Справа № 127/4723/25
Провадження № 2/127/778/25
(заочне)
24 вересня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Мельник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №856870727 від 01.02.2022 в розмірі 22 357,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №856870727 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 21 100,00 грн на її банківську карту, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписав Реєстр прав вимоги №176 від 10.05.2022, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01. На виконання вимог Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимог №1 від 30.10.2023 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.
В подальшому, 26.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і за вказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем в сумі заборгованості 22 357,86 грн.
Сума боргу не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача, що й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 856870727 від 01.02.2022 в розмірі 22 357,86 грн, з яких: 19 754,33 грн - заборгованість по кредиту, 2 603,53 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також судові витрати в розмірі 9 422,40 грн.
Ухвалою суду від 12.02.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення кореспонденції за його зареєстрованим місцем проживання, однак конверт повернувся до суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався.
Враховуючи зазначене вище та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, 01.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 856870727. Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV55С4Н (а.с.15-19).
Сума кредиту 21 100,00 грн; строк користування кредитом: 140 днів, тип процентної ставки 0,69% в день.
Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 21 100,00 грн. на виконання умов кредитного договору підтверджується платіжним дорученням від 01.02.2022, відповідно до якого проведено платіж на суму 21 100,00 грн (а.с.38).
Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу, строк договору 28 листопада 2019 року (а.с.44-49).
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року (а.с.50).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року (а.с.51).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с.56).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с.57).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою даний договір викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року (а.с.58).
У пункті 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (нова редакція) зазначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 176 від 10.05.2022 на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників, зокрема ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 21 522,30 грн, з яких: 19 754,33 грн - заборгованість по основному боргу; 1 767,97 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.59).
Також, судом встановлено, що 30 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №30/1023-01 (а.с.61-65).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників, зокрема ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 22 357,86 грн, з яких 19 754,33 грн. заборгованість по основному боргу; 2 603,53 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.66-67).
26.12.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 26/12/Е (а.с.68-72).
Відповідно до реєстру боржників від26.12.2024 до договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 клієнт відступає фактору право вимоги заборгованостей до боржників-позичальників на умовах передбачених договором факторингу факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024, зокрема ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 22 357,86 грн, з яких 19 754,33 грн. заборгованість по основному боргу; 2 603,53 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.7374).
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 856870727 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 01.02.2022, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Витяг з Реєстру прав вимоги № 176, в якому зазначено відповідача ОСОБА_1 датується 01.02.2022 року, тобто більш ніж через 4 роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.
Доводи сторони позивача про те, що договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на підставі якого ТОВ «Манівео» передало ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором №856870727, було передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть у майбутньому, суд вважає необґрунтованими, оскільки додатковими угодами лише продовжувався строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року, при цьому обсяг прав та обов'язків сторін за цим договором додатковими угодами не змінювався. Ці додаткові угоди не є новими договорами факторингу, і не свідчать жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео» права вимоги до відповідача за кредитним договором, який укладено 01.02.2022.
Крім того, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02листопада 2021 року у справі №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).
Таким чином, позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги стосовно ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №856870727 від 01.02.2022 від первісного кредитора ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліонплюс», відповідно від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ«ФК «Онлайн фінанс» та відповідно від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Разом з тим, позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» до позовної заяви не подано належних доказів оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279-282, 354 ЦПК України, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 29.09.2025 року.
Суддя: