79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" жовтня 2025 р. Справа №914/575/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.В. Зварич О.І. Матущака,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанська панчішна мануфактура» б/н від 09.05.2025 (вх. № 01-05/1402/25 від 09.05.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2025 (суддя Рим Т.Я.)
у справі № 914/575/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг», м. Полтава
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанська панчішна мануфактура», м. Львів
про стягнення 56 242, 23 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанська панчішна мануфактура» про стягнення 56 242, 23 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно оплатив поставлений позивачем за Договором купівлі-продажу № 05/01/22 від 05.01.2022 товар, що стало підставою для нарахування йому 3 % річних в розмірі 8888,19 грн та інфляційних втрат в розмірі 47354,04 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанська Панчішна Мануфактура» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» 46 602, 10 грн інфляційних втрат, 8 881, 00 грн 3 % річних, 2 679, 69 грн витрат на відшкодування судового збору та 19 370, 05 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що додані до позову Договір поставки від 05.01.2022 та видаткові накладні не містять підпису відповідача. Водночас, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, оригінали первинних документів були знищені внаслідок обстрілів з боку російських збройних формувань офісних та складських приміщень, де зберігалася документація позивача. Зазначені приміщення розташовувалися за адресою здійснення його господарської діяльності на час поставки товару: місто Рубіжне, Луганська область, вулиця Менделєєва, 47/Б.
Разом з тим місцевий суд зазначив що в матеріалах справи наявні податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, які підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.
З урахуванням наведених вище обставин та застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність укладеного між сторонами письмового договору поставки.
Так, місцевий суд вказав, що як убачається з банківської виписки та платіжної інструкції від 13.01.2025 оплата відповідачем за товар, зазначений у видаткових накладних, перелічених у пунктах 13.1-13.8 була проведена 25.08.2023, а за товар відповідно до видаткової накладної, вказаної в пункті 13.9 - 13.01.2025, відтак відповідач порушив своє зобов'язання в частині вчасної оплати за товар.
Разом з тим, суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача, виявив у такому помилки, зокрема зазначив що, позивач помилково врахував у період прострочення як останній день, передбачений для здійснення оплати, так і день фактичної оплати товару.
У зв'язку з цим суд перерахував заявлені до стягнення суми, враховуючи такі вихідні дані, та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 46 602, 10 грн інфляційних втрат, 8 881, 00 грн 3 % річних.
Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубіжанська панчішна мануфактура» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.05.2025 (вх. № 01-05/1402/25 від 09.05.2025) в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2025 року у справі №914/575/25, яким частково задоволено позов ТОВ «Рубіжанська панчішна мануфактура», ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково встановив обставини укладення договору від 05.01.2022 року. Так, скаржник вказує, що позивач не зазначив при яких обставинах міг бути укладений Договір № 05/01/2022, разом з тим, жоден первинний документ бухгалтерського обліку, рахунок-фактура не містить посилання на договір №05/01/2022. Таким чином, факт його укладання позивачем не доведений, а суд першої інстанції не вмотивував свого рішення в цій частині.
Враховуючи те, що Договір № 05/01/2022 року не підписаний та не укладений відповідачем, апелянт вказує, що застосування його положень (щодо строку виконання зобов'язань) є порушенням матеріального права. Суд також помилково встановив строки поставки, посилаючись на копії непідписаних дублікатів видаткових накладних.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-Трейдінг» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2025 без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
ТОВ «Текс-Трейдінг» та ТОВ «Рубіжанська панчішна мануфактура» уклали Договір № 05/01/22 від 05.01.2022, згідно з пунктом 1.1 якого продавець (Позивач) бере на себе зобов'язання передати у власність покупця продукцію: пряжа та нитки (в асортименті), а покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату за договірними цінами у номенклатурі та кількості, що зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (надалі Договір поставки від 05.01.2022).
Пунктами 2.2 та 4.1 Договору поставки від 05.01.2022 передбачено, що кількість товару визначається у видатковій накладній, а ціни на товар вказуються у рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору.
Позивач на виконання умов Договору поставки від 05.01.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 168 597,43 грн, що підтверджується видатковими накладними:
13.1.№ РН-0000090 від 28.01.2022 на суму 13 277,51 грн (а. с. 17).
13.2.№ РН-0000103 від 31.01.2022 на суму 24 450,54 грн (а. с. 22).
13.3.№ РН-0000112 від 02.02.2022 на суму 7 917,76 грн (а. с. 27).
13.4.№ РН-0000125 від 04.02.2022 на суму 40 238,70 грн (а. с. 31).
13.5.№ РН-0000152 від 08.02.2022 на суму 9 017,04 грн (а. с. 36).
13.6.№ РН-0000168 від 14.02.2022 на суму 8 889,65 грн (а. с. 41).
13.7.№ РН-0000185 від 17.02.2022 на суму 19 699,08 грн (а. с. 46).
13.8.№ РН-0000191 від 18.02.2022 на суму 7 999,73 грн (а. с. 51).
13.9.№ РН-0000213 від 23.02.2022 на суму 37 107,42 грн (а. с. 56).
Колегія суддів зазначає, що додані до позову Договір поставки від 05.01.2022 та видаткові накладні не містять підпису відповідача.
Апелянт заперечує факт підписання та укладення Договору № 05/01/22 від 05.01.2022.
Водночас, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, оригінали первинних документів були знищені внаслідок обстрілів з боку російських збройних формувань офісних та складських приміщень, де зберігалася документація позивача. Зазначені приміщення розташовувалися за адресою здійснення його господарської діяльності на час поставки товару: місто Рубіжне, Луганська область, вулиця Менделєєва, 47/Б.
Ця обставина підтверджується: Заявою про відкриття кримінального провадження за фактом руйнування майна внаслідок воєнної агресії російської федерації від 22.08.2022. (а. с. 60-61); Довідкою про завдану матеріальну шкоду внаслідок воєнної агресії російської федерації та вартість знищених товарно-матеріальних цінностей і основних засобів по ТОВ «Текс-Трейдінг» від 01.08.2022 (а. с. 62). Листом Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 07.10.2022 (а. с. 63); Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань України (а. с. 64), який підтверджує реєстрацію заяви Позивача про відкриття кримінального провадження за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України; Фотознімками приміщень (а. с. 65-79).
Колегія суддів бере до уваги загальновідомий факт окупації міста Рубіжного, що, безперечно, створює об'єктивні труднощі для позивача у доступі до первинної документації, яка могла залишитися на окупованій території. Відповідно, це ускладнило для позивача належне оформлення та подання доказів у справі.
Попри це, у справі наявні податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, які підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій:
17.1.№ 92 від 28.01.2022 на суму 13 277,51 грн (а. с. 18-19).
17.2.№ 104 від 31.01.2022 на суму 24 450,54 грн (а. с. 22).
17.3.№ 7 від 02.02.2022 на суму 7 917,76 грн (а. с. 28).
17.4.№ 20 від 04.02.2022 на суму 40 238,70 грн (а. с. 32-33).
17.5.№ 47 від 08.02.2022 на суму 9 017,04 грн (а. с. 37-38).
17.6.№ 64 від 14.02.2022 на суму 8 889,65 грн (а. с. 42-43).
17.7.№ 79 від 17.02.2022 на суму 19 699,08 грн (а. с. 47-48).
17.8.№ 85 від 18.02.2022 на суму 7 999,73 грн (а. с. 52-53).
17.9.№ 110 від 23.02.2022 на суму 37 107,42 грн (а. с. 57-58).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню…; б) … для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
Таким чином, податкові накладні є складовою податкового обліку та оформлюються на підставі реального факту постачання товару або надання послуг. Їх наявність свідчить про те, що товар дійсно був переданий, а отже, між сторонами фактично існували цивільні правовідносини з поставки товару.
У постанові від 03.06.2022 року по справі № 922/2115/19 Верховний суд дійшов наступних висновків:
« 8.16. У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
8.21. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку очевидно, що відповідачем здійснено дії з реєстрації податкових накладних. Така поведінка засвідчує волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом».
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати за поставлений товар, позивач неодноразово звертався до нього з претензіями про сплату заборгованості (а. с. 80-97). До кожної із претензій долучались рахунки на оплату та акти звірки взаємних розрахунків. Більше того, самі претензії містили детальну інформацію про видаткові накладні, дати, обсяги поставок та інше.
Після отримання претензій від 04.08.2023 року та від 24.12.2024 року відповідач здійснював оплату за поставлений товар. За таких умов, не визнання відповідачем тих чи інших поставок є безпідставним. Будь-які зауваження з приводу не здійснення поставок згідно видаткової накладної від 23.02.2022 року відповідачем не надавалась.
Колегія суддів також враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.04.2023 по справі №916/3417/21, в якій зазначено наступне:
« 40.Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень. Якщо позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, то відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
41. Таким чином відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки спірного ліфтового обладнання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом, не усуває обов'язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.
42. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, цього відповідачем за первісним позовом у справі зроблено не було.
43. Позиція відповідача за первісним позовом зводиться до заперечення факту поставки та невизнання поданих позивачем за первісним позовом доказів - тобто відповідач будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності.».
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням наведених вище обставин та застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність укладеного між сторонами письмового договору поставки.
Згідно з пунктом 5.1 Договору поставки від 05.01.2022 оплата за товар здійснюється на умовах оплати протягом 30 (тридцяти) календарних діб, від дати відвантаження товару. Оплата за відвантажений товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Як убачається з банківської виписки (а. с. 191 192) та платіжної інструкції від 13.01.2025 (а. с. 193) оплата відповідачем за товар, зазначений у видаткових накладних, перелічених у пунктах 13.1-13.8 була проведена 25.08.2023, а за товар відповідно до видаткової накладної, вказаної в пункті 13.9 13.01.2025.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, перевіривши здійснений судом розрахунок розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 46 602, 10 грн інфляційних втрат та 8 881, 00 грн 3 % річних.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що оскільки відповідач не заперечив розміру витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20'000,00 грн є обґрунтованим. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню 19 370,05 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2025 у справі №914/575/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанська панчішна мануфактура» б/н від 09.05.2025 (вх. № 01-05/1402/25 від 09.05.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2025 у справі №914/575/25 залишити без змін.
3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.В. Зварич
Суддя О.І. Матущак