06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №340/6171/24
адміністративне провадження № К/990/34060/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Смоковича М.І., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року
у справі №340/6171/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання припинити незаконне переслідування, визнання протиправними та скасування картки обстеження та медичного огляду, довідки, зобов'язання направити на консультацію, обстеження та лікування, суд -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нього та: зобов'язати відповідача припинити незаконне переслідування його, яке складається з самочинного силового захопленні його в місті Кропивницькому, побитті його та насильницькій доставці та утримання його на території ІНФОРМАЦІЯ_2 в умовах які загрожують стану його здоров'я, тотожні тому набору незаконних дій які вчинені відповідачем щодо нього в період з 02 вересня 2024 року по 04 вересня 2024 року;
- визнати протиправними та скасувати індивідуальні акти відповідача як суб'єкта владних повноважень, а саме, картки обстеження та медичного огляду від 02 вересня 2024 року та довідку №100/605Б від 02 вересня 2024 року в зв'язку із порушеннями в проведенні медичного обстеження, відсутності взяття аналізів, відсутності рентгенографії, відсутності обстеження лікарями що призвело до того, що висновки від всіх фахових лікарів в Картці обстеження та медичного огляду від 02 вересня 2024 року виконані однією особою із свідомою зміною ухилу почерку та зміни нахилу літер підпису то вправо то вліво, явна невідповідність висновків цього «обстеження» його реальному стану здоров'я, яке підтверджено в справі №340/6171/24 письмовими доказами виданими мені фахівцями КНП «Кіровоградська обласна лікарня КОР» та даними мультизрізової та мультиспіральної томографій, а також, висновком експерта №2 Державної спеціалізованої установи «Кіровоградське обласне бюро судово - медичної експертизи»; зобов'язати відповідача направити його на консультацію, обстеження та лікування до Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» для встановлення категорії його придатності до військової служби.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у адміністративній справі №340/6171/24 змінено та резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:
«Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити ОСОБА_1 на повторний медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення придатності/непридатності до військової служби з урахуванням висновку судово-медичної експертизи №2 від 24 лютого2025 року, проведеної ДСУ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи».
В іншій частині рішення залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі №340/6171/24.
Верховний Суд ухвалою від 02 вересня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника, надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог.
Залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що в касаційній скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду касаційну скаргу в новій редакції, в якій скаржник підставами касаційного оскарження вказує пункти 1,3 та 4 КАС України.
Дослідивши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як вже зазначалося вище, скаржник підставою касаційного оскарження зокрема, вказує пункт 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Водночас, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не наведено висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду, у взаємозв'язку з посиланням на постанови Верховного Суду.
При цьому Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судами попередніх інстанцій неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (у взаємозв'язку з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що норма права, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Верховний Суд зауважує, що посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду скаржник не конкретизує, щодо якої саме норми права відсутній висновок, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
На стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Водночас, касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, не розмежовує, яку норму права, на його думку, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду та щодо, якої відсутній висновок Верховного Суду, хоча такі підстави відносно застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключними.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права щодо якої на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, а також норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Крім того, скаржник вказує підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 353 КАС України, а саме, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, скаржник обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження не зазначає коли таке клопотання/заява було заявлено.
Також скаржником не обґрунтовано в чому полягає неможливість прийняття судами обґрунтованого судового рішення, без задоволення вказаного клопотання (якщо таке було).
Скаржником належним чином не доведено, що суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання.
Доводи скаржника у цій частині зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, Суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
Оскільки, судом встановлено наявність підстав для повернення касаційної скарги, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали, в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, клопотання про відстрочення сплати судового збору не вирішується.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі №340/6171/24 - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
М.І. Смокович Ж.М. Мельник-Томенко