ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/6786/13
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 115 190,70 грн.
Представники учасники справи:
Від позивача: Міненко В.М.
Від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 532 981 374,45 грн., з яких: 7 553 539,74 грн. - сума основного боргу, 127 198 964,69 грн. - проценти річні, 398 228 870,02 грн. - інфляційні втрати.
Позов мотивований тим, що Дочірня компанія "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не виконала свої зобов'язання за укладеним договором поставки природного газу населенню №06/08-45 від 18.03.2008 р. щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по його оплаті у розмірі 7 553 539, 74 грн. суми основного боргу, 398 228 870, 02 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 127 198 964, 69 грн., що склало 532 981 374, 45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 порушено провадження у справі № 910/6786/13, розгляд справи призначено на 29.04.2012.
24.04.2012 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення процедури реорганізації ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 зупинено провадження у справі № 910/6786/13, зобов'язано сторони повідомити Господарський суд міста Києва про завершення реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 03.07.2013 р. залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 у справі №910/6786/13.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. у справі №910/6786/13.
31.03.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме: інфляційні втрати - 403 904 966,66 грн та 3 % річних - 127 706 646,48 грн.
Розпорядженням від 31.03.2016 №04-23/666 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/6786/13, у зв'язку із відпусткою судді Літвінової М.Є.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6786/13 передано судді Спичак О.М.
Розпорядженням від 05.04.2016 № 38, враховуючи службову записку судді Спичака О.М., зобов'язано привести у відповідність реквізити справи №910/6786/13 у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", а саме: змінити інформацію про склад суду, зазначивши суддю по справі Літвінова М.Є., яка була раніше визначена автоматизованою системою документообігу суду.
З огляду на вищевикладені обставини, матеріали справи №910/6786/13 були передані судді Літвіновій М.Є.
03.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 поновлено провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.07.2025.
04.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд закрити провадження у справі №910/6786/13, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
08.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
09.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 115 190,70 грн.
Представник відповідача у підготовче засідання 16.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Щодо заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог та клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині 3% та інфляційних витрат, яке долучено до відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачем заявлено до стягнення до 127 198 964,69 грн - 3 проценти річних та 398 228 870,02 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із порушенням Дочірньою компанією "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" своїх зобов'язань за договором поставки природного газу населенню № 06/08-45 від 18.03.2008 р. щодо своєчасної оплати отриманого природного газу.
Однак, 29.08.2021р. набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1639-1X «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Положеннями п.4 ст.8 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX установлено, що на заборгованість дочірньої компанії "Газ України" перед НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив нарахування сум інфляційних та 3% річних на заборгованість за поставлений природний газ по договору поставки газу.
Однак, нараховані позивачем вимоги про стягнення сум інфляційних та 3% річних підлягають регулюванню відповідно до положень наведеного вище законодавчого акту та підлягають списанню з 29.08.2021p.
Крім того, позивач здійснив перерахунок основного боргу, і встановив, що з урахуванням оплат здійснених відповідачем, станом на 09.07.2025, за поставку природного газу за договором від 18.03.2008р. № 06/08-45 основний борг сплачено частково. Тобто, відповідачем, фактично сплачено 4 069 337 937,86 грн, а тому сума основного боргу складає 115 190,70 грн.
Суд у підготовчому засіданні 16.07.2025 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується з її урахуванням та про залишення без розгляду клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині 3% та інфляційних витрат, яке долучено до відзиву на позовну заяву, оскільки судом задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Крім того, суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви представника позивача про збільшення позовних вимог від 31.03.2016р., у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю.
Судом відкладено розгляд клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 115 190,70 грн до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 відкладено підготовче засідання на 11.08.2025.
Представник відповідача у підготовче засідання 11.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача у підготовчому засіданні 11.08.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 115 190,70 грн.
Суд у підготовчому засіданні 11.08.2025 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 115 190,70 грн, у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2025.
Представник відповідача у судове засідання 27.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача 27.08.2025 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 08.09.2025.
Представник відповідача у судове засідання 08.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 08.09.2025.
У судовому засіданні 08.09.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд
18.03.2008 між Національним акціонерним товариством "Нафтогаз України" (далі-постачальник) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі-покупець) укладено договір № 06/08-45, за умовам якого постачальник передає покупцеві в 2008 році природний газ власного видобутку, за наявності його обсягів, для потреб населення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1. постачальник передає покупцеві у 2008 році природний газ в обсязі до 16 813 млн.
Постачальник щомісячно передає Покупцю природний газ на підставі планового розподілу поставок газу споживачам України, підтвердженого ОДУ ДК "Укртрансгаз" і доведених в електронному вигляді для виконання газовидобувним, газотранспортним та газорозподільчим підприємствам та іншими суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл газу, на кожний місяць (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п.3.4. приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюються відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.01 № 677. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється сторонами актом приймання-передачі газу, з урахуванням планового розподілу.
Ціна за 1000 куб. м газу в 2008 році становить 234,28 грн. (двісті тридцять чотири гривні 28 коп.), крім того ПДВ-20% - 46,86 грн., ціна газу разом з ПДВ - 281,14 грн. (двісті вісімдесят одна грн. 14 коп.).
Сторони домовились, що ціна газу за цим договором може змінюватись відповідними наказами НАК "Нафтогаз України" або додатковими угодами до цього договору. Встановлена таким чином ціна буде застосовуватись сторонами при розрахунках за газ, отриманий згідно з умовами договору (п. 4.1-4.2 Договору).
Розрахунки за газ Покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу.
Відповідно до п. 5.1-5.3 Договору, остаточний розрахунок проводиться Покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.
За домовленістю сторін оплата може здійснюватись іншими видами розрахунків, не забороненими чинним законодавством України, про що сторони укладають додаткову угоду.
Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі документів, що підтверджують фактичну оплату вартості отриманого газу Покупцем та акту приймання-передачі газу не пізніше 30 (тридцятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки, за зверненням однієї із сторін.
Вказана звірка оформляється відповідним актом.
Сторонами п. 10.1-.10.2 погоджено те, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Сторони домовились, що позовна давність по даному договору встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
09.10.2008 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 06/08-45 від 18.03.2008 року.
На виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу №№ 03/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.03.2008 на суму 341 036 253, 48 грн; 03/08-НГУ-ГВВ/Н-2 від 31.03.2008 року на суму 151,81 грн; 02/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-4 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 26.04.2008 року на суму 289 322 311,75 грн; 03/08-НГУ-ГВВ/Н-3 від 26.04.2008 на суму 63 513 791,36 грн, 01/08-НГУ-ГВВ/Н-1 від 26.04.2008 року на суму 62 744 741,03 грн; 01/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-2 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 26.04.2008 року на суму 448 811 152,24 грн; 02/08-НГУ-ГВВ/Н-3 від 26.04.2008 року на суму 58 594 068,80 грн; 02/08-НГУ-ГВВ/Н- від 26.04.2008 року на суму 115 190,70 грн; 04/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.04.2008 року на суму 337 649 561,47 грн; 05/08-НГУ-ГВВ/Н від 21.05.2008 року на суму 184 059 041,99 грн; 06/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.06.2008 року на суму 91 414 280,16 грн; 07/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.07.2008 року на суму 87 634 237,68 грн; 08/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.08.2008 року на суму 86 077 755,48 грн; 08/08-НГУ-ГВВ/Н-1 від 31.08.2008 року на суму 120 797,68 грн; 09/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.09.2008 року на суму 201 946 886,75 грн; 10/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.10.2008 року на суму 342 431 687,93 грн; 11/08-НГУ-ПСГ-ЧНГ від 30.11.2008 року (відібраного із Глібовського ПСГ) на суму 9 485 442,89 грн; 10/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.11.2008 року на суму 350 095 059,17 грн; 10/08-НГУ-ГВВ/Н-2 від 30.11.2008 року на суму 56 423 357,87 грн; 11/07-НГУ-ГВВ-ПСГУ/Н-1 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 30.11.2008 на суму 157 836 063,88 грн; 12/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.12.2008 року на суму 429 217 663,50 грн; 12/08- НГУ-ПСГ-ЧНГ (відібраного із Глібовського ПСГ) від 31.12.2008 року на суму 16 760 199,24 грн; № 12/08- НГУ-ГВВ/Н-2 від 31.12.2008 року на суму 68 892 807,53 грн; 12/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-1 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 31.12.2008 року на суму 255 217 804,78 грн; 12/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-2 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 31.12.2008 року на суму 130 053 019,39 грн.
Таким чином, позивачем передачу відповідачу природного газу на загальну суму 4 069 453 128,56 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, покупець здійснив часткову оплату в розмірі 4 069 337 937,86 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором поставки природного газу населенню № 06/08-45 від 18.03.2008 р. щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по його оплаті у розмірі 115 190,70 грн (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.07.2025 року).
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ч.ч.1, 3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу»: постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором; якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами; права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК та ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно ч.1 ст.265 ГК України (редакція, яка діяла під час спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як визначено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов'язань, виконання зобов'язання з передачі товару передує виконанню зобов'язання з оплати.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі (Постанова ОП КГС ВС від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22).
При цьому, як визначено п.2 ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
З урахуванням умов договору, враховуючи виконання позивачем зобов'язань з постачання природного газу, що підтверджується актами, ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" мало здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газу, у строки, встановлені договором поставки природного газу населенню № 06/08-45 від 18.03.2008 р.
На виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу №№ 03/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.03.2008 на суму 341 036 253, 48 грн; 03/08-НГУ-ГВВ/Н-2 від 31.03.2008 року на суму 151,81 грн; 02/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-4 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 26.04.2008 року на суму 289 322 311,75 грн; 03/08-НГУ-ГВВ/Н-3 від 26.04.2008 на суму 63 513 791,36 грн, 01/08-НГУ-ГВВ/Н-1 від 26.04.2008 року на суму 62 744 741,03 грн; 01/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-2 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 26.04.2008 року на суму 448 811 152,24 грн; 02/08-НГУ-ГВВ/Н-3 від 26.04.2008 року на суму 58 594 068,80 грн; 02/08-НГУ-ГВВ/Н- від 26.04.2008 року на суму 115 190,70 грн; 04/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.04.2008 року на суму 337 649 561,47 грн; 05/08-НГУ-ГВВ/Н від 21.05.2008 року на суму 184 059 041,99 грн; 06/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.06.2008 року на суму 91 414 280,16 грн; 07/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.07.2008 року на суму 87 634 237,68 грн; 08/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.08.2008 року на суму 86 077 755,48 грн; 08/08-НГУ-ГВВ/Н-1 від 31.08.2008 року на суму 120 797,68 грн; 09/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.09.2008 року на суму 201 946 886,75 грн; 10/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.10.2008 року на суму 342 431 687,93 грн; 11/08-НГУ-ПСГ-ЧНГ від 30.11.2008 року (відібраного із Глібовського ПСГ) на суму 9 485 442,89 грн; 10/08-НГУ-ГВВ/Н від 30.11.2008 року на суму 350 095 059,17 грн; 10/08-НГУ-ГВВ/Н-2 від 30.11.2008 року на суму 56 423 357,87 грн; 11/07-НГУ-ГВВ-ПСГУ/Н-1 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 30.11.2008 на суму 157 836 063,88 грн; 12/08-НГУ-ГВВ/Н від 31.12.2008 року на суму 429 217 663,50 грн; 12/08- НГУ-ПСГ-ЧНГ (відібраного із Глібовського ПСГ) від 31.12.2008 року на суму 16 760 199,24 грн; № 12/08- НГУ-ГВВ/Н-2 від 31.12.2008 року на суму 68 892 807,53 грн; 12/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-1 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 31.12.2008 року на суму 255 217 804,78 грн; 12/08-НГУ-ГВВ-ПСГ/Н-2 (відібраного із ПСГ ДК «Укртрансгаз») від 31.12.2008 року на суму 130 053 019,39 грн.
Таким чином, позивачем передачу відповідачу природного газу на загальну суму 4 069 453 128,56 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, покупець здійснив часткову оплату в розмірі 4 069 337 937,86 грн.
Відповідно до актів звірки розрахунків від 25.10.2022 та 08.11.2023, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, за ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обліковується заборгованість за договором поставки природного газу населенню № 06/08-45 від 18.03.2008 р. у розмірі 115 190,70 грн.
09.02.2024 позивач звернувся до відповідача із листом від 09.02.2024 № 39/10-32/1.35/1КФ-24 щодо врегулювання спору у справі № 910/6786/13 про погашення ДК "Газ України" залишку заборгованості в частині суми основного боргу в розмірі 115 190,70 грн. за договором № 06/08-45.
13.02.2024 відповідач надав відповідь на лист від 09.02.2024, в якому покупець вказав інформував про відсутність заборгованості в розмірі 115 190,70 грн, оскільки вказана сума не підтверджується первинними документами.
Надалі, судом задоволено заяву позивача від 09.07.2025 та зменшено розмір заявлених позовних вимог в частині суми основного боргу до 115 190,70 грн.
Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В контексті обов'язку з доказування суд звертає увагу сторін на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Як було вказано вище, відповідач допустив порушення зобов'язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк.
Суд відзначає, що відповідач не подав до суду належні та допустимі документи, які свідчать про погашення заборгованості перед позивачем, та доказів спростовують твердження позивача викладені у позові.
З огляду на вищевказані обставини, відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повну оплату за поставлений газ, тобто не виконав свої договірні зобов'язання належним чином, відтак, позовні вимоги щодо стягнення 115 190 грн. 70 коп. грн. суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору в розмірі 68 805,13 грн.
Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01601, Україна, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу в розмірі 115 190 грн. (сто п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто) 70 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 грн. (чотирнадцять) 87 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя Літвінова М.Є.