Справа № 602/932/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/250/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
08 жовтня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участі:
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
його захисників- ОСОБА_8 , ОСОБА_9
представника потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №11-сс/817/250/25 за апеляційними скаргами захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Краснолука Лановецького району Тернопільської області, українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, із середньою освітою, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
Ухвалою слідчого судді Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2025 року клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено частково. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 до 23 год. 59 хв. 28 листопада 2025 року. Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_7 у судовому засіданні своєї вини не визнав, проте, сам підтвердив факт нанесення ударів потерпілому ОСОБА_12 , у тому числі тоді, коли останній вже лежав на землі, і не зміг пояснити необхідність таких дій.
Вказує, що слідчий суддя належним чином не врахував ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, адже ОСОБА_7 , усвідомлюючи загрозу покарання до 10 років позбавлення волі, може умисно уникати відповідальності.
Вважає, що факт того, що після приїзду медиків та поліції учасники події, в тому числі і ОСОБА_7 , намагалися видати насильницьку смерть потерпілого за нещасний випадок, свідчить про схильність підозрюваного до приховування обставин злочину та підтверджує реальність ризику ухилення від правосуддя.
Наголошує на тому, що у підозрюваного відсутні постійне місце роботи, стабільний дохід, сім'я та діти, що також підсилює ймовірність його втечі та ускладнює контроль за поведінкою у разі застосування м'якіших запобіжних заходів.
Зазначає, що слідчий суддя достатньо не врахував ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний особисто знайомий зі свідками, розпивав із ними алкогольні напої у день події, знає їхні телефони та місце проживання і, навіть перебуваючи під домашнім арештом, може здійснювати тиск чи погрози, схиляючи до неправдивих показів.
Вважає, що сукупність обставин - обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину, відсутність у підозрюваного соціальної стабільності, спосіб вчинення кримінального правопорушення у нічний час у стані алкогольного сп'яніння, намагання приховати факт насильницької смерті та суворість можливого покарання - підтверджує високі ризики, які неможливо усунути без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
Мотивує її тим, що підозрюваний ОСОБА_7 не переховувався від органів досудового розслідування, про що свідчить відсутність будь-яких відомостей про його розшук як раніше, так і на даний час, а навпаки, з матеріалів клопотання слідує, що ОСОБА_7 добровільно з'явився до органів поліції, надав покази, ініціював спілкування зі свідком і сам закликав його з'явитись до поліції для надання правдивих свідчень.
Посилається на те, що підозрюваний веде сімейний спосіб життя, проживає разом із батьками, здійснює постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, має сталі соціальні зв'язки та позитивно характеризується за місцем проживання.
Зазначає, що ризик впливу ОСОБА_7 на свідків чи експертів є необґрунтованим і не підтверджений жодними доказами, оскільки у матеріалах відсутні відомості про можливий вплив на експертів, а також не визначено, на яких саме експертів він міг би впливати.
Вважає, що твердження прокурора про наявність ризиків є абстрактними та не підкріпленими доказами, що суперечить практиці ЄСПЛ, зокрема, наводить рішення ЄСПЛ у справі «Беччієв проти Молдови».
Вказує, що слідча ОСОБА_13 фактично перешкодила виконанню ухвали слідчого судді щодо обов'язку здати паспорт для виїзду за кордон, відмовившись надати дозвіл на поїздку до ДМС України, чим створила штучні перешкоди у виконанні покладених на підозрюваного обов'язків.
Посилається на те, що показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 є суперечливими, здобуті з грубими порушеннями вимог КПК України, а тому є недопустимими доказами.
Зазначає, що свідки фактично не давали показів, а протоколи допитів були складені слідчою із попередньо заготовленими текстами, що підтверджується відеозаписами слідчих дій, зміст показань свідків не узгоджується з даними лікарського свідоцтва про смерть, оскільки у висновку зазначено, що смерть настала внаслідок ушкодження потиличної частини голови, тоді як свідки вказують на удари в обличчя.
Вважає, що відсутній причинний зв'язок між діями, інкримінованими ОСОБА_7 , і настанням смерті потерпілого, а отже є сумнівною й обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Посилається на те, що жодних доказів умислу у діях підозрюваного стороною обвинувачення не надано, ні у повідомленні про підозру, ні у клопотанні про застосування запобіжного заходу, тоді як підозрюваний добровільно повідомив про нанесення удару, що свідчить про його щирість і небажання приховувати обставини події, а орган досудового розслідування сам допустив службову недбалість, оскільки допустив знищення доказів - речей, які могли містити сліди злочину, свідком ОСОБА_14 .
Вважає, що слідчий суддя не врахував стан здоров'я підозрюваного, який має наслідки травмування після падіння з 6 поверху у 2016 році, лікувався у психіатричній лікарні та потребує медичного нагляду.
Посилається на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, не судимий, не притягувався до адміністративної відповідальності, не має схильності до протиправної поведінки чи зловживання алкоголем, що підтверджується відповідними довідками.
Обґрунтовує вимоги тим, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, наприклад, домашнього арешту в нічний час з покладенням обов'язків, повністю забезпечить досягнення мети кримінального провадження, не створюючи надмірного обмеження прав підозрюваного, а обставини, наведені стороною обвинувачення, не підтверджують наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому тримання під вартою є безпідставним.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника потерпілої , які підтримали доводи поданої прокурором апеляційної скарги з мотивів викладених у ній та заперечили задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного, підозрюваного та його захисника, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги із мотивів наведених у ній, щодо задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
В провадженні ВП № 1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211030000193 від 25.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
25 вересня 2025 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_7 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України .
Встановлюючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, слідчий суддя взяв до уваги: протокол допиту свідка ОСОБА_14 , протокол допиту свідка ОСОБА_15 ; протокол допиту свідка ОСОБА_16 ; протокол затримання особи від 25.09.2025.; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_14 лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_12 протокол огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_14 характеризуючі матеріали на ОСОБА_7 .
Колегія суддів вважає, що на цьому етапі розслідування вказаних даних достатньо для того щоб переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Тому колегія суддів вважає доводи захисника щодо недоведення прокурором обґрунтованості підозри його підзахисного у скоєнні інкримінованого йому правопорушення такими, що не заслуговують на увагу.
Слідчий суддя врахував особу ОСОБА_7 , який є раніше не судимий та те, що він підозрюється у даному кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що є кримінальним проступком, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Однак, перевіряючи висновки суду першої інстанції про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів вважає їх передчасними, неповними та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово буде не достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам: переховування від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки підозрюваний обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років; незаконного впливу на свідків, оскільки йому відомо місце фактичного проживання усіх свідків, їх номери мобільних телефонів, а свідки є його знайомими, з якими він розпивав спиртні напої, та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою дасть можливість уникнути настання вищенаведеним ризикам та забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя, визнавши обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, фактично погодився з доводами сторони обвинувачення про те, що тілесні ушкодження, завдані підозрюваним потерпілому, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю останнього. За таких умов тяжкість інкримінованого злочину, його умисний характер, а також можливе покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років утворюють високий ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, що не може бути нівельований більш м'яким запобіжним заходом.
Безпідставним є висновок слідчого судді про нібито низький рівень обґрунтованості підозри та необхідність подальшої перевірки причетності інших осіб. Визнання підозри обґрунтованою вже свідчить про наявність достатніх фактичних даних, які вказують на причетність саме ОСОБА_7 до вчинення злочину. Подальше проведення експертиз не усуває, а лише деталізує ступінь участі підозрюваного, однак не зменшує тяжкість вчиненого діяння та наявних ризиків.
Наявність у підозрюваного батька-інваліда, молодий вік не можуть бути визначальними при вирішенні питання про запобіжний захід, оскільки зазначені обставини не є достатніми стримуючими факторами для забепечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання настанню ризиків переховування від слідства та суду та впливу на свідків. Навпаки, обізнаність підозрюваного із місцем проживання та контактними даними свідків, спільне вживанні алкоголю разом з свідками напередодні події, створюють реальну загрозу тиску з боку підозрюваного на зазначених осіб з метою узгодження позицій чи спотворення фактичних обставин події.
Крім того, слідчий суддя безпідставно не врахував, що підозрюваний після події спочатку заперечував свою причетність до смерті потерпілого, що свідчить про спробу уникнення відповідальності та недобросовісну поведінку. Така поведінка сама по собі підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.
Посилання сторони захисту на відсутність ризиків переховування від органів слідства та суду не заслуговують на увагу, оскільки підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до десяти років позбавлення волі. Указане, у поєднанні з відсутністю у нього постійного місця роботи, дружини, дітей та джерела доходу, свідчить про відсутність соціальної стабільності, що об'єктивно підвищує ризик його ухилення від правосуддя.
ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України вже після події, а не з власної ініціативи до початку розслідування, що не свідчить про готовність надалі сумлінно виконувати процесуальні обов'язки у випадку зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що підозрюваний під час конфлікту наносив потерпілому численні удари, у тому числі тоді, коли останній вже лежав на землі, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Такі дії свідчать про особливу жорстокість і відсутність стримуючих факторів у поведінці підозрюваного, що також підвищує ризики його протиправного впливу на свідків.
Посилання захисту на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7 не є переконливими, оскільки жодних медичних документів, які б це підтверджували до матеріалів апеляційної скарги не долучено.
Доводи захисника підозрюваного щодо можливості застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час, колегія суддів вважає такими що не заслуговують на увагу з огляду на вищенаведене, а також тяжкість наслідків у виді смерті потерпілого.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно застосував щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не врахувавши усю сукупність наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не надавши належної оцінки тяжкості інкримінованого злочину, поведінці підозрюваного після події і можливості незаконного впливу на свідків.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає що слід задовольнити клопотання слідчого, застосувавши щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України оскільки злочин, у скоєнні якого він підозрюється, було скоєного з застосуванням насильства.
Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного колегія суддів не вбачає, тоді як існують підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та відповідно скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 вересня 2025 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП № 1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській обалсті ОСОБА_17 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні, начальником Лановецького відділу Кременецької окреужної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Краснолука Лановецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 28 листопада 2025 року.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає до негайного виконання.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Виконання та контроль за виконанням вказаної ухвали покласти на слідчого та процесуального прокурора у вказаному провадженні.
Встановити строк дії ухвали до 23 год 59 хв. 28 листопада 2025 року.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді