22 грудня 2010 р. № 10/48-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргуВінницької міської Ради, м. Вінниця
на постанову
та ухвалу від 19.10.2010 р. Житомирського апеляційного господарського суду
від 26.07.20010 р. господарського суду Вінницької області
у справі№ 10/48-09 господарського суду Вінницької області
за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод залізобетонних виробів", м. Вінниця
провизнання банкрутом
ліквідаторарбітражний керуючий Гонта О.А.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ТОВ "Вінницький завод залізобетонних виробів"ліквідатор - арбітражний керуючий Гонта О.А.,
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.03.2009 року порушено провадження у справі № 10/48-09 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод залізобетонних виробів" (далі -Боржник, Завод) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Вінницької області від 09.04.2009 року призначено розпорядником майна Гонта О.А.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Вінницької області від 31.08.2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника.
Постановою господарського суду Вінницької області від 04.03.2010 року Завод визнаний банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гонта О.А.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.07.2010 року (суддя -Даценко М.В.) задоволено заяву ліквідатора Боржника -арбітражного керуючого Гонта О.А. та Вінницьку міську Раді зобов'язано прийняти до комунальної власності об'єкти житлового фонду (три багатоквартирних житлових будинки в м. Вінниці).
Не погодившись із цією ухвалою суду першої інстанції, Вінницька міська Рада (далі -Рада) звернулася до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.07.2010 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора Заводу - Гонта А.О., залишити без задоволення.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року (головуючий суддя -А.А. Ляхевич, судді: І.О. Вечірко, Л.О. Зарудяна) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.07.2010 року -без змін.
Не погоджуючись з цією постановою суду апеляційної інстанції, Вінницька міська Рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року, ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.07.2010 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора Заводу - Гонта А.О., залишити без задоволення.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 26 Закону про банкрутство, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором Боржника подана заява про зобов'язання Ради прийняти до комунальної власності житлові будинки, виявлені в ході ліквідаційної процедури будинки знаходяться на балансі Заводу, а провадження у справі про банкрутство триває на стадії ліквідації, строк проведення якої обмежений нормами Закону про банкрутство. За цих підстав суд першої інстанцій дійшов висновку, що був підтриманий судом апеляційної інстанції, про задоволення заяви ліквідатора Заводу та зобов'язання Ради прийняти до комунальної власності об'єкти житлового фонду з балансу Боржника.
Заперечуючи вказані висновки, заявник касаційної скарги зазначає про недотримання ліквідатором Заводу порядку передачі житлових будинків, встановленого законом.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм діючого законодавства.
Так, нормами ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство дійсно передбачено, що виявлені в ході ліквідаційної процедури, у тому числі об'єкти житлового фонду, що належать банкруту на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, в разі банкрутства підприємства передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад в порядку, встановленому законодавством. Цей порядок врегульований, зокрема, положеннями, зокрема, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також нормами Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891, на які послався заявник касаційної скарги.
Між тим, виходячи з того, що норми ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство по-перше, є спеціальними нормами у процедурі банкрутства підприємства, а по-друге -імперативними, наявність та необхідність дотримання визначеного порядку передачі житлового фонду в разі банкрутства підприємства не є передумовою та не ставить в залежність факт та необхідність передачі виявлених у ході ліквідаційної процедури підприємства -банкрута об'єктів житлового фонду до комунальної власності відповідних територіальних громад.
При цьому слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутства передача виявлених в ході ліквідаційної процедури підприємства-банкрута об'єктів житлового фонду до комунальної власності відповідних територіальних громад здійснюється без додаткових умов.
На підставі викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення клопотання ліквідатора Заводу та зобов'язання Ради прийняти до комунальної власності виявлені в ході ліквідаційної процедури Боржника та визначені ліквідатором у відповідній заяві багатоквартирні житлові будинки, який (висновок) обґрунтовано та правомірно підтриманий судом апеляційної інстанції.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Вінницької міської Ради не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Вінницької міської Ради залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. та ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.07.20010 р. у справі № 10/48-09 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 23.12.2010 року.