Провадження № 11-кп/803/2948/25 Справа № 214/2133/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 вересня 2025 року Кривий РІг
30.09.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.08.2025р., якою щодо обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 16.10.2025р. включно.
за участю захисника ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції щодо обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 16.10.2025р. включно.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_6 , яка в апеляційній скарзі:
- вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, винесеною з порушенням норм вимог чинного КПК України та суперечить практиці ЄСПЛ, а саме, що тяжкість покарання не є самостійним обґрунтуванням застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою;
- вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з боку обвинуваченої, та відповідно до практики ЄСПЛ продовження строку тримання під вартою не може ґрунтуватись на первісних підставах, які покладені в обґрунтування первинного рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою;
- зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не повинен нести карну функцію, має бути забезпечувальним заходом, та домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ;
- прохає оскаржувану ухвалу скасувати, застосувати щодо обвинуваченої нічний домашній арешт за місцем мешкання, заборонивши покидати місце мешкання з 20:00год. до 06:00год. наступної доби.
Про дату, час та місце судового розгляду обвинувачена повідомлена належним чином, особисте клопотання про участь у судовому засіданні не подала.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію прокурора ОСОБА_9 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги захисника за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України.
Під час судового розгляду до суду звернувся прокурор із клопотанням щодо продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої, та в обґрунтування поданого клопотання вказав, ризики, які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали, обвинувачена може переховуватися від суду, що підтверджується тим, що обвинувачена ОСОБА_7 без поважних причин неодноразово, а саме 12.09.2024, 30.09.2024, 15.10.2024, 23.12.2024, 19.02.2025 та 05.03.2025 не з'являлася в судові засідання, обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного насильницького злочину проти життя особи, і в разі доведення винуватості їй загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, загроза покарання може спонукати обвинувачену переховуватись від суду, тим самим перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності. Крім того обвинувачена не має міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати її не покидати межі м. Кривого Рогу; може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні: даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного та насильницького злочину проти життя особи та з метою уникнення відповідальності ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_10 , якого вона добре знає, свідків події у цьому кримінальному провадженні, вона також знає, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується: даний ризик підтверджується тим, що обвинувачена ОСОБА_7 , зловживає спиртними напоями, веде антисуспільний спосіб життя, тому може продовжити свою злочинну діяльність.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції під час розгляду вказаного клопотання прокурора вважав, що на момент розгляду клопотання ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, продовжують існувати та не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м'який запобіжний захід.
При цьому суд першої інстанції наголосив, що ризик, передбачений у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з боку обвинуваченої є підтвердженим, оскільки вона під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, без поважних причин неодноразово, а саме 12.09.2024, 30.09.2024, 15.10.2024, 23.12.2024, 19.02.2025 та 05.03.2025 не з'являлась в судові засідання, обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного та насильницького злочину проти життя особи, та в разі доведення її винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, обвинуваченій загрожуватиме покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, що може спонукати обвинувачену до переховування. Крім того суд першої інстанції не встановив міцних соціальних зв'язків з боку обвинуваченої, які були б достатнім стримуванням для її неналежної процесуальної поведінки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 було встановлено, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що з боку обвинуваченого продовжують існувати ризики втечі, знищення речових доказів, впливу на свідків, які на теперішній час не допитані, та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились.
Суд першої інстанції вважав, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх законними та вмотивованими з урахуванням наступного.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто у вчинення тяжкого кримінального правопорушення проти здоров'я особи.
Ризики, пов'язані з передбачуваною протиправною поведінкою обвинуваченої, можуть негативно вплинути на кримінальне провадження. Це може включати ухилення від слідства, перешкоджання встановленню істини, вплив на свідків, а також повторне вчинення злочинів, що повинно враховуватись у сукупності при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу з існуючим суспільним інтересом, спричиненим протиправними діями підозрюваного, та необхідності відповідної реакції суду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_11 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції на підставі сукупності доказів, які досліджені судом під час розгляду справи по суті.
Крім того слід звернути увагу, що обвинувачена вчинила злочин за ч. 1 ст. 121 КК України в період іспитового строку за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.11.2022р., яким її було засуджено за ч.1 ст. 396 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, при цьому обвинувачена зловживає спиртними напоями, веде антисуспільний спосіб життя, тому існує обґрунтований ризик продовження нею злочинної діяльності.
Таким чином доводи апеляційної скарги, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з боку обвинуваченої, та відповідно до практики ЄСПЛ продовження троку тримання під вартою не може ґрунтуватись на первісних підставах, які покладені в обґрунтування первинного рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не мають під собою підґрунтя.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що при продовженні щодо обвинуваченої раніше обраного та у подальшому зміненого запобіжного заходу суд першої інстанції належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу обвинуваченої, її стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги захисника, що оскаржувана ухвала є протиправною та такою, що винесеною з порушенням норм вимог чинного КПК України та суперечить практиці ЄСПЛ, а саме, що тяжкість покарання не є самостійним обґрунтуванням застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є неспроможними та не підлягають задоволенню.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.
Враховуючи викладене вище, також є неспроможними доводи апеляційної скарги, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не повинен нести карну функцію, має бути забезпечувальним заходом, та домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої .
Суд апеляційної інстанції враховуючи викладене вище, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що підстави для її зміни чи скасування відсутні, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.08.2025р., якою щодо обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 16.10.2025р. включно - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.08.2025р., якою щодо обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 16.10.2025р. включно - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді