справа № 380/13850/25
07 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнанням протиправним і скасування рішення
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 43316386, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Шашкевича, 1 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.06.2025 ВП № 78419306, про стягнення виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження №78419259 від 20.06.2025 про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 274,85.
Ухвалою від 14.07.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду і відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.06.2025 ВП № 784192259 про відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн та постанова про відкриття виконавчого провадження №78419259 стосовно стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн. Представник позивача зазначає, що зазначені постанови винесено при примусовому виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі № 1.380.2019.003535 за позовом ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 62926758. Згідно з даними наявними в АСВП, постановою від 19.06.2025 закінчено виконавче провадження № 62926758 у зв'язку з виконанням рішення суду в повному обсязі шляхом проведення відповідних виплат.
Представник відповідача подала до суду відзив, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування зазначає, що як положенням статті 27 Закону №1404-VIII так і положеннями Інструкції чітко визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Зазначає, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Щодо доводів позивача, що боржником у виконавчому провадженні є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, вказує, що у спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено ч. 1 ст. 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення загалом і в процесі стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження зокрема.
У частині шостій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від від 21.04.2020 у справі № 1.380.2019.003535 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 813/1930/18, починаючи з 05.03.2018 з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2020 ВП № 62926758, з виконання виконавчого листа виданого 20.08.2020 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1.380.2019.003535. У постанові вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 10.06.2025 № 1300-5310-5/77410 повідомило про виконання рішення суду в справі № 1.380.2019.003535 у повному обсязі. Зазначило, що доплату пенсії за період з 01.03.2019 по 31.12.2019 в сумі 15828,99 виплачена позивачу додатковими відомостями в жовтні 2024 року.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2025 № 62926758 про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження». Вказано, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження».
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.06.2025 ВП № 78419306 з виконання постанови від 03.09.2020 № 62926758 виданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 20.06.2025 ВП № 62926758 з виконання постанови від 03.09.2020 № 62926758 виданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення витрат виконавчого провадження 274,85 грн.
Позивач вважає вказані постанови відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону Закон № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до частин 1-4 ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Аналіз наведених вище положень Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що примусове виконання виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа та одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Статтею 27 Закону №1404-VIII визначений виключний перелік підстав, з яких виконавчий збір не стягується.
Так, пунктами 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
у разі виконання рішення приватним виконавцем;
за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також згідно з частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Суд встановив, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.06.2025 ВП №78419306, з виконання постанови від 03.09.2020 № 62926758 виданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження 20.06.2025 ВП № 62926758, з виконання постанови від 03.09.2020 №62926758 виданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення витрат виконавчого провадження 274,85 грн.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.06.2025 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 20.08.2020 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1.380.2019.003535, закінчене відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження».
Відповідно до пункт 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналогічні положення передбачені пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі -Інструкція 512/5), згідно з яким у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції 512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
У спірних правовідносинах державний виконавець у зв'язку з закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 сттатті 39 Закону № 1404-VIII відповідно до наведених положень відкрив виконавчі провадження № 78419306 з виконання постанови №62926758 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн та № 78419259 з виконання постанови № 62926758 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн.
Суд звертає увагу, що Законом № 1404-VIII визначив правові підстави, за наявності яких виконавчий збір не стягується.
Проте, позивач не довів наявності правових підстав, які зобов'язують відповідача не стягувати з позивача виконавчий збір.
Позивач вказує, що під час відкриття виконавчих проваджень відповідач не врахував, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, а виконавчий збір у такому випадку відповідно до пункт 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII не стягується.
Згідно з пунктами 1-6 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 9 статті 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частини 1 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Приписами частини 1 статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно зі статтею 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Як встановив суд, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження від 03.09.2020 ВП № 62926758, з виконання виконавчого листа виданого 20.08.2020 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1.380.2019.003535 про зобов'язанння Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 813/1930/18, починаючи з 05.03.2018 з урахуванням проведених виплат.
Таким чином, у спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, тоді як за Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція вказана Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.05.2020 у справі № 336/4615/17, від 09.07.2020 року у справа № 806/2179/16, від 16.09.2020 у справі № 310/1512/17, від 07.10.2020 у справі № 815/3815/17, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18, від 17.03.2021 у справі № 360/3428/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржені постанови, діяв на підставі Закону України “Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, тому підстави для скасування спірних постанов відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 КАС України, суд
у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.