Справа № 346/4219/25
Провадження № 3/346/1537/25
06 жовтня 2025 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, за ст. 184 ч.1 КУпАП, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, складена відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Товмачик, Коломийського району, Івано-Франківської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, -
ОСОБА_1 , будучи матір'ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання, передбачених ст. 150 СК України та ст.. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї доньки, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_2 в період часу з 22:00 год. 04.08.2025р. до 06:00 год. 05.08.2025р. перебуваючи по вул. Українській в с. Іванівці, поблизу будинку культури вживала алкогольні напої, а потім намагалася скоїти суїцид.
В судові засідання, які були призначені на 26.08.2025р., 16.09.2025р. та на 06.10.2025р. ОСОБА_1 не з'явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.
Згідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 1 ст. 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик за адресою її місця проживання, яка вказана в складених протоколах про адміністративні правопорушення. Однак, поштове відправлення з судовою повісткою було повернуто до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №947/15524/20 зазначено про те, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
У випадку, якщо судову повістку не вручено та зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою» судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки і особа вважається повідомленою.
Крім цього, згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 19 серпня 2025 року судова повістка на 09 годину 00 хвилин 26 серпня 2025 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року.
Таким чином, суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 щодо дати, часу та місця розгляду адміністративної справи, а її неявку розцінює, як таку, що відбулася без наявності поважних причин. При цьому, суд враховує, що неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.1 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Слід також зазначити, що, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, інформація про кожне судове засідання оприлюднюється на офіційному веб-порталі Судової влади України, у тому числі у мобільному застосунку Порталу Дія, та ОСОБА_1 не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань в суді, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).
З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому суд вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколах про адміністративні правопорушення за відсутності останньої.
Дослідивши матеріали справ та оцінивши зібрані докази, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст..150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
?Відповідно до ст..12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Норма ч1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення працівником поліції надано:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №253484, в якому вказано час, місце та суть вчиненого правопорушення;
-свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 являється матір'ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
-рапорт поліцейського Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області М.Берило, в якому зазначено, що 05.08.2025р. о 13:44 год. до чергової частини Коломийського РВП надійшло повідомлення по телефону від чергового лікаря дитячої лікарні КНП «Коломийська ЦРЛ» про те, що близько 09:00 год. на приймальний покій доставлено неповнолітню ОСОБА_2 , 2009 р.н. жит. АДРЕСА_1 із діагнозом: різані рани передпліччя. Дані травми отримала у результаті спроби самогубства.
-письмові пояснення ОСОБА_2 в яких зазначено, що 04.08.2025р. близько 22:00 год. вона вийшла з дому і пішла гуляти з подругою ОСОБА_3 до будинку культури в с. Іванівці. Там вони зустріли ОСОБА_4 та його рідного брата ОСОБА_5 , разом з якими вживали алкогольні напої. Близько 05:00 год. ОСОБА_6 на своєму автомобілі привіз її додому. Прийшовши до своєї кімнати в неї був пригнічений настрій і вона взяла лезо від бритви та порізала ним собі руку. Це побачила її мама та викликала КШМД.
-письмові пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суть яких узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 щодо спільного проведення часу та вживання алкоголю (горілки).
-довідка лікаря КНП «Коломийська ЦРЛ» від 05.08.2025р., в якій зазначено, що на стаціонарному лікуванні в Коломийській дитячій лікарні знаходиться ОСОБА_2 з приводу лікування різаної рани лівого передпліччя.
-письмові пояснення ОСОБА_1 в яких вона зазначає, що проживає разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 . Донька почала товаришувати з дівчиною на ім'я ОСОБА_3 з якою вони разом проводили дозвілля у вечірній та нічний час. 04.08.2025р. близько 21:00 год. дочка пішла гуляти з подругою і повернулася лише близько 06:00 год. ранку наступної доби та пішла до себе в кімнату. Зайшовши до доньки в кімнату, ОСОБА_1 побачила на ній кров та викликала КШМД.
Згідно ст.. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши та оцінивши вищевказані докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітніх дітей.
Обираючи вид і міру адміністративного стягнення до правопорушниці, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан. Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушниці згідно ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, вважаю, що стягнення повинно бути обрано у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому ст. 184 ч.1 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою на яку було накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір якого встановлено законом. Відповідно до ст. 4 ч.2 п. 5 ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 33, 184 ч.1, 221, 283, 284 КУпАП, -
Притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП ОСОБА_1 , наклавши на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.)
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок у дохід держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Третьякова І. В.