Справа № 538/1109/25 Номер провадження 22-ц/814/3403/25Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
06 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголов В. М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
представник прокуратури Нечволод П.В.
представник відповідача - адвокат Грущанський В.О.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грущанського Владислава Олеговича
на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року про забезпечення позову, постановлену суддею Цімбота Л. Г., повний текст ухвали складений - дата не вказана
у справі за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергія Шикунова, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія», про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об'єднаної земельної ділянки та витребування з незаконного володіння земельних ділянок, -
17.06.2025 заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергій Шикунов, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об'єднаної земельної ділянки та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.
17.06.2025 у порядку забезпечення позову прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд: - накласти арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, площею 26,0001 га, номер відомостей про речове право: 37902906, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2153659053226, яка перебуває у її володінні на праві приватної власності; - заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450; - заборонити іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450; - заборонити органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15.09.2022 у справі №538/130/21 задоволені позовні вимоги керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Сенчанської об'єднаної територіальної громади в особі Сенчанської сільської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 12 га, кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449 та скасування державної реєстрації права власності на майно. Вказаним рішенням ухвалено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449), для ведення особистого селянського господарства, шо розташована в адміністративних межах Вирішальненської сільської ради Миргородського (Лохвицького) району Полтавської області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 26,0001 га, кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2153659053226 від 20.08.2020, та одночасно припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37902906 від 20.08.2022. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.05.2023 рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15.09.2022 в частині витребування земельних ділянок, - змінено шляхом доповнення резолютивної частини: «Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449), для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Вирішальненської сільської ради Миргородського (Лохвицького) району Полтавської області, що входять до складу об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, а в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 26,0001 га кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2153659053226 від 20.08.2020 з одночасним припиненням її права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37902906 від 20.08.2022 - скасовано. У задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині - відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.07.2024 у справі №538/130/21 постанову Полтавського апеляційного суду від 18.05.2023 залишено без змін. 14.10.2024 Миргородська окружна прокуратура звернулася до Сенчанської сільської ради з листом про вжиття заходів, спрямованих на виконання судового рішення. 22.11.2024 від органу місцевого самоврядування за підписом сільського голови отримано відповідь на лист органу прокуратури, з якого вбачається, що ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок. Тобто, земельні ділянки, які є предметом позовної вимоги про витребування, залишаючись існувати фактично як об'єкти цивільних прав, припинили своє існування. Враховуючи викладене вище, немає можливості відновити порушені права шляхом державної реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449, так як відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява про проведення реєстраційних дій не може бути прийнята за відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку. Окрім цього, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротех-Гарантія» 27.08.2020 укладено договір №2 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, площею 26,0001 га, строк дії договору оренди - 10 років, до 27.08.2030. Крім того, зазначив, що необхідність застосування заходів забезпечення позову обумовлена необхідністю забезпечити тимчасові заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, у тому числі, і в разі скасування арешту на вказану земельну ділянку, накладеного Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 02.02.2021 у справі №539/376/21 з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, в т.ч задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року заяву заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергія Шикунова в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про забезпечення позову у справі за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергія Шикунова, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія», про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об'єднаної земельної ділянки та витребування з незаконного володіння земельних ділянок - задоволено.
Накладено арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, площею 26,0001 га, номер відомостей про речове право: 37902906, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2153659053226, яка перебуває у її володінні на праві приватної власності.
Заборонено ОСОБА_1 , розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.
Заборонено іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.
Заборонено органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд першої інстанції вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав позивача, унеможливити виконання рішення суду у справі про скасування державної реєстрації та витребування з незаконного володіння земельних ділянок, а тому до вирішення по суті справи за позовом про скасування державної реєстрації та витребування з незаконного володіння земельних ділянок, необхідно накласти арешт на земельну ділянку та заборонити вчиняти дії.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Грущанський В.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення у справі №538/130/21 стосується витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 12 га. Вважає, що накладення арешту на 26 гектарів є очевидно протиправним та грубим порушенням права власності ОСОБА_1 , оскільки навіть предмет позову стосується виключно 12 га, інша площа земельної ділянки не є предметом спору. Також звертається увага, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень на земельну ділянку, кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, площа 26,0001 га, існує арешт майна згідно ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/376/21 від 02.02.2021. Даний арешт накладений за клопотанням слідчого СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020171240000133 від 23.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України. Тобто, арешт вже один раз був накладений за ініціативою прокурора, однак останній намагається повторно накласти арешт, що є нелогічним, непослідовним та необ'єктивним. Подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтувань та доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позивача, зокрема, заявником не було подано до суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має намір розпорядитися такою земельною ділянкою або вчинити інші дії відносно земельної ділянки до вирішення справи по суті. Саме лише посилання заявника на можливість відчуження відповідачем спірного майна не є достатньою підставою для забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання апеляційного суду 06.10.2025 не з'явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 31.07.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 62-66), які були доставлені до електронних кабінетів. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.07.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 06.10.2025 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. 25.09.2025 через систему «Електронний суд» Сенчанська сільська рада Миргородського району Полтавської області подала заяву про розгляд справи без участі її представника. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом першої інстанції встановлено, що при розгляді заяви про забезпечення позову знайшли своє підтвердження доводи позивача про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти певні дії.
Отже, з огляду на викладені обставини, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд першої інстанції визнав, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав позивача, унеможливити виконання рішення суду у справі про скасування державної реєстрації та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.
А тому до вирішення по суті справи за позовом про скасування державної реєстрації та витребування з незаконного володіння земельних ділянок, необхідно накласти арешт на об'єднану земельну ділянку та заборонити вчиняти дії.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. […] Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на ј частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту ј частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні.
У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, заборони відповідачу розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання земельної ділянки, заборони іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав на земельну ділянку, а також заборони органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на об'єднану земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав, є співмірним із заявленими позивачем вимогами і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстави для забезпечення позову.
При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спір у даній справі стосується державної реєстрації об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 загальною площею 26,0001 га, яка включає в себе земельні ділянки загальною площею 12 га: кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449, тому є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач. Такі заходи забезпечення є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У цьому випадку, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечать баланс прав та обов'язків сторін у справі та усунуть можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.
Крім того, слід приймати до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення у справі №538/130/21 стосується витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 12 га, тому накладення арешту на 26 гектарів є очевидно протиправним та грубим порушенням права власності ОСОБА_1 , оскільки навіть предмет позову стосується виключно 12 га, інша площа земельної ділянки не є предметом спору, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду даної справи є скасування державної реєстрації саме об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, загальною площею 26,0001 га, яка, зокрема, включає в себе земельні ділянки загальною площею 12 га: кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449.
Доводи апеляційної скарги про наявність арешту на вказану об'єднану земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, загальною площею 26,0001 га, яка включає в себе земельні ділянки загальною площею 12 га: кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449, що був накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №539/376/21, то ці доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою слідчого Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 02.05.2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020171240000133 від 23.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (справа №539/376/21).
Тобто, є всі підстави вважати, що арешт на об'єднану земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, що був накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №539/376/21, може бути в будь який час скасований за обґрунтованою заявою власника вказаної земельної ділянки, тобто відповідача у цій справі ОСОБА_1 .
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грущанського Владислава Олеговича - залишити без задоволення.
Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов