Справа №577/1740/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/237/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
Іменем України
03 жовтня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 577/1740/25 за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.04.2025 про арешт майна,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника володільця майна - адвоката ОСОБА_6 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі представник володільця майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді та зобов'язати слідчого повернути тимчасово вилучене майно, оскільки слідчим суддею було грубо порушено його право на доступ до суду, не забезпечена участь в судовому розгляді у режимі відеоконференції, а також доступ до справи в підсистемі Електронний суд, копія ухваленого слідчим суддею рішення у встановленому законом порядку не направлялася. Клопотання слідчого про арешт майна подано з порушенням встановлених ч. 5 ст. 171 КПК строків, автоматизований розподіл справи відбувся не у день надходження клопотання, що свідчить про незаконність складу суду, а вилучене в ході огляду місця події майно не відповідає критеріям речових доказів, вилучена речовина належить ТОВ «Стеро Альянс» і не є підакцизним товаром.
31.03.2025 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором Буринського відділу Конотопської окружної прокуратури, звернувся слідчий СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ним здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025200450000350 від 28.03.2025 за ч. 1 ст. 204, ч. 4 ст. 358 КК за фактом того, що 27.03.2025 ОСОБА_10 на автомобілі «Мерседес», р. н. НОМЕР_1 здійснював транспортування з метою збуту незаконно виготовленого пального до АЗС по вул. Медична, 2 в м. Буринь Конотопського району Сумської області, маючи при собі ТТН, які мають ознаки підробки.
27.03.2025 в ході огляду місця події на території АЗС були виявлені та вилучені ТТН № Р481 від 27.03.2025 на двох аркушах; свідоцтво про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8041; зразки рідини поміщених до скляних ємностей: зразок № 1 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126809 (запаковано та передано водію ОСОБА_10 ); зразок № 2 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126811; зразок № 3 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126811; т/з «Mercedes-Benz», ідентифікаційний номер WDB9702581K525276, синього кольору, р. н. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, має в основі рамної конструкції цистерну синього кольору, на якій маються наліпки з умовними позначеннями «Рідини, які при випаровуванні легко піддаються займанню» та «Небезпечно для навколишнього середовища», заборонивши відчуження, розпорядження та користування.
28.03.2025 до ЄРДР за № 12025200450000350 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 4 ст. 358 КК.
Зважаючи на те, що вказане вище майно може бути використане як доказ в даному провадженні, тому слідчий просив накласти на нього арешт.
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.04.2025 накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно, вилучене 27.03.2025 в ході огляду місця події. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що існує необхідність у арешті майна з метою його збереження як речового доказу.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи представника володільця майна ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора ОСОБА_7 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги і просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Зокрема, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням, і для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).
Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК (ч. 1 ст. 24 КПК), а судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні належить до повноважень слідчого судді у порядку, передбаченому КПК (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).
Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що все вилучене в ході огляду місця події майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, та існує необхідність його збереження як речових доказів, тобто вилучені в ході огляду речі та предмети мають відношення до вчиненого кримінального правопорушення, яке розслідується в межах кримінального провадження № 12025200450000350 від 28.03.2025 за ч. 1 ст. 204 і ч. 4 ст. 358 КК, прямо пов'язані із цією подією та мають ознаки, що притаманні речовим доказам.
Разом з тим, вказані вище висновки слідчого судді суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не грунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і закону України про кримінальну відповідальність.
Так, з наданих матеріалів кримінального провадження убачається, що 27.03.2025 в ході опрацювання виклику на спецлінію «102» було встановлено, що по вул. Медична, 2 в м. Буринь Конотопського району Сумської області на території АЗС знаходиться т/з «Mercedes-Benz», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , синього кольору, р. н. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, який має в основі рамної конструкції цистерну синього кольору.
27.03.2025 в ході огляду місця події були на території АЗС були виявлені та вилучені ТТН № Р481 від 27.03.2025 на двох аркушах, які мають ознаки підроблення; свідоцтво про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8041; зразки рідини поміщених до скляних ємностей: зразок № 1 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126809 (запаковано та передано водію ОСОБА_10 ); зразок № 2 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126811; зразок № 3 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126811; т/з «Mercedes-Benz», ідентифікаційний номер WDB9702581K525276, синього кольору, р. н. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, має в основі рамної конструкції цистерну синього кольору, на якій маються наліпки з умовними позначеннями «Рідини, які при випаровуванні легко піддаються займанню» та «Небезпечно для навколишнього середовища», заборонивши відчуження, розпорядження та користування.
За вказаним вище фактом 28.03.2025 до ЄРДР за № 12025200450000350 були внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 204 і ч. 4 ст. 358 КК, а саме у зв'язку з тим, що 27.03.2025 ОСОБА_10 на автомобілі «Мерседес», р. н. НОМЕР_1 здійснював транспортування з метою збуту незаконно виготовленого пального до АЗС по вул. Медична, 2 в м. Буринь Конотопського району Сумської області, маючи при собі ТТН, які мають ознаки підробки.
Все вилучене в ході огляду місця події майно постановою слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області було визнане речовими доказами.
Оскільки під час проведення досудового розслідування кримінального провадження були встановлені підстави для його об'єднання з іншим кримінальним провадженням № 42024200000000236 від 18.12.2024 відносно ряду осіб, в тому числі невстановлених осіб за фактами незаконного придбання з метою збуту, транспортування, зберігання з метою збуту та збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (скрапленого газу) та легалізації доходів, одержаних від незаконного збуту цих товарів, у зв'язку із чим постановою старшого групи прокурорів від 28.04.2025 вказані кримінальні справи були об'єднані в одне провадження.
У подальшому, 27.06.2025 матеріали досудового розслідування за ч. 1 ст. 204 і ч. 4 ст. 358 КК за фактом того що, 27.03.2025 ОСОБА_10 , шляхом використання завідомо підроблених документів на т/з «Mercedes-Benz», р. н. НОМЕР_1 , здійснював незаконне транспортування з метою збуту незаконно виготовленого пального ОСОБА_11 на АЗС по вул. Медична, 2 в м. Буринь Конотопського району Сумської області були виділені з кримінального провадження № 42024200000000236 в окреме провадження № 12025200000000576.
Одночасно разом з матеріалами кримінального провадження за вказаним фактом були виділені й речові докази, на які ухвалою слідчого судді від 07.04.2025 був накладений арешт, а 19.08.2025 постановою прокурора на підставі ст. 216, 218 КПК була визначена підслідність виділеного кримінального провадження за ТУ БЕБ у Київській області.
Згідно приписів ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення; документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Тобто, речові докази - це приєднані до кримінального провадження предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення і виявлення винних або для спростування підозри (обвинувачення) чи пом'якшення відповідальності підозрюваного (обвинуваченого). Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Серед цих предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, продукти харчування тощо).
Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. Їх можуть також принести до слідчих органів чи суду - підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження, зберігаються при кримінальному провадженні, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для зберігання відповідному підприємству, організації.
Необхідно зауважити, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК (ч. 1 ст. 2 КК).
Зокрема, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 204 КК настає за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів, а за ч. 4 ст. 358 КК - за використання завідомо підробленого документа. При цьому згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом необхідно розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Установлені слідством фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204 і ч. 4 ст. 358 КК, які на момент постановлення слідчим суддею ухвали, розслідувалися в межах кримінального провадження № 12025200450000350, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування вилучені в ході огляду місця події товаро-транспортні накладні та зразки рідини можуть безпосередньо стосуватись предмета і об'єкту кримінального провадження, тобто містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідати ознакам речових доказів, про які йдеться мова в ст. 98 КПК, що у свою чергу дає законні підстави для їх арешту як речового доказу з метою їх збереження, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу та задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у право особи, яка володіє зазначеним вище арештованим майном, та у її інтереси з метою забезпечення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК). При цьому, вирішуючи питання щодо об'єму (кількості), законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном в даному конкретному випадку у визначеній апеляційним судом частині (товаро-транспортні накладні та зразки рідини) є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Втручання у вказаній вище частині є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт товаро-транспортних накладних та зразків рідини, неможливо, тобто обмеження стосовно цього майна не можуть бути надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Будь-яких доказів негативних наслідків від такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного вище майна, власником/володільцем майна чи його представником до суду апеляційної інстанції не надано. При цьому слідчий суддя/суд на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, переваги одних доказів над іншими тощо, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (іншої протиправної діяльності) ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги представника володільця майна ОСОБА_6 про те, що вилучена слідчим в межах кримінального провадження речовина, транспортування якої на підставі договору на транспортне обслуговування здійснювала ФОП ОСОБА_8 не є підакцизним товаром задоволенню не підлягають, оскільки ФОП ОСОБА_8 не є її власником, виробником тощо, а лише здійснювала послуги щодо її транспортування від ТОВ «Стеро Альянс» до замовника, використовуючи при цьому орендований нею автомобіль «Mercedes-Benz», р. н. НОМЕР_1 .
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду доводи апеляційної скарги про порушення слідчим строку звернення до суду із клопотанням про арешт вилученого в ході огляду майна, оскільки згідно абз. 1 ч. 5 ст. 171 КПК клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Так, огляд місця події був проведений 27.03.2025, коли було вилучене майно, а з клопотанням про накладення арешту слідчий звернувся 28.03.2025, що підтверджується трекінгом поштових відправлень 59001346685737, тобто в межах встановленого процесуального строку.
Що стосується доводів апеляційної скарги представника володільця майна ОСОБА_6 про порушення права на доступ до суду, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. При цьому слідчим суддею суду першої інстанції клопотання слідчого про арешт майна вперше було призначено до розгляду на 03.04.2025, а 02.04.2025 від представника володільця майна ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_6 засобами електронного зв'язку за допомогою додатку «Електронний суд» на адресу Конотопського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку із необхідністю надання доступу до матеріалів справи. Після цього, вдруге клопотання слідчого про арешт майна було призначене до розгляду на 07.04.2025, а 06.04.2025 від ОСОБА_6 через «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якого ухвалою слідчого судді цього від 07.04.2025 було відмовлено з підстав відсутності в суді в цей день вільних майданчиків для проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Згідно ч. 1, 2 ст. 336 КПК, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану, а відповідно ч. 4 цієї статті учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання і копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження. При цьому вказана норма розповсюджується і на учасників кримінального провадження, які виявили бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Доводи апеляційної скарги представника володільця майна про необґрунтованість арешту свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8041, та т/з «Mercedes-Benz», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , синього кольору, р. н. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, який має в основі рамної конструкції цистерну синього кольору, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити, оскільки вони ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, як було установлено в ході досудового розслідування кримінального провадження та під час апеляційного перегляду, т/з «Mercedes-Benz» і свідоцтво про його реєстрацію перебувають в законному володінні ФОП ОСОБА_8 (знаходиться в оренді) та використовувався останньою 27.03.2025 з метою транспортування певної рідини від ТОВ «Стеро Альянс» до замовника. Тобто, органом досудового розслідування і прокурором до суду апеляційної інстанції не були надані докази того, що ФОП ОСОБА_8 використовувала орендований нею т/з як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204 і ч. 4 ст. 358 КК, або була іншим чином причетною до їх вчинення.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що ні ФОП ОСОБА_8 , ні ТОВ «Стеро Альянс», ні інші особи, про яких йдеться мова в межах даного кримінального провадження, не є власниками т/з «Mercedes-Benz», що істотно впливає на застосування до останніх положень ст. 96-1 - 96-2 КК і ст. 100 КПК, оскільки власник (законний володілець) повинен був знати або знав, що його майно незаконно використовується іншими особами, а у іншому разі зазначене майно повертається власнику (законному володільцю).
Відповідно п. 2.1. «Положення про автоматизовану систему документообігу суду» (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 № 119) (далі - Положення), функціональні обов'язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів керівника апарату суду. Налаштування автоматизованого робочого місця користувача автоматизованої системи у відповідності до функціональних обов'язків та прав доступу, визначених наказом керівника апарату суду, здійснює технічний адміністратор. Електронні примірники наказів керівника апарату суду щодо визначення функціональних обов'язків, прав користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї вносяться до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після їх підписання. Користувачі автоматизованої системи відповідно до своїх прав вносять до бази даних автоматизованої системи передбачену цим Положенням інформацію. Використання КЕП уповноваженими на це користувачами автоматизованої системи здійснюється в порядку, визначеному ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Відмова користувача автоматизованої системи, уповноваженого на використання КЕП, від отримання та використання КЕП з будь-яких підстав не допускається. Користувачі автоматизованої системи зобов'язані виконувати вимоги цього Положення та забезпечувати конфіденційність інформації, яка в ній міститься. Персональну відповідальність за забезпечення належної організації функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду, а за забезпечення її належного технічного функціонування - технічний адміністратор. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи тягне відповідальність, установлену законом.
Вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об'єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду із зазначенням причин встановлення такого терміну. На кожний вхідний, у тому числі процесуальний, документ в автоматизованій системі створюється реєстраційна картка, яка містить інформацію щодо реквізитів та руху документа. Особливості заповнення реєстраційної картки визначаються відповідними інструкціями з діловодства. Дата реєстрації та вхідний номер документа, що складається з номера за порядком у відповідному році та року реєстрації, формуються автоматизованою системою автоматично (п. 2.2. Положення).
Як установлено слідчим суддею суду першої інстанції, клопотання про арешт майна безпосередньо надійшло до Конотопського міськрайонного суду Сумської області - 31.03.2025, а його автоматизований розподіл відбувся 01.04.2025 (а. к. п. 74, 81, 82).
В ході апеляційного розгляду даного кримінального провадження було установлено, що 31.03.2025 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області від слідчого СВ Конотопського РВП ГУПН а Сумській області був доставлений конверт із клопотанням про арешт майна, але у зв'язку з тим, що в цей день о 13:11 надійшло повідомлення про мінування приміщення суду, то усі працівники були евакуйовані, а робота суду була зупинена.
Автоматизований розподіл вказаного вище клопотання слідчого про арешт майна відбувся наступного дня 01.04.2025, після чого це клопотання було передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 , тому твердження представника володільця майна ОСОБА_6 про порушення автоматизованого розподілу судової справи є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, так як будь-якого втручання у цей процес не установлено.
Незважаючи на тривале досудове розслідування даного кримінального провадження, починаючи з 28.03.2025 і станом на час апеляційного розгляду, жодній особі, у тому числі і ОСОБА_8 , не було оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204 і ч. 4 ст. 358 КК.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді суду першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК) та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про арешт майна задовольнити в частині арешту ТТН № Р481 від 27.03.2025 та зразків рідини № 1-3 поміщених до скляних ємностей, а в іншій частині (т/з «Mercedes-Benz», р. н. НОМЕР_1 , і свідоцтво про його реєстрацію) - відмовити, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу представника володільця майна.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_13 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.04.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025200450000350 від 28.03.2025 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_14 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 27.03.2025 в ході огляду місця події на території АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- товаро-транспортні накладні № Р481 від 27.03.2025 на двох аркушах;
- зразки рідини поміщених до скляних ємностей: зразок № 1 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126809 (запаковано та передано водію ОСОБА_10 ); зразок № 2 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126811; зразок № 3 скляна ємність із рідиною нафтопродукту, яку опечатано липкою стрічкою «Національна поліція України» та номерною пломбою NPU-2126810.
Відмовити слідчому СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_14 у задоволенні клопотання про арешт свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8041, та транспортний засіб «Mercedes-Benz», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, який має в основі рамної конструкції цистерну синього кольору, повернувши їх володільцю майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4