07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №620/14414/23
адміністративне провадження № К/990/31648/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 620/14414/23
за позовом ОСОБА_1 до Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, порушеної
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі судді-доповідача Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 28.12.2018 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
1.2. зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 28.12.2018 включно в сумі: 38 662,99 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 06.02.2024 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , визнав бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язав нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 28.12.2018 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
2.1. Суд встановив, що підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року становило 552 грн, тоді як сума можливої індексації на той місяць була 4 463,15 грн. Тому позивач мав право на щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 3 911,15 грн (різниця між сумою індексації та підвищенням доходу). Натомість відповідач не провів належних розрахунків та не виплатив індексацію.
3. 30.04.2024 ОСОБА_1 подав заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання та зобов'язання виконати рішення суду від 06.02.2024 у справі № 620/14414/23.
4. Ухвалою від 10.05.2024 Чернігівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки не установив факту невиконання суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, а заявник не довів, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 620/14414/23 не виконано.
4.1. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень (відповідачем) на виконання рішення суду, суд першої інстанції зокрема урахував, що тимчасово виконувач обов'язки помічника начальника студії з правової роботи-начальника юридичної служби Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України старший лейтенант юстиції ОСОБА_2 подав рапорт до тимчасово виконувача обов'язки начальника Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України щодо здійснення дій, спрямованих на погодження розрахунку з фінансово-економічним підрозділом вищого органу управління та з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 620/14414/23 для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
4.2. Крім того, суд зазначив, що за правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постанові 28.09.2021 у справі № 440/2130/21, повноваження стосовно вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
4.3. За відсутності доказів щодо вжиття позивачем усіх можливих заходів задля примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 74582191, невстановлення факту невиконання суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 .
5. Не погодившись із ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 ОСОБА_1 подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому послався на наявність у нього важких захворювань, проходження військової служби в посиленому режимі та статус учасника бойових дій.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2024 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
6.1. Відмовляючи у поновленні строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин, які перешкодили скаржнику звернутися до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не вказав яким чином проходження медичного обстеження та виявлення у нього ряду захворювань унеможливило подання апеляційної скарги в межех строку. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що скаржник перебував на стаціонарному лікуванні у січні 2024, проте оскаржувану ухвалу отримав 10.05.2024.
6.2. Щодо посилань скаржника на проходження військової служби у посиленому режимі та статус учасника юойових дій, апеляційний суд вказав, що статус учасника бойових дій є підставою для звільнення від сплати судового збору, однак не свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції. При цьому, апелянт не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують його участь у бойових діях безпосередньо під час прийняття оскаржуваної ухвали та перебігу строку на її апеляційне оскарження.
7. Ухвалою від 04.07.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав скаржнику 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зверннення із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
7.1. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 10.05.2024 апелянт отримав в електронному кабінеті 10.05.2024, втім апеляційну скаргу подав 29.06.2024 з пропуском п'ятнадцятиденного строку. Також цей суд урахував, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, оскільки причини його пропуску визнані судом неповажними.
8. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 05.07.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з цією скаргою, в якому він вказував ті ж самі обставини пропуску строку, які вже були визнані судом неповажними, зокрема наявність важких захворювань, наявність статусу учасника бойових дій та проходження військової служби в посиленому режимі, а також посилання на запровадження воєнного стану в України.
8.1. Крім того ОСОБА_1 посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 у якій цей суд указав, що позивач є учасником бойових дій та що проходження позивачем військової служби під час дії воєнного стану та участь у бойових діях свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом прав з поважних причин, що є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
9. Ухвалою від 16.07.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
9.1. Апеляційний суд зауважив, що апелянт указував, що протягом 2020-2023 років і вже тривалий час важко хворіє та має ряд хвороб, що вплинуло на своєчасне звернення до суду, проте не зазначив, яким чином зазначені обставини унеможливили подання ним апеляційної скарги в межах строків, встановлених КАС України та не надав відповідних доказів.
9.2. Крім того, як вбачається з виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 174/25, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.01.2024 по 17.01.2024, а оскаржувана ухвала прийнята 10.05.2024, тобто через 5 місяців після настання вказаних обставин.
9.3. Суд апеляційної інстанції прийняв посилання скаржника на те, що він є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 12.05.2014, проходить військову службу та виконує обов'язки в посиленому режимі. Поряд із цим апеляційний суд зауважив, що позивач не надав суду доказів, що протягом травня - червня 2024 року у нього були об'єктивні причини, що унеможливлювали дотримання процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції у зв'язку із проходженням військової служби та відхилив посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 500/1912/22 як незастосовні до обставин цієї справи.
9.4. При цьому апеляційний суд відзначив, що статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення, виданого у 2014 році, є підставою для звільнення від сплати судового збору, однак не свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки не підтверджує участь у бойових діях у вказаний вище період, чи здійснення позивачем інших заходів, які позбавили апелянта можливості вчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження. При цьому, апелянт не надає суду інших належних і допустимих доказів, які підтверджують такі обставини.
9.5. Також апеляційний суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, а посилання на такі обставини саме по собі не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на можливість звернутися до суду у визначений законом строк.
9.6. У підсумку апеляційний суд дійшов висновку, що наведені в клопотанні апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в задоволенні такого клопотання слід відмовити, а оскільки визначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги усунуті не були, а саме: поважних причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі не наведено, суд, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
10.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 620/14414/23 є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, зазначеної у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.
10.2. У касаційній скарзі ОСОБА_1 наводить доводи аналогічні доводам клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначає, що пропустив строк на апеляційне оскарження через військову службу та також посилається на введення в Україні воєнного стану і участь у бойових діях, що унеможливило дотримання строку на апеляційне оскарження. Вказані доводи, на думку скаржника, є поважними причинами та є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
10.3. Позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 про те, що воєнний стан може бути підставою для поновлення строків, однак суд апеляційної інстанції, на переконання скаржника, безпідставно визнав вказану обставину недостатньою підставою для поновлення строку без додаткових доказів про участь у бойових діях у відповідний період.
10.4. Крім того, скаржник просив урахувати, що пропустив строк звернення до апеляційного суду також у зв'язку із необхідністю, на той час, доглядати за хворою матір'ю, оскільки батько помер, а брат мобілізований і служить в іншій місцевості. На підтвердження цих доводів долучив копії медичної довідки від 29.07.2024 № 1196 (на підтвердження хвороби матері), довідки від 20.02.2024 № 1515/303 про проходження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової служби та свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді - Соколов В.М., Губська О.А.
12. Ухвалою Суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/31648/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
13. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., з метою дотримання строків розгляду справ, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06.05.2025 № 405/0/78-25, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Губської О.А. на суддю Загороднюка А.Г.
14. Ухвалою Суду від 06.10.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.
15. Відповідач подав до Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення та наводить доводи про те, що запровадження воєнного стану та служба у війську не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, а посилений режим несення служби стосується лише органів Міністерства внутрішніх справ України та Національної гвардії України. Також відповідач зауважив, що надіслані позивачем до касаційного суду докази не стосуються спірного періоду тому не можуть бути підставою для поновлення строку.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
17. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить із такого.
18. Пунктами 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
19. Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним та за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
20. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
21. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
23. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
24. Строк на апеляційне оскарження регламентований статтею 295 КАС України, частиною першої якої визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
25. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому ухвала суду не вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
26. Частиною третьою статті 295 КАС України обумовлено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
27. Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
28. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
29. Приписи частини третьої статті 298 КАС України встановлюють обов'язок особи, яка звертається до суду із апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.
30. Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
31. Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
32. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).
33. Таким чином процесуальне законодавство визначає порядок дій суду при виявленні недоліків апеляційної скарги. Зокрема, якщо апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС щодо форми та змісту або порушено строки апеляційного оскарження (наприклад, відсутнє клопотання про поновлення строку чи вказані підстави визнані неповажними), апеляційна скарга залишається без руху.
34. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
35. Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
36. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
37. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства.
38. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
39. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
40. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
41. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
42. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
43. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
45. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
46. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
47. Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
49. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
50. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
51. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
52. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
53. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
54. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
55. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
56. Матеріалами справи підтверджується, що з апеляційною скаргою на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 заявник звернувся 29.06.2024 (зареєстровано в суді 01.07.2024) та просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на наявність важких захворювань та проходження військової служби в посиленому режимі. Проте ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або зазначення інших підстав для його поновлення.
57. На виконання ухвали про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому вказав аналогічні причинами, які перешкодили подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, а саме: вказав про наявність важких захворювань, проходження військової служби в посиленому режимі, статус учасника бойових дій та введення в Україні воєнного стану.
58. Оскаржуваною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 цей суд відмовив у задоволенні клопотання, визнавши неповажними вказані позивачем причини пропуску строку, які вже були визнані судом неповажними ухвалою від 04.07.2024, та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
59. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, відмовивши йому у поновленні строку на апеляційне оскарження, безпідставно не визнав поважними причинами пропуску строку його участь у бойових діях, проходження військової служби в посиленому режимі та введення воєнного стану, які, на його думку, об'єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги та повинні були враховані судом при вирішенні питання про поновлення строку.
60. Суд зауважує, що за сталої судової практики, підставами для визнання поважними причин пропуску є лише об'єктивно непереборні обставини, які не залежать від особи, підтверджені належними доказами та істотно перешкоджали б зверненню до суду.
61. Апеляційний суд установив, що зазначена позивачем обставина - проходження військової служби з 2014 року - недостатня правова підстава для поновлення строків звернення до апеляційної інстанції. Цей суд вказав, що позивач не навів об'єктивних обставин, які могли б демонструвати обґрунтованість причин пропуску строку звернення до суду.
62. У цьому контексті ОСОБА_1 посилався на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, де зазначено, що проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду. Однак у справі № 500/1912/22, на відміну від справи, що розглядається, Суд дійшов висновку про поважність причини пропуску строку звернення до суду позаяк позивача мобілізували у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО і ООС) відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію». Однак, у цій справі позивач лише послався на проходження військової служби у посиленому режимі, проте не вказав, як вказані обставини перешкодили зверненню до апеляційного суду у визначений законом строк.
63. Колегія суддів підкреслює, що факт участі ОСОБА_1 у бойових діях з 2014 року та його статус військовослужбовця сам по собі не є достатнім обґрунтуванням наявності підстава для поновлення пропущеного процесуального строку.
64. Оцінюючи доводи апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд врахував, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з такими обставинами. Проте в цьому конкретному випадку суд апеляційної інстанції не встановив такого зв'язку, оскільки апелянт належним чином не продемонстрував та не обґрунтував його.
65. Визнаючи причини пропуску строку неповажними, апеляційний суд зазначив, що надані апелянтом медичні документи свідчать про його перебування на лікуванні в січні 2024 року, тоді як строк на апеляційне оскарження було пропущено в травні-червні 2024 року. Посилання на службу в посиленому режимі та участь у бойових діях також не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість подання апеляційної скарги вчасно.
66. У касаційній скарзі ОСОБА_1 повторює ті ж причини та переконує, що апеляційний суд формально оцінив наведені ним підстави для поновлення строку.
67. Верховний Суд погоджується, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади та громадян. Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
68. Таким чином, не заперечуючи, що зазначені обставини могли утруднити дотримання скаржником строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що ОСОБА_1 посилається на введення воєнного стану загалом, без конкретизації впливу цих обставин на виконання ним процесуальних обов'язків протягом строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції у цій справі, а також без підтвердження таких обставин належними та допустимими доказами, Суд погоджується з висновками апеляційного суду про необґрунтованість підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з цих причин.
69. Щодо доводів скаржника про урахування обставин щодо необхідності доглядати за хворою матір'ю, оскільки батько помер, а брат мобілізований і служить в іншій місцевості, як таких, що були поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, урахування нових обставин та долучення нових доказів при розгляді справи на стадії касаційного провадження суперечить нормам процесуального законодавства.
70. За наведеного обґрунтування Суд погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність достатніх даних, підкріплених належними доказами, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних обставин, що істотно перешкоджали своєчасному зверненню до апеляційного суду та не залежали від власної волі позивача.
71. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
72. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
73. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
75. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк