Справа № 638/7465/25
Провадження № 2/750/2680/25
07 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми втраченої заробітної плати, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (далі - Відповідач) втрачену заробітну плату унаслідок звільнення у розмірі 16 192 105 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що згідно з наказом № 1 від 01.01.2011 Позивача було з 04.01.2011 прийнято на посаду юриста до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 .
04 січня 2011 року Позивачем був розроблений та підписаний із роботодавцем трудовий договір, згідно з умовами якого, роботодавець мав право звільнити Позивача у разі повідомлення його про підозру у вчиненні злочину.
08 квітня 2013 року співробітниками Костянтинівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області було порушено кримінальне провадження № 12013050380001006 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 296 КК України та у зв'язку із повідомленням 27.05.2013 Позивачу про підозру у цьому провадженні, наказом від 20.09.2023 № 45 Позивача було звільнено з посади юриста у ФОП ОСОБА_2 з 27.05.2013, згідно частини 1 пункту 8 статті 36 КЗУпП з підстав передбачених контрактом.
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04.03.2014 Позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та засуджено до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з випробуванням на 1 рік, згідно ст. 75 КК України. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.12.2014 ухвалу Апеляційного суду Донецької області було скасовано, та справу призначено на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У подальшому справа неодноразово переглядалася судами. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.12.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013050380001006 від 08.04.2013 повернуто прокурору.
Постановою прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури від 04.04.2021 кримінальне провадження закрито у зв'язку відсутністю у діях Позивача складу кримінального правопорушення.
Після закриття даного кримінального провадження, Позивач знову звернувся до Відповідача про поновлення на займаній посаді з 27.05.2013, однак поновлений не був, а лише був прийнятий на посаду юриста з 05.04.2017.
Позивач вважає, що в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності він втратив заробіток.
Позивач звертався щодо питання компенсації втраченого ним заробітку в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідності до Донецької обласної прокуратури, де йому пояснили, що таку компенсацію має здійснити роботодавець.
Відповідач в категоричній формі відмовилася сплачувати Позивачу відповідні грошові кошти, проте надала лише довідку суму втраченої заробітної плати за період з 27.05.2013 по 04.04.2017 в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Позивач також вказує, що він звертався до суду про скасування наказу про звільнення та поновлення мене на посаді юриста. Згідно з рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28.11.2023 по справі № 235/1370/23, в задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення посаді йому було відмовлено.
Позивач просить стягнути з Відповідача втрачену ним в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності заробітну плату за період з 27.05.2013 по 04.04.2017 в сумі 16 192 105 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18.06.2025 матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 направлено за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, сторонам надано строк для подачі заяв по суті справи.
За результатами розгляду клопотань Позивача та Відповідача, ухвалою суду від 01.09.2025 судом здійснено перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Відповідач 01.09.2025 через канцелярію суду надав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що оскільки підставою звільнення Позивача стало кримінальне переслідування, то шкода, завдана незаконним звільненням має бути відшкодована йому у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Для цього Позивач має звернутися до органів прокуратури, які і закрили дане кримінальне провадження, для отримання відповідної постанови, а в разі відмови у компенсуванні відповідних грошових коштів, до суду в порядку цивільного судочинства.
Сторони в судове засідання 07.10.2025 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не інформували.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на повторну неявку сторін на розгляд справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач у своєму позові стверджує, що згідно з наказом № 1 від 01.01.2011 був прийнятий на посаду юриста до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . Згідно з умовами письмового трудового договору роботодавець мав право звільнити Позивача, якщо йому буде пред'явлено повідомлення про підозру у вчиненні злочину. У зв'язку з повідомленням Позивачу про підозру у кримінальному провадженні № 12013050380001006 за ч.1 ст. 296 КК України, наказом від 20.09.2023 № 45 Позивача було звільнено з посади юриста у ФОП ОСОБА_2 з 27.05.2013, згідно частини 1 пункту 8 статті 36 КЗУпП з підстав передбачених контрактом.
У подальшому, обвинувальний акт стосовно Позивача було направлено до суду, кримінальна справа неодноразово розглядалася судами усіх інстанцій. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.12.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013050380001006 від 08.04.2013 повернуто прокурору. Постановою прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури від 04.04.2021 кримінальне провадження закрито у зв'язку відсутністю у діях Позивача складу кримінального правопорушення.
Після закриття даного кримінального провадження, Позивач знову звернувся до Відповідача про поновлення на займаній посаді з 27.05.2013, однак поновлений не був, а лише був прийнятий на посаду юриста з 05.04.2017. Позивач звертався щодо питання компенсації втраченого ним заробітку до відповідача. Однак вона в категоричній формі відмовилася сплачувати Позивачу відповідні грошові кошти, а надала лише довідку суму втраченої заробітної плати за період з 27.05.2013 року по 04.04.2017.
На підтвердження указаних обставин Позивач не надав суду жодних доказів.
На підтвердження розрахунку заборгованості по заробітній платі (16 192 105 грн), Позивач долучив довідку Відповідача від 21.04.2025 № 78 про суму втраченої заробітної плати за період з 27.05.2013 по 04.04.2017 в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 4).
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам сторін, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі №299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.
Як вбачається із рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28.11.2023 по справі № 235/1370/23, яке внесене до ЄДРСР, в задоволенні позовних вимог Позивача до ФОП ОСОБА_2 про скасування наказу № 45 від 20.09.2023 про звільнення та поновлення посаді йому було відмовлено з мотивів відповідності наказу вимогам законодавства та відсутності порушень прав Позивача.
Отже рішенням суду, яке набрало законної сили, не встановлено обставин незаконності наказу про звільнення Позивача з посади, що унеможливлює застосування положень ст. 235 Кодексу законів про працю України.
У своїй позовній заяві Позивач покликається на безпосередній зв'язок його звільнення, а отже спричинення майнової шкоди, із притягненням його до кримінальної відповідальності.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою, другою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Згідно зі статтею 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд звертає увагу, що у позовній заяві та відзиві на позов зазначається хронологія подій, яка не дає суду можливості повно встановити логічну їх послідовність, зокрема щодо твердження про звільнення Позивача з 27.05.2013, повторного прийняття після закриття щодо нього кримінального провадження на посаду юриста у Відповідача з 05.04.2017, з огляду на те, що провадження закрито 04.04.2021, а наказ про його звільнення з посади, згідно із позовом та відзивом на нього, датований 20.09.2023. У судове засідання стороно не з'явилися, тож з'ясувати вказані обставини суд не мав можливості.
Разом з тим, єдиним письмовим доказом у справі є довідка Відповідача від 21.04.2025 № 78 про суму втраченої заробітної плати за період з 27.05.2013 по 04.04.2017 в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Жодні інші докази на підтвердження доводів сторін до суду не надані, клопотань про витребування судом не заявлено.
З огляду на вищевикладене, докази, які б дали можливість суду встановити фактичні обставини справи, хронологію подій, зміст та характер правовідносин між сторонами, правильність обраного Позивачем способу захисту, підстав позову, визначення відповідача у справі, суду не надані, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми втраченої заробітної плати відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Олег КОСЕНКО