ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/678
22.01.08
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про спонукання до укладення договору
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Мартинюк В.І.
від відповідача - Верхоглядова Т.С.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (далі - позивач) до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про спонукання до укладення договору на постачання природного газу для подальшої реалізації населенню.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що право здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом на визначеній постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 557 від 27.04.2007 території має виключно позивач, а постачання природного газу для подальшої реалізації населенню здійснює відповідач, а тому, на думку позивача, укладення договору між позивачем та відповідачем є обов'язковим на підставі закону.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 31/10-11243 від 02.11.2007.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
На підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 557 від 27.04.2007 позивачу 07.05.2007 видано ліцензію серії АВ № 331907 на постачання природного газу за регульованим тарифом.
04.05.2007 позивач листом від 28.04.2007 № 01/724 направив на адресу відповідача для розгляду та підписання проект договору на постачання природного газу для подальшої реалізації населенню.
21.05.2007 позивач одержав лист від відповідача № 31/17-4485 від 14.05.2007, у якому останній відмовив позивачу в укладенні договору на постачання природного газу для подальшої реалізації населенню та повернув прект договору.
Позивач вважає таку відмову безпідставною та неправомірною, а тому просить господарський суд зобов'язати відповідача укласти договір.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положеннями ст.ст. 179-187 Господарського кодексу України та ст.ст. 638-650 Цивільного кодексу України визначено порядок укладення господарських договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згодищодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
З проекту договору № 07/726 від 28.04.2007 на постачання природного газу, наданого позивачем, відзиву відповідача та пояснень представників відповідача вбачається, що вказаний проект договору не містить усіх істотних умов, необхідних для даного виду договору, зокрема запланованих обсягів природного газу.
Згідно з п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Відповідно до пп. 1 п. 2 Постанови КМУ "Про забезпечення споживачів природним газом" № 1729 від 27.12.2001 з наступними змінами і доповненнями потреба населення в природному газі задовольняєтьс з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими ними особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами для виробничо-технологічних витрат, задоволення власних потреб і виробництва скрапленого газу, та з інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення. Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (з урахуванням обсягів газу, видобутого його регіональними управліннями, а також на підставі договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених управлінь), Національна акціонерна компанія "Надра України" (з урахуванням обсягів газу, видобутого її дочірніми підприємствами, а також на підставі договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств), господарські товариства, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, реалізують видобутий природний газ виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за погодженою з Національною комісією регулювання електроенергетики ціною, яка не перевищує граничного рівня оптової ціни на природний газ, що використовується для задоволення потреб населення, без урахування тарифів на транспортування, постачання природного газу і збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ. Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.
Таким чином, як вбачається з вищевказаних норм, та відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України "Про природні монополії" відповідач не є монополістом в сфері постачання природного газу для потреб населення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
Беручи до уваги той факт, що запропонований позивачем проект договору на постачання природного газу для подальшої його реалізації населенню не заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання, а також відсутня пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для відповідача, крім того, проект договору не містить усіх істотних умов, позовні вимоги визнаються господарським судом безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко