02 жовтня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/14187/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Бабко В. В.,
від 14 травня 2025 року
у цивільній справі № 754/1011/25 Деснянського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»,
треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг,
Антимонопольний комітет України
про визнання вимог незаконними та про відновлення становища, яке існувало до порушення,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просив визнати вимоги ТОВ «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про сплату за електричну енергію за тарифом більшим ніж 4,32 грн за кВт/год у період з червня 2024 року по 30 квітня 2025 безпідставними та незаконними. Заборонити ТОВ «Полтаваенергозбут» чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні електроенергію, що постачається відповідачем за тарифом, встановленим для населення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг. Визнати Договір № 61400247 від 01.08.2024 неукладеним.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Всі судові витрати просив покласти на відповідача.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскільки не з'ясував сукупності позовних вимог та дійсних правовідносин між сторонами. Суд мав встановити чинний договірний статус на момент звернення до суду, однак натомість розглянув кожну вимогу ізольовано, що призвело до хибних висновків.
Зокрема, щодо позовної вимоги про визнання неукладеним договору № 61400247 від 01.08.2024, апелянт зауважує, що суд помилково застосував до цієї вимоги положення Цивільного кодексу України про недійсність правочину, хоча предмет спору стосувався саме неукладеності договору. Апелянт звертає увагу на те, що існування спору щодо статусу цього договору було підтверджено самим Відповідачем, який висував фінансові вимоги, посилаючись на цей документ, а згодом здійснив перерахунок суми претензії вже після відкриття провадження у справі. Таким чином, поведінка Відповідача свідчила про те, що він вважав договір чинним, створюючи предмет спору, який підлягав вирішенню судом. Крім того, наявність чинного публічного договору приєднання з 2019 року не виключає необхідності судового захисту від нав'язування нового договору та неправомірного застосування тарифів.
Щодо вимог про визнання незаконними нарахувань за тарифом, вищим за 4,32 грн за 1 кВт/год, та про заборону чинити перешкоди, позивач наголошує на їхній обґрунтованості, оскільки відповідач підтвердив незаконність своїх первинних вимог фактом проведення перерахунку та зменшення суми заборгованості вже під час судового розгляду. Ці вимоги спрямовані на захист порушеного права та законного інтересу позивача отримувати електроенергію за встановленим для побутових споживачів тарифом, а також на усунення перешкод, які полягали у неправомірному застосуванні тарифу та загрозі відключенням від мережі.
Апелянт звертає увагу, що ухвалюючи рішення, суд не дотримався вимог Постанови Пленуму Верховного Суду щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та надання їм належної правової оцінки.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Полтаваенергозбут» - Ланюк Н. А., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.
Відповідач вважає, що на день відкриття провадження у справі був відсутній предмет спору, оскільки позивач не довів, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача були порушені його майнові чи немайнові права, а лише ймовірно і бездоказово передбачав можливе порушення своїх прав.
Відповідач зазначає, що твердження позивача про нарахування за спожиту електричну енергію за тарифом, більшим ніж 4,32 грн кВт/год, не відповідає дійсності. Відповідач звертає увагу суду на те, що об'єкт споживання за адресою: АДРЕСА_1 , є житловим будинком та належить до житлової нерухомості. Нарахування за спожиту електричну енергію здійснюється за фіксованою ціною (тарифом) для побутових споживачів, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483. Цей тариф у період з 01.06.2024 по 31.01.2025 (включно) становить 4,32 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відтак, постачання електроенергії відбувається як побутовому споживачу за єдиним тарифом для населення, і позовні вимоги про визнання вимог незаконними та про заборону чинити перешкоди не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про визнання Договору № 61400247 від 01.08.2024 неукладеним, Відповідач зауважує, що із Позивачем не укладався договір № 61400247 від 01.08.2024. Постачання електричної енергії здійснюється на умовах діючого публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Відповідач наголошує, що Позивач приєднався до умов цього публічного договору з 01.01.2019 шляхом фактичного споживання електричної енергії, у порядку, передбаченому п. 8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії». Зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач сам підтверджує, що приєднався до умов публічного договору з 01.01.2019.
Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції від 14.05.2025 винесене при повному з'ясуванні та доведенні обставин, що мають значення для справи, а висновки у рішенні відповідають обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права відсутнє.
Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається із змісту позовних вимог кінцевою метою звернення позивача до суду було фактичне відновлення його права на застосування законного фіксованого тарифу 4,32 грн за 1 кВт/год як побутового споживача та усунення загрози застосування завищеного тарифу та неправомірних дій щодо укладення нового договору.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що постачання електричної енергії позивачу здійснюється на умовах діючого публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого ОСОБА_1 приєднався ще з 01.01.2019 шляхом фактичного споживання. Зважаючи на те, що договір № 61400247 від 01.08.2024 не укладався з позивачем, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору щодо цієї вимоги. Встановивши, що об'єкт споживання позивача було віднесено до житлової нерухомості, суд констатував, що нарахування за спожиту електроенергію здійснюється за фіксованою ціною для побутових споживачів. Суд також встановив, що після зміни типу об'єкта було проведено коригування обсягів споживання як на побутові потреби, і застосовується тариф 4,32 грн з ПДВ за 1 кВт/год з огляду на що, дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача з боку відповідача, адже твердження про застосування до позивача тарифу, більшого ніж 4,32 грн кВт/год, не відповідає дійсності.
Колегія суддів погоджується із такими висновками з наступних підстав.
Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Судом встановлено й підтверджується матеріалами справи, що 12.06.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Полтаваобленерго» було укладено Договір № 7620 про користування електричної енергією.
З 01.01.2019 постачання електричної енергії до об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється на умовах діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним та до умов якого ОСОБА_1 приєднався з 01.01.2019 в порядку передбаченому п. 8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (в редакції станом на 01.01.2019) та п. 13 розділу ХVІІ «Перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» у результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго», шляхом фактичного споживання електричної енергії.
12.08.2024 ТОВ «Полтаваенергозбут» на електронну адресу ОСОБА_1 надіслало лист, відповідно до якого повідомлено, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за спожиту електричну енергію в липні 2024 року сформовано рахунок на покази 81009, спожито 46 кВт/год на суму 198,72 грн. З урахуванням проведених оплат станом на 01.08.2024 сума до сплати становить 2 769,44 грн. Також зазначено, що фіксована фіна на електричну енергію для побутових споживачів з 01.06.2024 по 30.04.2025 включно становить 4,32 за кВт/год незалежно від місячного обсягу споживання.
На адресу споживача ОСОБА_1 за адресою підключення: АДРЕСА_1 , надійшов рахунок від 31.10.2024, за спожиту електроенергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно Договору 61400247 від 01.08.2024 за жовтень 2024, відповідно до якого зазначено, до оплати необхідно сплатити 452,76 грн. Крім того зазначено, що ринкова ціна становить 9,95926 грн за кВт/год .
Також на адресу споживача ОСОБА_1 за адресою підключення: АДРЕСА_1 , надійшов скоригований рахунок (повідомлення) за спожиту електроенергію за жовтень 2024, відповідно до якого зазначено, до оплати станом на 01.11.2024 необхідно сплатити 27 69,44 грн. Крім того зазначено, що фіксована фіна з 01.06.2024 по 30.04.2025 становить 4,32 за кВт/год (з ПДВ) незалежно від обсягу споживання.
Також встановлено, що від ТОВ «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 надійшло повідомлення власникам допоміжних (нежитлових) приміщень про необхідність врегульованих договірних відносин щодо постачання електричної енергії з 01.08.2024. З повідомлення вбачається, що станом на 01.06.2024 за адресою АДРЕСА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг побутовим споживачам № 1140106478. Також зазначено, що з 01.08.2024 буде змінено тариф на споживання електричної енергії для допоміжних (нежитлових) приміщень згідно комерційної пропозиції № 13-УП електроустановки яких приєднані до мереж оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» та № 16-УП електроустановки, що приєднані до мереж оператора системи розподілу АТ «Укрзалізниця» з якими можна ознайомитись на веб-порталі ТОВ «Полтаваенергозбут».
21.08.2024 ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Полтаваенергозбут» із заявою в якій зазначав, що 20.08.2024 він отримав листа з повідомлення, що він станом на 01.06.2024 начебто уклав Договір № 1140106378 об'єктом споживання якого є начебто допоміжні (нежитлові) приміщення. Повідомляв, що це не відповідає дійсності. Просив відкоригувати відомості у внутрішній базі даних.
11.09.2024 ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Полтаваенергозбут» із повідомлення, відповідно до якого зазначав, що ніяких змін у правовстановлюючих документах на його будинок не відбувалось. Всі відомості, зокрема і технічні щодо будинку АДРЕСА_2 є чинними та актуальними.
07.12.2024 ОСОБА_1 на ім'я голови Національної комісії регулювання енергетики України надіслав скаргу, в які просив розібратись з самоправною поведінкою ТОВ «Полтаваенергозбут», що полягає у встановленні тарифу в розмірі 9,96 грн кВт/год для фізичних осіб. Просив накласти стягнення або штраф на ТОВ «Полтаваенергозбут». Також повідомляв, що він не приєднувався до договору, зазначеному в рахунку.
23.12.2024 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг, на ім'я ОСОБА_1 направила листа, відповідно до якого повідомляло, що розглянуло його звернення від 07.12.2024. Відповідь на звернення буде надано після отримання та опрацювання відповідних матеріалів та пояснень.
25.12.2025 від ТОВ «Полтаваенергозбут» на адресу ОСОБА_1 надійшло попередження про припинення постачання електричної енергії від 25.12.2024 № 12/24_21400093, відповідно до якого зазначено, що у зв'язку з порушенням умов Договору про постачання електричної енергії постачальним універсальної послуги від 01.08.2024 № 61400247, за наявної заборгованості за спожиту (активну) електричну енергію, починаючи з 08:00 - 21.01.2025 будуть проведені роботи із припиненням електропостачання.
02.01.2025 АТ «Полтаваобленерго» на адресу ТОВ «Полтаваенергозбут» надіслало листа, відповідно до якого зазначено, що від ОСОБА_1 було отримано документи, відповідно до яких йому належить об'єкт нерухомості «житловий будинок з господарськими будівлями» за адресою: АДРЕСА_1 . Цей об'єкт належить до житлової нерухомості. Відповідно в обліковій базі даних оператора системи за о/р НОМЕР_1 внесено зміни щодо характеристик об'єкта. Технічні параметри точки підключення електроустановки споживача ОСОБА_1 не змінювались.
06.01.2025 ТОВ «Полтаваенергозбут» на ім'я ОСОБА_1 направила листа, відповідно до якого зазначено, що постачання електроенергії на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєним особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснюється на підставі публічного договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого ОСОБА_1 приєднався 01.01.2019, шляхом фактичного споживання електричної енергії. Постачання електричної енергії на вищевказаний об'єкт здійснюється на умовах комерційної пропозиції № 8-УП за фіксованою ціною на електричну енергію для побутових споживачів. Оплата здійснюється за фактично спожиту електричну енергію. Рахунки споживачу формуються на підставі даних про обсяги спожитої електричної енергії, переданих ТОВ «Полтаваенергозбут» оператором системи розподілу АТ «Полтаваобленерго». ТОВ «Полтаваенергозбут» не ініціювало припинення постачання електричної енергії на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно повідомлення ОСР від 02.01.2025 № 04ю35/29 на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено тип об'єкта «житловий будинок», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей об'єкт належить до житлової нерухомості. Відтак у постачальника відсутні підстави для віднесення об'єкту до нежитлової нерухомості.
Відповідно до Довідки про споживання електричної енергії та її оплату з 01.08.2024 по 01.02.2025 за особовим рахунком НОМЕР_1 , що відкритий на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було зроблено коригування за період з серпня 2024 року по листопад 2024 року включно.
Так відповідно після коригування за серпень 2024 року було спожито 256 кВт/год, нарахована сума за спожиту електроенергію 1 105,92 грн, тариф 4,32 грн.
За вересень 2024 року було спожито 257 кВт/год, нарахована сума за спожиту електроенергію 1 110,24 грн, тариф 4,32 грн.
За жовтень 2024 року було спожито 256 кВт/год, нарахована сума за спожиту електроенергію 1 105,92 грн, тариф 4,32 грн.
За листопад 2024 року було спожито 258 кВт/год, нарахована сума за спожиту електроенергію 1 114,56 грн, тариф 4,32 грн.
Також в розрахунку за грудень 2024 року спожито 323 кВт/год, нарахована сума за спожиту електроенергію 1 395,36 грн, тариф 4,32 грн.
За січень 2025 року спожито 476 кВт/год, нарахована сума за спожиту електроенергію 2 056,32 грн, тариф 4,32 грн.
У лютому 2025 року спожито 0 кВт/год нарахована сума за спожиту електроенергію 0,00 грн.
Загальна сума за спожиту електроенергію становить 7 888,32 грн. Заборгованість на 1 число наступного місяця, вступного за розрахунковим в загальному розмірі становить 10 657,76 грн.
Також в матеріалах справи наявні розрахунки (повідомлення) за спожиту електроенергію за період з серпня 2024 року по січень 2025 року за адресою споживання: АДРЕСА_1 , в яких зазначено, що фіксована ціна з 01.06.2024 по 30.04.2025 - 4,32 грн кВт/год (з ПДВ) незалежно від обсягу споживання.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача, яке потребує судового захисту, що повністю узгоджується із приписами статей 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України. Встановлені судом обставини та матеріали справи свідчать, що першопричина виникнення спору нарахування за завищеним тарифом через помилкове визначення типу об'єкта як нежитлового - була самостійно усунута відповідачем ТОВ «Полтаваенергозбут». Це усунення відбулося на підставі відомостей, отриманих від АТ «Полтаваобленерго» та проведеного коригування розрахунків, і фактично до звернення позивача із позовом й ухвалення рішення судом першої інстанції вже застосовувався правильний фіксований тариф 4,32 грн за 1 кВт/год для побутових споживачів. Відтак, на час розгляду справи відсутнє порушення майнового права позивача щодо тарифу, а недоведеність факту порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов (включаючи вимогу щодо неіснуючого Договору № 61400247 від 01.08.2024), є безумовною підставою для відмови у його задоволенні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Доводи скарги щодо неповного з'ясування судом обставин, порушення норм процесуального права та нерозуміння суті вимоги про визнання договору неукладеним, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції всебічно дослідив обставини спору, що підтверджується детальним аналізом листування, коригуючих розрахунків та пояснень третіх осіб. Суд встановив чинний договірний статус (публічний договір приєднання з 01.01.2019), факт помилки з типом об'єкта та її усунення у грудні 2024 року. Доводи скарги про незаконність вимог про сплату та чинення перешкод також відхиляються, оскільки фактичне порушення права позивача було усунуте відповідачем до вирішення спору по суті, і наявна заборгованість стосувалася розрахунків уже за законним фіксованим тарифом 4,32 грн за 1 кВт/год. Доводи скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права до Договору № 61400247 від 01.08.2024 відхиляються, оскільки ТОВ «Полтаваенергозбут» підтвердило, що такий договір не укладався, що виключає предмет спору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 06 жовтня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов