Справа № 274/6094/25
Провадження № 1-кп/0274/839/25
06 жовтня 2025 року місто Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 19.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060480000813 щодо:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Варварівка Полонського району Хмельницької області, є громадянином України, здобув середню освіту, непрацевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення за таких обставин.
Згідно з постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.06.2023 у справі № 274/2745/23, яка набрала законної сили 01.07.2023, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Однак у ОСОБА_5 , який достовірно знав про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили 01.07.2023, та будучи ознайомлений з нею, виник злочинний умисел, спрямований на її невиконання.
Діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 19.08.2025 близько 08 год. 11 хв. керував транспортним засобом, а саме: мопедом марки «Альфа» без номерних знаків, рухаючись по вул. Березнева в м. Бердичів, був зупинений працівниками СРПП Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області.
Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.06.2023 у справі № 274/2745/23, яка набрала законної сили та якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, передбачена ч. 1 ст. 382 КК України.
29.08.2025 прокурор Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 уклали угоду про визнання винуватості, згідно з якою сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 382 КК України та узгоджують покарання: за ч. 1 ст. 382 КК України - у виді 2 років позбавлення волі, із застосуванням судом положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив думку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості. Вважав за можливе звільнити обвинуваченого від покарання з випробуванням впродовж мінімального іспитового строку.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діянні визнав повністю, розкаявся у скоєному; підтвердив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер висунутих йому обвинувачень, вид і міру покарання, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України; обвинувачений повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку укладено добровільно.
Захисник адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримала угоду та просила суд затвердити її, призначивши покарання, узгоджене сторонами, звільнивши обвинуваченого від покарання з випробуванням впродовж мінімального іспитового строку.
Вирішуючи питання про відповідність цієї угоди вимогам КПК України та закону, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, є нетяжким злочином.
Провадження не здійснюється щодо юридичної особи та у провадженні не бере участь потерпілий.
Таким чином, сторони при укладенні угоди дотримались вимог ч. 4 ст. 469 КПК України.
Не встановлено і порушень вимог ч. 5 ст. 469 КПК України, оскільки угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_5 про підозру (27.08.2025) і до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку.
Сторонами дотримано вимоги положень ст. 472 КПК України і в угоді, у відповідності до цих вимог, зазначено сторони, сформульовано підозру та її правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 382 КК України), істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним винуватості у вчиненні злочину, зазначено узгоджене покарання та згоду підозрюваного на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.
Укладення угоди між прокурором та обвинуваченим є добровільним, на чому наголосили сторони в судовому засіданні.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та закону, в тому числі за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_5 , воно не є більш тяжким ніж ті, щодо яких передбачена можливість укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.
Не встановлено невідповідності інтересам суспільства умов угоди, а умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.
ОСОБА_5 заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
Для визнання винуватості ОСОБА_5 наявні фактичні підстави.
Узгоджені сторонами вид та міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який є раніше несудимим, непрацевлаштованим, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, громадський порядок не порушує.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не подано.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, клопотань про обрання такого заходу не надходило, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись статтями 100, 369-371, 373-374, 469, 472, 474-475 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.08.2025 між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом одного року іспитового строку, якщо він впродовж визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - не застосовувати.
Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме: DVD-R диск з відеозаписом з назвою «Лівандовський ознайомлення ст. 382» та DVD-R диск з відеозаписами з назвою «IMG_1986» та « ОСОБА_6 реєстрація», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження Бердичівської окружної прокуратури.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд. При цьому вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником виключно з таких підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення обвинуваченому наслідків укладення угоди, а прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не могла бути укладена.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1