02 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 755/11676/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8192/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гончарук В.П., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року директор Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Лопатін К.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилався на те, що з 01.05.2018 року Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01.11.2021 у зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2024 № 1875-ІV та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг постачання теплової енергії».
Відповідно до вимог вказаних вище нормативних актів послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основні типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типових договорів, підроблені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.02.2018 № 34 (5085); щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, то відповідно до ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору на загальнодоступних місцях на інформаційний стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства на своєму веб-сайті оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання з ТЕ/ПГВ є, у тому числі факт отримання послуг споживачем.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під'єднана до мереж тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі від вказаних послуг не відмовлялись у встановленому законодавством порядку.
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуги ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи на плату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язаний оплатити їх вартість.
Проте, відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ в результаті чого утворилась заборгованість.
Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов'язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування. Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідача також існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води.
Також, посилався на те, що 11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесїї позивач набув право вимог заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги.
Враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідачів за Договором цесії та відповідно до положень чинного законодавства України позивачем нараховано заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 863,20 грн.;
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 31 693,76 грн.:
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 872,29 грн.;
заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 57 084,48 грн.
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 745,30 грн.;
заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 973,97 грн.;
заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 931,08 грн.;
заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 460,50 грн.;
заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмір 182,42 грн.
Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн.(а.с. 1-3).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року позов КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 197 807,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 1 009,33 грн., з кожного (а.с. 90-95).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року заяву представник відповідача ОСОБА_1 - Даниленко В.В. про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення (а.с. 97-99, 138-139).
Не погодившись із заочним рішенням суду, 14 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Даниленко В.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 145-150).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що апелянт не був повідомлений належним чином про розгляд справи судом першої інстанції ні в паперовому, ні в електронному вигляді, через що був позбавлений права подати відзив на позовну заяву та докази у справі.
Вказував, що не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскілки під час його ухвалення судом було допущено порушення норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права.
Зазначав, що ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 , однак, в ній не проживає, оскільки проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_2 також не проживає в спірній квартирі, оскільки 15 років проживає поза межами території України та не користується послугами позивача.
В спірній квартирі проживає ОСОБА_3 , який користується послугами, які надає позивач, але за них не сплачує.
ОСОБА_1 неодноразово намагався домовитись з ОСОБА_3 в позасудовому порядку вирішити питання щодо розподілу особистих рахунків, але ОСОБА_3 відмовляється.
ОСОБА_1 був вимушений звернутись до суду з позовом про визнання порядку користування житловим приміщенням та укладання окремого договору найму. ОСОБА_5 в ході розгляду справи звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та інших відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року у справі № 755/15450/16-ц в позову ОСОБА_1 та в зустрічному позові ОСОБА_5 було відмовлено. Однак, даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі з 2006 року, крім того, ОСОБА_5 наголошував на тому, що в спірній квартирі він з ОСОБА_1 ніколи не проживав.
Підтвердженням того, що ОСОБА_1 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 є договір оренди житлового приміщення від 19.08.2014 року. Крім того, сусідами, які проживають за адресою: АДРЕСА_3 були складені акти, в яких значиться, що ОСОБА_1 разом зі своєю родиною проживає за цією адресою з 2014 року і не змінював місця свого проживання. Підтверджуючим фактом проживання ОСОБА_1 є довідка № 28 від 23.09.2024 видана Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ-НЕБОКРАЙ», в якій значиться, що з липня 2014 року на умовах договору оренди квартири за адресою: АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_1 разом зі своєю родиною. ОСОБА_1 не є споживачем будь-яких житлово-комунальних послуг, в тому числі електричної енергії, за спірною адресою, оскільки з 2006 року не проживав за такою адресою. ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , де фактично проживає. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не споживав послуг з електричної енергії за вказаною адресою, а тому відсутній обов'язок її сплати.
Разом з тим, посилався на те, що позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року та з 01 листопада 2021 року. З позовом позивач звернувся 04.07.2024 року. Відтак, вважав, що є підстави для застосування строків позовної давності (а.с. 145-150).
17 червня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення від представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Зеленського А.М., в яких останній заперечував проти апеляційної скарги (а.с. 219-221).
У судовому засіданні представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - Зеленський А.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити, оскаржуване рішення районного суду залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили. Поряд з цим, апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 02 жовтня 2025 року був сповіщений 21 липня 2025 року повідомленням його представника - адвоката Даниленко В.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с.209-218, 226-233).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, а відтак, був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо позовних вимог та докази.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 82).
Копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви було направлено відповідачу за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 84).
Однак, конверт з зазначеними документами повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 88), що не є належним сповіщенням сторони про розгляд справи судом в розумінні ЦПК України, що обмежило права відповідача подати свої заперечення та докази на обґрунтування своїх заперечень проти позову, так і заяву про застосування строку позовної давності.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції при розгляді справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, помилково ухвалене оскаржуване заочне рішення, а в подальшому розглянуто і відхилена заява про перегляд заочного рішення.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 6).
Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесїї Позивач набув право вимог заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 863,20 грн., заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 693,76 грн за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).
Згідно п. 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.
В свою чергу, надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 травня 2024 року відомості про власника квартири АДРЕСА_1 відсутні (а.с. 27).
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 30).
Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 863,20 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 31 693,76 грн.: заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 872,29 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 57 084,48 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 745,30 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 973,97 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 931,08 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 460,50 грн.; заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмір 182,42 грн. (а.с. 31-38).
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п'ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов'язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Так, судом встановлено, що позивач належно виконував свої зобов'язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг за адресою: у квартирі АДРЕСА_1 .
Разом з тим, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 травня 2024 року відомості про власника квартири АДРЕСА_1 відсутні.
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останні отримують житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та є їх споживачами.
Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 не заперечував факту реєстрації його місця проживання за вказаною адресою.
Однак, апелянт посилався на те, що він не проживає за адресою: у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки з липня 2014 року проживає за адресою АДРЕСА_3 разом зі своєю родиною, а відтак, не є споживачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг за спірною адресою.
Крім того, вказував, що відповідач ОСОБА_2 також не проживає за спірною адресою.
На підтвердження факту не проживання за спірною адресою, апелянтом до апеляційної скарги долучено: копію рішення Дніпровського районного суду від 13 липня 2017 року у справі № 755/15450/16-ц (а.с. 159-163), довідки від 23 вересня 2024 року № 28 (а.с. 164), актів проживання за адресою (а.с. 165, 166), договору оренди житлового приміщення від 19 липня 2014 року (а.с. 167-168), копії закордонних документів (а.с. 169-176).
Проте, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки особи, які зареєстровані за спірною адресою зберігають за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак останні зобов'язані сплачувати за надані їм послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Належних доказів того, що у зазначений період послуги, що надавав позивач, відповідачем не споживались, надано не було.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта на рішення Дніпровського районного суду від 13 липня 2017 року у справі № 755/15450/16-ц. Так, зі змісту рішення вбачається, що судом встановлено, що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 159-163), однак, вказаним рішенням не підтверджується факт постійного не проживання ОСОБА_1 за весь період виникнення заборгованості.
Довідка № 28 від 23 вересня 2024 року ОСББ «Мрія-Небокрай» (а.с. 164) є новим доказом, який був створений після ухвалення рішення районного суду. Таким новим доказом відповідач не міг обґрунтовувати свої доводи, зважаючи на час її створення, тому колегія суддів не прийняла такий до уваги.
Щодо актів на підтвердження фактичного не проживання підписаних від імені сусідів, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаних актах не зазначено дати таких актів, не зрозуміло, з якого часу проживають сусіди та чи дійсно в даних актах зазначені підписи сусідів.
Також, суд критично оцінює надану копію договору оренди житлового приміщення від 19 липня 2014 року (а.с. 167-168), оскільки з такого договору вбачається, що строк його дії з 19.07.2014 по 19.07.2015. Разом з тим, доказів продовження строку дії договору до суду не надано.
Копії закордонних документів не містять перекладу, а відтак, відхиляються судом.
При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Згідно п. 48 Правил надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, виконавець зобов'язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послугу та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.
Отже, споживач має право не сплачувати вартість комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Однак, відповідачем не надано доказів звернення до КП «Київтеплоенерго» із заявами про непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період, а тому підстав для звільнення відповідача ОСОБА_1 від оплати комунальних послуг немає.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач посилався на те, що відповідачі порушують свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення, в результаті чого утворилася заборгованість, зокрема, за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 863,20 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 31 693,76 грн.: заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 872,29 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 57 084,48 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 745,30 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 973,97 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 931,08 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 460,50 грн.; заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмір 182,42 грн., що підтверджується наявними у справі розрахунками (а.с. 31-38).
Відповідачем не спростовано факту наявності та розміру заборгованості за вказані житлово-комунальні, надані позивачем, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Однак, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на пропуск позивачем строку позовної давності і просив застосувати наслідки його пропуску як підставу відмови в позові.
Враховуючи, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, колегія суддів бере до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності та зазначає наступне.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до частини першої, п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (03 серпня 2024 року).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до скасування правового режиму воєнного стану.
Відтак, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги за період з 12 березня 2017 року.
Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачам здійснювались нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги за період, в тому числі з липня 2015 року до 01.05.2018 року (а.с. 37-38).
Оскільки відповідачам була нарахована заборгованість за період до 12 березня 2017 року, відтак, в позовних вимогах про стягнення заборгованості до 12 березня 2017 року необхідно відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.
Відтак, за період до 01 травня 2018 року, враховуючи, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до березня 2017 року, з відповідачів на користь позивача, підлягає стягненню заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 14 778,55 грн. та 19 534,35 грн. заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води (а.с. 37-38).
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги за період з липня 2015 до березня 2017 року не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем позовної давності.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового по суті позовних вимог про часткове задоволення позову, а саме стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 778,55 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 534,35 грн.:заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 872,29 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 57 084,48 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 745,30 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 973,97 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 931,08 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 460,50 грн.; заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмір 182,42 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача пропорційно до частини задоволених вимог (88, 75 %) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 687,35 грн. за розгляд справи районним судом, тобто по 895 грн. 78 коп. з кожного з відповідачів (2687,35 грн. : 3) (а.с. 5, 26).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року - скасувати і ухвалити нове.
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 778,55 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 534,35 грн.:заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 872,29 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 57 084,48 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29 745,30 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 973,97 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 931,08 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 460,50 грн.; заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмір 182,42 грн.
В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) - 895 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) - 895 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) - 895 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 03 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов