07 жовтня 2025 року Справа № 915/635/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044 (код ЄДРПОУ 41348526)
адреса фактичного місцезнаходження: Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070
електрона пошта: reklama.kyiv@kmda.gov.ua
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Робінзон Україна», вул. Садова, буд. 9, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54057 (код ЄДРПОУ 37101626)
про стягнення грошових коштів у сумі 145 408, 50 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон Україна» заборгованість у розмірі 145 408, 50 грн., з яких:
- основний борг - 122 461, 43 грн.;
- штраф 15% - 18 369, 22 грн.;
- пеня - 3 922, 19 грн.;
- 3% річних - 419, 94 грн.;
- інфляційне збільшення - 235, 72 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін від учасників процесу на адресу суду не надходило.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024, надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Робінзон Україна», вул. Садова, буд. 9, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54057, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання».
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи; інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (п. 10, 18 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі “Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Судом також враховано, що відповідачем в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 786/19 від 28.08.2019, а саме зобов'язань щодо демонтажу рекламних засобів після закінчення строку дії дозволів (28.04.2020) відповідно до умов п. 5.2.7, п. 6.8.3 договору, внаслідок чого позивачем нараховано плату за час фактичного користування відповідачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання акту обстеження, яка (плата) за період з 01.03.2024 по 03.04.2024 склала 122 461, 43 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню та штраф 15 % відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173, 174, 193, 218 ГК України, ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано суду в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від 29.04.2015 № 433 надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами згідно з додатком цього розпорядження у кількості 180 дозволів, зокрема ТОВ “Робінзон Україна» надано:
- дозвіл на розміщення рекламного засобу № 42485-14 за адресою: м. Київ, Печерський р-н, бульв. Лесі Українки, 24, строк дії дозволу з 29.04.2015 по 28.04.2020. Рекламний засіб: рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 8.125х0.830, заг. площа 6.7438, кількість 1;
- дозвіл на розміщення рекламного засобу № 42486-14 за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 3 (літ. А), строк дії дозволу з 29.04.2015 по 28.04.2020. Рекламний засіб: рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 12.100х0.865, заг. площа 10.4665, кількість 1.
28.08.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Робінзон Україна» (рекламорозповсюджувач) укладено договір № 786/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 28.08.2019.
Додатком до договору є Додаток № 1 «Адресний перелік № 1».
Договір та додаток підписані сторонами та скріплені печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).
Відповідно до п. 1.2 договору рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211 (далі-порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 1.3 договору надання права тимчасового користування місцем за цим Договором є правом користування чужим майном відповідно до Глави 32 Цивільного кодексу України і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи користування, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням.
Цей Договір є договором приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 3.1 договору дія та умови цього Договору розповсюджується на усі встановлені за рекламорозповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Встановлення / продовження будь-якого пріоритету та надання / продовження будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення до них змін, анулювання / припинення здійснюється на підставі відповідного наказу робочого органу/розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до п. 3.2 договору робочий орган та/або КП "Київреклама" здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Відповідно до п. 4.1 договору робочий орган має право:
4.1.1. на підставі відповідних рішень Робочого органу про встановлення / продовження пріоритету та рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання / продовження дозволу нараховувати та вимагати сплати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір нарахувань за тимчасове користування місцем у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі РЗ, зонального коефіцієнту та базового тарифу;
4.1.2. нараховувати та стягувати штрафні санкції за прострочення оплати за тимчасове користування місцем.
Відповідно до п. 4.2.1 договору робочий орган зобов'язаний формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, інших платежів, штрафних санкцій.
Відповідно до п. 5.1 договору рекламорозповсюджувач мас право:
5.1.1 тимчасово, на час дії дозволу, використовувати надане місце виключно для розміщення, обслуговування та експлуатації РЗ;
5.1.2. розміщувати РЗ на певний строк та у певному місці відповідно до виданого дозволу.
Відповідно до п. 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
Відповідно до п. 5.2.4 договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний у повному обсязі та у встановлені строки без пред'явлення претензії (вимоги) сплачувати штрафні санкції у разі прострочення строків (порушення термінів) сплати та вчинення інших порушень умов договору.
Відповідно до п. 5.2.7 договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний демонтувати самостійно та за власний рахунок РЗ на наступний день після закінчення строку дії дозволу письмово повідомивши про це робочий орган із наданням матеріалів фотофіксації здійснення демонтажу.
Відповідно до п. 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Відповідно до п. 6.2 договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.
Відповідно до п. 6.3 договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цей договір.
Відповідно до п. 6.4 договору плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору.
У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
Відповідно до п. 6.5 договору рекламорозповсюлжувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
Відповідно до п. 6.6 договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.
Відповідно до п. 6.8 договору плата за тимчасове користування місцем нараховується;
6.8.1. до дати закінчення строку дії дозволу;
6.8.2. до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу;
6.8.3. до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу.
У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП «Київреклама».
Відповідно до п. 6.13 договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.14 договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 ідентифікаційний код 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках.
Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Відповідно до п. 6.15 договору акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - акт користування) до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт повної оплати за тимчасове користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді. Акт користування до договору надається на дату повної оплати за тимчасове користування місцем.
Відповідно до п. 6.17 договору у разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми коригується з урахуванням штрафів та пені відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України.
Відповідно до п. 7.2 договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 7.3 договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Відповідно до п. 7.7 договору строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховується протягом всього строку позовної давності.
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та / або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.
Відповідно до п. 8.2 договору цей договір припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством
Відповідно до п. 8.3 договору закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова під договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов'язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, в тому числі зобов'язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором.
Додатком № 1 «Адресний перелік № 1» сторонами узгоджено, що рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами:
- номер дозволу № 42485-14, тип (вид) РЗ - рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 12.100х0,865, площа вертикальної/горизонтальної проекції - 10,4665, місце розміщення РЗ (адреса) - Печерський р-н, бульв. Лесі Українки, 24, розмір плати за місяць - 6 436, 90 грн., № та дата розпорядження про надання /продовження строку дії дозволу - № 433 від 29.04.2015, дата початку дії (з якої продовжено строк дії дозволу) - 29.04.2015, дата кінця строку дії дозволу - 28.04.2020;
- номер дозволу № 42486-14, тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 8.125х0,830, площа вертикальної/горизонтальної проекції - 6.7438, місце розміщення РЗ (адреса) - Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 3 (літ.А), розмір плати за місяць - 2 764, 96 грн., № та дата розпорядження про надання /продовження строку дії дозволу - № 433 від 29.04.2015, дата початку дії (з якої продовжено строк дії дозволу) - 29.04.2015, дата кінця строку дії дозволу - 28.04.2020.
Пунктом 2 Додатку № 1 передбачено, що розмір плати визначається та розраховується на підставі Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламних засобів, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2341, зареєстрованого у Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 20.12.2018 за № 294/2142.
Таким чином, дія дозволів № 42485-14 та № 42486-14 закінчилась 28.04.2020. Доказів продовження дозволів виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суду не надано.
Суду також не подано доказів (матеріалів фотофіксації) виконання відповідачем п. 5.2.7 договору, а саме доказів демонтажу рекламних засобів.
На виконання умов договору за період з 29.04.2020 по 30.04.2024 позивачем сформовано рахунки та рахунки коригування на загальну суму 122 461, 43 грн., а саме:
- Рахунок № 165679 від 01.03.2024 на суму 613, 46 грн. та рахунок коригування № 165681 від 01.03.2024 на суму - 306, 72 грн.;
- Рахунок № 165685 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165686 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165688 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165690 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165692 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165694 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165696 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165698 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165701 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165702 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165703 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165704 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165707 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165708 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165709 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165710 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165724 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165727 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165731 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165733 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165736 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165738 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165740 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165741 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165744 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165746 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165748 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165749 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165750 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165751 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165752 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165753 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165758 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165759 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165760 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165761 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165764 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165765 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165768 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165771 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165774 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165775 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165776 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165778 від 01.03.2024 на суму - 1 150, 24 грн. та рахунок коригування № 165777 від 01.03.2024 на суму - 2 760, 56 грн.;
- Рахунок № 165871 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165872 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 165873 від 01.03.2024 на суму 4 124, 97 грн. та рахунок коригування № 165874 від 01.03.2024 на суму - 2 062, 48 грн.;
- Рахунок № 165875 від 01.03.2024 на суму 5 076, 88 грн. та рахунок коригування № 165876 від 01.03.2024 на суму - 2 538, 43 грн.;
- Рахунок № 165877 від 01.03.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 165878 від 01.03.2024 на суму - 4 600, 93 грн.;
- Рахунок № 170077 від 03.04.2024 на суму 9 201, 86 грн. та рахунок коригування № 170078 від 03.04.2024 на суму - 4 600, 93 грн.
На підтвердження факту наявності рекламного засобу на місцях тимчасового користування в тому числі після закінчення строку дії дозволів № 42485-14 та № 42486-14 позивачем подано матеріали фотофіксації із зазначенням дати зйомки, а саме:
- фото із зображенням рекламного засобу із назвою «AMERICAN TOURISTER» від 11.09.2019, від 24.03.2021, від 11.05.2023 та від 19.02.2024;
- фото із зображенням рекламного засобу із назвою «SAMSОNITE» від 24.03.2019, від 17.09.2019, від 26.05.2020, від 25.02.2021, від 14.12.2021, від 17.01.2022, від 07.11.2022, від 22.02.2023, від 05.09.2023, від 05.03.2024.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи за період з 29.04.2020 по 30.04.2024 становить 122 461, 43 грн.
Неналежне виконання відповідачем умов договору і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних відносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до п. 2 Правил № 2067 у цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:
місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою);
спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Відповідно до п. 3 Правил № 2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється.
Відповідно до п. 4 Правил № 2067 на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
Відповідно до п. 23 та п. 24 Правил № 2067 дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.
Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до п. 32 Правил № 2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Відповідно до п. 33 Правил № 2067 розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу не може встановлюватися залежно від змісту реклами.
Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Києві та Порядок погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 року № 207 та зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 р. за № 34/2211.
Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Києві (далі - Порядок) регулює відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території м. Києва, та визначає порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, демонтажу, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку (п. 1.1 Порядку № 207).
Відповідно до абз. 2 п. 1.3 Порядку № 207 Порядок є обов'язковим для виконання на території міста Києва всіма суб'єктами, що здійснюють розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до п. 1.7 Порядку № 207 у цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у таких значеннях:
дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;
рекламні засоби (далі - РЗ) - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача, зокрема спеціальні конструкції (світлові та несвітлові, наземні та неназемні, плоскі та об'ємні стенди, лайтбокси, стікери, постери, щити, панно, наклейки, транспаранти, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, електронні інформаційні носії, проекційні установки, екрани, цифрові фоторамки, панелі, стели, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо);
робочий орган - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до п. 1.11.10 Порядку № 207 Робочий орган укладає з розповсюджувачами зовнішньої реклами договори тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - договір тимчасового користування місцем), здійснює контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати за такими договорами.
4.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені та штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції, яка діяла на час нарахування штрафних санкцій) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від 29.04.2015 № 433 відповідачу ТОВ “Робінзон Україна» надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 42485-14 та № 42486-14 зі строком дії з 29.04.2015 по 28.04.2020.
28.08.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Робінзон Україна» (рекламорозповсюджувач) укладено договір № 786/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 28.08.2019.
Таким чином, дія дозволів № 42485-14 та № 42486-14 закінчилась 28.04.2020. Доказів продовження дозволів виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суду не надано.
Судом встановлено, що на підтвердження факту наявності рекламних засобів в 2019-2024 роках на місцях тимчасового користування, в тому числі після закінчення строку дії дозволів № 42485-14 та № 42486-14, позивачем подано суду матеріали фотофіксації із зображенням рекламних засобів. В той же час, суду не подано жодних доказів на підтвердження факту виконання відповідачем п. 5.2.7 договору, а саме доказів демонтажу рекламних засобів. Судом також встановлено, що умовами п. 8.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем.
В свою чергу, умовами абз. 2 п. 6.8.3 договору сторони погодили, що у разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП “Київреклама».
Системний аналіз умов п. 5.2.7, абз. 2 п. 6.8.3 та п. 8.1 договору дозволяє суду стверджувати, що після закінчення строку дії дозволу на розміщення рекламного засобу рекламорозповсюджувач зобов'язаний здійснити демонтаж рекламного засобу (-ів) або звернутись до робочого органу із заявою про продовження строку дії відповідного дозволу на розміщення рекламного засобу (-ів). При цьому, за час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем останній зобов'язаний здійснювати щомісячно плату за час такого фактичного користування місцем з урахуванняам штрафних санкцій (п. 5.2.4, п. 6.4, п. 6.13, п. 6.14, п. 6.17 договору).
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконання відповідачем обов'язку щодо самостійного демонтажу рекламних засобів та на виконання умов абз. 2 п. 6.8.3 договору за період 29.04.2020 по 30.04.2024 позивачем нараховано плату за фактичне користування місцями для розміщення двох рекламних засобів, а для проведення оплати сформовано рахунки на оплату (з урахуванням рахунків коригування) на загальну суму 122 461, 43 грн., які (рахунки) відповідач в силу умов п. 5.2.3 договору зобов'язаний був отримувати самостійно. Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 122 461, 43 грн., строк оплати якої настав, як і не подано оформлених в порядку п. 6.15 договору актів користування місцем, які надаються на дату повної оплати за тимчасове користування місцем (ст. 530, 629 ЦК України, п. 6.14, п. 6.15 договору). Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості та її розміру.
Таким чином, відповідачем порушено грошове зобов'язання в частині виконання обов'язку з оплати за тимчасове користування місцями для розміщення двох рекламних засобів, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 122 461, 43 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивачем за порушення відповідачем строків оплати нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 419, 94 грн. за період з 20.03.2024 по 01.05.2024 та інфляційні втрати в сумі 235, 72 грн. за квітень 2024. Детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою бази законодавство "ipLex", судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Отже, вимога про стягнення 3 % річних в загальній сумі 419, 94 грн. та інфляційних втрат в сумі 235, 72 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу пеню в загальній в сумі 3 922, 19 грн., а саме:
- 3 883, 60 грн. - пеня, нарахована за період з 21.03.2024 по 01.05.2024 на суму заборгованості 117 860, 50 грн.;
- 38, 59 грн. - пеня, нарахована за період з 21.04.2024 по 01.05.2024 на суму заборгованості 4 600, 93 грн.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
При цьому, судом перевірено та встановлено, що пеня нарахована позивачем відповідачу, виходячи з подвійної облікової ставку НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня (п. 5.2.4, п. 6.4, п. 6.14, п. 6.17, п. 7.2 договору). Отже, вимога про стягнення пені в загальній сумі 3 922, 19 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем відповідно до п. 7.3 договору нараховано відповідачу 15 % штрафу у загальному розмірі 18 369, 22 грн. за прострочення сплати заборгованості більше 1 (одного) місяця, а саме:
- 17 679, 08 грн. - 15 % штрафу, нарахованого на суму заборгованості 117 860, 50 грн. (період прострочення з 20.03.2024 по 01.05.2024);
- 690, 14 грн. - 15 % штрафу, нарахованого на суму заборгованості 4 600, 93 грн. (період прострочення з 20.04.2024 по 01.05.2024 ).
Перевіривши розрахунок нарахування 15 % штрафу в сумі 17 679, 08 грн. (117 860, 50 грн. х 15 %) та в сумі 690, 14 грн. (4 600, 93 грн. х 15%), судом встановлено, що нарахування штрафу здійснено арифметично правильно та відповідно до умов договору. Отже, позовна вимога про стягнення штрафу в загальній сумі 18 369, 22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 3 028, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Робінзон Україна», вул. Садова, буд. 9, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54057 (код ЄДРПОУ 37101626) на користь позивача Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044 (фактична адреса: Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070) (код ЄДРПОУ 41348526) (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005; код отримувача (ідентифікаційний код 31316718); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA988999980314111938000026001; код класифікації доходів бюджету: 50110005):
- 122 461, 43 грн. (сто двадцять дві тисячі чотириста шістдесят одна грн. 43 коп.) - основного боргу;
- 419, 94 грн. (чотириста дев'ятнадцять грн. 94 коп.) - 3 % річних;
- 235, 72 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 72 коп.) - інфляційних втрат:
- 3 922, 19 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять дві грн. 19 коп.) - пені;
- 18 369, 22 грн. (вісімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять грн. 22 коп.) - 15 % штрафу.
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Робінзон Україна», вул. Садова, буд. 9, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54057 (код ЄДРПОУ 37101626) на користь позивача Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044 (фактична адреса: Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070) (код ЄДРПОУ 41348526) (отримувач коштів: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); код отримувача (ідентифікаційний код): 41348526; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA498201720344230001000099759:
- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 07.10.2025
Суддя Е.М. Олейняш