Справа № 293/851/25
Провадження № 2/293/527/2025
29 вересня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. СУТЬ СПРАВИ
23.07.2025 позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №300010388 від 15.11.2021, в розмірі 98244,53 грн.
В обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору №300010388 від 15.11.2021, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість в розмірі 98244,53 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 40256,66 грн., заборгованість за відсотками - 6,41 грн., заборгованість за комісією - 57981,46 грн.
25.07.2024 між Акціонерним товариством «Банк форвард» (далі АТ «Банк форвард») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») укладено договір факторингу №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, у тому числі відносно і ОСОБА_1 за кредитним договором №300010388 від 15.11.2021.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025, справа №293/851/25 передана на розгляд судді Збаражського О.М.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 24.07.2025 суд отримав відомості з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 24.07.2025 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишена без руху із наданням позивачу строку на усунення недоліків позову.
31.07.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської відкрито провадження у справі №293/851/25. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначений на 26.08.2025.
26.08.2025 до суду надійшов відзив на позов.
Ухвалою від 26.08.2025, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 29.09.2025.
29.09.2025 позивач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно клопотання поданого 26.09.2025 представник позивача Усенко М.І. просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник Павлова Д.Д. повторно не прибули в судове засідання, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Згідно поданого відзиву на позов, відповідач просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», розглядати справу без її участі та участі її представника.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні, надходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні 29.09.2025 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
15.11.2021 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про банківське обслуговування фізичних осіб шляхом підписання анкети-заяви №300010388 про акцепт публічної пропозиції АТ «Банк форвард».
Відповідно до умов договору відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 59900,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних (на строкову частину основного боргу), та у розмірі 0,00001% (на прострочену частину основного боргу), щомісячною сплатою комісії в розмірі 2150,00грн., платою за пропущення платежів: за перший пропуск - 350 грн., - за другий (підряд) пропуск - 350 грн.; за третій (підряд) пропуск 400 грн., за четвертий (підряд) та кожного наступного пропуску - 400 грн. Строк надання кредиту становить 1096 днів (а.с.8-10).
Згідно даних виписки АТ «Банк форвард» по особовим рахункам угоди №300010388 від 15.11.2021 за період 20.11.2017 по 10.06.2023 у межах зазначеного договору, АТ «Банк форвард» здійснював кредитування рахунку картки, а відповідачкою здійснювалось часткове погашення кредиту (а.с.34-41).
За розрахунком позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №300010388, станом на дату подання позову, становить 98244,53грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 40256,66грн., заборгованість за відсотками - 6,41грн., заборгованість за комісією - 57981,46грн. (а.с. 15).
25.07.2024 між АТ «Банк форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у тому числі відносно і ОСОБА_1 за кредитним договором №300010388 від 15.11.2021 (а.с.43-45).
Згідно витягу з реєстру боржників до даного договору відбулося відступлення на користь позивача права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №200315119 в розмірі 98244,53грн., з яких заборгованість за тілом кредиту -40256,66грн., заборгованість за відсотками - 6,41грн., заборгованість за комісією - 57981,46грн. (а.с. 46).
23.07.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснив оплату первісному кредитору за договором № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги (а.с.46).
09.06.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за договором кредиту №300010388 від 15.11.2021, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 у розмірі 98244,53грн. та повідомлено відповідача, що у разі невиконання їхньої вимоги справу буде передано для проведення процедури примусового стягнення заборгованості (а.с.47).
IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ та ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень статей 12,13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування».
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірного договору)загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних з цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи,банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник(або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісностіна позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (п. 29-31).
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За змістом цих приписів комісія за обслуговування може включати плату за розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, якщо споживач вимагає таку інформацію частіше одного разу на місяць.
Велика Палата Верховного суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, суд приходить до висновку, що враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду та дату укладення кредитного договору № 200256700 від 06.03.2020, нарахована щомісячна комісія вважається несправедливою і порушує вимоги закону, оскільки такі послуги банку за законом повинні надаватися безоплатно, а відтак, вказаний пункт кредитного договору є нікчемним.
Щодо заборгованості за тілом кредиту та відсотками суд зазначає таке.
Судом встановлено, що за договором кредиту №300010388 від 15.11.2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість: за тілом кредиту - 40256,66 грн., за відсотками - 6,41 грн.
З огляду на те, що умови кредитного договору про сплату комісії є нікчемними, на переконання суду суму сплаченої відповідачем комісії слід віднести на погашення існуючої заборгованості за цим договором.
З виписки по особовим рахункам угоди №300010388 від 15.11.2021 вбачається, що відповідачем сплачена комісія в сумі 11531,66 грн., відтак таку слід віднести на рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Крім того, із дослідженої судом виписки по особовим рахункам угоди №300010388 від 15.11.2021 за період 20.11.2017 по 10.06.2023, у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по відсотках за користування кредитом. Тому суд дійшов висновку про недоведеність належними доказами позовної вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
25.07.2024 відбулась заміна кредитора, до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права грошової вимоги до боржників АТ «Банк Форвард» на підставі договору про відступлення прав вимоги.
Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів клієнтом фактору, а також реєстр боржників, в якому зазначено розмір заборгованості, а також витяг з даного реєстру, що свідчить про перехід прав вимоги до правонаступника.
Даний договорів не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідає волі сторін та чинному законодавству.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов, отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Таким чином, перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд встановив, що позивач довів за допомогою належних та допустимих доказів факт передачі первісним кредитором права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №300010388 від 15.11.2021.
З вказаних підстав, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 28725,00грн.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №0206 від 02.06.2025, акт наданих послуг №658 від 09.06.2025, детальний опис наданих послуг до акту №0206 від 02.06.2025 за договором про надання правової допомоги №0206 від 02.06.2025.
За змістом частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_1 подала заяву про зменшення суми витрат на правову допомогу до 500,00грн.
Відтак, враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 7000,00гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому суд вважає співмірною витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволена на 68,4%, суд дійшов висновку про стягнення витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 2052,00грн.
Разом з тим, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1656,92 грн.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №300010388 від 15.11.2021, в розмірі 28725 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. витрати по сплаті судового збору в розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 30 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 20 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область,
м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28
код ЄДРПОУ 35234236
Відповідач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
адреса проживання:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Повне рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ