Справа № 473/2628/25
іменем України
"07" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі
головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, у якій вказувала, що 14 лютого 2023 року вона, у зв'язку з досягненням відповідного віку (60 років) та отриманням необхідного страхового стажу, набула право на отримання пенсії за віком, та звернулася з відповідною заявою до ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Проте рішенням від 21 лютого 2023 року №143650007275 заявниці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку (у тому числі) з не зарахуванням до страхового стажу періодів її роботи, зазначених у трудовій книжці, у зв'язку з порушенням порядку її заповнення, а саме тим, що запис про зміну прізвища заявниці із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не завірено печаткою підприємства, яке вносило такий запис.
У зв?язку з цим ОСОБА_1 просила про встановлення факту належності їй трудової книжки в судовому порядку.
В судове засіданні заявниця ОСОБА_1 не з?явилася, проте надала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Хмельов В.О. в судове засідання не з'явився, проте надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Також в додатково надісланих письмових поясненнях просив врахувати, що заявницею не надано доказів неможливості внесення виправлень до трудової книжки в адміністративному порядку (за останнім місцем роботи заявниці). Крім цього, вказував на те, що зміна прізвища заявниці в трудовій книжці не була належним чином застережена, що унеможливлює встановлення факту належності їй вказаного документа в судовому порядку.
Суд вважав можливим розглянути справу без особистої участі заявниці та представника заінтересованої особи, оскільки матеріали містять всі необхідні відомості про обставини справи.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення їй пенсії за віком.
Проте рішенням від 21 лютого 2023 року №143650007275 заявниці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку (у тому числі) з не зарахуванням до страхового стажу періодів її роботи, зазначених у трудовій книжці, у зв'язку з порушенням порядку її заповнення, а саме тим, що запис про зміну прізвища заявниці із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не завірено печаткою підприємства, яке вносило такий запис.
У той же час, факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа - Трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення - 03 листопада 1982 року, підтверджується наступними доказами:
- копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 09 лютого 2023 року №00038450785, згідно якого заявниця на час заповнення та видачі їй трудової книжки мала прізвище ОСОБА_2 , що відповідає даним трудової книжки на час її заповнення;
- копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 27 жовтня 1987 року, згідно якого після реєстрації шлюбу заявниця змінила прізвище на ОСОБА_3 , що відповідає інформації, зазначеній в трудовій книжці;
- копіями довідок Управління соціального захисту населення Вознесенської районної військової адміністрації Миколаївської області від 09 вересня 2025 року за вих.№№1027/01-03, 1028/01-03, у яких періоди роботи ОСОБА_1 в Управлінні праці та соціального захисту населення Вознесенської райдержадміністрації співпадають з аналогічними періодами, зазначеними в трудовій книжці;
- копіями архівних довідок КУ «Трудовий архів Прибужанівської сільської ради Вознесенського району» від 04 вересня 2025 року за вих. №№Т-576/01-16, Т-577/01-16, Т-578/01-16, Т-579/01-16, Т-580/01-16, у яких періоди роботи ОСОБА_1 в ПСП «Воронівка» та в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Вознесенського району співпадають з аналогічними періодами, зазначеними в трудовій книжці;
- наявністю в неї оригіналу трудової книжки.
З матеріалів справи вбачається, що приведення трудової книжки у відповідність до вимог закону в адміністративному чи іншому порядку на час розгляду справи є неможливим.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника ГУ ПФУ в Миколаївській області в цій частині на положення «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (в редакції постанови від 02 серпня 1985 №252, чинній на час внесення змін до трудової книжки в частині прізвища заявниці), а також «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, а саме щодо ненадання заявницею доказів неможливості внесення виправлень до правовстановлюючих документів адміністрацією підприємства, яке допустило помилки або адміністрацією підприємства за останнім місцем роботи заявниці, оскільки запис в трудовій книжці про зміну прізвища заявниці із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » заповнений правильно, коректно, без помилок та виправлень, однак лише не завірений печаткою підприємства, яке його вносило. При цьому, вказане підприємство на час розгляду справи ліквідоване, що унеможливлює приведення запису до вимог закону. Також, наявність такого (коректного) запису в трудовій книжці унеможливлює внесення до вказаного документа виправлень згідно вимог Інструкції від 29 липня 1993 року №58 (у тому числі за останнім місцем роботи).
З положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31 березня 1995 року (зі змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вбачається, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема факти належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п. 5 ч. 2 ст. 293, п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам підвідомчі справи про встановлення факту належності особі трудової книжки та інших документів про трудовий стаж.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2019 року у справі №733/324/21 зазначено, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Також у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 733/324/21 та від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 вказано, що заява про встановлення факту належності трудової книжки та довідок про уточнення стажу роботи, в яких інформація щодо заявника вказана неправильно, за загальним правилом можуть бути предметом розгляду суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України.
За встановленого, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області - Трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення документа - 03 листопада 1982 року, у якій прізвище власниці документа змінено з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: Вуїв О.В.