Єдиний унікальний номер № 285/3035/25
Провадження № 1-кс/0285/1286/25
03 жовтня 2025 року м. Звягель
Слідчий суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області
ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 та:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Звягель клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 12025060530000537 від 05.06.2025
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Груд, Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що в провадженні Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області знаходились матеріали досудового розслідування, з яких слідує, що 04.06.2025 близько 20 год 30 хв, ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_7 , перебуваючи разом в компанії поблизу річки Церем, а саме дамби, вживали алкогольні напої, після чого останні вирішили піти прогулятися, тому пішли вздовж вказаної річки до лісопосадки поблизу с. Пилиповичі Звягельського району Житомирської області.
Перебуваючи в лісопосадці у вказаний час та місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисели направлений на порушення статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої ОСОБА_7 - її згвалтування із застосуванням фізичного насильства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на згвалтування ОСОБА_7 ,
ОСОБА_4 достовірно знаючи, що потерпіла є неповнолітньою, порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу, та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наказав потерпілій лягти на землю, яка в силу свого віку, не мала змоги чинити йому опір, і тому виконала вказівку. Далі ОСОБА_4 , застосовуючи свою фізичну перевагу над потерпілою, ліг на неї зверху, таким чином став її утримувати, долаючи опір потерпілої.
Після чого ОСОБА_4 , застосовуючи фізичне насильство та використовуючи безпорадний стан потерпілої, а саме стан алкогольного сп?яніння, зняв з ОСОБА_7 одяг та згвалтував потерпілу, шляхом використання своїх геніталій вчинив вагінальне проникнення в тіло потерпілої без її згоди, тобто всупереч її волі умисно вступив з нею у природні статеві зносини.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у вчиненні дій сексуального характеру, от пов?язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи, кваліфіковано за ознаками
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Після вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення останній
05.06.2025 о 19 год 00 хв був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
У зв?язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення 06.06.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
13.08.2025 ухвалою Житомирського апеляційного суду до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.09.2025 без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді від 05 вересня 2025 року зазначений строк було продовжено до 06 жовтня 2025 року включно.
01 жовтня 2025 року матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч. 3 ст. 152 КК України направлено до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області для судового розгляду.
Однак, з огляду на те, що строк дії запобіжного заходу завершується 06.09.2025, водночас ризики встановлені слідчим суддею продовжують існувати, виникла необхідність у продовженні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, зазначив, що він проживає разом з батьком, який є інвалідом 2 групи, за адресою: АДРЕСА_3 , має дружину та дворічну дитину, бажає продовжити військову службу. Додатково пояснив, що якби він знав, що потерпіла неповнолітня і міг візуально це оцінити, то він би не вчиняв відносно неї жодних дій. Крім того, після даних подій, потерпіла його шантажувала, а саме повідомляла, що розповість все його дружині та вимагала кошти.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні просив змінити запобіжний захід ОСОБА_4 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначив, що ризики, вказані в клопотанні, нічим не доведені.
Заслухавши учасників справи, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 27.03.2018 у справі «Войкін та інші проти України» зазначив, що з метою дотримання пункту 1 статті 5, тримання від вартою, яке розглядається, в першу чергу має бути «законним», у тому числі з дотриманням встановленого законом порядку; у зв'язку з цим Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства та встановлює обов'язок забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Проте, вона також вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, а саме захисту осіб від свавілля. Крім того, тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи, і вони були визнані недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, які можуть вимагати тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідності позбавлення свободи вимогам національного законодавства недостатньо; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Слідчий суддя зазначає, що прокурором не було доведено, що жодний інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.
Слідчий суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 є раніше несудимим, проходить військову службу, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2025 року № 24529, є одруженим та виховує неповнолітню дитину, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурор не надав доказів на те, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 може ухилятися від слідства та суду та чинити вплив на потерпілу чи свідків, а тому враховуючи обставини, викладені обвинуваченим та захисником, необхідно змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Крім того, слідчий суддя враховує, що перебуваючи під домашнім арештом, згідно ухвали слідчого судді від 01.08.2025 року, з 01.08.2025 по 13.08.2025 обвинувачений ОСОБА_4 не ухилявся від слідства та не вчиняв жодних дій щодо впливу на потерпілу та свідків.
Статтею 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Також цілодобовий домашній арешт є досить суворим запобіжним заходом, який фактично прирівнюється до тримання під вартою, оскільки частиною сьомою статті 72 КК України визначає, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Окрім того, суд враховує, що згідно із рішенням ЄСПЛ від 4 липня 2019 року у справі «Корбан проти України», а саме пунктом 138, домашній арешт вважається з огляду на його рівень та суворість позбавленням волі у розумінні цього положення.
За встановлених обставин суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням відповідних обов'язків, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , в тому числі в умовах контролю з боку працівників органу Національної поліції.
З огляду на викладене вище, клопотання прокурора не підлягає задоволенню. Натомість клопотання захисника обвинуваченого слід задовольнити, змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12025060530000537від 05.06.2025 року, - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заходу задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 діб, тобто до 01 грудня 2025 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_4 його обов'язок не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , та прибувати до суду за першою вимогою.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Заборонити ОСОБА_4 спілкуватися з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні.
Звільнити ОСОБА_4 невідкладно з-під варти після оголошення цієї ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали доручити Звягельському РВП ГУНП в Житомирської області.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та передати для виконання Звягельському РВП ГУНП в Житомирської області.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 06 жотвня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1