справа № 1-464/2004 головуючий у суді І інстанції Бондаренко О.В.
провадження № 22-ц/824/15091/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Бондаренко О.В. у м. Біла Церква, у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_3 , -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника Юрченко Світлани Юзефівни щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна (невизначене майно, все майно), належного боржнику ОСОБА_1 та зобов'язати Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника Юрченко Світлани Юзефівни зняти арешт з нерухомого майна (невизначене майно, все майно), належного боржнику ОСОБА_1 , обтяження зареєстровано 26 грудня 2007 року за № 6317117 реєстратором Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт майна боржника (невизначене майно, все майно) вих. №35896 від 17 грудня 2007 року, виданою державним виконавцем Ковтун О.В. ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 рокуу відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на постанову Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 357/2157/23 є не коректним. В постанові Верховного Суду зазначено: «ОСОБА 1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області. Свої вимоги обґрунтовував тим, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 25 травня 2012 року він визнаний винним за 42 ст. 307 КК України та йому призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його індивідуальною власністю, в дохід держави». Тобто у випадку який переглядав Верховний Суд виконавче провадження здійснювалось в порядку виконання додаткового кримінального покарання у вигляді «конфіскації майна». У скарзі ОСОБА_1 оскаржується бездіяльність державного виконавця в процедурі примусового виконання вироку суду, яким задоволено цивільний позов ОСОБА_3 . Тобто застосуванню підлягає ст. 447 ЦПК України, а не ст.287 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 оскаржує дії та рішення державного виконавця, прийняті під час виконання вироку у кримінальному провадженні, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (в позовному провадженні).
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статей 124 та 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За пунктом 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 1-464, виданого 23 липня 2004 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 4832620 з виконання вироку суду, в частині задоволення цивільного позову, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 30 500,00 грн.
26 грудня 2007 року за № 6317117 Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт майна боржника (невизначене майно, все майно) вих. №35896 від 17 грудня 2007 року, виданою державним виконавцем Ковтун О.В. ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, було зареєстровано арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .
15 січня 2008 року постановою державного виконавця виконавче провадження № 4832620 закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 подав скаргу, у якій просив визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника Юрченко Світлани Юзефівни щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна (невизначене майно, все майно), належного боржнику ОСОБА_1 та зобов'язати Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника Юрченко Світлани Юзефівни зняти арешт з нерухомого майна (невизначене майно, все майно), належного боржнику ОСОБА_1 , обтяження зареєстровано 26 грудня 2007 року за № 6317117 реєстратором Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт майна боржника (невизначене майно, все майно) вих. №35896 від 17 грудня 2007 року, виданою державним виконавцем Ковтун О.В. ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.
Підстави та порядок звернення й розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені статтею 128 КПК України.
Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. ч. 4 та 5 ст. 128 КПК України).
Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.
Стаття 447 ЦПК України визначає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч.1 ст.451 ЦПК України).
Тобто право на звернення зі скаргою та порядок її розгляду й постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства та його примусовим виконанням.
Таким чином, у даній справі виконавчий лист видано у кримінальній справі № 1-464 за наслідками розгляду цивільного позову.
Отже, враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ (Білоцерківського міськрайонного суду Київської області), та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 806/2886/17, Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі №661/5699/19 (провадження №61-4588св21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції викладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом (в позовному провадженні).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з допущеним судом першої інстанції порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.