ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5556/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання - Герасименко Ю.С.
за участю:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - Соколов Д.С.;
від ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» - Купенко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025
по справі №916/5556/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»
про стягнення 805 853, 38 грн.
суддя суду першої інстанції - Деркач Т.Г.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 23 травня 2025 року
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» суми заборгованості у розмірі 805 853, 38 грн, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 12 087, 80 грн.
22.01.2025 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить суд, зокрема визнати недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 805 853,37 грн, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 805 853,37 грн, на підставі п. 5.12 Договору поставки № 426/08-20 від 20.08.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані частковим невиконанням зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором поставки № 426/08-20 від 20.08.2020 (далі - договір поставки) сільськогосподарської продукції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» суму заборгованості у розмірі 805 853,38 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 115, 80 грн.
Визнано недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 805 853,37 грн № 1 від 06.01.2025, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 805 853,37 грн, на підставі п.5.12 Договору поставки № 426/08-20 від 20.08.2020 року.
Обґрунтування судового рішення.
Щодо визнання недійсним одностороннього правочину за заявою про зарахування зустрічних вимог, суд зазначив, що відповідач вважає себе кредитором за вимогою щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 805 853,37 грн, згідно з п. 5.12. Договору поставки № 426/08-20 від 20.08.2020, Акту перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024, податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024.
Водночас таке зобов'язання з відшкодування збитків за вказаною Вимогою випливає з податкового правопорушення, а не з господарського.
Окрім того, таке зобов'язання не є безспірним, оскільки умовою відшкодування збитків є підтвердження наявності в діях позивача усіх чотирьох елементів складу правопорушення, що має бути підтверджено, зокрема, рішенням суду.
Задовольняючи позов в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 805 853, 38 грн., суд врахував визнання боргу з боку відповідача, що підтверджується листом від 27.12.2023 про підтвердження кредиторської заборгованості в сумі 805 853,38 грн та обов'язку погасити борг; актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2023 по 23.03.2023, підписаним сторонами та скріплений печатками.
Окрім того, суд зауважив, що вчинення відповідачем одностороннього правочину та направлення заяви про зарахування зустрічних від 06.01.2025 № 1 свідчить також про визнання боргу перед позивачем.
На виконання п. 3.3. договору поставки податкові накладні від 21.08.2020 № 5 на суму 1 617 249,60 грн, у т. ч. ПДВ - 269 541,60 грн; від 25.08.2020 № 6 на суму 1 601 147,51 грн, у т.ч. ПДВ - 266 857,92 грн; від 26.08.2020 № 7 на суму 1 616 723,12 грн, у т. ч. ПДВ - 269 453,85 грн зареєстровано в ЄРПН.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 805 853,38 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/5556/24 від 23.05.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
По - перше: скаржник зазначає, що у постанові від 06.06.2023 у справі № 916/1223/22, на яку також послався суд першої інстанції, Верховний Суд вказав (п. 5.34): «замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати, саме на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованим податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не на всю наявну суму заборгованості відповідача перед позивачем за господарськими зобов'язаннями.».
З урахуванням наведених норм Закону відповідна умова договору, є відкладальною обставиною для настання обов'язку покупця щодо здійснення доплати за цим договором, є обов'язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України.
Відповідно до п. 3.5. Договору сторони домовились та погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за поставлений товар у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ у розумінні податкового кодексу України, а постачальник, відповідно не має права вимагати здійснення такої оплати, до реєстрації постачальником податкової накладної (податкових накладних)/розрахунків коригування з ПДВ в єдиному реєстрі податкових накладних. Враховуючи викладене, вимога з реєстрації податкових накладних пов'язана не просто з самим фактом реєстрації таких податкових накладних, а з наслідком їх реєстрації, а саме з формуванням податкового кредиту у покупця
З огляду на викладене вище, постачальником у даному випадку не було належним чином виконано свого обов'язку з реєстрації податкових накладних, передбаченого пунктами 3.3., 3.5. договорів, а саме не було надано всіх відповідних документів на підтвердження реальності господарської операції, що призвело до встановлення органами податкової служби та П'ятим апеляційним адміністративним судом факту безтоварності спірних господарських операцій за договором поставки №426/08-20 від 20.08.2020 р.
По - друге: відповідач жодним чином не визнавав заборгованість за Договором поставки, про що помилково зазначив суд першої інстанції.
Вказані документи, якими нібито відповідач визнав заборгованість, були складені перед проведенням податкової перевірки ТОВ «Юг-Резерв», внаслідок якої було втрачено податковий кредит у сумі 805 853,37 грн
Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 23.03.2023 року, наявний в матеріалах справи, не є належним доказом визнання заборгованості, оскільки інформація, яка в ньому відображена, не підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Односторонній правочин у вигляді Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинено з дотриманням норм законодавства, а саме ст. 202, 601, 602 ЦК України, що підтверджується послідовними правовими позиціями Верховного Суду.
Доводи інших учасників провадження у справі.
07.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на те, що рішення суду було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/5556/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5556/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 по справі №916/5556/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
16.06.2025 матеріали справи №916/5556/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 по справі №916/5556/24.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 по справі №916/5556/24 на 30.09.2025 о 15:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. з 09.09.2025 до 10.10.2025 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 415 від 29.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025, для розгляду справи №916/5556/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 прийнято справу № 916/5556/24 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Аленін О.Ю., Таран С.В.
В судовому засіданні 30.09.2025 представник скаржника доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на неї, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» (Постачальник) та ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) уклали договір поставки.
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. договору поставки Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: насіння ріпаку врожаю 2020 року (далі - Товар). Кількість Товару становить 380,000 метричних тон.
Згідно з п. 3.1. договору поставки ціна товару становить 13 420,00 грн за одну метричну тону (в т.ч. ПДВ - 2 236,67).
Загальна вартість Товару - 5 099 600,00 грн (з ПДВ) (п. 3.1. договору поставки).
Відповідно до п. 3.3. договору оплата вартості Товару здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника:
- передоплати в розмірі 80 % вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку, виставленого на 100 % вартості Товару та надання засвідчених печаткою Постачальника та підписом керівника з відміткою “копія вірна» сканкопій документів, визначених п. 8.14 договору поставк;
- та доплати в розмірі 20 % вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100 % вартості поставленого Товару за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п. 4.3. договору поставки.
Пунктом 3.5. договору поставки передбачено, що сторони домовилися та погодили, що Покупець має право не здійснювати оплату за поставлений Товар у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту у розумінні Податкового кодексу України, а Постачальник, відповідно, не має права вимагати здійснення такої оплати до реєстрації Постачальником податкової накладної (податкових накладних) /розрахунків коригування з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Відповідно до п. 4.3. договору поставки разом з Товаром Постачальник зобов'язується передати Покупцю належним чином оформлені: видаткову накладну, оригінал договору поставки та перелік документів згідно з п. 8.14. договору поставки.
Пунктом 4.5. договору поставки право власності на Товар переходить від постачальника до Покупця з моменту поставки Товару та підтверджується видатквою накладною. До моменту відвантаження Товару на транспорт Покупця, Товар зберігається на складі Постачальника за рахунок Постачальника.
Згідно з п. 5.9. договору поставки у разі ненадання/ неповного надання покупцеві документів, визначених у п. 4.3. Покупець вправі застосувати до Постачальника затримку доплати 20 % вартості Товару до моменту усунення Постачальником відповідного порушення.
Згідно з п. 5.12. договору поставки у разі, якщо органами Державної податкової служби України на підставі проведеної перевірки операцій з Товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього Договору в цілому або окремих його частин (незалежно від факту недійсності) внаслідок чого відповідним Актом буде визнано неправомірним віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з ПДВ та/або сплаченої за Товар суми до витрат при розрахунку податку на прибуток, а, складеним на підставі Акту, податковим повідомленням-рішенням (надалі - ППР) на Покупця буде накладено штрафні санкції, Постачальник зобов'язується відшкодувати Покупцеві понесені ним збитки у вигляді сплачених штрафів, сум податкового кредиту та донарахованих податкових зобов'язань. У разі виявлення розбіжностей між даними Покупця і Постачальника в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумком періоду, у якому відбулися поставки за цим Договором, Постачальник зобов'язується компенсувати Покупцю суму всіх коригувань (в тому числі ПДВ, витрат), зроблених Покупцем у разі, якщо ці коригування Покупець буде змушений зробити через некоректно надану Постачальником звітність в податковий орган або виявлені порушення операцій з Товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих штрафних санкцій.
Відшкодування зазначених штрафів, якщо інше не передбачено цим Договором. здійснюється Постачальником впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту направлення Покупцем письмової та/або факсової вимоги. Сторони мають право в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги в рамках будь-яких договірних відносин, що існують між Сторонами.
Відповідно до п. 8.14 договору поставки Постачальник зобов'язується надати покупцю належним чином завірені копії наступних документів (але не виключно): виписки з ЄДРПОУ; витяг з ЄДРПОУ, строком видачі не більше 30 днів; витягу з реєстру платників ПДВ; довідки про статус єдиного податку 4 групи в 2021 році (для платників ЄП); податкову декларацію платника податку 4-ї групи з додатком Відомості про наявність земельних ділянок з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для платників ЄП) або Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для неплатників ЄП); довідку, що підтверджує право володіння / користування земельними ділянками в 2021 році (кількість землі має відповідати посівним площам). Належним підтвердженням є довідки видані сільськими радами та / або управліннями держгеокадастру та / або витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (ф.4-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур за урожай 2020 року (ф.29-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур 2021 року (ф.37-сг (за місяць, в якому було зібрано врожай культури, що постачається) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття (якщо подається); інші документи, що підтверджують походження Товару.
Відповідно до п. 8.1. договору поставки договір вступає в силу від дати підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, що випливають з договору поставки.
21.08.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору поставки згідно з якою дійшли згоди в частині часткової зміни ціни за Товар: Постачальник постачає 123,360 т ріпаку врожаю 2020 року за ціною 10 925,00 грн (без ПДВ), що становить 1 617 249,60 грн (з ПДВ).
Додатковою угодою № 2 від 25.08.2020 сторони також змінили умови в частині зміни об'єму та ціни Товару, та визначили ціну 10 952,96 грн за т (без ПДВ), об'єм 121,820 т, загальна вартість становить 1 601 147,50 грн.
Надалі Додатковою угодою № 3 від 26.08.2020 сторони змінили умови в частині зміни об'єму та ціни Товару, та визначили ціну 10 955,19 грн за т (без ПДВ), об'єм 122,980 т, загальна вартість 1 616 723,12 грн.
На виконання умов договору Постачальник поставив Покупцю:
- насіння ріпаку врожаю 2020 року у кількості 123,360 т на суму 1 617 249,60 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 21.08.2020;
- насіння ріпаку врожаю 2020 року у кількості 121,820 т на суму 1 601 147,50 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 25.08.2020;
- насіння ріпаку врожаю 2020 року у кількості 122,980 т на суму 1 616 723,12 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 26.08.2020;
Станом на 26.08.2020 Товар був поставлений у повному обсязі - 368,16 т на суму 4 835 120,22 грн згідно з умовами договору поставки.
Водночас при реєстрації податкових накладних:
- від 21.08.2020 № 5 на суму 1 617 249,60 грн, у т. ч. ПДВ - 269 541,60 грн;
- від 25.08.2020 № 6 на суму 1 601 147,51 грн, у т.ч. ПДВ - 266 857,92 грн;
- від 26.08.2020 № 7 на суму 1 616 723,12 грн, у т. ч. ПДВ - 269 453,85 грн.
податковий орган зупинив реєстрацію податкових накладних, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями від 01.09.2020 (р.н. 9218225674), від 03.09.2020 (р.н. 9220282773), від 04.09.2020 (р.н. 9221227073) відповідно.
Згідно з рішеннями комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН від 08.09.2020 № 1910067/40948271, від 10.09.2020 № 1922425/40948271, від 10.09.2020 № 1922424/40948271 позивачу було відмовлено через ненадання первинних документів.
18.09.2020 позивач подав скарги на рішення комісії контролюючого органу в адміністративному порядку до Державної податкової служби України щодо відмови в реєстрації податкових накладних № 5 від 21.08.2020, № 6 від 25.08.2020, № 7 від 26.08.2020.
Державна податкова служба України рішеннями від 24.09.2020 залишила скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.
Позивач оскаржив вказані рішення контролюючого органу до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 420/11047/20, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано зазначені рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН від 08.09.2020 року №1910067/40948271 та від 10.09.2020 року №1922425/40948271 та №1922424/40948271; зобов'язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» №5 від 21.08.2020 року, №6 від 25.08.2020 року та №7 від 26.08.2020 року днем їх надходження.
На виконання рішення суду 25.01.2023 податкові накладні було зареєстровано в ЄРПН.
Після здійснення реєстрації податкових накладних, з метою отримання несплаченого залишку коштів в сумі 805 853,37 грн, позивач направляв на адресу відповідача претензії: від 23.03.2023 № 01/03, від 18.12.2023 № 01/12, від 05.01.2024 № 01/01,
27.12.2023 відповідач направив на адресу позивача лист, де підтвердив суму кредиторської заборгованості в сумі 805 853,37 грн та обов'язок погасити борг.
Несплачена сума боргу в розмірі 805 853,38 грн підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2023 по 23.03.2023.
Акт звіряння підписаний сторонами та скріплений печатками.
15.01.2024 ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» подало декларацію з податку на додану вартість за листопад 2023 року з додатками, в якій задекларувало показник податкового кредиту у сумі 6 499 849,00 грн, у тому числі 6 254 347,00 грн - сума від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у тому числі з урахуванням реєстрації суми податкового кредиту в розмірі 805 853,37 грн, що виник у зв'язку з реєстрацією податкових накладних з боку позивача на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 420/11047/20.
Головне управління ДПС в Одеській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт перевірки від 14.02.2024р. №4911/15-32- 07-10/31502667.
За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від'ємного значення з ПДВ, контролюючий орган дійшов висновку, що до складу податкового кредиту у січні 2023 року (що вплинуло на загальну суму податкового кредиту за листопад 2023 року по рядку 16 Декларації з ПДВ) віднесено, зокрема, суму ПДВ в розмірі 805 853,37 грн, нарахованого згідно отриманих від ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН за рішенням суду.
На підставі зазначених висновків контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №860515320710 від 05.03.2024, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 512 063,00 грн, у тому числі за операціями з ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» в сумі 805 853,37 грн.
Під час перевірки досліджувалися взаємовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання договору поставки, правомірності формування податкового кредиту з боку ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 420/8487/24 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №860515320710 від 05.03.2024.
Апеляційний суд, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності у контрагентів позивача ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» та ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» власних або орендованих земельних ділянок, на яких вирощено поставлений позивачу товар (ріпак, кукурудза), трудових ресурсів, задіяних для цього процесу, а також доказів їх зберігання, дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №860515320710 від 05.03.2024 прийнято правомірно.
27.12.2024 на підставі п. 5.12 договору поставки відповідач направив позивачу Вимогу щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 805 853,37 грн та додав Акт перевірки № 4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.20254, повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №860515320710 від 05.03.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 420/8487/24.
06.01.2025 відповідач направив позивачу Заяву про зарахування зустрічних вимог, де вказав, що вважає зарахованими такі зобов'язання, що існують між сторонами:
- за Договором поставки № 426/08-20 від 20.08.2020 (невиконане грошове зобов'язання ТОВ «Юг-Резерв» перед ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» у вигляді оплати за поставлений товар в сумі 805 853,37 грн;
- за Вимогою щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 805 853,37 грн, згідно з п. 5.12. Договору поставки № 426/08-20 від 20.08.2020., Акту перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024, податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024 (невиконане грошове зобов'язання ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» перед ТОВ «Юг-Резерв» у вигляді компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту в сумі 805 853,37 грн).
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 805 853, 38 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, на виконання умов договору Постачальник поставив Покупцю: насіння ріпаку врожаю 2020 року у кількості 123,360 т на суму 1 617 249,60 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 21.08.2020; насіння ріпаку врожаю 2020 року у кількості 121,820 т на суму 1 601 147,50 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 25.08.2020; насіння ріпаку врожаю 2020 року у кількості 122,980 т на суму 1 616 723,12 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 26.08.2020;
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Згідно п. 3.3. Договору, оплата вартості поставленого Товару здійснюється безготівково в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах:
- передплати в розмірі 80% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку виставленого на 100% вартості Товару та надання засвідчених печаткою Постачальника та підписом керівника з відміткою «копія вірна» сканкопій документів визначених у п.8.14 даного Договору;
- доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.
Згідно п.3.5. Договору, Сторони Договору домовились та погодили, що Покупець має право не здійснювати оплату за поставлений Товар у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ у розумінні Податкового кодексу України, а Постачальник відповідно, не має права вимагати здійснення такої оплати, до реєстрації Постачальником податкової накладної (податкових накладних)/ розрахунків коригування з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних
Поряд з цим, як вбачається з умов договорів, а саме п.3.3, сторони передбачили, що доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору
Відповідно до п.4.3. Договору, разом з Товаром Постачальник зобов'язується передати Покупцю належним чином оформлені: видаткову накладну, оригінал Договору та перелік документів згідно п.8.14. даного Договору.
Відповідно до п. 8.14 Договору, Постачальник зобов'язується надати покупцю належним чином завірені копії наступних документів (але не виключно): - виписки з ЄДРПОУ; - витягу з ЄДРПОУ, строком видачі не більше 30 днів; - витягу з реєстру платників ПДВ; - довідки про статус єдиного податку 4 групи в 2021 році (для платників ЄП); - податкову декларацію платника податку 4-ї групи з додатком Відомості про наявність земельних ділянок з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для платників ЄП) або Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для неплатників ЄП); - довідку, що підтверджує право володіння / користування земельними ділянками в 2021 році (кількість землі має відповідати посівним площам). Належним підтвердженням є довідки видані сільськими радами та / або управліннями держгеокадастру та / або витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); - звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (ф.4-сг(річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; - звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур за урожай 2020 року (ф.29-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; - звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур 2021 року (ф.37-сг (за місяць, в якому було зібрано врожай культури, що постачається) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття (якщо подається); - інші документи, що підтверджують походження Товару. При цьому Позивачем не надано повний перелік документів Відповідачу, відповідно до п. 8.14 Договору, що залишилося поза увагою судом першої інстанції.
Отже, остаточний розрахунок за поставлений товар повинен був здійснюватися впродовж трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної та за умови надання всіх оригіналів документів, зазначених в п.4.3, перелік яких наведений в п.8.14 договорів.
Як вбачається з приписів ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи (у т.ч. юридичні), які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною (певною дією, чи подією), щодо якої невідомо, настане вона чи ні, так званою «відкладальною обставиною».
Тобто, відкладальна обставина - це ситуація (умова/-и), з якої сторони правочину (договору) пов'язують настання певних наслідків (відвантаження товару, оплату ТМЦ - тощо).
Також, варто пам'ятати, що відкладальна обставина, для визначення строку виконання стороною своїх зобов'язань за укладеним договором, фактично унеможливлює виконання умов зобов'язання до моменту настання такої ситуації (умови).
Тобто, якщо не настає передбачена обставина - немає підстав для виконання договору і зобов'язання мають лише декларативний, а не реальний (обов'язок їх виконання) характер.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 вказав на те, що з аналізу приписів ч.1 ст. 212 ЦК України вбачається, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність (ймовірність). Відкладальна обставина може полягати в діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов'язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умови настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов'язків у обох сторін договору.
Відтак, сторони для укладення договору можуть за необхідності передбачити та обумовити в проекті такого договору відкладальну та скасувальну обставини (умови) на підставі Цивільного кодексу України, оскільки такий договір укладають відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Питання правочинів, щодо яких правові наслідки пов'язують з настанням певної обставини, регулює стаття 212 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість обумовлення відкладальної та скасувальної обставин. Так, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Виходячи зі змісту норм Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим з відкладальною умовою в разі, коли особи, що вчиняють його, обумовили такою умовою настання прав та обов'язків. Тобто права і обов'язки у сторін виникають не з моменту його вчинення, а відкладаються на майбутнє і пов'язуються з моментом настання обумовленої обставини, щодо якої не відомо, настане вона чи ні.
Згідно із Цивільним кодексом України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, виходячи зі змісту статей 629 та 631 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. При цьому договір набирає чинності з моменту його укладення.
Своєю чергою Цивільний кодекс України визначає загальні умови виконання зобов'язання. Так, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання потрібно виконувати належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Зважаючи на вищевикладене, сторони на етапі підготовки проекту договору можуть передбачити в проекті договору умову щодо настання прав та обов'язків з відкладальною обставиною керуючись статтею 212 Цивільного кодексу України.
Суд вказує, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням наведених норм Закону, колегія суддів вважає, що відповідна умова договорів, є відкладальною обставиною для настання обов'язку покупця щодо здійснення доплати за цими договорами, є обов'язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України.
В той же час, відповідно до п. 3.5. Договору, сторони домовились та погодили, що Покупець має право не здійснювати оплату за поставлений Товар у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ у розумінні Податкового кодексу України, а Постачальник відповідно, не має права вимагати здійснення такої оплати, до реєстрації Постачальником податкової накладної (податкових накладних)/ розрахунків коригування з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Проаналізувавши дані положення договору, колегія суддів доходить до висновку, що вимога з реєстрації податкових накладних пов?язана не просто з самим фактом реєстрації таких податкових накладних, а з наслідком їх реєстрації, а саме з формуванням податкового кредиту у покупця.
Згідно з положеннями підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з положеннями пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Колегія суддів надає оцінку не тільки факту виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, а й отримання в результаті такого виконання відповідного блага іншою стороною договору. Тобто реєстрація податкових накладних постачальником повинна мати наслідок у вигляді нарахуванню покупцю сум податкового кредиту.
На переконання колегії суддів, формальне виконання постачальником умов пунктів 3.3. та 3.5. договорів поставки щодо реєстрації податкових накладних без настання реальних наслідків такої реєстрації, а саме нарахування покупцю сум податкового кредиту за даними податковими накладними, свідчить про неналежне виконання постачальником своїх зобов?язань.
Таким чином, за результатом господарської діяльності згідно укладених Договорів поставки, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, нараховану згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС».
В подальшому, на підставі направлень від 30.01.2024 №1331/15-3207-10, №1330/15-32- 07-10, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, та наказу ГУ ДПС в Одеській області від 16.01.2024 № 269-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість.
Також в рамках зазначеної документальної позапланової виїзної перевірки, Товариство отримало запит від ГУ ДПС в Одеській області про надання документів (копій документів) від 07.02.2024 р., в якому, крім іншого, зобов'язано ТОВ «ЮГ РЕЗЕРВ» надати копії документів, пов'язаних з предметом перевірки, по контрагенту постачальника ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС».
В результаті проведеної перевірки, ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024 р. Згідно зазначеного Акту перевірки, встановлено порушення платником податків п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. На підставі складеного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 512 063,00 грн.
Також ГУ ДПС в Одеській області за результатом проведеної перевірки відносно господарської діяльності ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» зазначає, що: Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС вОдеській області прийняті рішення від 19.02.2020р. №8689 та від 29.12.2020р. №28890 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» критеріям ризиковості платника податку у зв'язку з наявною податковою інформацією, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній. Згідно даних ІКС «Податковий блок» за серпень 2020 року чисельність працівників ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» складає 1 особа, відсутня наявність земельних ділянок власних чи орендованих, які використовуються у господарській діяльності. Згідно даним Балансу за 2020 рік основні фонди у ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» відсутні. При здійснені аналізу баз даних ЄРПН встановлено, що протягом серпня 2020 року ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» документувало послуги внесення добрів, послуги комбайнів, обприскування, транспортні послуги, та інше. При цьому, ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» не здійснювало придбання ріпаку. Отже, дослідити і перевірити де фактично ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» отримувало ТМЦ не має можливості.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду № 420/8487/24 від 09.07.2024 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення - рішення № 860515320710 від 05.03.2024. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
За результатом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 р. № 420/8487/24, яка набрала законної сили в день її проголошення, залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710.
Таким чином, з вини ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС», Товариство не отримало податковий кредит на суму 805 853,37 грн
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постачальником у даному випадку не було належним чином виконано свого обов'язку з реєстрації податкових накладних, передбаченого пунктами 3.3., 3.5. договорів, а саме не було надано всіх відповідних документів на підтвердження реальності господарської операції, що призвело до встановлення органами податкової служби та П'ятим апеляційним адміністративним судом факту безтоварності спірних господарських операцій за договором поставки №426/08-20 від 20.08.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, з огляду на дані обставини у відповідача не виник обов'язок з оплати товару на суму зменшення податкового кредиту, а саме ПДВ в розмірі 805 853,37 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, та приймає нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 805 853, 38 грн.
Щодо вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину за заявою про зарахування зустрічних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного суду від 15.01.2020 в справі №209/3022/16-ц.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
У постановах від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України) таким чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 в справі №911/618/20.
Згідно з п. 5.12. договору поставки у разі, якщо органами Державної податкової служби України на підставі проведеної перевірки операцій з Товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього Договору в цілому або окремих його частин (незалежно від факту недійсності) внаслідок чого відповідним Актом буде визнано неправомірним віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з ПДВ та/або сплаченої за Товар суми до витрат при розрахунку податку на прибуток, а, складеним на підставі Акту, податковим повідомленням-рішенням (надалі - ППР) на Покупця буде накладено штрафні санкції, Постачальник зобов'язується відшкодувати Покупцеві понесені ним збитки у вигляді сплачених штрафів, сум податкового кредиту та донарахованих податкових зобов'язань. У разі виявлення розбіжностей між даними Покупця і Постачальника в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумком періоду, у якому відбулися поставки за цим Договором, Постачальник зобов'язується компенсувати Покупцю суму всіх коригувань (в тому числі ПДВ, витрат), зроблених Покупцем у разі, якщо ці коригування Покупець буде змушений зробити через некоректно надану Постачальником звітність в податковий орган або виявлені порушення операцій з Товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих штрафних санкцій.
Отже, сторони погодили відповідальність постачальника (ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС») у разі зняття з покупця (ТОВ «Юг-Резерв») податкового кредиту, та порядок дій у разі настання таких негативних наслідків (п.5.12 Договору).
Так, для застосування цього пункту достатньо виконання наступних умов:
- наявність Акту перевірки та складеного на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення;
- настання негативних наслідків для ТОВ «Юг-Резерв» у вигляді зняття суми податкового кредиту.
Одночасно позивач не надав жодних доказів стосовно спірності вимог за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Колегія суддів зазначає, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 805 853,37 грн. № 1 від 06.01.2025 р. здійснена відповідно до вимог ст. 202, 601, 602 ЦК України, та обставини, викладені у даній заяві, підтверджені належними та допустимими доказами: - Договір поставки № 426/08-20 від 20.08.2020 р.; - Акт перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024 р., податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 860515320710; - Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024 р.
Отже, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 805 853,37 грн № 1 від 06.01.2025, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 805 853,37 грн, на підставі п.5.12 Договору поставки № 426/08-20 від 20.08.2020 року та відповідно відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє відображення при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, за таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 по справі №916/5556/24 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС».
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний
апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 у справі №916/5556/24 - скасувати та прийняти нове рішення.
У позові відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 7 267,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.10.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.