ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/679
22.01.08
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про спонукання до укладення договору
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Мартинюк В.І.
від відповідача - Верхоглядова Т.С.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (далі - позивач) до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про спонукання до укладення договору на постачання природного газу для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що право здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом на визначеній постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 557 від 27.04.2007 території має виключно позивач, а постачання природного газу для подальшої реалізації населенню здійснює відповідач, а тому, на думку позивача, укладення договору між позивачем та відповідачем є обов'язковим на підставі закону.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 31/10-11242 від 02.11.2007.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
На підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 557 від 27.04.2007 позивачу 07.05.2007 видано ліцензію серії АВ № 331907 на постачання природного газу за регульованим тарифом.
04.05.2007 позивач листом від 28.04.2007 № 01/724 направив на адресу відповідача для розгляду та підписання проект договору на постачання природного газу для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
21.05.2007 позивач одержав лист від відповідача № 31/17-4485 від 14.05.2007, у якому останній відмовив позивачу в укладенні договору на постачання природного газу для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, та повернув прект договору.
Позивач вважає таку відмову безпідставною та неправомірною, а тому просить господарський суд зобов'язати відповідача укласти договір.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положеннями ст.ст. 179-187 Господарського кодексу України та ст.ст. 638-650 Цивільного кодексу України визначено порядок укладення господарських договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згодищодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
З проекту договору № 07/725 від 28.04.2007 на постачання природного газу, наданого позивачем, відзиву відповідача та пояснень представників відповідача вбачається, що вказаний проект договору не містить усіх істотних умов, необхідних для даного виду договору, зокрема запланованих обсягів природного газу.
Згідно з п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Постанови КМУ "Про забезпечення споживачів природним газом" № 1729 від 27.12.2001 з наступними змінами і доповненнями (в редакції станом на квітень 2007 року) потреба в природному газі підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання (далі - підприємства), зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими підприємствами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води) задовольняється з ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Реалізація природного газу для потреб зазначених підприємств здійснюється дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, що не перевищують граничних рівнів цін на природний газ, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. 5 п. 2 Постанови КМУ "Про забезпечення споживачів природним газом" № 1729 від 27.12.2001 з наступними змінами і доповненнями (в редакції станом на квітень 2007 року) потреба в природному газі усіх категорій споживачів, зокрема установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, крім визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цієї постанови задовольняється з ресурсів газу: Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу; товариств (підприємств), утворених за участю Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", які закуповують природний газ за зовнішньоекономічними контрактами; суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, крім обсягів газу, які згідно з абзацом першим підпункту 1 пункту 2 цієї постанови підлягають продажу Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України; інших постачальників газу, які закуповують газ за зовнішньоекономічними контрактами; отриманого з Марківського газоконденсатного родовища за зовнішньоекономічними контрактами (угодами).
Таким чином, як вбачається з вищевказаних норм, та відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України "Про природні монополії" відповідач не є монополістом в сфері постачання природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
Беручи до уваги той факт, що запропонований позивачем проект договору на постачання природного газу для подальшої його реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, не заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання, а також відсутня пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для відповідача, крім того, проект договору не містить усіх істотних умов, позовні вимоги визнаються господарським судом безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко