Справа № 293/850/25
Провадження № 2/293/526/2025
29 вересня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. СУТЬ СПРАВИ
23.07.2025 позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №200315119 від 16.12.2020, в розмірі 71141,54 грн.
В обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору №200315119 від 16.09.2020, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість в розмірі 71141,54 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 23303,91грн. заборгованість за відсотками - 3,61 грн., заборгованість за комісією - 47834,02 грн.
25.07.2024 між Акціонерним товариством «Банк форвард» (далі АТ «Банк форвард») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») укладено договір факторингу №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, у тому числі відносно і ОСОБА_1 за кредитним договором №200315119 від 16.09.2020.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025, справа №293/850/25 передана на розгляд судді Збаражського О.М.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 24.07.2025 суд отримав відомості з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 24.07.2025 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишена без руху із наданням позивачу строку на усунення недоліків позову.
31.07.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської відкрито провадження у справі №293/850/25. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначений на 26.08.2025.
26.08.2025 до суду надійшов відзив на позов.
Ухвалою від 26.08.2025, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 29.09.2025.
29.09.2025 позивач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно клопотання поданого 26.09.2025 представник позивача Усенко М.І. просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник Павлова Д.Д. повторно не прибули в судове засідання, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Згідно поданого відзиву на позов, відповідач просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», розглядати справу без її участі та участі її представника.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні, надходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні 29.09.2025 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
16.09.2020 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір оферта №200315119.
Відповідно до умов договору сума кредиту складає 59900,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних (на строкову частину основного боргу), та у розмірі 0,00001% (на прострочену частину основного боргу), щомісячною сплатою комісії в розмірі 2150,00грн., платою за пропущення платежів: за перший пропуск - 350 грн., за другий (підряд) пропуск - 350 грн.; за третій (підряд) пропуск - 400 грн., за четвертий (підряд) та кожного наступного пропуску - 400 грн. Строк надання кредиту становить 1096 днів строком на 1096 днів (а.с.8-10).
Згідно даних виписки АТ «Банк форвард» по особовим рахункам угоди №200315119 від 16.09.2020 за період 20.11.2017 по 10.06.2023 у межах зазначеного договору, АТ «Банк форвард» здійснював кредитування рахунку картки, а відповідачкою здійснювалось часткове погашення кредиту (а.с.29-39).
За розрахунком позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200315119, станом на дату подання позову, становить 71141,54грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 23303,91грн., заборгованість за відсотками - 3,61 грн., заборгованість за комісією - 47834,02 грн. (а.с. 12).
25.07.2024 між АТ «Банк форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у тому числі відносно і ОСОБА_1 за кредитним договором №200315119 від 16.09.2020 (а.с.40-43).
Згідно витягу з реєстру боржників до даного договору відбулося відступлення на користь позивача права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №200315119, що становить: - 23303,91грн., заборгованість за відсотками - 3,61 грн., заборгованість за комісією - 47834,02 грн. (а.с. 43).
23.07.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснив оплату первісному кредитору за договором № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги (а.с.44).
09.06.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за договором кредиту №200315119 від 16.09.2020, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 у розмірі 71141,54грн. та повідомлено відповідача, що у разі невиконання їхньої вимоги справу буде передано для проведення процедури примусового стягнення заборгованості (а.с.44).
IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ та ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/14, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Судом встановлено, що договір №200315119 від 16.09.2020, паспорт споживчого кредиту, графік платежів підписані відповідачем власноруч.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами договору, тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Факт укладання кредитного договору №200315119 від 16.09.2020, видача банківської картки, встановлення кредитного ліміту та здійснення кредитування картки АТ «Банк форвард», відповідачем не спростовані належними доказами.
В підтвердження наявної у відповідача заборгованості позивачем надані виписки по особовим рахункам угоди №200315119 від 16.09.2020, розрахунок заборгованості, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 за кредитним договором станом на день звернення з позовом до суду становить 71141,54 грн., з яких: 23303,91грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3,61 грн. - заборгованість за відсотками, 47834,02 грн. - заборгованість за комісією.
Слід зазначити, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За змістом зазначеної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Банківськими виписками по рахункам № НОМЕР_1 , що додані позивачем до позову підтверджується, що АТ «Банк форвард» 16.09.2020 встановив ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмірі 59900,00грн. В свою чергу ОСОБА_1 виконувала умови договору та частково погашала кредитну заборгованість до 19.09.2022.
Втім з вересня 2022 року ОСОБА_1 не вносила кошти на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 23303,91грн., 1,15 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача становить 23305,06 грн.
Розрахунок заборгованості за договором №200315119 від 16.09.2020 не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними та не підтверджує розмір заборгованості відповідача за вказаним договором, який є внутрішнім документом позивача, а отже не є належним доказом існування боргу в заявленому позивачем розмірі.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати щомісячної комісії в розмірі 47834,02 грн., суд зазначає наступне.
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Як вбачається зі змісту договору №200315119 від 16.09.2020 АТ «Банк форвард» встановив щомісячну комісію в розмірі 2150, 00грн., не зазначивши, за які послуги комісія має сплачуватись позичальником.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця АТ «Банк форвард» та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія.
А тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісію в розмірі 2150,00грн. є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості) має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 року у справі №343/557/15.
Відповідач згідно з «Графіку платежів за продуктом Швидкі гроші SPECIAL2, доданого до паспорта споживчого кредиту як додатку до договору №200315119 від 16.12.2020 року, мав сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 77414,76 грн. Позивач заявляє про стягнення 47834,02 грн. комісії.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Враховуючи те, що відповідачем сплачено в рахунок щомісячної комісії 29580,74 грн. із розрахунку 77414,76 грн. - 47834,02грн., таку слід віднести на погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23303,91грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1,15 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область,
м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28
код ЄДРПОУ 35234236
Відповідач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
адреса проживання:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_2
Повне рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ