про повернення заяви про відкриття провадження у справі
06 жовтня 2025 року Справа № 915/1308/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
розглянувши матеріали заяви
боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 04.09.2025 (вх. №12689/25 від 05.09.2025), про неплатоспроможність боржника в порядку Книги п'ятої Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявник, посилаючись на п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, затвердити кандидатуру Белінської Наталії Олександрівни та призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати його неплатоспроможним, прийняти план реструктуризації (проект пропозицій) в частині стягнення коштів у сумі 180822 грн та списання коштів у сумі 817919,16 грн та зупинити нарахування штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість приблизно 998741,16 грн перед 1 банком та 8 мікрофінансовими організаціями, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1308/25 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою суду від 10.09.2025 залишено без руху заяву боржника про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С., розгляд поданої заяви здійснюється 06.10.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Книга четверта КУзПБ містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга п'ята - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Перевіривши виконання заявником вимог ухвали суду від 10.09.2025 про залишення заяви без руху, господарський суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 10.09.2025 встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України. Судом також зазначено, що вказані недоліки заяви слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків заяви, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.
У мотивувальній частині ухвали суду від 10.09.2025 зобов'язано боржника:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, відомості та докази припинення обов'язкових платежів тощо;
- надати відомості щодо підстав звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність із вказівкою на норму чинного КУзПБ;
- надати належні та допустимі докази, які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань та докази направлення запитів до фінансових установ та отриманих відповідей;
- надати докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі;
- надати інформацію щодо боржника про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
- надати відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
- уточнити обставини, зазначені в п. 7 прохальної частини заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в якому боржник просить прийняти пропозиції - запропонований ним план реструктуризації (проект пропозицій) в частині стягнення коштів у сумі 180822 грн та списання коштів у сумі 817919,16 грн, оскільки провадження у справі про неплатоспроможність, у тому числі за планом реструктуризації боргів боржника, не передбачає стягнення грошових коштів з боржника.
Ухвала суду від 10.09.2025 доставлена до електронного кабінету заявника 11.09.2025 о 15:30, дата отримання судом 11.09.2025 о 15:38, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду. Ураховуючи зазначене та положення ч. 4 ст. 116, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, термін для усунення недоліків заяви, з урахуванням вихідних днів, тривав до 16.09.2025 (включно).
16.09.2025 в особистому кабінеті системи "Електронний суд" ОСОБА_1 сформовано заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована в суді 16.09.2025 (вх. №13191/25).
Отже, заява про усунення недоліків вважається поданою у строк, визначений ухвалою суду від 10.09.2025.
На виконання вимог ухвали суду від 10.09.2025, заявником в заяві про усунення недоліків зазначено наступне.
1. На вимогу суду, в частині надання обґрунтувань наявності підстав звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ з повідомленням про обставини, що стали підставою звернення до суду, отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, з підтверджуючими доказами та вказівкою на норму чинного КУзПБ, боржником в заяві про усунення недоліків зазначено, що обставини, які стали підставою для звернення до суду, інформація щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами були зазначені ним у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Також, боржником у заяві про усунення недоліків зазначено, що підставами для звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є передбачені пунктами 2 та 4 частини 2 статті 115 КУзПБ наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Проте суд зазначає, що боржником не надано суду інформації щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, з підтверджуючими доказами.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності доказів наявності вказаних обставин та їх зв'язку з неплатоспроможністю, господарським судом встановлено, що вимога ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2025 в частині надання до суду обґрунтувань наявності підстав звернення до суду у відповідності до п. 3 ч. 2 ст.116 КУзПБ не виконана, обґрунтувань природи і причин своєї неплатоспроможності, з підтверджуючими доказами, суду не надано.
2. Щодо надання суду належних та допустимих доказів, які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору, боржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20, зазначив в заяві про усунення недоліків, що перелік доказів заборгованості не є вичерпним і не обмежується первинною документацією, якою є первісний договір з кредитором, а відтак боржник може надати будь-які докази, які є належними та допустимими в розумінні процесуального законодавства, і які свідчать про наявність відповідної заборгованості. Відтак боржник не позбавлений можливості надати альтернативні первинним документам (договорам) документи, які б підтверджували наявність заборгованості перед кредиторами. Таким чином, належними будуть будь-які документи, які можуть свідчити про наявність заборгованості, тобто зобов'язання, боржника перед кредиторами. Такими можуть бути як первинні документи, так і довідки по заборгованостям, виписки по рахункам тощо, що заявник надає.
Крім того, боржник в заяві про усунення недоліків, посилаючись на постанову Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21, зазначає, що на підтвердження припинення виконання зобов'язань за кредитними договорами ним надано належним чином засвідчений кредитний звіт ТОВ "Українське бюро кредитних історій", підписаний електронним цифровим підписом уповноваженої особи та скріплений електронною печаткою товариства, проте суд зазначає, що як вже вказано судом в ухвалі суду від 10.09.2025 про залишення заяви боржника без руху, надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором, лише в сукупності з іншими первинними документами, які боржник у повному обсязі стосовно всіх зазначених ним кредиторів не надав.
Боржник просить суд врахувати вищевикладене та прийняти всі наявні у нього документи, які були додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Нових належних та допустимих доказів, які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору, боржником до заяви про усунення недоліків не надано.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що боржник не виконав вимоги суду, в частині надання належних та допустимих доказів у повному обсязі, які стали підставою для виникнення всіх грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному із кредиторів (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Суд повторно звертає увагу заявника, що у разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ст. 81, ч. 3 ст. 164 ГПК України).
3. Щодо надання суду доказів наявності або відсутності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, заявник повідомив суд про те, що він працює та отримує заробітну плату, тому планує виконати умови договору про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність щодо сплати коштів до початку виконання плану реструктуризації боргів (після розгляду кредиторами та затвердження судом).
Так, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявником надано суду заяву-згоду арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни, (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора №190 від 12.02.2013) про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
На виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, заявником надано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого укладений між сторонами договору, якими є арбітражний керуючий Белінська Наталія Олександрівна та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 укладеного договору вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язується оплатити послуги та відшкодувати витрати, пов'язанi iз введення судової процедури у справі про банкрутство фізичної особи боржника.
Оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 45420 грн за весь строк виконання повноважень. ОСОБА_1 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у cyмi 4542 грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність. Розрахунки проводяться шляхом оплати ОСОБА_1 грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3. даного Договору, за умови надсилання арбітражним керуючим Белінською Н.О. поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника (п.п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору), однак доказів наявності у заявника коштів (з урахуванням необхідного прожиткового мінімуму в місяць на дітей до 6 років в сумі 1281,50 грн, необхідного прожиткового мінімуму в місяць на дітей від 6 до 18 років в сумі 1598,00 грн, необхідних витрат на оплату комунальних послуг в сумі 3000,00 грн, витрат на оплату медикаментів для матері відповідно до розписки від 28.08.2025 та зазначених в плані реструктуризації боргів в сумі 4000,00 грн та погашення вимог кредиторів згідно плану реструктуризації боргів в сумі 3013,70 грн) для оплати витрат у справі суду не надано.
Боржником до заяви про усунення недоліків додано платіжну інструкцію №1.308969987.1 від 15.09.2025 про оплату ОСОБА_1 на депозитний рахунок Господарського суду Миколаївської області грошових коштів у сумі 4542,00 грн за авансування винагороди арбітражного керуючого за договором.
На підтвердження відсутності майна, до заяви про усунення недоліків надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №440651491 від 22.08.2025, який сформовано адвокатом Кінебасом Олексієм Михайловичем на підставі договору про надання правової допомоги №з-1/19/09/2024 від 19.09.2024.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 КУзПБ боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З урахуванням зазначеного, а також з урахуванням того, що заявник не надав інформації про наявність у власності майна чи коштів, суд зазначає, що договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладений між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною є невиконуваним. Отже, достатніх доказів, а також відомостей походження коштів (з урахуванням необхідного прожиткового мінімуму в місяць на дітей до 6 років в сумі 1281,50 грн, необхідного прожиткового мінімуму в місяць на дітей від 6 до 18 років в сумі 1598,00 грн, необхідних витрат на оплату комунальних послуг в сумі 3000,00 грн, витрат на оплату медикаментів для матері відповідно до розписки від 28.08.2025, зазначених в плані реструктуризації боргів в сумі 4000,00 грн та погашення вимог кредиторів згідно плану реструктуризації боргів в сумі 3013,70 грн) на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, суду не надано.
4. На виконання вимог ухвали суду від 10.09.2025 боржником до заяви про усунення недоліків додано витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ФОВМ-002809566, з якого вбачається, що станом на 24.12.2024 ОСОБА_1 є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості та відомості про розшук. Проте суд зазначає, що інформацію щодо боржника про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини слід подавати станом на день подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (04.09.2025).
Отже, суд не може констатувати, що боржником виконані вимоги ухвали суду від 10.09.2025 в частині надання інформації щодо боржника про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини у повному обсязі.
5. Щодо відомостей про наявність електронних гаманців заявника із зазначенням сум грошових коштів на таких електронних гаманцях, ОСОБА_1 повідомив суд про електронний гаманець НОМЕР_2, який відкрито на ім'я ОСОБА_2 , залишок коштів на ньому: - 0,00 грн. Боржник зазначає, що інших відкритих електронних гаманців не має. Проте, боржник не пояснив, чому використовує електронний гаманець НОМЕР_2, відкритий на іншу фізичну особу в договорі позики "ДОСТУПНИЙ" №3303217019-171218 від 20.05.2024, укладений GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED" PRIVATE LIMITED COMPANY з ОСОБА_1 .
6. Перевіривши наданий заявником до заяви про усунення недоліків оновлений проект плану реструктуризації боргів, суд дійшов висновку про його відповідність положенням КУзПБ, з огляду на що, вимоги ухвали суду від 10.09.2025 в цій частині боржник виконав належним чином.
Проте, боржником проігноровано вимоги ухвали суду від 10.09.2025 щодо уточнення вимог боржника, зазначених в п. 7 прохальної частини заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в якій боржник просить прийняти пропозиції - запропонований ним план реструктуризації (проект пропозицій) в частині стягнення коштів у сумі 180822 грн та списання коштів у сумі 817919,16 грн, оскільки провадження у справі про неплатоспроможність, у тому числі за планом реструктуризації боргів боржника, не передбачає стягнення грошових коштів з боржника.
Щодо інформації, визначеної у п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, про наявність у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, боржник в заяві про усунення недоліків повідомив, що у нього наявні в оригіналі всі подані докази, окрім паспортів та довідок про присвоєння ІПН членів сім'ї, які зберігаються у останніх, а також документів арбітражного керуючого, які зберігаються у арбітражного керуючого.
Крім того, боржник в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та заяві про усунення недоліків щодо підстав звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилається на норми книги четвертої КУзПБ, проте суд звертає увагу, що відповідно до редакції КУзПБ, чинної на момент звернення боржника до суду, книга четверта КУзПБ містить положення щодо банкрутства юридичних осіб, а положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи містить книга п'ята КУзПБ.
Суд при розгляді питання прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду не здійснює оцінку доказів, а перевіряє чи всі визначені КУзПБ докази, які необхідні для прийняття заяви та проведення підготовчого засідання, надані заявником.
Суд застосовує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, згідно з яким з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у cправі №911/2140/22, від 15.02.2024 у справі №904/7413/21, від 25.01.2024 у справі №916/1575/21, від 18.04.2024 у справі №920/1398/21).
Згідно з положеннями частини першої статті 115 та статті 116 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, яка подається ним за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, із викладенням, зокрема, обставин, що стали підставою для звернення до суду, а також наданням документів, передбачених частиною третьою статті 116 КУзПБ. Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У постанові від 13.05.2024 у справі №922/5486/23 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду, якою залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.01.2024 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив наступне.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлені судом першої інстанції обставини щодо виявлених недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та не усунення заявником цих недоліків, унеможливлюють прийняття вказаної заяви до розгляду. Тому заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи підлягали поверненню заявнику.
Висновку про наявність підстав для повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передувало дослідження та перевірка судами попередніх інстанцій обсягу документів, доданих до самої заяви, та наданих в подальшому на виконання вимог ухвали місцевого господарського суду про залишення згаданої заяви без руху (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №922/5486/23).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Так, у рішенні у справі Белле проти Франції (Bellet v. France, заява N13343/87, від 04.12.95) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява N35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Отже, як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Згідно із ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі статті 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного ГПК України.
Відповідно до ухвали суду від 10.09.2025 господарський суд дійшов висновку про залишення поданої заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Відтак процесуальний обов'язок подання заяви з дотриманням норм ГПК України та КУзПБ покладено на заявника. А дотримання процесуальних норм та порядку подання зазначеної заяви, зокрема, надання доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, на які посилається заявник, не є формалізмом, оскільки не призводить до анулювання вимог КУзПБ та процесуального законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
З урахуванням наведеного, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню заявнику, оскільки останній не усунув усі недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини. Так, у справах "Осман проти Сполученого Королівства", "Креуз проти Польщі", "Пелевін проти України", "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
У зв'язку з чим право боржника на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно ч. 6 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
В силу ч. 8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Встановлені судом обставини щодо виявлених недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2025, не усунення недоліків виявлених судом у повному обсязі, унеможливлюють прийняття вказаної заяви до розгляду, з урахуванням чого, суд повертає вказану заяву на підставі ч. 4 ст.174 ГПК України.
Крім того, суд звертає увагу боржника, що більшість недоліків поданої заяви були наявні в попередніх зверненнях боржника до суду з заявою від 01.10.2024 (вх. №11755/24 від 01.10.2024) у справі № 915/1200/24 та з заявою від 03.01.2025 (вх. 58/25 від 03.01.2025) у справі №915/6/25, що також було підставою для залишення вказаних заяв без руху, а в подальшому повернені боржнику. Вказані обставини можуть свідчити про зловживання боржником процесуальними правами як сторони.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані матеріали сформовано в системі "Електронний суд" та надано до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаної заяви з додатками не повертаються боржнику (заявнику) у зв'язку з його відсутністю.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України
1. Повернути ОСОБА_1 заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 04.09.2025 (вх. №12689/25 від 05.09.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст. 174 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська