Справа № 759/17095/24 Головуючий у І інстанції Журибеда О.М.
Провадження №22-ц/824/11662/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
01 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Садівничого товариства «Урожай» - адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року та апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Якимовича Олександра Вікторовича на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Садівничого товариства «Урожай» про визнання рішень загальних зборів протиправними та їх скасування, -
У серпні 2024 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до СТ «Урожай», в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення загальних зборів СТ «Урожай» №11/05 від 11.05.2024 року щодо відмови у вступі до членів СТ «Урожай» ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення загальних зборів СТ «Урожай» №13/07 від 13.07.2024 року щодо відмови у вступі до членів СТ «Урожай» ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.
Позов мотивують тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18.05.2021 року отримали в дар від ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:75:751:0010, площею 0,0628 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, і випасання худоби, вид використання земельної ділянки - для ведення садівництва по частині на кожного обдарованого.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58193577 від 18.05.2021 року частки земельної ділянки належить ОСОБА_1 .
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58193577 від 18.05.2021 року частики земельної ділянки належить ОСОБА_2 .
Того ж дня позивачі отримали в дар від ОСОБА_3 садовий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0628 га., кадастровий номер 8000000000:75:751:0010.
07.05.2024 року ОСОБА_2 направив заяву на ім'я голови СТ «Урожай» про прийняття його у члени товариства.
08.052024 року СТ «Урожай» отримало вказану заяву та 11.05.2024 року провело загальні збори членів товариства «Урожай» і склало протокол загальних зборів №11/05 про відмову ОСОБА_2 , у вступі до членів товариства у зв'язку з грубими та систематичними порушеннями правил добросусідства та Статуту товариства.
04.07.2024 року ОСОБА_1 направила на адресу голови СТ «Урожай» заяву про вступ у члени товариства та 13.07.2024 року СТ «Урожай» провело загальні збори членів товариства і склало протокол загальних зборів №13/07.
Протоколом загальних зборів від 13.07.2024 року №13/07 позивачу було відмовлено у прийнятті у члени СТ «Урожай» з посиланням на те, що земельна ділянка не розділена і позивач ОСОБА_1 не проживає на ділянці.
Позивачі не погоджуються з такими рішеннями СТ «Урожай» і вважають їх протиправними та такими, що порушують і обмежують їх права та законні інтереси позивачів на добровільних вступ до членів кооперативу з метою задоволення та захисту законних, соціальних, економічних та інших потреб як членів товариства пов'язаних з володінням земельною ділянкою. Вказують, що загальними зборами порушено п. 9.2.2 Статуту.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів Садівничого товариства «Урожай» №11/05 від 11.05.2024 року щодо відмови у вступі до членів Садівничого товариства «Урожай» ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів Садівничого товариства «Урожай» №13/07 від 13.07.2024 року щодо відмови у вступі до членів Садівничого товарства «Урожай» ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Якимовича О.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Садівничого товариства «Урожай» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., а всього 6211 грн 20 коп. Стягнуто з Садівничого товариства «Урожай» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., а всього 6211 грн 20 коп. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах Садівничого товариства «Урожай» звернулась адвокат Ковальчук Н.В., яка, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивачів на користь відповідача понесені останнім судові витрати.
В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що висновки суду першої інстанції про порушення процедури скликання загальних зборів товариства, за результатами проведення яких ухвалено оскаржувані рішення, є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи та не підтверджуються доказами.
Крім того, представник відповідача звертає увагу на обрання позивача неналежного способу захисту своїх права, оскільки задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних рішень не призведе до прийняття позивачів в члени СТ «Урожай».
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в свою чергу, подали апеляційну скаргу на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2025 року, в якій просять рішення змінити та збільшити розмір стягнення з відповідача судовий витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн на користь кожного позивача. вказують, що позивачами було надано суду докази на підтвердження фактичної оплати у готівковій формі адвокату Якимовичу О.В. послуг з надання правничої (правової) допомоги, відповідачем не було подано відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, понесених позивачами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат були відсутні.
У судовому засіданні сторони підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг протилежної сторони заперечували.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення та додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із закриттям провадження у даній справі, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з частинами першою та третьою статті 167 ГПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.
За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).
Питання господарської діяльності кооперативів урегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів.
Законодавець врегулював приписами статей 95-100 ГК України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 ГК України).
Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».
За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»).
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Згідно ст. 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється, серед іншого, у разі несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу.
Статтею 19 Закону України «Про кооперацію» визначено, що для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу, серед іншого, є вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї.
Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів (стаття 2 Закону України «Про кооперацію»).
Таким чином, споживчий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Особи, які є членами створеного ним споживчого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні споживчим кооперативом, отримувати певну частку активів споживчого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.
За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени споживчого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Наведений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19). Подібні за змістом висновки у відповідних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19), від 16 грудня 2020 року у справі № 748/485/18 (провадження № 61-3240св19).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.
З матеріалів даної справи вбачається, що Садівниче товариство «Урожай» зареєстровано Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про включення відомостей про юридичну особі - 10721200000007223, товариство створене в 1967 році та здійснює свою діяльність на земельній ділянці загальною площею 1, 8 га наданій йому у постійне користування для організації колективного садівництва в Святошинському районі м. Києва.
Як за приписами законодавства, так і за положеннями статуту відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має поточний рахунок в установі банку.
Визначення законом особливостей правового, організаційного, економічного та соціального функціонування кооперативів прямо передбачено приписами ГК України і наявність таких особливостей, зокрема щодо реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в управлінні кооперативом не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.
Корпоративними є спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи постанови Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 921/36/18, 910/8132/19, 804/14471/15, 260/91/19.
У даній справі позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із вимогами про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів садівничого товариства, яким їм було відмовлено у прийнятті у члени СТ «Урожай». Як на підставу позовних вимог посилались на недотримання вимог законодавства при ухваленні рішення загальними зборами.
Відповідно до положень Статуту СТ «Урожай» вступ до Товариства здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подає заяву про вступ до Товариства, повинна надати про себе відомості у відповідності до статті 7 Закону «Про кооперацію». Голова Товариства протягом 10 днів з моменту отримання відповідної заяви від набувача членства приймає по ній рішення. Рішення Голови товариства про прийняття особи у члени Товариства підлягає затвердженню загальними зборами членів Товариства
Таким чином, предметом спору у даній справі є реалізація прав осіб, співвласників земельної ділянки на території Товариства, на участь в його управлінні, що свідчить про господарську юрисдикцію даного спору.
Доводи позивачів про те, що даний спір є цивільно-правовим, оскільки вони не є членами СТ «Урожай», тому їх вимоги не стосуються реалізації прав члена кооперативу, колегія суддів відхиляє, оскільки це не спростовує висновки суду про характер правовідносин сторін.
Корпоративними є спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 921/36/18, 910/8132/19, 804/14471/15, 260/91/19).
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
З урахуванням викладеного, Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі із роз'ясненням позивачам, на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ч. 1 ст. 255, ст. ст. 367, 374, 377, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Садівничого товариства «Урожай» - адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни та апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Якимовича Олександра Вікторовича задовольнити частково.
Скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року та закрити провадження у даній справі.
Роз'яснити позивачам про наявність у них права протягом десяти днів з дня отримання ним даної ухвали звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 06.10.2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
Т.А. Слюсар