Справа № 948/133/25 Номер провадження 22-ц/814/3112/25Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
06 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі Коротун І. В.
розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2025 року, ухвалене суддею Косик С. М., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
21.01.2025 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за послугу з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 5 174,42 грн; стягнути з відповідача судовий збір, в розмірі 3 028 грн.
Позовна заява мотивована тим, що предметом діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Взаємовідносини ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовано індивідуальним договором про надання послуг. Відповідно до п.32 зазначеного договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісячно у фіксованому розмірі. У разі застосування двоставкового тарифу умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісячно протягом року. Розмір плати за надані послуги становить: за послугу постачання теплової енергії: умовно-змінна частина плати по двоставковому тарифу - 1248,25 грн/Гкал (протягом опалювального періоду); умовно-постійна частина плати - 273,47 грн (щомісячно протягом року); плата за абонентське обслуговування - 29,38 грн. Відповідач порушив умови укладеного договору, обов'язок по оплаті спожитих послуг теплопостачання виконував не належним чином. За період з 01.02.2022 по 01.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 4 626,06 грн. За період з 21.01.2024 по 01.01.2025 нараховано індекс інфляції в сумі 440,47 грн та 3% річних в сумі 107,89 грн. Загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 5 174,42 грн.
11.04.2025 до Машівського районного суду Полтавської області надійшла заява ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 440,47 грн, 3% річних в сумі 107,89 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (а.с. 64).
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2025 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми заборованості за послуги теплопостачання в загальному розмірі 174,42 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартиру відповідача було відключено від мережі централізованого опалення, вказану обставину позивач не заперечує. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтоване нарахування позивачем плати за отримані житлово-комунальні послуги, оскільки для квартир з індивідуальним опаленням нарахування витрат на теплову енергію здійснюється за транзитні ділянки трудобпроводів та за загальнобудинкові потреби (забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення). З огляду на добровільну сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 5 000 грн, що стверджується квитанціями, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути кошти в сумі 174,00 грн. Крім цього, що з наданих відповідачем копій квитанцій вбачається сплата відповідачем ОСОБА_1 коштів в розмірі 5 000 грн, а квитанція про сплату 150,00 грн свідчить про оплату ОСОБА_1 послуг з розподілу газу на користь АТ «Полтавагаз», тому до уваги судом не приймається.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зобов'язати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» повернути безпідставно сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 5 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що із позицією позивача щодо отримання та користування послугами з постачання теплової енергії відповідно до укладених договорів між ОСОБА_1 та ПОКВПТП «Полтаватеплоенерго» не можна погодитися, оскільки з 2008 будь-які договірні відносини між ОСОБА_1 та суб'єктом господарювання взагалі відсутні, оскільки з 2008 і по даний час квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу на праві особистої власності, відключена від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.Викладені обставини підтверджують відсутність заборгованості перед позивачем, оскільки з 2008 ОСОБА_1 не є споживачем послуг ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та на даний час є користувачем послуг газопостачальної компанії Нафтогаз, будь-які договірні відносини між відповідачем та позивачем відсутні, позовні вимоги позивача щодо предмета спору позбавляють можливості підтвердити в повному обсязі обґрунтованість заявлених вимог, так як наявність заборгованості не підтверджено доказами відповідно до вимог передбачених ст. ст. 76-80 ЦПК України, а тому є безпідставними.У лютому 2025 ОСОБА_1 було усно повідомлено працівником Машівського відділення «Полтаватеплоенерго» про те, що він перебуває у списках боржників за отримані послуги з теплопостачання. З метою досудового врегулювання спору та подальшого вирішення даного питання в позасудовому порядку щодо нарахування безпідставної заборгованості «Полтаватеплоенерго» 12.02.2025, 11.02.2025, 04.03.2025 та 11.03.2025 ОСОБА_1 було сплачено на рахунок позивача кошти в сумі 5 000,00 грн. У зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання, які ним не отримано, так як він не є користувачем послуг ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а також між сторонами відсутні договірні зобов'язання, вважає, що наперед сплачені кошти в сумі 5 000,00 грн є безпідставно набутими позивачем, не маючи на це законних підстав. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують нарахування позивачем витрат на теплову енергію, здійснену за транзитні ділянки трубопроводів та за загальнобудинкові потреби споживання відповідачем, а також відсутні докази про наявність приладів централізованого опалення в під'їзді житлового будинку, зокрема на сходовій клітині за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б вказували, з якого часу та які саме прилади централізованого опалення забезпечували надання послуг відповідачеві у 3 під'їзді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, позивачем не доведено факт надання послуг у період з лютого 2022 по січень 2025 за рахунок тепловиділень від розподільчих трубопроводів, які розташовані в місцях загального користування будинку, а саме з опалення сходової клітини, що є місцем загального користування, інших допоміжних приміщень будинку, розташування трубопроводів на горищі тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно витягу №1143437 від 25.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).
З розрахунків заборгованості за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , убачається, що за період з лютого 2022 по грудень 2024 утворилася заборгованість в розмірі 4 626,06 грн, 3% річних від простроченої суми боргу за послуги теплопостачання складають 107,89 грн за 346 днів прострочення, інфляційні втрати з січня 2024 по грудень 2024 становлять 440,47 грн, а всього заборгованість складає 5 174,42 грн (а.с. 11-13).
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги теплопостачання в будинок за адресою: АДРЕСА_3 , на ім'я ОСОБА_1 відкрито о/р № НОМЕР_1 (а.с. 11-14).
Актом про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж теплопостачання у зв'язку з влаштуванням індивідуальної системи опалення підтверджено відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованої системи теплопостачання будинку у зв'язку з влаштуванням індивідуальної системи опалення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 29, 58).
Рішенням міжвідомчої комісії при виконкомі Машівської селищної ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від централізованої системи теплопостачання від 03.08.2006, ОСОБА_1 надано дозвіл на відключення від системи централізованого теплопостачання та встановлення автономного опалення в квартирі АДРЕСА_4 , що належить йому на правах особистої власності за умови погодження з відповідними службами (а.с. 31, 50, 96).
На а.с. 32-34, 51-57 зазначені технічні умови «Полтаватеплоенерго» на відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання №968 від 25.03.2007 квартири АДРЕСА_4 .
16.06.2006 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ОВП ПТС про надання дозволу на відключення його квартири від центрального опалення (а.с. 36, 47).
Як видно з дублікатів чеків, ОСОБА_1 через «Приват 24» здійснено оплату за централізоване опалення, отримувач Машівський підрозділ «Полтаватеплоенерго», 11.02.2025 у сумі 1000,00 грн, 04.03.2025 у розмірі 1000,00 грн, 11.03.2025 у розмірі 2 000,00 грн та 02.03.2025 у сумі 1000,00 грн, а всього у розмірі 5 000,00 грн (а.с. 59-60).
Згідно довідки про відсутність заборгованості №3878687-В від 03.04.2025 за особовим рахунком НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , немає заборгованості за користування природним газом (а.с. 61).
Згідно довідки Машівської ДЕГС Карлівського УЕГС АТ «Полтавагаз» по особовому рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , борг за розподіл природного газу станом на 03.04.2025 відсутній (а.с. 62).
На а.с. 80-86 є копії рішень виконавчого комітету Машівської селищної ради про початок та закінчення опалювальниї сезонів на території Машівської селищної територіальної громади за період з жовтня 2021 по жовтень 2024.
На а.с. 97-105 зазначені технічні умови на установку двоконтурного газового котла з відводом продуктів згорання через зовнішню стіну та виготовлена проектна документація на газифікацію квартири АДРЕСА_5 .
На а.с. 106-109 є надані відповідачем фотознімки опломбованих стояків у квартирі.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі №529/613/17-ц (провадження №61-1716сво17).
Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У постановах від 26.09.2018 (справа №703/58/16-ц) та від 03.10.2019 (справа №539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 (№703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359.
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Відповідно до ст. 14 КМУ №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Даний обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від п.2 ст. 10 «Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (від 22.11.2018 №315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358) (надалі «Методика…»), затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства»; «МЗК загальнодоступні місця у будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо)».
Відповідно до Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних складових: Обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, визначений за показниками лічильника; Обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання (середнє споживання із загального обсягу спожитого тепла у будинку для нежитлових приміщень (квартир) з індивідуальними лічильниками); Обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Відповідно до п.12 р. IV Методики…» «Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень» та п. 8 р.IV «У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.
У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25%» - власне за таким розрахунком проводяться нарахування по об'єкту споживача.
Згідно до Розділу IV, п.8 « Методики» - У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Для квартир з індивідуальним опаленням нарахування витрат на теплову енергію здійснюється за транзитні ділянки трудобпроводів та за загальнобудинкові потреби (забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення).
Відповідно до п.2 розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг обов'язок надати відповідну документацію про відсутність стояків чи їх ізоляцію покладається на власника помешкання з індивідуальним опаленням. Якщо споживач не надав інформацію щодо свого відключеного приміщення, виконавець послуги має обліковувати все те опалення, яке знаходиться у квартирі, як наявне, неізольоване.
У постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18 зазначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення.
Отже, за спожиту теплову енергію, яка заходить у будинок, мають сплачувати усі співвласники багатоквартирного будинку, у тому числі і ті, в кого індивідуальне опалення.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом позову (згідно заяви ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зменшення позовних вимог від 11.04.2025) є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрати в сумі 440,47 грн, 3% річних в сумі 107,89 грн. (а.с. 64).
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Вказаним законом визначено що споживач житлово-комунальних послуг - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Теплове навантаження на опалення житлових будинків визначається за формулою керівних технічних матеріалів, а саме 2.14 КТМ () 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», прийнятий 14.12.1993 (діючий).
У зв'язку з набранням чинності від 01.05.2021 Закону України 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», введенням в дію в повному обсязі з 01.05.2019 нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, та враховуючи вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06.2018 №2119-VIII виникла необхідність переходу на нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання комунальних послуг. Зокрема, змінюється порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4 ДБН В.2.5-6762013 опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної суспільної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії за фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладних трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходиться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке відділяється від зазначених трубопроводів.
Відповідно до визначення, передбаченого Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами;
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017. Відповідно до частини першої статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно частини 2 статті 12 Закону договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
01.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021, якою затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Згідно статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України зазначена недопустимість односторонньої відмови від зобов?язання.
Відповідно до норм пункту 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, що розраховується, виходячи з розміру тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, в межах граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 статті 10 Закону про комерційний облік передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Згідно пункту 14 Правил №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики, що розраховується виходячи з обсягу її споживання та розміру тарифу, а також плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, в межах граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Методики, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Відповідно до розділу І Методики загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби (навіть за відсутності приладів опалення на сходових клітинах) визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку і складає для 5-поверхової будівлі 25% від загальноспожитого обсягу.
Відповідно до пункту 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. При цьому загальна кількість розподіленої між квартирами теплової енергії не перевищувала обсягу спожитої теплової енергії за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії.
Згідно пункту 11 розділу IV Методики, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.12.2021 споживачам послуги щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування. Розмір плати за абонентське обслуговування з цього часу нараховувалося щомісячно у фіксованому розмірі на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі.
Згідно з положенням Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, та Правил №830, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, розраховується за формулою 3 розділу ІІ Методики.
Згідно пункту 38 постанови Кабінету Міністрів України №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії»від 21.08.2019 (із змінами) споживач, у разі відключення його квартири від мереж централізованого опалення будинку, не звільняється від оплати за послуги з відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги теплопостачання у будинок за адресою: АДРЕСА_3 , на ім'я ОСОБА_1 відкрито о/р № НОМЕР_1 (а.с. 11-14).
16.06.2006 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ОВП ПТС про надання дозволу на відключення його квартири від центрального опалення (а.с. 36, 47).
Рішенням міжвідомчої комісії при виконкомі Машівської селищної ради з розгляду питань щодо відключення споживачів від централізованої системи теплопостачання від 03.08.2006, ОСОБА_1 надано дозвіл на відключення від системи централізованого теплопостачання та встановлення автономного опалення у квартирі АДРЕСА_4 , що належить йому на правах особистої власності, за умови погодження з відповідними службами (а.с. 31, 50, 96).
Актом про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж теплопостачання у зв'язку з влаштуванням індивідуальної системи опалення від 11.12.2008 підтверджено відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованої системи теплопостачання будинку у зв'язку з влаштуванням індивідуальної системи опалення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 29, 58).
У житловому будинку АДРЕСА_3 , комунальним підприємством «Полтаватеплоенерго» надається послуга з постачання теплової енергії.
У будинку встановлено вузол комерційного обліку теплової енергії, який обліковує фактично спожиту теплову енергію, використану на опалення приміщень будинку.
Оскільки квартира АДРЕСА_4 , знаходиться у багатоквартирному п'ятиповерховому будинку, на її власника (співвласників) покладено обов'язок нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками (співвласниками) квартир цього будинку.
Як видно з дублікатів чеків, ОСОБА_1 через «Приват 24» здійснено оплату за централізоване опалення, отримувач Машівський підрозділ «Полтаватеплоенерго», 11.02.2025 у сумі 1000,00 грн, 04.03.2025 у розмірі 1000,00 грн, 11.03.2025 у розмірі 2 000,00 грн та 02.03.2025 у сумі 1000,00 грн, а всього у розмірі 5 000,00 грн (а.с. 59-60).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що квартира відповідача, яка дійсно відключена від мережі централізованого опалення, при цьому позивачем обґрунтовано проведено нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії, оскільки для квартир з індивідуальним опаленням нарахування витрат на теплову енергію здійснюється за транзитні ділянки трудобпроводів та за загальнобудинкові потреби (забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення). З огляду на добровільну сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн, тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути кошти в сумі 174,00 грн як різницю за первісними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що з 2008 будь-які договірні відносини між ОСОБА_1 та суб'єктом господарювання взагалі відсутні, оскільки з 2008 і по даний час квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу на праві особистої власності, відключена від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки з 01.12.2021 між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 діє індивідуальний договір приєднання на послугу з постачання теплової енергії. Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до пункту 34 договору споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання, які ним не отримано, так як він не є користувачем послуг ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що між сторонами відсутні договірні зобов'язання, то ці доводи колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги, оскільки внутрішньобудинкові мережі центрального опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. За рахунок тепловиділень від розподільчих трубопроводів, які розташовані в місцях загального користування будинку, створюються сприятливі умови для нормальної роботи мереж водопостачання, водовідведення, інших комунікацій для всіх мешканців будинку, незалежно від того, приєднані їх помешкання до центрального опалення чи від'єднані.
Доводи апеляційної скарги про те, що наперед сплачені кошти в сумі 5 000,00 грн є безпідставно набутими позивачем, не маючи на це законних підстав, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки у зв'язку із добровільною частковою сплатою відповідачем заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 5 000 грн, підтверджується факт визнання ОСОБА_1 частини позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов