Ухвала від 22.09.2025 по справі 757/17986/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/17986/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/4859/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

22 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги процесуального керівника - прокурора групи прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2025 року,-

за участю:

прокурора ОСОБА_9

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2025 року клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 31 серпня 2025 року, включно.

Визначено ОСОБА_8 заставу в 16 513 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 001 364 грн., із покладенням обов'язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.

- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задоволено.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 до 31 серпня 2025 року, включно.

Визначено ОСОБА_10 заставу в 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 гривень із покладенням обов'язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.

- не відлучатися за межі населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 до 31 серпня 2025 року, включно.

Визначено ОСОБА_11 заставу в 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень, із покладенням обов'язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.

- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 до 31 серпня 2025 року, включно.

Визначено ОСОБА_12 заставу в 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що 1 002 268 гривень, із покладенням обов'язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.

- не відлучатися за межі населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суд врахував фактичні обставини кримінального провадження, особу ОСОБА_8 , тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винуватим, а також конкретні обставини кримінального провадження, та дійшов висновку, що продовжують існувати ризики переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Поряд з цим, враховуючи стадію кримінального провадження, тривалий термін перебування ОСОБА_8 під вартою, а також того, що останній раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, неможливість на даний час завершення судового розгляду з об'єктивних причин, суд вважав за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України. При цьому суд врахував суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суму спричиненої шкоди у кримінальному провадженні, майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу обвинуваченого та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави не був для нього занадто непомірним та міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку, та дійшов висновку, що застава в розмірі 16 513 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 , суд врахував дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має місце проживання, тяжкість покарання в разі визнання останньою винуватою, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду, та дійшов висновку, що продовжують існувати ризики переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В той же час, враховуючи дані про особу ОСОБА_10 ступінь її участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, її майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинувачену, її спосіб життя, суд вважав за можливе визначити ОСОБА_10 заставу в 331 розмір прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , суд врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має місце проживання, сім'ю, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, тяжкість покарання в разі визнання останнього винуватим, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду, та дійшов висновку, що продовжують існувати ризики переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні.

В той же час, враховуючи дані про особу ОСОБА_11 , ступінь його участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, його майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинуваченого, його спосіб життя, суд вважав за можливе визначити ОСОБА_11 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_15 , суд врахувавдані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має місце проживання, тяжкість покарання в разі визнання останньою винуватою, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду, та дійшов висновку, що продовжують існувати ризики переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні.

В той же час, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_16 ступінь її участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, її майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинувачену, її спосіб життя, суд вважав за можливе визначити ОСОБА_16 заставу в 331 розмір прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03.07.2025, якою клопотання прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 задоволено частково - продовжено строк тримання під вартою стосовно нього з визначенням застави 16 513 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 50 001,364 гривень, а клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та ОСОБА_12 - задоволені з визначенням розміру застави ОСОБА_10 - у межах 331 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 002 268 гривень; ОСОБА_19 - у межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 1 514 000 гривень; ОСОБА_20 - у межах 331 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 002 268 гривень - скасувати частково.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17 , задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Торез, Донецької обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - на 60 днів без визначення розміру застави.

Задовольнити клопотання та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 - на 60 днів.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах у межах 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 140 000 гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену строком на 2 місяці такі обов'язки:

- не відлучатися з населеного пункту в якому проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні, а також зі свідками, у тому числі ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , іншими особами, зокрема, діючими/колишніми працівниками ТОВ «Краснолиманське» та ДП «ВК «Краснолиманська» з приводу обставин вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень (поза межами здійснення судового розгляду);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Задовольнити клопотання та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 - на 60 днів.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 15 140 000 гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого строком на 2 місяці такі обов'язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні, а також зі свідками, у тому числі ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 іншими особами, зокрема, діючими/колишніми працівниками ТОВ «Краснолиманське» та ДП «ВК «Краснолиманська» з приводу обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (поза межами здійснення судового розгляду);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Задовольнити клопотання та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 - на 60 днів.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах у межах 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 056 000 гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену строком на 2 місяці такі обов'язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні, а також зі свідками, у тому числі ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , іншими особами, зокрема, діючими/колишніми працівниками ТОВ «Краснолиманське» та ДП «ВК «Краснолиманська» з приводу обставин вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень (поза межами здійснення судового розгляду);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою в частині часткового задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 із визначенням розміру застави, а також у частині визначення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розмірів застави, які не зможуть забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

Зокрема, ураховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у організації та керуванні злочинною організацією, наявність ризиків, особи обвинуваченого, прокурор вважає необґрунтованим продовження судом строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою визначення розміру застави, оскільки враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КК України, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 255 - 255-3 КК України.

Також апелянт вказує, що визначений ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 судом розмір застави не здатний забезпечити їх належну процесуальну поведінку та виконання покладених обов'язків, а також не може створити умови для настання ризиків, що суперечить суті застосування запобіжних заходів.

На апеляційну скаргу прокурора захисником обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_13 та захисником обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_14 подані заперечення, в яких кожен з адвокатів, посилаючись на те, що клопотання прокурора щодо їх підзахисних судом першої інстанції було задоволено повністю і визначений розмір застави відповідав тому, що просив прокурор в клопотанні, а тому прокурор взагалі не мав права на апеляційне оскарження ухвали суду в частині визначення розміру застави. На переконання адвокатів, апеляційна скарга, в якій прокурор фактично змінює свої вимоги, суперечить принципу диспозитивності та процесуальної визначеності, та не містить жодних нових доказів чи обставин, які б зумовили необхідність збільшення розміру застави, а тому її слід залишити без задоволення.

Також, захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій захисник посилається на відсутність у прокурора права на оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03.07.2025, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана лише в частині суми застави, у зв'язку з чим просив відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора.

Крім того, адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03.07.2025 в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , постановивши нову ухвалу про повернення клопотання прокурору або про відмову в його задоволенні.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 взагалі попередньо не надавалося обвинуваченому ОСОБА_8 та його зміст був не відомий його клієнту.

Також апелянт зазначає, що клопотання прокурора не містило взагалі будь-яких матеріалів та додатків, навіть витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та/або постанови про визначення групи прокурорів на підтвердження повноважень прокурора, який підписав клопотання у цьому кримінальному провадженні. Отже, за відсутності будь-яких доказів, в тому числі тих, що підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, надання яких є обов'язковим за приписами п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою апріорі виключалося.

Крім того, апелянт звертає увагу, що враховуючи факт затримання ОСОБА_8 17.05.2024, останній «безальтернативно» утримується під вартою вже майже 14 місяців поспіль, при цьому, від відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, а отже у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою має бути відмовлено.

Також апелянт звертає увагу, що вказані у клопотанні прокурора твердження дослівно відтворювали такі ж самі твердження, що були викладені у клопотанні про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та в подальшому у клопотаннях про продовження запобіжного заходу.

Апелянт наголошує, що аргументи прокурора, які стосуються доведення ризиків за ст. 177 КПК України та необхідності застосування безальтернативного тримання під вартою у всіх клопотаннях протягом всього строку утримування ОСОБА_8 під вартою є абсолютно ідентичними і зазнали лише одну зміну - в поточному та попередньому клопотаннях виключено ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що лише скасування застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді безальтернативного тримання під вартою та припинення у такий спосіб подальшого порушення його права на свободу та особисту недоторканість може призвести до втрати ним статусу жертви у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що призведе не лише до відновлення невід'ємних прав ОСОБА_8 , але й може унеможливити чергові фінансові та репутаційні втрати для нашої країні.

Окрім іншого апелянт вказує, що залишилися поза увагою обставини щодо стану здоров'я ОСОБА_8 , якому рекомендовано в тому числі проведення оперативного втручання, яке не може бути проведено в умовах медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та просили задовольнити з підстав наведених у ній, щодо апеляційної скарги прокурора заперечували та вважали, що по апеляційній скарзі прокурора слід закрити апеляційне провадження, адже, вона подана на судове рішення в тій частині, в якій воно оскарженню не підлягає; заслухавши позицію обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та їх захисників, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , проте, апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення; думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та просила її задовольнити, щодо апеляційної скарги захисника, то в її задоволенні просила відмовити; вивчивши надані судом першої інстанції матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021000000000862 від 07.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч.3 ст.27, ст. 219; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.209 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст.27, ст.219; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255; ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212; ч. 5 ст. 27, ст.219; ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255; ч. 3 ст. 212; ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 212; ч. 5 ст. 27, ст.219; ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_31 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255; ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ст. 219 КК України,

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 без визначення розміру застави; про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 із визначенням застави в межах 331 розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб; про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 із визначенням застави в межах 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб; про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 із визначенням застави в межах 331 розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для зміни запобіжних заходів щодо обвинувачених.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.

Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинувачених та їх захисників для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.

При розгляді питання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , передбачені п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який.

Встановлені судом першої інстанції ризики щодо обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в апеляційних скаргах не оспорюються.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про відсутність щодо його підзахисного ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів, вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Як правильно встановив суд першої інстанції, характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні, зокрема тяжких та особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, яка може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження, які свідчать про можливість невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, наявність місця проживання, стан здоров'я, щодо якого, зважаючи на надану захисником медичну документацію, відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою, дають достатні підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 може переховуватися від суду, а також з метою мінімізації негативних наслідків для себе впливати на недопитаних на стадії судового розгляду свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні заради зміни або відмови від раніше наданих ними показів, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, такі ризики не зменшились і виправдовують подальше його тримання під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Стосовно тверджень адвоката ОСОБА_7 про невідповідність клопотання прокурора вимогам кримінального процесуального закону, то такі твердження є непереконливими, оскільки клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 відповідає вимогам ст. 184 КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Що стосується посилань в апеляційній скарзі захисника на те, що наведені в клопотанні ризики не підтверджені доказами, то колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Як слідує з клопотання прокурора, то в ньому містяться відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, а судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.

Щодо посилань захисника на не вручення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, то колегія суддів зауважує, що з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів не вбачається, що при розгляді клопотання прокурора, сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_8 заперечували щодо розгляду такого клопотання у зв'язку з тим, що воно було невчасно вручено стороні захисту. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що сторона захисту не була позбавлена права заявити клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання можливості ознайомлення з клопотанням, однак жодних відомостей про те, що обвинувачений та захисник просили відкласти судове засідання із цього приводу та надати їм час для ознайомлення з клопотанням і місцевим судом було відмовлено у його задоволенні, матеріали провадження не містять та стороною захисту до суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи захисника про тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою не можуть бути єдиною підставою для скасування йому запобіжного заходу, оскільки в даному випадку тримання під вартою не виходить за межі розумного строку та не суперечить Конвенції про захист прав та основоположних свобод. При цьому, посилання захисника, на стадії судового провадження, на положення кримінального процесуального закону, які стосуються строку тримання під вартою на стадії досудового розслідування, під час якого існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо, колегія суддів вважає неспроможними.

Посилання захисника на неврахування судом першої інстанції обставин щодо стану здоров'я ОСОБА_8 , є безпідставними, оскільки суд першої інстанції надану захисником медичну документацію перевірив та не встановив, що ОСОБА_8 має такий стан здоров'я, який унеможливлює його подальше перебування під вартою. При цьому, місцевим судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», отримує необхідну медичну допомогу, в тому числі проводяться і відповідні медичні обстеження.

За наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які в сукупності з даними про особу обвинуваченого підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо посилань захисників в запереченнях та в суді апеляційної інстанції на те, що прокурор взагалі не мав права на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2025 року в частині визначення розміру застави, то колегія суддів, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, в тому числі, Постанови від 25.08.2025 у справі № 589/717/24, вважає їх безпідставними, оскільки зазначена ухвала постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції та за своїм змістом стосується продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є невід'ємною частиною цього рішення.

З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, то оскарження стороною провадження альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який прямо пов'язаний із основним запобіжним заходом, не може вважатися як оскарження окремого судового рішення, яке не підлягає перегляду в апеляційному порядку.

З приводу доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставність визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а також необхідності збільшення розміру застави щодо обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то слід зазначити наступне.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував вказані норми закону та всупереч доводам апеляційної скарги прокурора при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , обґрунтовано, з урахуванням стадії кримінального провадження, тривалості його перебування під вартою, а також з огляду на те, що останній раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, неможливість на даний час завершення судового розгляду з об'єктивних причин, дійшов висновку про необхідність визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Також, колегія суддів погоджується з обґрунтованим розміром застави -16 513 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеним судом першої інстанції з урахуванням суспільної небезпеки інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, встановлених ризиків, суми спричиненої шкоди у кримінальному провадженні, майнового, сімейного стану та інших даних, які характеризують особу обвинуваченого та його способу життя, оскільки саме такий розмір, на даній стадії судового провадження, на переконання колегії суддів, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчинити інші протиправні дії.

Щодо посилань прокурора в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції мав право не визначати розмір застави зважаючи на інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, то колегія суддів зауважує, що положення ст. 183 КПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави у кримінальному провадженні щодозлочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а відтак суд першої інстанції, відповідно до вимог закону, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, дійшов висновку про необхідність на даній стадії судового розгляду визначення обвинуваченому ОСОБА_8 розміру застави, належним чином обґрунтувавши та мотивувавши своє рішення, що не спростовано доводами апеляційної скарги прокурора.

Крім того, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір застави щодо обвинувачених ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 - 331 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 гривень, та щодо обвинуваченого ОСОБА_11 - 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень, є таким, що співвідноситься з даними про особу обвинувачених, обставинами кримінального правопорушення, його тяжкістю, ступенем їх участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, майновим та сімейним станом, а також іншими даними, які їх характеризують, способом життя, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинувачених.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на вагомість існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які і так встановлені судом першої інстанції, збитки у кримінальному провадженні та враховані судом першої інстанції дані про особу обвинувачених, не є новими обставинами, а тому, на переконання колегії суддів, не можуть бути достатнім обґрунтуванням застосування щодо обвинувачених більшого розміру застави, який вже визначений судом першої інстанції у розмірі, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо до кожного з обвинувачених.

На переконання колегії суддів, запропонований прокурором в апеляційній скарзі розмір застави обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , носить каральний характер для обвинувачених, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави та буде завідомо непомірним для особи, що притягується до кримінальної відповідальності, в той час, як сума застави повинна бути такою, аби забезпечити стримуючий фактор.

Фактів неналежного виконання обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 покладених на них обов'язків, після внесення визначеного судом першої інстанції розміру застави, прокурором не надано і під час апеляційного розгляду їх не встановлено.

Більш того, слід звернути увагу на те, що згідно змісту наданого на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України клопотання прокурора, яке було предметом розгляду в суді першої інстанції, вбачається що прокурор сам у клопотанні просив визначити обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_10 альтернативний запобіжний захід у виді застави у межах 331 розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а обвинуваченому ОСОБА_32 у розмірі 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які судом і було визначено.

Відтак, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.

Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів, не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги процесуального керівника - прокурора групи прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2025 року, якою продовжено обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

____________ _____________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4