Окрема думка
06 жовтня 2025 року
Судді Львівського апеляційного суду Савуляка Р.В. стосовно рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2025 року та постанови Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №461/449/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У січні 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулося із зазначеним позовом у якому просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором кредиту та страхування №Z62.22091.005584878 в розмірі 77 831,45 грн, з яких:
прострочений борг - 29878, 07 гривень; прострочені проценти 11838,45 гривень; прострочена плата за обслуговування кредиту 36114,93 гривень та судовий збір 3029 гривень.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2025 року яке залишено без змін згідно постанови Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код в ЄДРПОУ: 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 41 716,52 грн (прострочений борг - 29878,07 грн. та прострочені проценти) - 11838,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) 1 622, 96 грн. судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Ідея Банк» суди дійшли висновків про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту і страхування від 13 серпня 2019 року №Z62.22091.005584878 в сумі 41716,52 грн, з яких прострочений борг 29978,07 гривень, прострочені проценти 11838,45 гривень та відмовили у стягненні простроченої плати за обслуговування кредиту в сумі 36 114,93 грн.
З таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.
Судами правильно зазначено, що умова кредитного договору (п.9.8.2) про стягнення плати за обслуговування кредиту є нікчемною, а вимога про стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі - 36 114, 93 грн не підлягає стягненню з відповідача.
Однак, стягуючи борг суди не звернули увагу, що з наданої банком виписки вбачається, що відповідач фактично отримав 51100,87 гривень (кредит) плюс 7665,13 гривень (одноразовий страховий внесок), сплатив Банку на погашення кредиту суму в загальному розмірі - 175 944,25 грн (а.с.14-15; 16-22).
При цьому, кошти, які сплачував відповідач, банк зарахував в рахунок оплати за обслуговування кредиту (тобто на підставі п.9.8.2 договору, який нікчемний), а не погашення тіла кредиту та відсотків за кредитом. Загальний розмір таких платежів (платежів відповідача, які зараховано з призначенням погашення плати за обслуговування кредиту по п.9.8.2 договору, який нікчемний), складає - 65 230,05 гривень.
За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про наявність боргу у відповідача за кредитом в розмірі - 41 716, 52 грн (прострочений борг - 29 878,07 грн та прострочені проценти - 11 838,45 грн разом), з огляду на те, що відповідач здійснив оплату за кредитом в сумі 65 230,05 грн, які були безпідставно зараховані банком з призначенням погашення плати за обслуговування кредиту, а мали бути враховані в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків.
Згідно розрахунку, у відповідача існує переплата за кредитом.
Тому за наявності первісного позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди першої та апеляційної інстанції повинні були самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості ОСОБА_1 з огляду на те, що банк безпідставно нараховував останньому плату за обслуговування кредиту в сумі 65 230,05 гривень, яка визнана тими ж судами необгрунотованою.
Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.
Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020р у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021р у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2022р у справі №496/3134/19, та інших справ (№642/548/21 від 18 січня 2023 року).
Встановивши наявність у ОСОБА_1 переплати за кредитним договором суди мали відмовити у задоволенні позову АТ «Ідея Банк», вирішити питання відшкодування витрат на правничу допомогу та судових витрат які поніс відповідач у зв'язку із розглядом його справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Суддя Львівського
апеляційного суду Савуляк Р.В.