ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/6711/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕНЕРДЖІ"
про визнання недійсним пункту Договору та стягнення коштів у розмірі 59 666,50 грн.
Представники учасники справи:
Від прокуратури: Вівдиченко О.І.;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Товстолит - Сидорчук Д.О.
Заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (далі-прокуратура) в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕНЕРДЖІ» (далі - відповідач) про визнання недійсним пункту 2.2 Договору про закупівлю № 271 від 12.09.2023 та стягнення коштів у розмірі 59 666, 50 грн.
Позовна заява обґрунтовується тим, що всупереч вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України при укладенні договору про закупівлю №271 від 12.09.2023, покупцем і постачальником до пункту 2.2 цього договору та специфікації включено суму ПДВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.06.2025.
17.06.2025 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» до відділу діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.
17.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив суд відмовити у задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивач не долучив до матеріалів справи документального підтвердження кінцевого споживача на момент укладення та виконання Договору закупівлі № 271, у зв'язку із цим відсутні підстави визнання пункту 2.2 Договору недійсним та стягнення з відповідача суми ПДВ у розмірі 59 666,50 грн, як безпідставно отриманих грошових коштів. Також, відповідач вказав, що платіжні інструкції № 9 та № 21 від 26.09.2023 містять код бюджетної програми КПКВК 0118240 та КЕКВ 3110, які відповідають капітальним видаткам місцевого бюджету, а не субвенціям для ЗСУ.
03.07.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла відповідь на відзив, не погоджується із доводами відповідача, оскільки договір про закупівлю № 271 від 12.09.2023 укладений між Окнянською селищною ради та ТОВ «ВІЕНЕРДЖІ» в період дії положень пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому операція з постачання згаданого квадрокоптеру та акумуляторів до нього до Замовника повинна була здійснюватися без сплати ПДВ; на момент проведення закупівлі та укладання договору постачальнику було відомо про кінцевого отримувача товару - Збройні сили України; факт передачі також підтверджено й рішенням Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 10.11:2023 за №1377/35-VI «Про надання згоди на безоплатну передачу іншого окремо індивідуально визначеного майна з комунальної власності Окнянської селищної ради в державну власність в особі НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 )» та актом приймання передачі основних засобів від 10.11.2023.
08.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Представники позивача та відповідача 14.07.2025 у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
22.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.
Представники позивача та відповідача 23.07.2025 у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2025.
01.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.
Представник позивача 18.08.2025 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Прокурор 18.08.2025 у судовому засідання підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача 18.08.2025 у судовому засідання заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 10.09.2025.
Представник позивача 10.09.2025 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 10.09.2025.
У судовому засіданні 10.09.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд
Як вбачається із матеріалів справи, 11.07.2023 начальник НОМЕР_1 прикордонного загону звернувся голови Окнянської селищної ради із клопотання № 5/3919-23-Вих, в якому просив позивача під час прийняття цільової «Програми фінансової підтримки/прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Окни) головного оперативно - розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону з метою забезпечення протидії протиправній діяльності на державному кордоні на 2023 рік» передбачити фінансування на реалізацію заходів програми в сумі 500 000 грн та здійснити придбання з подальшою передачею наступні технічних засобів: квадрокоптер DJІ Matrice 30T Basic Combo та акумуляторні батареї.
Окнянською селищною радою 18.08.2023 оголошено відкриті торги з особливостями (ідентифікатор закупівлі: №UA-2023 -08-18-004382-а) за предметом закупівлі: Квадрокоптер, ДК 021:2015: 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (Матеріально-технічне забезпечення підрозділів ЗСУ на виконання програми з підтримки 3бройних Сил, заходи та роботи з територіальної оборони).
За результатами електронного аукціону, 12.09.2023 між Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕНЕРДЖІ" (далі-постачальник) укладено Договір про закупівлю № 271, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника: Квадрокоптер DJІ MATRICE 30T та акумулятори DJІ ТВ30, за кодом ДК 021:2015: 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (Матеріально - технічне забезпечення підрозділів ЗСУ на виконання Програми з підтримки Збройних Сил, заходи та роботи з територіальної оборони) (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Обсяг (асортимент, номенклатура) товару зазначений у специфікації, що додається до Договору про закупівлю і є його невід?ємною частиною (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору, ціна цього договору становить: 357 999,00 грн (триста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев?ять грн. 00 кон.), у тому числі ПДВ - 59 666,50 грн.
Сторони п. 3.1 Договору погодити те, що оплата товару замовником здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами учасника визначеними у цьому договорі, протягом 10 робочих днів з дати прийняття товару Замовником за актом передання-прийняття товару
Постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар, якість якого відповідає вимогам державних стандартів, а також умовам, встановленим чинним законодавством до товару даного виду (п. 4.1 Договору).
Строк (термін) поставки (передачі) товару: протягом 10 робочих днів з дня підписання договору. Місце поставки (передачі) товару: 67900, Одеська область, Подільський район, смт.Окни, вул. Незалежності, буд.2 (п. 3.2.-3.3 Договору).
Пунктом 10.1 передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє до дати, зазначеної у Специфікації. У разі укладання договору в електронній формі, договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено цим Договором, та діє до дати, зазначеної у специфікації. Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із Сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов'язання з Договором.
Відповідно до пп. 11.1.1 п. 11.1 Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених в п. 19 визначеного постановою № 1178 від 12.10.2022р. "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівельні товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні протягом 90 днів з дня його припинення або скасування"
Договір про закупівлю № 271 від 12.09.2023 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відповідними печатками.
Додатком 1 Специфікацією сторонами погоджено найменування товару, одиницю виміру, його кількість та ціну за одиницю виміру з врахуванням транспортних витрат, розвантажувальних робіт, грн без ПДВ. Однак, загальна вартість товару становить 357 999,00 грн (ПДВ 59 666,50 грн).
21.09.2023 постачальником висталено рахунок на оплату № 89 на суму 357 999,00 грн.
Також, 21.09.2023 сторонами була підписана видаткова накладна № 98 щодо поставки товару, який передбачено умовами Договору та специфікацією.
На виконання умов договору, 26.09.2023 сільська рада перерахування замовнику грошові кошти в розмірі 357 999,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 9 та № 21 від 26.09.2023.
10.11.2023 Окнянською селищною радою прийнято рішення №1377/35-VІІІ про надання дозволу на безоплатну передачу іншого окремо індивідуально визначеного майна з комунальної власності Окнянської селищної ради в державну власність в особі НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) згідно переліку (додаток 1), затвердивши акт приймання-передачі іншого окремо індивідуально визначеного майна зазначеного у додатку 1 цього рішення (додаток 2).
10.11.2023 заступником селищного голови, головним спеціалістом публічних закупівель та представниками ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону підписано акт приймання- передачі основних засобів, саме квадрокоптер DJІ Matrice 30T та акамумуляторні батареї DJІ TВ 30.
26.02.2025 позивач звернувся до відповідача із листом №02-25/674 про повернення ПДВ в розмірі 59 666,50 грн, як безпідставно набутих коштів, на підставі підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
28.02.2025 постачальник надав відповідь № 28/02/25-1 про те, що застосування прикінцевих положень ПК України в разі наявності сертифікату кінцевого споживача або чіткого зазначення у договорі кінцевого отримувача товарів, а тому вимоги щодо повернення ПДВ є недоцільними та необґрунтованими.
28.03.2025 прокуратура скерувала селищній раді лист № 61-2099ВИХ-25, в якому повідомила про те, що операція з постачання квадрокоптеру DJ MATRICE 30T для потреб ЗСУ та інших військових формувань за договором № 271 від 12.09.2023 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 2.2. Договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а сплачені кошти у сумі 59 666,50 грн є безпідставно набутими ТОВ «ВІЕНЕРДЖІ». Крім того, прокуратура просила позивача надати у строк до 04.04.2025 окружної прокуратури інформацію щодо вжитих заходів позовного характеру щодо повернення безпідставно набутих коштів ТОВ «ВІЕНЕРДЖІ» ПДВ у сумі 59 666,50 гривень та зазначити чи зверталися підрозділи ЗСУ до Окнянської селищної ради про необхідність придбання відповідних засобі необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони країни, завірену копію документів підтверджуючих передачу Окнянською селищною радою квадрокоптеру DJI MATRICE 30T на потреби ЗСУ.
01.04.2025 надіслало прокуратурі лист № 02-25/1056 про надання інформації, повідомивши про надходження запиту від НОМЕР_1 Прикордонного загону (в/ НОМЕР_4 ) Державної Прикордонної служби України на закупівлю технічних засобів для забезпечення надійної охорони державного кордону. В свою чергу Окнянською селищною радою було розглянуто дане клопотання та проведено закупівлі потрібних засобів з подальшою передачею НОМЕР_1 Прикордонному загону (в/ч НОМЕР_2 ).
02.05.2025 Одеська прокуратура скерувала позивачу лист № 61-2896ВИХ, в якому повідомила про порушення положень пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України під час укладення Договору про закупівлю № 271 від 12.09.2023, включивши до вартості товару суму ПДВ розмірі 59 666,50 грн. Крім того, прокуратура вказала про наявність підстав для повернення сплачену суму ПДВ 59 666,50 грн, як безпідставно набутих коштів.
05.05.2025 селищна рада надала відповідь № 02-25/1446 про те, що позивач не вживав заходів позовного характеру щодо повернення безпідставно набутих коштів ТОВ "ВІЕНЕРДЖІ" в розмірі 59 6660,50 грн та не заперечує щодо звернення прокуратури до суду в інтересах селищної ради з метою усунення порушень.
22.05.2025 Одеська прокуратура надіслала позивачу повідомлення в порядку абз. 3 п. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».
Позовна заява обґрунтовується тим, що всупереч вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України при укладенні договору про закупівлю №271 від 12.09.2023, покупцем і постачальником до пункту 2.2 цього договору та специфікації включено суму ПДВ. Таким чином, прокуратура просить суд визнати недійсним пункту 2.2 Договору про закупівлю № 271 від 12.09.2023 та стягнути із постачальника грошові кошти у розмірі 59 666,50 грн.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У пункті 8.17 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 сформульовано висновок про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновку щодо неможливості визнання недійсним частини договору (стосовно визначення ПДВ) з посиланням на те, що включення ПДВ в оплату містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20, та зазначила про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК.
За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 ПК визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Згідно з пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв'язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп'ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.
За змістом положень частини 1 статті 1 та частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. До загальної структури Збройних Сил України входять, зокрема, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема: безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 №2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку
При цьому визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, кінцевими отримувачами.
Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 №920.
Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.
Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб'єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).
Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (пункт 16 Положення).
Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту.
Водночас, визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, та не може бути формальністю, про що стверджує прокурор, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
Суд зазначає, що до матеріалів справи її учасниками не надано сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.
Умови укладеного між Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕНЕРДЖІ" договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.
Відсутність такого документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.
При цьому посилання прокурора на рішення Окнянською селищною радою №1377/35-VІІІ про надання дозволу на безоплатну передачу іншого окремо індивідуально визначеного майна з комунальної власності Окнянської селищної ради в державну власність в особі НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) згідно переліку (додаток 1) та акт приймання - передачі основних засобів від 10.11.2023, саме квадрокоптер DJІ Matrice 30T та акамуляторні батареї DJІ TВ 30, суд вважає неприйнятними, оскільки такі докази не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з цим договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.
За аналогічних підстав суд відхиляє посилання прокурора на те, що договором №271 від 12.09.2023 передбачено, що купівля товару здійснюється на виконання Програми з підтримки Збройних Сил, заходи та роботи з територіальної оборони, операції щодо постачання товарів якому не оподатковуються ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК.
При цьому суд наголошує, що лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.
У даному випадку, судом не встановлено сертифікату кінцевого споживача або визначення за умовами договору, в тому числі за змістом його преамбули, суб'єкта кінцевого отримувача товарів, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб'єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.
Позивач, як замовник відповідної закупівлі та суб'єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, не був позбавлений можливості, як мінімум, якщо скорочені строки здійснення закупівлі та необхідності передачі товарів військовій частині не передбачали можливості отримати сертифікат кінцевого споживача від такої військової частини, ініціювати включення до договору умов щодо суб'єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання яких відповідно підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК підлягають звільненню від оподаткування ПДВ за вищенаведених умов, що, в свою чергу, давало б підстави при укладанні договору погодити з постачальником вартість (ціну) закуповуваних згідно з цим договором товарів без ПДВ або у випадку незгоди відповідача в подальшому оскаржувати таке включення, та, відповідно, не витрачати бюджетні кошти на покриття суми ПДВ.
Так, у пунктах 38- 40, 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 (предмет позову - визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 82 366,66 грн), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин, викладено такі висновки щодо застосування норми підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній з 24.08.2023):
"38. Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 №2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК.
39. У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
40. При цьому Суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, кінцевими отримувачами.
49. Відсутність такого документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК".
З огляду на наведене та враховуючи встановлені обставини щодо відсутності в матеріалах справи документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК, суд дійшов висновку про недоведення прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим договором товарів та повернення сплаченого позивачем постачальнику ПДВ.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за прокуратурою.
Керуючись ст. 74, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕНЕРДЖІ" про визнання недійсним пункту Договору та стягнення коштів у розмірі 59 666, 50 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.10.2025.
Суддя Літвінова М.Є.