Провадження № 11-кп/803/2899/25 Справа № 237/6506/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 вересня 2025 року Кривий Ріг
29.09.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 11.08.2025р., якою обвинуваченому за п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України та за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллінці Вінницької області, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, який зареєстрований та проживає за в АДРЕСА_1
продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів до 09.10.2025р. включно.
за участю захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8
Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 11.08.2025р щодо обвинуваченого за п.п.1,5,7 ч.2 ст.115 та ч.2 ст.15 п.п.1,5,7 ч.2 ст.115 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 строком на 60 днів до 09.10.2025р. включно.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_6 , який в апеляційній скарзі:
- вказує, що сторона захисту повністю не погоджуються з оскаржуваною ухвалою, вважають її такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального прав, оскаржувана ухвала не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, оскільки порушує право обвинуваченого на особисту свободу та недоторканність, передбачені ст. ст. 3, 29 Конституції України, ст. 12 КПК України, ст. 5 ЄСПЛ, прийнята з істотним порушенням кримінального процесуального закону, судом не в повній мірі досліджено всі фактичні обставини кримінального провадження, є незаконною та необґрунтованою
- вказує, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, тому підстави для продовження запобіжного заходу мають бути більш вагомими і конкретними, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та про що має бути зазначено в судовому рішенні;
- вважає, що прокурором належним чином не обґрунтовано жодного ризику, який б давав достатні підстави для судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не наводив обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, будь-яких інших підстав, які обґрунтовують доцільність та необхідність продовження строку тримання під вартою, стороною обвинувачення не наведено, усі подані клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу є ідентичними за своїм змістом;
- зазначає, що лише тяжкість покарання не може бути визначальним при ймовірності ризику переховування від суду, про що наголошувалося у рішенні ЄСПЛ у справі «Ходорковський проти Росії», «Бекчієв проти Молдови»;
- вказує, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, має середню освіту, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та останнім місцем роботи характеризується позитивно, окрім цього перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 18.12.2015р. та проживає разом у шлюбі, що підтверджується копією акту від 18.10.2023р., відповідно до характеристики ФГ «Божнюкове» від 03.07.2023р. обвинувачений характеризується як відповідальний та неконфліктний працівник, колеги вважають його лідером, надійним товаришем і другом, який завжди готовий надати допомогу у скрутній ситуації, сумлінно виконував свою роботу, за характером спокійний, ввічливий, від колективу було чути тільки позитивні відгуки де й користувався повагою та авторитетом, у порушенні техніки безпеки та конфліктах помічений не був, за місцем служби характеризується позитивно;
- прохає скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 11.08.2025р. та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 обвинуваченому ОСОБА_7 , змінити запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_7 , у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації.
Про дату час та місце судового розгляду обвинувачений повідомлений належним чином, клопотання про особисту участь у судовому засіданні не заявив, відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити судове засідання за відсутністю обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та прохав їх задовольнити, позицію прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого продовжено під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, належним чином врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі відомості про особу обвинуваченого, які в сукупності, дали суду першої інстанції достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду, впливати на свідків, у зв'язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції встановив, що у клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність заявлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд судом першої інстанції належним чином встановлено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який продовжує існувати, оскільки відповідно до обвинувального акту обвинуваченому пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5,7 ч. 2 ст.115 КК України, внаслідок яких настала загибель двох військовослужбовців, та смерть третього військовослужбовця не наступила за щасливим збігом обставин, та за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою, як запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, також продовжує існувати, оскільки обвинувачений, який є військовослужбовцем, має мотив та можливість впливати на свідків, які разом з ним проходять військову службу.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційного провадження не встановлено підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, врахував характер вчинених кримінальних правопорушень згідно пред'явленого обвинувачення та їх тяжкість, вік та стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його особу.
Крім того, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора, врахував думку сторони захисту, а саме заперечення проти клопотання прокурора та прохання суд замінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, вказуючи в судовому засіданні, що доведена неможливість здійснення обвинуваченим впливу на свідків.
Суд першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону розглянув можливість застосування альтернативного запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та зазначив, що з урахуванням фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання наведеним вище ризикам.
Суд апеляційної інстанції, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу надано оцінку сукупності всіх обставин та доказів, які покладені в обґрунтування пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5 ,7 ч. 2 ст.115 КК України, та зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою ЄСПЛ, в контексті приписів ст. 5 ЄКПЛ, висловленій у справі «Ілійков проти Болгарії», що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що у обвинуваченого є гарантоване місце проживання АДРЕСА_1 , позитивні характеристики з місця проживання, з місця роботи та служби, наявність міцних соціальні зв'язки, та вказані обставини достатньо гарантують запобігання ризику переховування, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки вказані обставини існували на момент вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень та не стали перешкодою для відвернення особливо тяжких злочинів, внаслідок яких сталася загибель двох потерпілих, та замах на життя третього потерпілого.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутність фактів переховування чи втечі обвинуваченого, або впливу на свідків, потерпілих, не є належним підтвердженням неможливості вчинення ним цих дій в подальшому, оскільки його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виправданість подальшого тримання під вартою обвинуваченого, підтверджується наявністю ризиків, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та той факт, що жоден із вказаних ризиків за час проведення судового розгляду не зменшився, що свідчить про неможливість обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, а також наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Виходячи з наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості зміни запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам кримінального процесуального закону та загальним засадам кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги захисника такими, що не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 11.08.2025р., якою обвинуваченому за п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України та за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 09.10.2025р. включно - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 11.08.2025р., якою обвинуваченому за п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України та за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 09.10.2025р. включно - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді