 02.08.2010р., № 3 від 04.08.2010р., № 4 від 05.08.2010р. та № 5 від 08.08.2010р., перевірка маси вантажу проводилась як за участю представника позивача, так і за участю представників відповідача. Вказані акти підписані представниками відповідача і на них міститься відбиток штампу Порту.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було враховано поширення на спірні правовідносини, пов'язані з передачею імпортного вантажу на зберігання порту, чинної на даний час Генеральної угоди між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів по економічним зв'язкам СРСР "Про порядок перевалки та транспортно-експедиторської обробки експортних імпортних та інших зовнішньоторговельних вантажів у портах", затвердженої 26.05,1977-07.02.1978 рр. Згідно з п. 3.1.2 цієї Генеральної угоди (приймання вантажів від суден по коносаментам) кількість навалювальних вантажів, до яких відноситься і ферохром, перевіряється портами за осадкою судна без переважування та фіксується в генеральному акті. Окрім того, позивачем не враховано положення ст. ст. 137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України та п. 3.1.2 вищезгаданої Генеральної угоди, згідно яких оформлення документів на приймання вантажів здійснюється на підставі вручених порту коносаментів, які тільки фіксують вагу вантажу до перевезення. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не додержано умов договору щодо процедури визначення ваги по осадці судна, умов щодо переваження та визначення остаточної кількості прийнятого Вантажовласником не додержано, не надано доказів вірного визначення вантажу та отримання вантажу у зв'язку з переважуванням вантажу на залізничних вагах Вантажовласника за участю представника Порту.
Вказані заперечення відповідача суд також не приймає у зв'язку із з наступним:
Позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані втратою вантажу, що виявилось при його отриманні.
При цьому, умовами укладеного сторонами договору № 07-12.1/10-14/21100616 від 21.04.2010 року сторони передбачили не тільки обов'язок відповідача (порту) прийняти вантаж, що надійшов позивачу, а і обов'язок порту забезпечити збереження вантажу на причалі та охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом на адресу позивача (п. п. 2.2.5), вантаж відвантажити на залізничний транспорт та здати його за вагою, визначеною відповідно до Статуту „Укрзалізниці”, Правил приймання вантажів до перевезення та ваги, вказаної в залізничних накладних (п. п. 2.2.9).
Позивач не стверджує, що вага вантажу була невірно визначена при його отримання з т/х „Солигорск” та при завантаженні вантажу в залізничні вагони.
Позивач вказує, що збитки йому були завдані не на момент прийняття та розвантаження вантажу, а при здійснення доставки відповідачем даного вантажу, тобто, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, оскільки пунктом 4.4. договору прямо передбачено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого вантажу протягом всього шляху слідування та до моменту передачі його позивачу.
Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно даних хімічного аналізу Протокол № 1050с матеріал ФХ800АУ з масовою долею ферохрому у розмірі 52,06% (лот № 26) містився у вагонах № 65489064, 66669417, 66683830, 66463712, 66935933, 64420516, 66765579, 67179515, 67895730, 67946528, 66573064, 65754111, 64158488, 64930027, 67175919, 66936717, 67664458, 65293409, 67845651.
Загальна вага ферохрому, отриманого позивачем по лоту № 26, складає 1 199,550 тон.
Відповідно до генерального акту від 29.07.2010 року було вивантажено відповідачу вантажу 1 220,037 тон, отримано позивачем 1 199,550 тон, отже недоотримана вага по лоту № 26 складає 20,487 тон.
Згідно даних хімічного аналізу Протокол № 1040с матеріал ФХ800АУ з масовою долею ферохрому у розмірі 51,23% (лот № 27) містився у вагонах № 66698812, 67614263, 66241472, 67865364, 66194556, 60285723, 66179250, 67197137, 67155885.
Загальна вага ферохрому, отриманого позивачем по лоту № 27 складає 543,000 тон.
Відповідно до генерального акту від 29.07.2010 року було вивантажено відповідачу ферохрому 560,793 тон, отримано позивачем 543,000 тон, отже недоотримана вага по лоту № 27 складає 17,793 тон.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого вантажу протягом всього шляху слідування та до моменту передачі його позивачу.
При цьому, вказаним пунктом договору передбачено, що порт не несе відповідальності за нестачу вантажу у розмірі не менш ніж 1,15 % (граничні розбіжності між вагою вантажу прийнятим до ТЕО та фактичною вагою вантажу, переданого замовнику).
Згідно п. 4.4 Договору Порт не несе відповідальності за нестачу вантажу у розмірі не більш 1,15% (граничне розходження між вагою вантажу прийнятого до ТЕО та фактичною вагою вантажу переданого Замовнику).
Таким чином, за умовами договору відповідач несе відповідальність за втрату вантажу по лоту № 26 у кількості: 6,457 тон. = 20,487 -14,03 тон., (1220,037 * 1,15% = 14,030 тон.); по лоту № 27 у кількості: 11,344 тон. = 17,793 -6,449 тон., (560,793 * 1,15% = 6,449 тон.)
Вартість втраченого вантажу складає: 6,457 тон. * 52,06% * 2927,34 $ = 9840,29 доларів США., 11,344 тон. * 51,23% * 2927,34 $ = 17012,33 доларів США. Всього: 26852,62 доларів США.
На дату подання позовної заяви 25.10.2010р. курс гривни до долара США дорівнює 7,9118 грн. за 1 долар США.
Отже, вартість нестачі вантажу становить 212 452 грн. 56 коп.
Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його правомірним та обґрунтованим.
З метою врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію вих. № 1-10 пр від 03.09.2010 року, в якій просив відшкодувати завдані збитки, сплативши вартість недопоставленої продукції.
Претензія була надіслана відповідачу поштою, про що свідчать надані суду копії фіскального чеку поштового відділення № 2528 від 06.09.2010 року та реєстру відправлених листів від 06.09.2010 року.
Претензію позивач відповідач залишив без відповіді.
Відповідно до ст. 224 Господарського Кодексу України (надалі -ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Враховуючи все вищевказане, вимоги позивача обґрунтовані.
Заперечення відповідача не приймаються судом з вищевикладених підстав.
Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 82 -85 ГПК України, суд
Позов задовольнити. Стягнути з Дочірнього підприємства „Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-а; р/р № 26009303157809 Філія ПАТ ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 31044582) на користь Відкритого акціонерного товариства „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81, р/р № 26006976712490 у філії ПАТ „ПУМБ” в м. Запоріжжі, МФО 313623, код ЄДРПОУ 00186536) збитки в сумі 212 452 (двісті дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. Надати наказ.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано : 21.12.2010р.