07 жовтня 2025 року м. Житомир
справа № 240/7138/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути документи щодо виключення з військового обліку та за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Аргументуючи підстави звернення до суду позивач зазначає, що згідно з вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області був засуджений відповідно до ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та в подальшому на цій підставі виключений з військового обліку.
Зазначає, що в усному порядку отримав інформацію від працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що він не виключений з обліку і підлягає призову. Після письмового звернення позивача, відповідач, 23.08.2024 надав відповідь, у якій вказав, що порушень при взятті позивача на військовий облік не виявлено, підстави для виключення з обліку - відсутні. З іншої відповіді, наданої на адвокатський запит, відповідач повідомив, що позивача виключено з військового обліку з 17.05.2024 та взято на військовий облік 23.07.2024.
Вказує, що в іншій відповіді відповідача від 04.08.2024, зазначено, що його виключено з військового обліку, однак знову взято на військовий облік з 27.05.2024. Проте позивач вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки застосунок "Резерв+" від 27.07.2024 свідчить, що його виключено з обліку.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, зі скаргою звернувся до Уповноваженого ВРУ з прав людини, який, у свою чергу, скерував її за належністю до відповідного органу.
30.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 надав відповідь, у якій зазначив, що позивача 27.05.2024 правомірно взято на військовий облік. З метою відновлення свого порушеного права позивач повторно звернувся до відповідача із заявою/скаргою, однак не отримав відповіді на своє звернення.
Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його взяття на військовий облік, після виключення з військового обліку, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали суду від 22.04.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13 травня 2025 року відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (за вх.№38887/25), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що до 18.05.2024 військовозобов'язані, які були засудженні до позбавлення волі за тяжкими або особливо тяжкими злочинами, підлягали повному виключенню з військового обліку. Однак, у зв'язку зі змінами до законодавства про мобілізацію від 18.05.2024, розширено категорії осіб, які можуть бути мобілізовані на військову службу під час воєнного стану, зокрема, особи, які раніше були засуджені до позбавлення волі у кримінальних справах.
Вказує, що до 07.12.2016 процедура виключення з військового обліку в Україні взагалі не була законодавчо врегульована, однак після 07.12.2016 чітко передбачено таку процедуру з обов'язковою особистою присутністю особи військовозобов'язаного за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 Порядку, відтак заявником дана процедура виключення його з військового обліку дотримана не була.
Зазначає, що позивач не подав жодної заяви, не був особисто присутній при розгляді заяви про виключення його з військового обліку, не надав документи, за наявності яких здійснювалось виключення військовозобов'язаного з військового обліку, як це було передбачено вимогами діючого на той момент законодавства, відтак, правові підстави для виключення з військового обліку були відсутні.
Саме тому, наголошує, що позивач з 2006 року не реалізував своє законне право на зняття з військового обліку, продовжує перебувати у статусі військовозобов'язаного та не має можливості бути виключеним з військового обліку у зв'язку зі змінами в законодавстві.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 жовтня 2006 року у справі №1-415/06, ОСОБА_1 засуджено на два роки обмеження волі відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України та на сім років позбавлення волі відповідно до ч.2 ст. 121 КК України. На підставі п.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, визначено до відбуття сім років позбавлення волі.
Дані витягу з додатку "Резерв+" свідчать, що станом на 05.07.2024 (дата формування) ОСОБА_1 19.05.2024 уточнив свої облікові дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів через астосунок "Резерв+". Зазначено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку, категорія обліку: не військовозобов'язаний, підстава зняття/виключення: інше, дійсний до: 05.07.2025.
Згідно з даними витягу з додатку "Резерв+", станом на 25.07.2024 (дата формування) ОСОБА_1 виключений з військового обліку, категорія обліку: не військовозобов'язаний, підстава зняття/виключення: інше, дійсний до: 25.07.2025.
У листі від 04.08.2024 №19/122/1785 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивача про наступне:
"Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначено статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон ВО та ВС). 17.05.2024 Ви прибули до ІНФОРМАЦІЯ_3 і на той час діяв Закон ВО та ВС в редакції закону №1357-IХ від 30.03.2021, яким було передбачено, що з військового обліку військовозобов'язаних знімаються громадяни за рішенням Міністерства оборони. 17.05.2024 на виконання абзацу 5, підпункту 2, пункту 2, частини п'ятої статті 37 Закону ВО та ВС діяв наказ Міністра Оборони України №684 від 20.12.2017, яким був затверджений перелік випадків, за яких громадяни України знімалися з військового обліку військовозобов'язаних. Згідно цього наказу громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості знімалися з військового обліку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який вступив в силу з 18.05.2024 стаття 37 Закону про ВО та ВС була викладена в новій редакції, вимогами якої не передбачено зняття з військового обліку громадян, які були раніше засуджені за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань, і в зв'язку з тим наказ Міністра Оборони України №684 від 20.12.2017 з 18.05.2024 не застосовується в Міністерстві Оборони України.
Виходячи із вище зазначеного, на виконання вимог абзацу 3, ст. 17, Закону України «Про оборону України» Вас 27.05.2024 було взято на військовий облік військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв в межах чинного законодавства, порушень працівниками законодавства не виявлено."
За результатами розгляду скарги позивача від 14.08.2024, ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав позивачу відповідь від 23.08.2024 №5/3914, у якій зазначив, що за результатами проведеної перевірки, факт неправомірних дій відносно ОСОБА_1 з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі порушень діючого законодавства, при постановці на військовий облік військовозобов'язаних, не знайшов свого підтвердження. Відповідно до норм чинного законодавства України, підстави щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні.
Крім цього, на адвокатський запит від 12.08.2024, ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 23.08.2024 №5/3915 повідомив, що ОСОБА_1 з 23.07.2024 перебуває на обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно зі ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Також зазначено, що 17.05.2024 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку згідно зі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (до набрання чинності Закону України від 11.04.2024 №3633-IX), та з 23.07.2024 взято на облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно зі ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у чинній редакції).
Позивач, вважаючи, що його право на виключення з військового обліку порушене незаконними діями з боку відповідача, звернувся зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у листі від 19.09.2024 повідомив позивача про те, що звернення ОСОБА_1 надіслано до Генерального штабу Збройних Сил України для здійснення всебічної перевірки та вжиття заходів реагування, спрямованих на поновлення порушених прав, а також інформування заявника/скаржника та Секретаріату Уповноваженого про вжиті заходи.
У зв'язку з цим, відповідний запит позивача опрацьовано ІНФОРМАЦІЯ_7 , та надано відповідь від 30.09.2024 №19/122/1990 відповідно до змісту якої 17.05.2024 позивача виключено з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону №1357-IХ від 30.03.2021). Після внесення змін, стаття 37 була викладена в новій редакції, яка не передбачала зняття з військового обліку громадян, які були раніше засуджені за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань, а тому наказ Міністра Оборони України №684 від 20.12.2017 з 18.05.2024 не застосовується в Міністерстві Оборони України. Вказане стало підставою для взяття ОСОБА_1 27.05.2024 на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють ознайомлення громадян України з їх правами та обов'язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу та проходження зборів, а Центральне управління та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів України - під час призову на військову службу та проходження зборів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; розподіляють призовників під час їх взяття на військовий облік призовників і направлення для проходження базової військової служби за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; сприяють особам, звільненим з військової служби, а також членам їх сімей в оформленні документів для надання визначених законодавством пільг та допомог; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, звільнення з військової служби, покладено, зокрема, на відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487).
Згідно з п.1 Порядку №1487, він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.81 Порядку №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Відповідно до п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Пунктом 21 Порядку №1487 встановлено, що взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно з п. 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Отже відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обліку і військової служби, саме на нього покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Питання щодо взяття на військовий облік, а також зняття та виключення з нього врегульовано статтею 37 Закону №2232-XII.
Згідно з пп.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом на 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
18.05.2024 також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).
Згідно із пунктом 1 Порядку №560 він визначає:
- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
- процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
- організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Пунктом 4 Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Таким чином, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 відповідно до вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.10.2006 у справі №1-415/06 засуджений на два роки обмеження волі за ст. 296 ч. 1 КК України та на сім років позбавлення волі за статтею 121 ч. 2 КК України. На підставі п.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, визначено до відбуття сім років позбавлення волі.
Редакція ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України станом на час винесення вироку суду стосовно позивача передбачала призначення покарання у вигляді штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Редакція ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України станом на час винесення вироку суду стосовно позивача передбачала призначення покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку) залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Отже, враховуючи наведене, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався тяжким.
У зв'язку з цим, позивача було виключено з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024).
Однак, з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, працівники районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в усній формі повідомили про те, що позивач нібито числиться на військовому обліку та не вважається таким, що виключений з військового обліку.
Відповідна інформація слугувала для позивача приводом для звернення із заявами до відповідача про надання відповідної інформації. З отриманих листів позивачу стало відомо, що з 27.05.2024 його взято на військовий облік військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв'язку з внесенням змін до законодавства.
Таким чином, позивач в даній справі оскаржує дії щодо взяття на військовий облік з 27.05.2024
Разом з тим, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.
З огляду на наведені вище положення Закону №2232-XII та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, доводи позивача з приводу того, що оскільки він був виключений з військового обліку до набрання чинності Закону №3633 від 11.04.2024, то не міг бути взятий на військовий облік після набрання чинності вказаним законом є необґрунтованими, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 07 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко