07 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/1109/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№1873Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Ніколаєвою Л.В., у справі №905/1109/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Слов'янська 7", Донецька обл., м. Лиман,
про стягнення 153 983, 96грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Слов'янська 7» 153 983, 96грн, з яких: 110 731, 39грн - основний борг, 16 070, 55грн - пеня, 5 883, 18грн - 3% річних, 21 298, 84грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №4421-НГТ-6 від 22.09.2021 в частині оплати природного газу.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Слов'янська 7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг у розмірі 110 731, 39грн, судовий збір у розмірі 1 741, 97грн. У решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач здійснив лише часткову оплату спожитого природного газу, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 110 731, 39грн (з яких 34 448, 57грн - за лютий 2022 року, 69 187, 18грн - за березень 2022 року, 7 095, 64грн - за квітень 2022 року). Жодних заперечень щодо такого боргу, а тим більше доказів, що спростовують його наявність, відповідач до суду не надав. Разом з тим, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 16 070, 55грн, 3% річних у розмірі 5 883, 18грн, які нараховані з 16.04.2022 по 30.04.2024 за зобов'язаннями лютого - квітня 2022 року, та інфляційних втрат у розмірі 21 298, 84грн, які нараховані з травня 2022 року по квітень 2024 року за зобов'язаннями лютого - квітня 2022 року, тобто у період дії карантину та воєнного стану, а, отже, і про відмову в їх задоволенні.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 14.08.2025, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2025 в частині відмови у стягненні з відповідача 16 070, 55грн пені, 5 883, 18грн 3% річних та 21 298, 84грн інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 16 070, 55грн пені, 5 883, 18грн 3% річних та 21 298, 84грн інфляційних.
Також апелянт просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» та Закону України "Про ринок природного газу". Укладений сторонами у справі договір з постачання природного газу не є договором надання житлово-комунальних послуг, а відповідач, в свою чергу, не є побутовим споживачем, а є самостійною юридичною особою, що виключає підстави для заборони позивачу нараховувати неустойку (пеню), інфляційні втрати та відсотки річні.
Апелянт вважає, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є законними, оскільки ці вимоги не підпадають під обмеження, встановлені для населення у період воєнного стану, та підтягають стягненню у повному обсязі.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025, для розгляду справи №905/1109/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В.
Апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2025 у справі №905/1109/24. Встановлено учасникам справи строк до 15.09.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 15.09.2025 без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручена позивачу у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачем якої він є.
Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 84402, Донецька обл., м. Лиман, вул. Слов'янська, 7.
Поштовий конверт з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження повернувся до Східного апеляційного господарського суду з відміткою від 11.09.2025 про причину невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи не надходило.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2025 у справі №905/1109/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 16 070, 55грн пені, 5 883, 18грн 3% річних та 21 298, 84грн інфляційних та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.
Відтак, рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2025 переглядається апеляційним господарським судом в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 16 070, 55грн пені, 5 883, 18грн 3% річних та 21 298, 84грн інфляційних.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 22.09.2021 між ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та ОСББ “Слов'янська 7» (споживач) укладено договір постачання природного газу №4421-НГТ-6 та додаткові угоди №1 від 27.09.2021, №2 від 01.10.2021, №3 від 20.10.2021, №4 від 29.10.2021, №5 від 16.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 17.12.2021, №8 від 17.12.2021, №10 від 06.01.2022, №11 від 20.01.2022, №12 від 20.01.2022 до нього.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
У підпункті 2.1.1 пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди №6 від 30.11.2021 передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 року до червня 2024 року, а саме, з червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 45, 97254 тис. куб. м., в т.ч. по місяцях.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).
Згідно з пунктом 4.3 договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу; оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу обсягу І (фіксованого) (пункт 5.1 договору в редакції додаткової угоди №11 від 20.01.2022).
За умовами пункту 5.5 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пеня, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.10.2021).
Пунктом 11.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п'ять років.
Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє до "30" червня 2024 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (пункт 13.1 договору).
На виконання договору протягом жовтня 2021 року - квітня 2022 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 379 731, 39грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2021 на суму 3 010, 80грн (обсяг І) та на суму 29 739, 41грн (обсяг ІІ), від 30.11.2021 на суму 44 612, 52грн (обсяг І), від 31.12.2021 на суму 51 386, 97грн (обсяг І) та на суму 21 298, 31грн (обсяг ІІ), від 31.01.2022 на суму 54 598, 52грн (обсяг І) та на суму 29 698, 79грн (обсяг ІІ), від 28.02.2022 на суму 44 637, 85грн (обсяг І) та на суму 24 465, 40грн (обсяг ІІ), від 31.03.2022 з урахуванням коригуючих актів від 25.04.2022 на суму 46 611, 41грн (обсяг І) та на суму 22 575, 77грн (обсяг ІІ), від 30.04.2022 на суму 4 564, 32грн (обсяг І) та на суму 2 531, 32грн (обсяг ІІ), які підписані сторонами та засвідчені їх печатками.
У свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату природного газу в розмірі 269 000грн (20.10.2021 - 75 000грн, 25.11.2021 - 23 000грн, 25.11.2021 - 36 000грн, 11.01.2021 - 20 000 грн, 31.01.2022 - 50 000 грн, 11.02.2022 - 31 000грн, 01.04.2022 - 34 000грн), що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за період з 22.09.2021 по 15.04.2024 з онлайн - системи СЕД АСКОД АТ "Ощадбанк".
Залишок боргу відповідача за природний газ складає 110 731,39 грн, з яких 34 448, 57грн - за лютий 2022 року, 69 187, 18грн - за березень 2022 року, 7 095, 64грн - за квітень 2022 року.
Оскільки відповідач порушив грошові зобов'язання за договором, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з нього 153 983, 96грн, з яких: 110 731, 39грн - основний борг, 16 070, 55грн - пеня, 5 883, 18грн - 3% річних, 21 298, 84грн - інфляційні втрати.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з положеннями статей 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що відносини, що виникають у процесі надання Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
У відповідності до положень статті 13 наведеного закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Таким чином, відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
Згідно із частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (частина 1 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна (статті 12 вказаного Закону).
За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання", виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
Таким чином, у даному випадку ОСББ шляхом самозабезпечення утримує системи теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклало договір з позивачем про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.
Судова колегія зауважує, що відповідач не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа не має свого власного споживання.
ОСББ згідно норм чинного законодавства сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу, що постачається виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Діяльність відповідача спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку, а тому теплова енергія, в яку перетворює природний газ як сировину відповідач, призначена не для її подальшої реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень.
Тобто, ОСББ фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно, шляхом самозабезпечення, і у відносинах з позивачем виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинку.
При цьому, зазначена в договорі між сторонами мета отримання природного газу не впливає на вищенаведений статус відповідача та не надає йому ознак виробника теплової енергії та постачальника послуг з опалення та гарячої води населенню, оскільки відповідач в силу свого статусу не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), а все майно багатоквартирних будниках, за змістом Закону, знаходиться в спільній власності власників квартир, а не відповідача.
Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1362 (зі змінами та доповненнями) “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено, зокрема наступне:
- до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси;
- до територій можливих бойових дій можуть бути віднесені території, які відповідають одному з таких критеріїв: (1) межують з територіями активних бойових дій або з тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями; (2) межують з державним кордоном держави-агресора;
- у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;
- території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією;
- прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до: (1) зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження»; (2) надання доступу користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції; (3) цілей реалізації положень пунктів 8-16 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування»; (4) для реалізації положень пункту 7-4 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна» до територій адміністративно-територіальних одиниць у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, на яких тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не проводиться приватизація, належать території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, включених до переліку.
У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), з 25.02.2022 по 24.05.2022, з 01.10.2022 по 31.12.2022 м. Лиман Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області було віднесено до територій активних бойових дій, з 25.05.2022 по 30.09.2022 - до тимчасово окупованих територій, з 01.01.2023 по 08.09.2023 Лиманську міську територіальну громаду Краматорського району Донецької області було віднесено до територій активних бойових дій, з 08.09.2023 - до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на правовідносини з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, розташованого в Лиманській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області, як юридичної особи, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку, а позивачем здійснено нарахування до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період дії карантину та воєнного стану, вказане не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів, а тому вимоги про стягнення 16 070, 55грн пені, 5 883, 18грн 3% річних та 21 298, 84грн інфляційних не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2025 у справі №905/1109/24 - без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта, пов'язані з апеляційним переглядом справи, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2025 у справі №905/1109/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін