вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3059/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1)
до Поліської селищної ради (07053, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Красятичі (з), вул. Воздвиженська, 81)
та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (07201, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Іванків (з), вул. Поліська, буд. 107А),
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, 24),
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації,
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від прокурора: Лук'янчук А.В. (посвідчення № 069056 від 01.03.2023 р.);
від позивача: Новицька А.О. (витяг з ЄДРЮОФОПГФ);
від відповідача 1: Біжінар Р.В. (ордер серії АН №1728273 від 03.07.2025 р.);
від відповідача 2: Лукашевич С.М. (ордер на надання правової допомоги серії АА № 1426855 від 12.11.2021 р.; посвідчення адвоката № 000097 від 05.02.2018 р.);
від третьої особи: не з'явився
Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, КОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Поліської селищної ради (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (далі - відповідач 2, ТОВ «Світанок Полісся») про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації.
За змістом прохальної частини позовної заяви Заступник керівника Київської обласної прокуратури просить суд: 1) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею площею 147,0773 га з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 шляхом визнання рішення Радинської сільської ради Поліського району № 839-53-VII від 15.07.2020 р. недійсним; 2) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер 53210062 від 20.07.2020 р. про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 із припиненням речових прав щодо неї; 3) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 147,0773 га, який укладено 15.07.2020 р. між Радинською сільською радою та ТОВ «Світанок Полісся»; 4) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 у Державному земельному кадастрі.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, належить державі на праві державної власності, а тому Радинська сільська рада (правонаступником якої стала Поліська селищна рада) не мала повноважень на здійснення реєстрації права комунальної власності на неї та розпорядження зазначеною земельною ділянкою на користь ТОВ “Світанок Полісся».
Прокурор зазначає, що відповідно до листа ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 30.05.2024 р. № 210 земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 частково накладається на землі, які знаходяться в постійному користуванні підприємства, що також підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 22.05.2024 р. № 03-607 у відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року.
В силу ст. 122 Земельного кодексу України належним розпорядником спірної землі є виключно Київська обласна державна адміністрація, а тому рішення сільської ради «Про надання в оренду земельної ділянки» є незаконним і прийнято в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 16-18 Лісового кодексу України, оскільки прийнято неуповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб, не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача, а тому укладений на його підставі договір оренди землі підлягає визнанню недійсними, а спірна земельна ділянка - поверненню у розпорядження і користування за цільовим призначенням власнику з одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди.
Окрім того, рішення державного реєстратора від 20.07.2020 р. про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем прийнято за відсутності акту-приймання-передачі спірної земельної ділянки, а також за відсутності рішення правонабувача майна про надання згоди на передачу об'єкта нерухомого майна та за відсутності рішення відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Також прокурор зазначав, що реорганізація КСП «Світанок» шляхом перетворення у СТОВ «Світанок», а в подальшому - у ТОВ «Світанок Полісся», не відбулася, оскільки 15.04.2020 р. мала місце реєстрація нової юридичної особи - ТОВ «Світанок Полісся», а тому спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду ТОВ «Світанок Полісся» лише за результатами земельних торгів.
Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушеного права - негаторний позов, прокурор посилався на те, що зайняття земельних ділянок шляхом часткового накладання треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цим майном, а тому ефективним способом захисту порушеного права, для даного випадку, слід вважати подання позову про усунення перешкод у користуванні майном, у складі якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 р. було відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.12.2024 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» та встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.
Підготовче засідання відкладалося.
12.12.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 12.12.2024 р. (вх. № 14290/24 від 12.12.2024 р.) про проведення засідання за відсутності учасника справи, за змістом якої Київська обласна державна адміністрація просить розглядати справу без участі її представника.
12.12.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 12100/24 від 12.12.2024 р.), в якому останній проти заявлених вимог прокурора заперечив, зазначивши, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 р. Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» було надано право постійного користування 561,6 га землі в межах Радинської сільської ради Поліського району. У подальшому, КСП «Світанок» було припинено шляхом його перетворення у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Світанок Полісся». Оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. у справі № 810/3563/13-а СТОВ “Світанок Полісся» було припинено, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.08.2013 р. було внесено відповідний запис № 13371130010000910 з призначенням голови комісії з припинення цього товариства, то рішенням загальних зборів СТОВ “Світанок Полісся», оформленим протоколом № 07/04-1 від 04.04.2020 р., було створене ТОВ “Світанок Полісся», як правонаступник СТОВ “Світанок Полісся». Відтак, за твердженням відповідача 2, ТОВ “Світанок Полісся» є правонаступником прав та обов'язків СТОВ “Світанок Полісся», створеного у процесі реорганізації КСП «Світанок», а тому має право користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3223588000:11:001:014.
Крім того, відповідач 2 вказує, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту в частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки, як вважає відповідач 2, належною вимогою прокурора має бути витребування майна (земельної ділянки), у разі задоволення якої наявна підстава для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Разом з вказаним відзивом ТОВ “Світанок Полісся» подало клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву.
12.12.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява б/н, б/д (вх. № 12101/24 від 12.12.2024 р.) про продовження строку для подання відзиву.
15.01.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшла заява б/н від 15.01.2025 р. (вх. № 579/25 від 15.01.2025 р.) про вступ у справу як представника, за змістом якої заявник просить надати йому доступ до електронної справи в системі "Електронний суд".
16.01.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшла заява б/н від 16.01.2025 р. (вх. № 567 від 16.01.2025 р.) про поновлення пропущеного строку для подання заперечень на відповідь на відзив, мотивована тим, що у зв'язку зі значною територіальною віддаленістю відповідача 2 від міста Києва та постійними перебоями зв'язку, відсутністю доступу до мережі Інтернет, у ТОВ «Світанок Полісся» була відсутня можливість вчасно забезпечити ознайомлення свого представника з відповіддю на відзив Київської обласної прокуратури.
17.01.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь прокуратури на відзив б/н від 16.01.2025 р. (вх. № 671/25 від 17.01.2025 р.), за якими відповідач 2 просить суд відмовити у позові прокурора повністю.
20.01.2025 р. до Господарського суду Київської області від прокуратури надійшла відповідь на відзив б/н від 20.01.2025р. (вх. № 736/25 від 20.01.2025 р.), за якою прокурор відхиляє доводи, викладені у відзиві відповідача 2 на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2025 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.04.2025 р.
03.04.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшло клопотання представника третьої особи б/н від 03.04.2025 р. (вх. № 4514/25 від 03.04.2025 р.), в якому заявник просить суд провести огляд спірної земельної ділянки з відеофіксацією в порядку ст. 82 ГПК України. Вказане клопотання у подальшому, при відкритті розгляду справи по суті, було залишено судом без розгляду з огляду на таке.
Згідно приписів ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, при відкритті розгляду справи по суті головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки вирішення питання про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України проводиться у підготовчому засіданні, а заявником не доведено наявності поважних причин, що унеможливили подання відповідачем клопотання під час підготовчого провадження, то вказане клопотання підлягає залишенню без розгляду.
03.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника третьої особи адвоката Бабенка В.В. надійшла заява б/н від 03.04.2025 р. (вх. № 4498/25 від 03.04.2025 р.), за змістом якої останній просить суд надати йому можливість участі у судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку з оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, у призначений час 03.04.2025 р. судове засідання у даній справі не було розпочате та не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2025 р. було призначено розгляд справи по суті на 15.05.2025 р.
13.05.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла заява представника третьої особи б/н від 12.05.2025 р. (вх. № 6432/25 від 13.05.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку ухвалою суду від 14.05.2025 р. було задоволено.
15.05.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 14.05.2025 р. (вх. № 6603/25 від 15.05.2025 р.) про відкладення розгляду справи через хворобу представника.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025 р. було відкладено судове засідання з розгляду даної справи по суті на 09.06.2025 р.
У зв'язку з відсутністю електроенергії в частині приміщень Господарського суду Київської області, зокрема, в залах судових засідань, судове засідання у даній справі 09.06.2025 р. не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2025 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.06.2025 р.
16.06.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 16.06.2025 р. (вх. № 8274/25 від 16.06.2025 р.), яку було задоволено ухвалою суду від 18.06.2025 р.
У судовому засіданні 19.06.2025 р. було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово прокурора, представників позивача, відповідача 2, та третьої особи, розпочато дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України та досліджені докази, які були долучені до позовної заяви (том справи 1).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 31.07.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2025 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 04.09.2025 р.
01.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 31.07.2025 р. (вх. № 4918/25 від 01.08.2025 р.), за змістом якого останній просив перенести судове засідання, призначене на 31.07.2025 р., у зв'язку із хворобою.
20.08.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надішла заява № 20/08 від 20.08.2025 р. (вх. № 11438/25 від 20.08.2025 р.) про вступ у справу як представника.
20.08.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надішли додаткові пояснення у справі № 01-57/978 від 20.08.2025 р. (вх. № 11476/25 від 20.08.2025 р.), в яких відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.09.2025 р. були присутні прокурор, представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2, представник третьої особи не з'явився. Про час та дату проведення судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.
У судовому засіданні 04.09.2025 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 р. Колективному сільськогосподарському підприємству “Світанок» було надано право постійного користування 1265,6 га землі в межах Радинської сільської ради Поліського району.
Окрім цього, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000 р. КСП “Світанок» надано право постійного користування 561,6 га землі в межах Орджонікідзевської (Романівської) сільської ради Поліського району.
Рішенням Радинської сільської ради Поліського району Київської області, правонаступником якої є Поліська селищна рада, від 15.07.2020 р. № 840-53-VII “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у ТОВ “Світанок Полісся», було затверджено технічну документацію та передано в оренду ТОВ “Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 площею 147,0773 га на території Радинської сільської ради.
15.07.2020 р. Радинською сільською радою (орендодавець) та ТОВ “Світанок Полісся» (орендар) було укладено договір оренди землі, за змістом п. 1 якого орендодавець надає згідно рішення Радинської сільської ради від 15.07.2020 р. № 840-53-VII, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 147,0773 га з кадастровим номером 3223588000:11:001:014.
Відповідно до п. 8 договору оренди землі договір укладено на 49 років.
20.07.2020 р. на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. від 20.07.2020 р. за індексним номером 37395039 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію за Радинською сільською радою Поліського району права власності на земельну ділянку площею 147,0773 га, кадастровий номер 3223588000:11:001:014, а також за ТОВ “Світанок Полісся» права користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 147,0773 га, кадастровий номер 3223588000:11:001:014.
У подальшому, листом від 30.05.2024 р. № 210 ДП “СЛП “Київоблагроліс» повідомило прокуратуру, що відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 частково накладається на квартал 3 Поліського агролісництва. До вказаного листа додано копію “Проекту організації та розвитку лісового господарства», копію планшетів Поліського агролісництва, скріншот з програмного забезпечення “Google Планета Земля» з накладанням квартальної сітки Поліського агролісництва.
У зв'язку з наведеним прокурор і звернувся до суду з даним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації.
За результатами оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та виходячи з встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у даній справі з огляду на таке.
В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Земельна ділянка та права на неї, розташована на землях лісогосподарського призначення, є об'єктом земельних правовідносин. Тому склад учасників і зміст таких правовідносин мають визначатися відповідно до земельного законодавства, з урахуванням норм лісового законодавства щодо використання та охорони лісового фонду.
Стаття 1 Лісового кодексу України визначає, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно зі ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Отже, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, Земельного кодексу України, іншими законами й нормативно-правовими актами.
За змістом ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та виникає з моменту державної реєстрації права.
Прокурор обгрунтовує позовні вимоги у даній справі тим, що частина спірної земельної ділянки є частиною земель лісового фонду і перебуває у державній власності. Відтак, Радинська сільська рада не мала права здійснювати реєстрацію комунальної власності на цю ділянку та не могла розпоряджатися нею на користь ТОВ “Світанок Полісся».
Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
За твердженням прокурора, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які у відповідності до положень п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують їх перебування в користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в редакцій чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою може бути засвідчено планово-картографічними матеріалами лише за наявності доказів її передання державному чи комунальному підприємству до моменту набуття чинності Земельним кодексом України, який вступив у дію 01.01.2002 року.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити ані факт передання, ані дату можливого передання спірної земельної ділянки у постійне користування ДП СЛП “Київоблагроліс».
Зокрема, матеріали справи не містять рішення уповноважених органів про передачу в постійне користування Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» спірної земельної ділянки, а також доказів отримання Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» державного акта або іншого документа на право постійного користування спірною земельною ділянкою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо ненадання прокурором належних і допустимих доказів, які б підтверджували віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення на час її передачі в комунальну власність і, в подальшому, в оренду.
При цьому, недоведення факту віднесення спірної земельної ділянки ділянки до державної власності та, відповідно, факту порушення інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, за висновком суду, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа ДП “СЛП “Київоблагроліс» від 30.05.2024 р. № 210 земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 частково накладається на землі, які знаходяться в постійному користуванні підприємства, що також підтверджується інформацією ВО “Укрдержліспроект» від 22.05.2024 р. № 03-607 у відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року.
Поряд з цим, згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 р. у справі № 446/478/19 Верховний Суд сформував висновки про те, що навіть у разі часткового накладання спірної земельної ділянки особи, за якою зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним способом захисту порушеного права слід вважати віндикаційний позов.
Особа, яка подає такий позов, повинна довести, на яку саме земельну ділянку та в яких межах відбувається накладання. Захистити право без чіткої ідентифікації земельної ділянки неможливо. Позивач повинен ідентифікувати ділянку, зокрема, визначивши координати поворотних точок меж та прив'язку цих точок до пунктів державної геодезичної мережі, відповідно до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Прокурор, заявляючи про часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у користуванні ДП "СЛП "Київоблагроліс", не дотримався вказаних вимог та не визначив меж можливого накладання.
Узагальнюючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову з огляду на недоведення прокурором факту безпідставного набуття Радинською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку та належності останньої до земель державної власності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову у даній справі не спростовує.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за прокуратурою.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) до Поліської селищної ради (07053, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Красятичі (з), вул. Воздвиженська, 81) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (07201, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Іванків (з), вул. Поліська, буд. 107А), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, 24), про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 147,0773 га з кадастровим номером 3223588000:11:001:014 шляхом визнання недійсним рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації - відмовити повністю.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 07.10.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна