22 грудня 2010 р. № Б-39/62-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків
на постанову від 28.10.2010 р. Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ Б-39/62-10 господарського суду Харківської області
за заявою боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків
провизнання банкрутом
ліквідаторарбітражний керуючий Артюх Ю.В.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ПАТ "Укрсоцбанк"Яцюк А.О., довір.,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2010 року порушено провадження у справі № Б-39/62-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі -Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Харківської області від 16.08.2010 року (суддя -А.О. Швидкін) Підприємця було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Артюха Ю.В.
Не погодившись із цією постановою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Харківської області від 16.08.2010 року та припинити провадження у справі.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 року (головуючий суддя -В.О. Фоміна, судді: Т.В. Гончар, Т.В. Кравець) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Харківської області від 16.08.2010 року -скасовано, а провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з цією постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 року та направити справу для подальшого розгляду суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 7 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Банком в апеляційній скарзі вказується на відсутність підстав для порушення справи про банкрутство щодо Підприємця та порушення господарським судом процедури визнання його банкрутом у даній справі. Слід наголосити на тому, що в апеляційній скарзі Банк не зазначає про наявність у нього кредиторських вимог до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, та про звернення із заявою із кредиторськими вимогами до Боржника у даній справі. Згідно ж матеріалів справи Банком після прийняття оскаржуваної постанови була подана заява із вимогами до Боржника, в якій зазначено про наявність у нього кредиторських вимог до Боржника на підставі укладених з ним договорів кредиту від 05.08.2008 року та іпотеки (т. 2 а.с. 1-29). При цьому, в своїй заяві Банк зазначає, що договори кредиту та іпотеки, на підставі яких Банком заявлені вимоги до Боржника, укладені з Підприємцем. В клопотанні ж про ознайомлення з матеріалам справи від 12.09.2010 року, Банк, посилаючись на той же самий договір кредиту від 05.08.2008 року (копія якого додана, як до клопотання, так і до заяви з кредиторськими вимогами), зазначає, що цей договір був укладений з фізичною особою ОСОБА_5, а не фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5, тоді як згідно оскаржуваної постанови банкрутом був визнаний суб'єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа ОСОБА_5
Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника -громадянина - підприємця визначений положеннями п. 6 статті 48 Закону про банкрутство. Він передбачає, що копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.
Отже, у справі про банкрутство боржника, порушеної щодо громадянина-підприємця, особа може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.
При цьому, нормами ч. 2 п. 3 ст. 47 Закону про банкрутство встановлено, що кредитори з вимогами особистого характеру мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.
Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Банк на момент прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції не набув статусу кредитора Боржника, у зв'язку з чим він, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство Боржника, а оскаржувана ним постанова про визнання Боржника банкрутом не стосується його прав та обов'язків, а тому Банк не мав права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови про визнання банкрутом відповідно до положень ст. 91 ГПК України.
Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Банком апеляційної скарги на постанову господарського суду Харківської області від 16.08.2010 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції, здійснивши апеляційне провадження та розгляд по суті апеляційної скарги Банку на постанову господарського суду Харківської області від 16.08.2010 року, припустився порушень, зокрема, вимог ст. 91 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Банку на постанову господарського суду Харківської області від 16.08.2010 року підлягає припиненню.
Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги про направлення справи для подальшого розгляду задоволенню не підлягають, так як вказані наслідки наступають самостійно, у зв'язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції від 28.10.2010 року та припиненням апеляційного провадження за скаргою Банку.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 47-49, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 р. у справі № Б-39/62-10 скасувати. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" на постанову господарського суду Харківської області від 16.08.2010 р."
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 23.12.2010 року.