07 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/11843/25
категорія 111000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фобос" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеннь,
встановив:
Приватне підприємство "Фобос" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове-повідомлення рішення № 768/Ж10/31-00-04-04-02-27 від 07.04.2025 року та податкове-повідомлення рішення № 767/Ж10/31-00-04-04-02-07 від 07.04.2025 року.
В обґрунтування позову вказано, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2024 року суб'єктом контролю виявлено порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Позивач вважає абсолютно необґрунтованими та безпідставними висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА-ХАРКІВ», ТОВ «Гощанський завод продтоварів», та неправомірне, на думку контролюючого органу, включення податкового кредиту на суму 2 104,00 грн до рядка 10.1 колонка Б. Вказане свідчать про упереджене ставлення представників органів ДПС до операцій з контрагентами, віднесеними до ризикових. Стверджує, що орган контролю на підставі даних інформаційних систем ДПС, без проведення належного аналізу таких господарських операцій, - будь-які операції з ризиковими контрагентами автоматично визнає "нереальними".
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю та безпідставністю. Відзив мотивовано тим, що у разі недобросовісності контрагентів, покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатись правом на податковий кредит з причин відсутності документів, що мають силу первинних документів.
Позивач у відповіді на відзив наголошує на принципі індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента та злагодженість дій між ними.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі направлень від 05.02.2025 №87/ЖЗ та від 05.02.2025 №90/ЖЗ проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2024 року (від 21.01.2025 вх. №9419291157).
За результатами перевірки складено акт №37/Ж5/31-00-04- 04-02-22/32313503 від 27.02.2025 (далі - акт перевірки). Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, за її результатами встановлено наступні порушення:
- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що призвело до завищення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду;
- не виписано та не зареєстровано в ЄРПН зведені податкові накладні на умовний ІПН "600000000000" з типом причини "13" на суму нестачі виявленої під час проведення інвентаризаційних заходів на обсяг операцій 50 742,19 грн, ПДВ - 10148,44 грн;
- не виписано та не зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування до зведених податкових накладних на умовний ІПН "600000000000" з типом причини "08", "09" щодо перерахунку частки використання товарів/послуг необоротних активів в податкових операціях на обсяг постачання "-"6699,89 грн, ПДВ "-" 1 338,86 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем були надані заперечення з додатками від 04.03.2025 №220 (а.с.76-81 т.1).
У відповіді від 31.03.2025 суб'єкт контролю повідомив, що надані до заперечення документи ЦМУ ДПС по роботі з ВПП враховані, та відповідно до висновків акта перевірки внесені зміни стосовно порушення Порядку №21 в частині відображення даних в рядку 6.1 "Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою". В іншій частині висновки акта перевірки від 27.02.2025 року залишено без змін (а.с.82-87 т.1).
У подальшому контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 07.04.2025:
- № 767/Ж10/31-00-04-04-02-07, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ в розмірі 2 104 грн за порушення п. 44.1 ст.44,п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3,п. 198.6ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України (а.с.95-96, 97 т.1);
- № 768/Ж10/31-00-04-04-02-27, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 10 148 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 537 грн за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с.133-134, 135 т.1).
Позивач, не погоджуючись із такими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України). Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.
Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Абзацами 1 - 2 п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 закріплено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону №996-ХІV).
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, у тому числі податковий кредит, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено в акті перевірки, в охопленому перевіркою періоді Приватне підприємство "Фобос" оформляло взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ.
Так, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту Декларації за грудень 2024 року встановлено його завищення на 2104,00 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.
Отже було завищено на суму ПДВ 2104,00 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування нереальних операцій з придбання.
По взаємовідносинам ПП "Фобос" та ТОВ "Спецтехніка-Харків" щодо придбання двох пар черевиків БО штучне хутро загальною вартістю 3768,00 грн, в тому числі ПДВ 628,00 грн згідно договору поставки №2/8 від 09.01.2024, видаткової накладної №РН-2446 від 10.12.2024 та платіжної інструкції №3185 від 17.12.2024 виписано податкову накладну.
Обґрунтовуючи висновки щодо нереальності такої операції суб'єкт контролю вказує, що ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА-ХАРКІВ» не має власних та/або орендованих складських приміщень про що свідчить відсутність оформлення операцій з придбання, оренди/суборенди іншого права користування нежитловими приміщеннями, операцій з придбання електроенергії, газу чи інших енергоносіїв для власних потреб.
Відсутність складських приміщень задекларована платником самостійно згідно не поданих Заяв про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма 20-ОПП).
Подача повідомлення за формою 20-ОПП передбачена п. 63.3 ст. 63 Кодексу, яка встановлює обов'язок платників податків стати на облік в органах державної податкової служби, а також обов'язок повідомляти податкові органи про всі об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
Перевіркою встановлено, що відповідно до даних, що містяться в ЄРПН, ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА-ХАРКІВ» протягом 2023 - 2024 років не здійснювало придбання товару з номенклатурою «Черевики БО штучне хутро».
ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА-ХАРКІВ» не є виробником та не здійснював операцій з імпорту товару з номенклатурою «Черевики БО штучне хутро», який був реалізований на ПП «ФОБОС».
Таким чином, проведеною перевіркою не встановлено придбання товару постачальником з номенклатурою «Черевики БО штучне хутро».
Відтак, на думку контролюючого органу, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах ПП «ФОБОС» з ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА-ХАРКІВ», а саме: не можливо підтвердити джерело походження товару, який у періоді, що підлягав перевірці був реалізований зазначеному контрагенту- постачальнику, транспортування (рух) товарно- матеріальних цінностей в зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.
Вказане призвело до завищення податкового кредиту у відносинах з ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА-ХАРКІВ», відображених у податковій декларації за грудень 2024 року в розмірі 628,00 грн.
Аналогічні висновки викладені контролюючим органом по операції з придбання ПП «ФОБОС» у контрагента ТОВ "Гощанський завод продтоварів" цукерок в коробках.
Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Гощанський завод продтоварів" протягом грудня 2024 року виписано податкові накладні з номенклатурою "Цукерки в коробці ..." та інші солодощі за номенклатурою згідно таблиці на сторінці 19-20 акту перевірки на загальну кількість 66 шт.
Зі змісту висновків органу контролю встановлено, що ТОВ "Гощанський завод продтоварів" не має власних та/або орендованих складських та виробничих приміщень про що свідчить відсутність оформлення операцій з придбання, оренди/суборенди іншого права користування нежитловими приміщеннями.
Відсутність складських та виробничих приміщень задекларована платником самостійно згідно не поданих Заяв про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма 20-ОПП).
Відповідно до даних, наявних в інформаційних системах ДПС України, ТОВ "Гощанський завод продтоварів" не здійснювало придбання послуг з пакування, обробки чи перероблення продукції.
Відтак, контролюючий орган приходить до висновку, що ТОВ "Гощанський завод продтоварів" не має в достатній кількості виробничих потужностей для здійснення виробництва та перероблення продукції.
Перевіркою не встановлено можливостей виробництва товару постачальником з номенклатурою "Цукерки в коробці ..." та інші солодощі згідно таблиці на сторінці 19-20 акту перевірки.
На підставі наведеного, перевіряючі зробили висновок про неможливість підтвердження джерела походження товару та реальності здійснення господарських операцій між ПП «ФОБОС» та ТОВ "Гощанський завод продтоварів".
Натомість позивач обґрунтовуючи безпідставність виявленого порушення зазначає, що контролюючим під час перевірки по вказаних вище правовідносинах було надано: договір № 1/148/23 від 16.10.2023р. з ТОВ «Гощанський завод продтоварів», лист ТОВ «Гощанський завод продтоварів» про перейменування товариства, рахунки №1306 від 18.11.2024р., № 1497 від 09.12.2024р., № 16189 від 24.12.2024р.; платіжні інструкції №3066 від 20.11.2024р., № 3148 від 10.12.2024р., № 3212 від 24.12.2024р.; видаткові накладні №29822 від 19.11.2024р., №31958 від 10.12.2024р., № 35126 від 26.12.2024р.; акти приймання-передачі послуг №НП-013113921, №НП-013288117, №НП-013361942;№ 982 від 10.12.2024р. специфікації НП-013113921 від 30.11.2024р., НП-013288117, НП-013361942 від 31.12.2024р; податкові накладні № 920 від 19.12.2024р., №982 від 10.12.2024, №3919 від 24.12.2024р.; картка рахунків 631 обліку даних операцій за листопад-грудень 2024р.
Жодних аргументів на користь відсутності певних первинних документів по наведеним двом операціям у акті перевірки не вказано та в матеріалах справи не міститься.
Також, жодних сумнівів у достовірності наданих первинних документів у акті перевірки не висловлено.
Аргументів щодо наявності неточностей, помилок та/або неповноти інформації у наданих первинних документах по взаємовідносинах ПП «ФОБОС» з ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА-ХАРКІВ» та ТОВ «Гощанський завод продтоварів» органом контролю не наведено.
Слід зауважити, висновки контролюючого органу сформовані на підставі аналізу діяльності ланцюга постачання товарів контрагентам ПП «ФОБОС».
Так, обґрунтовуючи наявність підстав для визнання вищеописаних господарських операцій нереальними, відповідач стверджує, що керуючись ст.656 Цивільного кодексу України, ст.15, 180 та 264 Господарського кодексу України, відповідальні особи платника податку-покупця зобов'язані бути обізнаними про дійсне джерело походження товарів, належно ідентифікувати товар та підтвердити його походження.
Однак, належні висновки щодо наявності (відсутності) у тої чи іншої юридичної особи юридично зареєстрованих матеріально-технічних цінностей для придбавання, зберігання чи виробництва певного товару (послуги) мають працівники податкового органу, як суб'єкти контролю, а не певна особа приватного права.
Також суд не враховує твердження відповідача що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагентів необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
Аналіз наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи дозволяють суду зробити висновок, що суб'єктом контролю під час проведення перевірки та прийняття рішення щодо наявності податкових порушень, проігноровано принцип індивідуального застосування відповідальності, чим позбавлено ПП "Фобос" права на формування витрат.
Так, у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі №826/22832/15 висловлено наступну позицію щодо принципу індивідуальної відповідальності.
Норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.
Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо).
Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документа для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.
Всі наведені вище обставини свідчать, що висновки суб'єкта контролю під час перевірки ПП "Фобос", зроблені на підставі ймовірних порушень податкового законодавства його контрагентами, а тому відповідачем безпідставно зменшено суму від'ємного значення з ПДВ в розмірі 2 104 грн за порушення п. 44.1 ст.44,п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3,п. 198.6ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України згідно податкового повідомлення-рішення № 767/Ж10/31-00-04-04-02-07 (а.с.95-96, 97 т.1).
Щодо податкового повідомлення-рішення №768/Ж10/31-00-04-04-02-27, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 10 148 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 537 грн за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України слід зазначити наступне.
Згідно акту перевірки, за своєю суттю порушення полягає в тому, що ПП "Фобос" не виписано та не зареєстровано в ЄРПН зведені податкові накладні на умовний ІПН "600000000000" з типом причини "13" на суму нестачі виявленої під час проведення інвентаризаційних заходів на обсяг операцій 50 742,19 грн, на суму ПДВ - 10 148,44 грн та не включено до складу податкових зобов'язань сум нестачі виявленої під час проведення інвентаризаційних заходів у розмірі ПДВ 10 148,44 грн, яка вплинула на формування суми заявленої до бюджетного відшкодування ПДВ.
Так, контролюючий орган на підставі отриманих на запит документів: наказу ПП «ФОБОС» № 68 від 02.12.2024 року (а.с.138 т.1); Протоколу інвентаризаційної комісії від 02.12.2024 року (а.с.139-140 т.1), актів списання товарів від 02.12.2024 року № 30, 319, 321, 322, 324 (а.с. 150, 209, 238, 241-242, 243-244 т.1) зробив висновок про заниження платником податків показника рядка 4.1 Декларації з ПДВ за перевіряємий у Акті перевірки період на 10 148,44 грн, що в свою чергу призвело до заниження рядка 9 колонка Б Декларації, та завищення рядка 19 Декларації на аналогічну суму - 10 148,44 грн, у зв'язку із ненарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ.
Позивач на спростування вказаних висновків зазначає, що за результатами проведеної інвентаризації на складах Приватного підприємства "Фобос" у зв'язку з виявленням нестачі певних ТМЦ в бухгалтерському обліку платника проведено акти списання товарів від 02.12.2024 №30, 319, 321, 322, 324.
Проведення вищевказаних актів списання товарів підтверджується долученими до матеріалів справи картками рахунку 281.
Так, відповідно до пп.«г» п.198.5 ст.198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну з типом причини 13.
Норми п.198.6 ст.198 ПК України визначають, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Аналіз визначених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що нестача ТМЦ для цілей оподаткування ПДВ вважається використанням ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку ПДВ.
Позивач обгрунтовуючи безпідставність висновків органу контролю зосереджує увагу на тому, що саме на вартість ТМЦ придбаних з ПДВ необхідно виписувати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні з типом 13.
Натомість обсяг операцій щодо списання ТМЦ за актами від 02.12.2024 р у сумі 50 742,19 грн стосується ТМЦ, придбаних ПП «ФОБОС» від постачальників та/або оприбуткованих на баланс ПП «ФОБОС» за даними раніше проведених інвентаризацій без ПДВ, тому, відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ, нарахування зобов'язань з ПДВ на дану суму не здійснюється.
Висновки органу контролю по виявленому порушенні ґрунтуються на досліджених в ході перевірки копіях карток балансових рахунків обліку ТМЦ по номенклатурних позиціях.
Натомість документи надходження/оприбуткування, що підтвердили б придбання позивачем таких ТМЦ у попередніх періодах без ПДВ, перевіряючими не досліджувались.
На спростування виявленого порушення платником податків до заперечень на акт перевірки та до матеріалів справи надано картки рахунку 281 та видаткові накладні за якими відбувалось оприбуткування товару.
З огляду на наведене, виявлене податковим органом порушення в частині завищення суми від'ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на 10 148,44 грн визнається судом безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №768/Ж10/31-00-04-04-02-27 від 07.04.2025 - протиправним.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в рахунок відшкодування судових витрат 6056,00 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов Приватного підприємства "Фобос" (вул. Велика Бердичівська, 13,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, 3,м. Київ, 02068) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 07.04.2025 року №768/Ж10/31-00-04-04-02-27 та №767/Ж10/31-00-04-04-02-07.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного підприємства "Фобос" 6056,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
07.10.25