Запорізької області
09.12.10 Справа № 18/241д/10
Суддя Носівець В.В.
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Араміс” (69000, м. Запоріжжя, вул. Степова, 107)
до відповідача: публічного акціонерного товариства “МетаБанк” (69006, м. Запоріжжя, пр.Металургів, буд. 30)
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 АДРЕСА_3
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 (АДРЕСА_2
про визнання поруки ТОВ ВКФ “Араміс” перед ПАТ “МетаБанк”, яка виникла за договором поруки № 32-24-07/0227-К/В/П-4 від 25.09.2007 р. -припиненою
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Коломоєць О.О., довіреність № 10/10-289 від 15.11.2001 р., Мельник І.В., довіреність № 10/10-253 від 31.08.2010 р.;
від третьої особи 1: не прибув;
від третьої особи 2: не прибув;
від третьої особи 3: не прибув;
від третьої особи 4: не прибув;
До господарського суду Запорізької області 26.10.2010 року звернувся позивач -товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Араміс” з позовною заявою до відповідача -публічного акціонерного товариства “МетаБанк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання поруки ТОВ ВКФ “Араміс” перед ПАТ “МетаБанк”, яка виникла за договором поруки № 32-24-07/0227-К/В/П-4 від 25.09.2007 р. -припиненою.
Позов заявлено на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вмотивовано наступним: 25.09.2007 р. АБ “Металург”, правонаступником якого є ПАТ “МетаБанк” та ТОВ ВКФ “Араміс” уклали договір поруки № 32-24-07/0227-К/В/П-4. За вказаним договором, ТОВ ВКФ “Араміс” зобов'язалося відповідати за повне та своєчасне виконання ПП ОСОБА_1 зобов'язань перед банком, які виникли на підставі кредитного договору № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. У договорі поруки не зазначено строк, на який вона встановлюється. Кредитором з позичальником було укладено декілька додаткових угод до кредитного договору за якими суттєво змінювались умови Кредитного договору. Кредитним договором передбачено, що поручитель згоден із умовами договору, однак позивач вважає, що в тексті кредитного договору сторонами не визначено, що поручитель згоден із зміною умов договору, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що є однією з підстав визнання поруки припиненою. Крім того, банк своє право про стягнення суми заборгованості використав, подавши 30.01.2009 р. до Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву про стягнення боргу за кредитним договором із ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Від так, позивач переконаний, що відповідач, подавши позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, фактично визначив строк виконання основного зобов'язання; але протягом встановленого шестимісячного строку будь-яка вимога до ТОВ “ВКФ “Араміс” від ПАТ “МетаБанк” не надходила, що є підставою для визнання поруки припиненою.
Ухвалою суду від 28.10.2010 року порушено провадження у справі № 18/241д/10, судове засідання призначено на 11.11.2010 р. Ухвалою суду від 11.11.2010 р. залучено до участі у справі третіх осіб 2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно, розгляд справи відкладався до 25.11.2010 р. Ухвалою суду від 25.11.2010 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 09.12.2010 р.
Уповноважений представник позивача у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, ухвали суду у даній справі були направлені на юридичну адресу ТОВ ВКФ “Араміс”, яка зазначена у позові і у правовстановлюючих документах. Представники третіх осіб до суду також не прибули, про причини неявки суд не повідомили. Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/241д/10 від 28.10.2010 р., яка була направлена на адресу позивача, повернулася до суду із відміткою “із закінченням терміну зберігання”. Згідно із відповіддю Запорізького обласного адресного бюро, адреси третіх осіб такі самі, на які судом направлялися ухвали у даній справі. Отже, позивач та треті особи про час і місце розгляду справи попереджені належним чином. Суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 09.12.2010 р. представники відповідача проти позову заперечили, свою позицію виклали у відзиві на позовну заяву від 25.11.2010 р., надали суду витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. У відзиві зазначено, що подією, з настанням якої припиняється за домовленістю між АТ “МетаБанк” та ТОВ “ВКФ “Араміс” договір поруки, є виконання в повному обсязі зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором, або ТОВ “ВКФ “Араміс” за договором поруки. Однак, ні ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором, ні ТОВ “ВКФ “Араміс” своїх зобов'язань за договором поруки не виконали, і, відповідно, кредитний договір та договір поруки продовжують свою дію. Відповідач вважає, що до договору поруки не можуть бути застосовані положення ч. 4 ст. 559 ЦК України стосовно припинення поруки в наслідок непред'явлення кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до поручителя, оскільки, ПАТ “МетаБанк” надсилало 10.07.2009 р., 15.09.2009 р., 04.11.2009 р.,02.02.2010 р., 13.07.2010 р. на юридичну адресу ТОВ ВКФ “Араміс” вимоги про усунення порушення виконання основного зобов'язання за кредитним договором та договором поруки. 09.09.2008 р. між АБ “Металург” та ФОП ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою передбачалась зміна відсоткової ставки за Кредитним договором у бік збільшення, але, у зв'язку з неможливістю отримати згоду ТОВ ВКФ “Араміс” та інших поручителів на зміну відсоткової ставки, кредитним комітетом банку 15.09.2008 р. було прийнято рішення вважати додаткову угоду № 1 до Кредитного договору неукладеною та здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом за Кредитним договором з моменту укладення Кредитного договору за ставкою 14,5 %. Крім того, лист-повідомлення, надісланий на юридичну адресу ТОВ ВКФ “Араміс”, 22.09.2008 р. повернувся на адресу банку, у зв'язку зі закінченням строку зберігання, і рішенням кредитного комітету від 15.09.2008 р. відсоткова ставка за Кредитним договором так і не була підвищена. Так само, АБ “Металург” не здійснював підвищення відсоткової ставки за кредитним договором до 19%, оскільки, ні додаткова угода до кредитного договору, ні додаткові угоди до договорів поруки про зміну відсоткової ставки до 19 % не були підписані, ні ФОП ОСОБА_1, ні ТОВ ВКФ “Араміс”, відповідно; отже така зміна відсоткової ставки не здійснювалася. Згідно з п. 4 Договору поруки, ТОВ “ВКФ “Араміс” надав свою згоду на зміну умов Кредитного договору, у т.ч. пов'язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, а також розміру відсотків та комісій. За таких обставин, твердження ТОВ “ВКФ “Араміс”, що товариство не надавало своєї згоди на зміну умов Кредитного договору, у т.ч. у бік збільшення розміру зобов'язання, не відповідає дійсності. За вищевикладених обставин, позивач вважає, що правові підстави для визнання поруки ТОВ “ВКФ “Араміс” за ФОП ОСОБА_1 перед АТ “МетаБанк”, яка виникла на підставі договору поруки № 32-24-07/0227-К/В/П-4 від 25.09.2007 р., відсутні. До того ж відповідач, стверджує, що провадження у справі про визнання поруки припиненою, має бути припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, так як даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки є встановленням юридичного факту, що не передбачено ст. 12 ГПК України. Позиція відповідача прийнята судом до уваги.
Неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджала вирішенню спору, 09.12.2010 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача суд, -
Акціонерний банк “Металург”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “МетаБанк” та приватний підприємець ОСОБА_1 (третя особа 1) 25.09.2007 р. уклали кредитний договір № 32-24-07/0227-К/В. Згідно із п. 1.1. кредитного договору, банк видає позичальнику довгостроковий кредит у сумі 370 000,00 доларів США на термін по 18.09.2012 р. включно, у порядку та на умовах передбачених, даним договором.
25.09.2007 р. акціонерний банк “Металург”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “МетаБанк” (банк та відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Араміс” (поручитель та позивач у справі) уклали договір поруки № 32-24-07/0227-К/В/П-4 (надалі -договір поруки).
Згідно п. 1.1. договору поруки, поручитель, у разі невиконання ПП ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р., зобов'язується в порядку, передбаченому даним договором, погасити борг позичальника банку в сумі наданого кредиту 370 000,00 доларів США, сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі за кредитним договором, виходячи із умов кредитного договору, за весь період користування позичальником кредитом.
Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до настання першої з таких подій: виконання в повному обсязі зобов'язань позичальником за кредитним договором, або поручителем за договором поруки (умови п. 10 договору поруки).
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Так, згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Аналізуючи вищевикладені норми права, господарський суд дійшов висновку, що сторони, при укладанні договору поруки № 32-24-07/0227-К/В/П-4 від 25.09.2007 р., в належній формі досягли умов щодо його виконання, а також прав, якими наділяється банк та поручитель при здійсненні своїх обов'язків за договором. Отже, договір поруки №32-24-07/0227-К/В/П-4 від 25.09.2007 р. є двосторонньою домовленістю, укладеною із додержанням норм діючого законодавства України.
Згідно із п. 4 договору поруки, поручитель згоден із зміною умов кредитного договору, пов'язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, а також розміру відсотків та комісій, та залишається зобов'язаним за даним договором у разі внесення банком та позичальником змін до кредитного договору. Банк зобов'язаний письмово інформувати поручителя про зміну умов кредитного договору, пов'язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, а також розміру відсотків та комісій.
В матеріалах справи міститься лист № 32-2416/13337 від 22.09.2008 р., який був направлений директору ТОВ ВКФ “Араміс” із повідомленням останнього про зміну умов кредитного договору № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р., в частині зміни розміру відсоткової ставки; зазначений лист направлялися разом із підписаною додатковою угодою до кредитного договору та примірниками додаткових угод до договору поруки та повідомленням про невиконання зобов'язання (від 10.07.2009 р., 15.09.2009 р., 04.11.2009 р., 02.02.2010 р., 13.07.2010 р.). Направлені банком лист та повідомлення, позивачем залишені без реагування.
Оскільки згода ТОВ ВКФ “Араміс” та інших поручителів щодо на зміни відсоткової ставки за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р., не була отримана банком, на засіданні Великого Кредитного Комітету АБ “Металург” 15.09.2008 р. прийнято рішення, вважати додаткову угоду № 1 до кредитного договору, неукладеною та здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом за кредитним договором, з моменту укладення кредитного договору за ставкою 14,5 %.
Отже, позичальнику ФОП ОСОБА_1, за кредитним договором, відсотки за ставками 16 % або 19 % річних не нараховувалися; нарахування та сплата відсотків і інших платежів проводилися виходячи із ставки 14,5 %.
Твердження позивача щодо зміни умов кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя без його згоди, а також, поданням позову банком про стягнення заборгованості за кредитним договором, що призвело до встановлення нового строку виконання основного зобов'язання, та не направленням банком будь-якої вимоги позивачу, спростовані матеріалами справи.
Стаття 559 ЦК України проголошує, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Суд зазначає, що порука, припиняється: після припинення забезпеченого нею зобов'язання; внаслідок відмови кредитора після закінчення терміну зобов'язання прийняти запропоноване виконання від боржника чи поручителя; у випадку переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не дав кредитору згоди нести відповідальність за нову особу; у випадку зміни зобов'язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без згоди останнього. Виконання основного зобов'язання забезпечується не тільки порукою, але і неустойкою, яку поручитель зобов'язаний сплатити у випадку невиконання боржником основного зобов'язання. При продовженні терміну дії основного зобов'язання за рахунок збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими коштами, а також у випадку підвищення розміру відсотків істотно збільшується сума основного зобов'язання. Поручитель у цьому випадку несе відповідальність тільки, якщо він згодний продовжити договір поруки на нових умовах. В іншому разі, порука припиняється. Так, якщо кредитор не довів до відома поручителя про продовження кредитного договору і не одержав його згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов'язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки. Разом з тим, інтерес поручителя може бути порушеним не лише в зв'язку із збільшенням розміру відповідальності, але й у тому випадку, коли відповідальність настає у тому ж розмірі, але на інших умовах. Зміни у основному зобов'язанні можна визнати такими, що тягнуть несприятливі наслідки для поручителя, а це дає підстави для припинення поруки.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства та недоведеність позивачем порушення його матеріального права або інтересу, з підстав викладених у позові (щодо зміни умов кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя без його згоди, а також, подання позову банком про стягнення заборгованості за кредитним договором, що призвело до встановлення нового строку виконання основного зобов'язання, та не направлення банком будь-якої вимоги позивачу), суд вважає, що підстави для визнання поруки ТОВ ВКФ “Араміс” перед ПАТ “МетаБанк”, яка виникла за договором поруки № 32-24-07/0227-К/В/П-4 від 25.09.2007 р. -припиненою, відсутні, у задоволенні позову відмовляється.
Що стосується твердження відповідача, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, так як даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд вважає таке твердження хибним оскільки:
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 15 ЦК України проголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України (яка, в свою чергу, кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України) закріплений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом; законодавцем передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Пунктом 3 Рекомендацій Президії ВГСУ № 04-5/120 від 27.06.2007 р. зі змінами, зазначено, що господарським судам підвідомчі також справи про визнання фактів, що мають для суб'єктів господарювання юридичне значення. Визначені умови, за яких спір є підвідомчим господарському суду: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 64, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 20.12.2010 р.