Справа № 536/3272/24 Номер провадження 33/814/743/25Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
07 жовтня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., при секретарі Чемерис А.К., за участі ОСОБА_1 , адвоката Дворник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11 грудня 2024 року близько 12 год 15 хв в селі Садки на вулиці Центральній, 2 Кременчуцького району Полтавської області керуючи автомобілем ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовившись від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, під час виїзду із другорядної дороги не надав перевагу у русі транспортному засобу Галаз, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та зіткнувся з ним, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.5, 16.11 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Не погоджуючись з постановою суду її в апеляційному порядку оскаржує ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень. Вказує, що матеріалами справи не підтверджено факту керування ним транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху України передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Відповідно до ст. 124 КУпАП України, встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, ознаками наркотичного сп'яніння, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень ґрунтується на даних протоколів про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 194075 від 11 грудня 2024 року, направленням на огляд водія від 11 грудня 2024 року, протоколом серії ЕПР № 194049 про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2024 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 грудня 2024 року, поясненнями осіб.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну оцінку.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів фактичного керування ОСОБА_1 транспортним засобом були дослідженні судом першої інстанції та їм надана належна правова оцінка, а саме, що факт керування особою автомобілем було підтвердження поясненням свідка, який вказав на ОСОБА_1 , як водія, а також поведінкою самого ОСОБА_1 , який путався у власних поясненнях, стверджуючи, що він був випадковим свідком подій, а потім пасажиром автомобіля.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що матеріали справи містять достатній об'єм фактичних даних, які свідчать, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, та в подальшому внаслідок своїх винних дій вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підстави для скасування або зміни постанови місцевого суду, що є законною та обґрунтованою - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця