Справа № 552/1070/25 Номер провадження 22-ц/814/2769/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
06 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
представник позивача - адвокат Бахмат О. І.
представник відповідача - адвокат Сидоренко І.О.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2025 року, ухвалене суддею Самсоновою О. А., повний текст рішення складено - 07 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
12.02.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, в якому просив суд: - зменшити розмір аліментів, що стягуються відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь відповідача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Також заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.08.2024 у справі №552/3390/24 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів за вказаними рішеннями здійснюється Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві, відкриті виконавчі провадження №54222191 та №75823903 відповідно. Таким чином, на даний час з доходів позивача вираховується сума аліментів на утримання його дітей у розмірі 50%. Але на даний час стан здоров'я позивача погіршився та він не має змоги сплачувати аліменти на утримання дітей у такому розмірі. ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ 01.07.2022, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 13.10.2024 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, пов'язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії російської федерації проти України, ОСОБА_2 одержав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки та дефектом м'яких тканин, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки, правого передпліччя. Відповідно до довідки ВЛК від 19.12.2024 травма, отримана ОСОБА_2 , згідно Класифікатора розподілу травм відноситься до тяжких. Внаслідок отриманого поранення на даний момент позивач перебуває на лікуванні та потребує довготривалого відновлення, в тому числі протезування ампутованої кінцівки, що є дороговартісним. На даний момент у зв'язку з тим, що він ще проходить лікування, не пройшов огляд МСЕК на визначення ступеню втрати працездатності. Але він долучив до матеріалів справи відповідну медичну документацію, яка підтверджує тяжкість отриманих ним травм та погіршення стану здоров'я. Таким чином, оскільки стан здоров'я платника аліментів значно погіршився, виникли підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2017 року у цивільній справі №552/2883/17, з 1/4 частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, що батько ОСОБА_7 перебуває на його утриманні. Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд першої інстанції не бере до уваги вказані обставини. Оскільки судом першої інстанції встановлено, що після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 суттєво погіршився стан здоров'я позивача внаслідок отримання травм, позивач став особою з обмеженням повсякденного функціонування, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, стягнутих з позивача на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини. При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача та її представника на те, що позивачем не доведено зміни його матеріального становища, оскільки згідно ст. 192 СК України і погіршення або поліпшення стану здоров'я платника або одержувача аліментів, і зміни матеріального або сімейного стану, є самостійними підставами для зміни розміру аліментів. Також при вирішенні питання про розмір аліментів, до якого можуть бути зменшені аліменти, які стягуються з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції взяв до уваги, що прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024» - 3 196 грн. Тому суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача на утримання сина, ОСОБА_4 , до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача. Саме такий розмір аліментів має забезпечити необхідний баланс між додержанням права малолітнього ОСОБА_4 на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та прав платника аліментів, стан здоров'я якого суттєво погіршився, тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, щоєдиною підставою ухваленого судом рішення є зміна стану здоров'я платника аліментів ОСОБА_2 . При цьому, судом першої інстанції взагалі не було надано належної правової оцінки аргументам відповідача про те, що, незважаючи на доведення факту отримання позивачем травми та погіршення стану його здоров'я внаслідок отримання травми під час виконання обов'язків військової служби, ним не надано жодних належних та допустимих доказів того, яким чином та наскільки таке погіршення здоров'я вплинуло на його майновий стан та не доведено, що внаслідок зміни стану здоров'я він не має змоги сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі. Так, до позову не було надано доказів про отримані доходи, матеріальні витрати на лікування позивача, придбання лікарських препаратів та засобів, надання лікувальних послуг тощо. До позовної заяви додано лише ряд медичних виписок про проходження позивачем стаціонарного лікування, які, у своїй сукупності, підтверджують лише факт перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 17.10.2024 по 20.12.2024 та отримання ним у вказаний період медичної допомоги. Проте, надані позивачем докази не підтверджують понесення ним витрат на лікування та розміру подальших витрат, які позивач очікує понести, оскільки долучені до матеріалів справи медичні документи не підтверджують зазначену обставину. Окрім того, виписка із медичної карти стаціонарного хворого №4589 містить посилання на рішенням ВЛК від 19.12.2024, згідно якого ОСОБА_2 потребує відпустки для лікування після поранення терміном 60 календарних днів, а також лікувальні і трудові рекомендації: реалізація рішення ВЖ; нагляд лікаря частини, ЛФК згідно наданих рекомендацій. Жодних відомостей про те, що позивач є не придатним для подальшого проходження військової служби, що може суттєво відобразитися на його майновому становищі, та, відповідно, спроможності сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у попередньо присудженому судом розмірі, матеріали справи не містять. У подальшому, враховуючи викладені у відзиві аргументи щодо заперечень проти позовних вимог, зокрема, щодо відсутності доказів майнового стану позивача, до відповіді на відзив його представником було додатково надано індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 (форма ОК-5), з якої вбачається, що починаючи з 2021 майновий стан позивача суттєво покращилося порівняно з його заробітками станом на 2017 (на момент присудження стягнення з нього аліментів на користь відповідача). Однак, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки вказаним аргументам та не враховано правові висновки Верховного Суду із вирішення спірного питання. Надані позивачем докази не свідчать про те, що доходи ОСОБА_2 суттєво зменшилися порівняно з його доходами на момент присудження стягнення з нього аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_8 . Навпаки, відповідно до наданих ОСОБА_2 до позовної заяви документів, зокрема, копії військового квитка серії НОМЕР_2 та довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2024 №26268/окп/1, з 31.10.2019 (запис у військовому квитку на стор. 4 по даний час позивач перебуває на військовій службі, відповідно, отримує грошове забезпечення, тож, має стабільний значний дохід, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 (форма ОК-5). Окрім того, згідно наданого позивачем посвідчення серії НОМЕР_3 від 15.04.2021, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, відтак, має право на ряд пільг, визначених законодавством. Враховуючи викладене, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 у розмірі, присудженому рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17, який відповідає вимогам сімейного законодавства, а судом першої інстанції вказані аргументи безпідставно не були враховані, внаслідок чого було прийнято помилкове рішення, яке суперечить актуальним правовим позиціям Верховного Суду та порушує права малолітньої дитини на належне матеріальне утримання з боку батька. Таким чином, враховуючи відсутність доказів понесених позивачем витрат на лікування та реабілітацію, організацію змін у повсякденному житті, суттєвого погіршення майнового стану позивача та неможливості ним сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частки від його заробітків, вважає, що підстави для зменшення розміру аліментів, присуджених рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17, відсутні, відтак, рішення Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2025, підлягає скасуванню. Ухвала Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2025 у справі №552/1070/25 суперечить імперативним правовим нормам (пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України) та актуальній правовій позиції Верховного Суду. Оскільки судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права при розгляді даної справи, оскаржуване рішення від 02.04.2025 підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Бахмат О.І. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко І.О. заявила клопотання про зупинення провадження у справі з підстав п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а саме перебування позивача у складі військової частини, яка переведена на воєнний стан, у задоволенні якого апеляційним судом відмовлено з підстав не надання стороною відповідача належних та допустимих доказів про те, що позивача безпосередньо бере участь у бойових діях. З пояснень представника позивача - адвоката Бахмат О.І. вбачається, що після отриманого 13.20.2024 тяжкого поранення, яке потягло ампутацію ноги, позивач перебуває на реабілітації а м. Полтаві та прилаштовує своє житло та транспорт для подальшого життя.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказана обставина підтверджується копією актового запису про народження №1195 від 28.11.2015, складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції (а.с. 15).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2017 року у справі №552/2883/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.05.2017, і до досягнення дитини повноліття (а.с. 10-11).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2024 року у справі №552/3390/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.05.2024, і до повноліття дитини (а.с. 6-8).
Після ухвалення зазначених рішень суду про стягнення з позивача на користь стягувачів аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суттєво змінився стан здоров'я позивача.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 під час перебування на військовій службі 13.10.2024 отримав вибухове поранення, у зв'язку з чим він перебував на лікуванні з діагнозом: 193.6 наслідки роздавлювання та травматичної ампутації нижньої кінцівки. Стан після вибухового поранення (13.10.2024): вогнепального осколкового поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки та дефектом кісткової тканини та масивним дефектом м'яких тканин задньої поверхні гомілки та з ушкодженням задньої великогомілкової артерії та нерва, вогнепального осколкового сліпого поранення лівого передпліччя, лівої стопи, лікованого оперативно: монтаж апарата зовнішньої фіксації модуль гомілка-стопа праворуч (13.10.2024), вторинна хірургічна обробка вогнепальних ран правої гомілки (17.10.2024), повторна хірургічна обробка, ампутація правої гомілки на рівні середньої третини, постановка ВAK-системи (18.10.2024), повторна хірургічна обробка, реампутація правої гомілки на рівні середньої третини, ремонтаж ВАК-системи (23.10.2024), повторна хірургічна обробка, формувания кукси правої гомілки на рівні середньої третини, ремонтаж ВАК-системи (28.10.2024), повторна хірургічна обробка, ушиття кукси правої гомілки на рівні середньої третини, демонтаж ВАК-системи (01.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, монтаж ВАК системи (08.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, ремонтаж ВАК-системи (13.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, часткове ушиття культі, ремонтаж ВАК-системи (20.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, ушиття кукси, демонтаж ВАК системи (25.11.2024), у вигляді ампутаційної кукси на рівні середньої третини правої гомілки з тимчасовим порушенням функцій.
Вказані обставини підтверджуються випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4589 (а.с. 22-23).
Згідно довідки від 28.10.2024 №15049 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_2 13.10.2024 одержав мінно-вибухову травму: вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки та дефектом м'яких тканин. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки, правого передпліччя. За обставин безпосередньої участі у бойових діях, пов'язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії російської федерації проти України, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , внаслідок бойового ураження під час підриву (детонації) на невідомому вибуховому пристрою на вогневих позиціях «ПІРАТ», не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком дій вчинених у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в засобах індивідуального захисту, поблизу н.п. Васюківка Бахмутського району Донецької обл. (а.с. 31).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 19.12.2024 №2277 встановлено, що отримане позивачем поранення пов'язане з захистом Батьківщини. Травма відноситься до тяжких (а.с. 34-35).
Згідно висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) №95, виданого 14.02.2025 військовою частиною НОМЕР_5 , ОСОБА_2 внаслідок хвороби: ампутаційна кукса правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки внаслідок вогнепального поранення (13.10.2024). Набута деформація щиколотки, стопи лівої кінцівки (а.с. 81).
У зв'язку з цим ОСОБА_2 призначено допоміжний засіб реабілітації: протез правої гомілки модульний, протез для купання та допоміжні засоби (вкладиші) з силіконової або гелевої композиції для кукс нижніх кінцівок, комплект чохлів на куксу, ортопедичне взуття за наявності фіксованої деформації стопи (а.с. 81).
На підставі вказаної та іншої долученої до справи медичної документації судом першої інстанції встановлено, що у позивача ОСОБА_2 відбулися суттєві та стійкі зміни стану здоров'я, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
До отримання травм з грошового забезпечення позивача здійснювалися відрахування коштів, в тому числі на сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_8 .
Суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо перебування на його утриманні батька ОСОБА_7 , оскільки ті обставини, що ОСОБА_7 потребує матеріальної допомоги і що таку допомогу йому надавав ОСОБА_2 , наявними у справі доказами не підтверджуються.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 183 СК України аліменти на утримання дитини стягуються в частці від заробітку батьків.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є зменшення розміру аліментів до 1/4, які стягуються відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отже, з положень ст. 181 та ст. 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.06.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України у постанові від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №553/3760/24, провадження №61-8189св25.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією актового запису про народження №1195 від 28.11.2015, складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції (а.с. 15).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2017 року у справі №552/2883/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного вітку, починаючи з 11.05.2017, і до досягнення дитини повноліття (а.с. 10-11).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2024 року у справі №552/3390/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.05.2024 до повноліття дитини (а.с. 6-8).
Після ухвалення зазначених рішень суду про стягнення з позивача на користь стягувачів аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суттєво змінився стан здоров'я позивача.
Згідно довідки від 28.10.2024 №15049 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_2 , 13.10.2024 він одержав мінно-вибухову травму: вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки та дефектом м'яких тканин. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки, правого передпліччя. За обставин безпосередньої участі у бойових діях, пов'язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії російської федерації проти України, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , внаслідок бойового ураження під час підриву (детонації) на невідомому вибуховому пристрою на вогневих позиціях «ПІРАТ», не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком дій вчинених у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в засобах індивідуального захисту, поблизу н.п. Васюківка, Бахмутського району, Донецької обл. (а.с. 31).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 19.12.2024 №2277 встановлено, що отримане позивачем поранення пов'язане з захистом Батьківщини. Травма відноситься до тяжких (а.с. 34-35).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4589 від 20.12.2024, ОСОБА_2 під час перебування на військовій службі 13.10.2024 отримав вибухове поранення, у зв'язку з чим він перебував на лікуванні з діагнозом: 193.6 наслідки роздавлювання та травматичної ампутації нижньої кінцівки. Стан після вибухового поранення (13.10.2024): вогнепального осколкового поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки та дефектом кісткової тканини та масивним дефектом м'яких тканин задньої поверхні гомілки та з ушкодженням задньої великогомілкової артерії та нерва, вогнепального осколкового сліпого поранення лівого передпліччя, лівої стопи, лікованого оперативно: монтаж апарата зовнішньої фіксації модуль гомілка-стопа праворуч (13.10.2024), вторинна хірургічна обробка вогнепальних ран правої гомілки (17.10.2024), повторна хірургічна обробка, ампутація правої гомілки на рівні середньої третини, постановка ВAK-системи (18.10.2024), повторна хірургічна обробка, реампутація правої гомілки на рівні середньої третини, ремонтаж ВАК-системи (23.10.2024), повторна хірургічна обробка, формувания кукси правої гомілки на рівні середньої третини, ремонтаж ВАК- системи (28.10.2024), повторна хірургічна обробка, ушиття кукси правої гомілки на рівні середньої третини, демонтаж ВАК-системи (01.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, монтаж ВАК системи (08.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, ремонтаж ВАК-системи (13.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, часткове ушиття культі, ремонтаж ВАК-системи (20.11.2024), повторна хірургічна обробка кукси правої гомілки на рівні середньої третини, ушиття кукси, демонтаж ВАК системи (25.11.2024), у вигляді ампутаційної кукси на рівні середньої третини правої гомілки з тимчасовим порушенням функцій (а.с. 22-23).
Згідно висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) №95, виданого 14.02.2025 військовою частиною НОМЕР_5 , ОСОБА_2 внаслідок хвороби: ампутаційна кукса правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки внаслідок вогнепального поранення (13.10.2024). Набута деформація щиколотки, стопи лівої кінцівки. У зв'язку з цим ОСОБА_2 призначено допоміжний засіб реабілітації: протез правої гомілки модульний, протез для купання та допоміжні засоби (вкладиші) з силіконової або гелевої композиції для кукс нижніх кінцівок, комплект чохлів на куксу, ортопедичне взуття за наявності фіксованої деформації стопи (а.с. 81).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача ОСОБА_2 відбулися суттєві та стійкі зміни стану здоров'я, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 внаслідок вибухової травми, отриманої під час проходження служби, переніс операційні втручання. ОСОБА_1 не заперечує факту отримання позивачем поранення та проходження відповідного лікування.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, беручи до уваги необхідність утримання батьком дитини, розмір заробітної плати позивача та розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням встановлених судом першої інстанції і визнаних сторонами обставин щодо наявності у позивача важкого поранення, отриманого при захисті територіальної цілісності і суверенітету України, ампутації кінцівки та проходження лікування/реабілітації, а також необхідністю забезпечення балансу прав на інтересів дитини та її батьків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення визначеного рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17, розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що стан здоров'я ОСОБА_2 не може вважатися нормальним чи ординарним, що впливає на розмір аліментів на утримання сина.
Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру аліментів у зв'язку з оцінкою реального стану здоров'я батька дитини, внаслідок поранення та необхідності проходження лікування.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів позивача щодо розміру витрат, витрачених на його лікування, реабілітацію та лікування за рахунок держави, колегія суддів апеляційного суду відхиляє, оскільки безпосередньо тяжкість і характер отриманих позивачем ОСОБА_2 вибухового поранення та його наслідків у вигляді ампутації кінцівки, що не оспорювалося самою стороною відповідача, та підтверджується належними доказами, надають суду підстави стверджувати, що вони потягли за собою значне погіршення здоров'я останнього, що у свою чергу надає підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього, як самостійної і достатньої підстави для вирішення питання щодо зменшення розміру стягнутих з позивача аліментів і ніяким чином не пов'язана з визначенням можливості виконання останнім своїх службових обов'язків вцілому.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов