Справа № 755/6870/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5542/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, депутата Підгородненської міської об'єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого в ОВС криміналіста 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим майора юстиції ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22025011000000125 від 23.04.2025 року.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, в межах строку досудового розслідування, строком на 53 дні.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400 грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_7 прибувати до слідчого, прокурора, або суду за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.
Визначено термін дії зазначених процесуальних обов'язків в межах строку досудового розслідування (53дні).
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Виконання ухвали доручено начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 53 (п'ятдесят три) дні без права внесення застави.
На обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді містить висновки, які не відповідають матеріалам кримінального провадження, тому є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Сторона обвинувачення вважає, що застосувавши щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із внесенням розміру застави, слідчий, суддя, в порушення норм ст.ст. 177, 178 КПК України, не у повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що ОСОБА_7 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Окрім цього прокурор зазначає, що слідчим суддею не враховано вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Прокурор стверджує, що висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам є передчасним.
Звертає увагу на те, що матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Прокурор стверджує, що враховуючи тяжкість злочину, займану ОСОБА_7 посаду, характер вчинених кримінальних правопорушень, з метою забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, враховуючи, що вчинені останнім кримінальні правопорушення створили в очах громадян та військового колективу, оскільки потерпілий на момент вчинення кримінального правопорушення проходив службу в лавах Збройних Сил України, негативне враження безладдя та безкарності у системі функціонування демократичного суспільства, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі, виключним запобіжним заходом, який в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Апелянт вказує, що аналізуючи положення практики ЄСПЛ, можна дійти висновку, що обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється наявними в матеріалах провадження доказами.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не має права вирішувати питання допустимості та належності доказів та фактично вдаватись до їх оцінки.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння, у вчиненні якого останній підозрюється.
Однак, на думку прокурора, суд в порушення вимог ст. ст. 177, 178, ч. 4 ст. 183 КПК України, навіть попри існування серйозних ризиків (вчинення нового злочину та вплив на свідків і потерпілого), застосовуючи запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Прокурор вважає, що слідчий суддя мотивував своє рішення про застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави виключно на припущеннях, про те, що дії ОСОБА_7 містять явні ознаки іншого менш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 КК України.
Позиція слідчого судді про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має лише суб'єктивний підхід до розгляду вказаного клопотання.
Також встановлено, що підозрюваний, хоча раніше не судимий, але притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічними статтями кримінального закону.
Вирішуючи питання про застосування альтернативного запобіжного заходу судом не враховано, що вказані кримінально карані діяння, у яких підозрюється ОСОБА_7 , вчинені із застосуванням насильства над потерпілим.
Також слідчим суддею під час обрання альтернативного запобіжного заходу не враховано інтереси потерпілого та ризик впливу на потерпілого у кримінальному провадженні, такий суб'єктивний підхід ставить під загрозу не тільки життя потерпілого, а й авторитет судової системи, яка своїм рішенням не може захистити потерпілого та убезпечити від продовження вчинення підозрюваним злочину стосовно нього, що може призвести до безповоротних наслідків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025011000000125 від 23.04.2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи депутатом Підгородненської міської об'єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області 8 скликання, достовірно знаючи, що в Україні введено правовий режим воєнного стану, 28.10.2024 року близько 14.00 години, знаходячись поблизу с. Спаське Підгородненської міської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, під час вчинення вимагання у ОСОБА_11 грошових коштів неіснуючого боргу в сумі 2 500 000 (два з половиною мільйони) доларів США та отримавши відмову останнього, наніс йому кілька ударів кулаками в область обличчя та тулуба.
У той же час, в ОСОБА_7 виник умисел на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11 з метою заволодіння належним йому майном, а саме наручним годинником фірми «Apple Watch 7 series 45 mm». Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_11 , демонструючи ніж, який у нього був заздалегідь приготований, зірвав з руки останнього наручний годинник фірми «Apple Watch 7 series 45 mm», який поклав собі до кишені штанів та у невстановлений досудовим розслідуванням час, перевіз до свого робочого кабінету, розташованого в будівлі АДРЕСА_3.
Під час проведення санкціонованого обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_7 в будівлі АДРЕСА_3 виявлено та вилучено годинник «Apple Watch 7 series 45 mm», вартістю з урахуванням зносу станом на 28.10.2024 року - 4646,67 грн (чотири тисячі шістсот сорок шість гривень шістдесят сім копійок).
Унаслідок вчинення розбійного нападу з погрозою застосування фізичного насильства, яке є небезпечне для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_7 завдав йому матеріальної шкоди на суму 4646,67 грн (чотири тисячі шістсот сорок шість гривень шістдесят сім копійок).
23.04.2025 року ОСОБА_7 на підставі ст. 615 КПК України затримано.
23.04.2025 року ОСОБА_7 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний заді у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, до 22.05.2025 року без визначення розміру застави.
29.04.2025 року за результатами досудового розслідування у вище вказаному кримінальному провадженні процесуальним керівником прийнято рішення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження та доручено слідчому ознайомити сторону захисту з матеріалами кримінального провадження, відповідно до порядку ст. 290 КПК України.
29.04.2025 року стороні захисту вручено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20.05.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 03.07.2025 року включно.
27.06.2025 року слідчий в ОВС криміналіст 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим майор юстиції ОСОБА_10 , за погодження з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22025011000000125 від 23.04.2025 року, на 53 дні в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що підозра ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема:
- заявою про вчинення кримінального правопорушення;
- протоколами допиту потерпілого ОСОБА_11 від 30.10.2024, 08.11.2024, у ході яких останній підтвердив доводи, викладені в заяві, а саме факт вимагання та позбавлення волі його ОСОБА_7 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_11 , під час якого він впізнав осіб, які були присутні під час вимагання у нього грошових коштів ОСОБА_7 ;
- висновком судово-медичної експертизи № 042-1806-2024 від 01.11.2024 року, згідно з яким ОСОБА_11 заподіяно наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки та живота: синці неправильно-овальної форми на передній поверхні грудної клітки в проекції середньої та нижньої третини тіла грудини, по правій навкологрудній лінії на рівні 5-ого ребра; по правій середнє-ключичній лінії на рівні 7-го ребра; між лівою навкологрудинною та середнє-ключичною лініями на рівні 3-5 ребер; в правій поперековій ділянці; в проекції гребеня здухвинної кістки зліва, яка (травма) супроводжувалась розвитком лівобічного пневмотораксу (з ознаками часткового колапсу лівої легені); переломи поперечних відростків 1-3 поперекових хребців, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості; синці неправильно-овальної форми: в лівій потиличній ділянці, на зовнішній та внутрішній поверхні лівої вушної раковини в верхній та середній третинах; в лівій завушній ділянці, на зовнішній та внутрішній поверхні правої вушної раковини на всьому протязі, з розповсюдженням на привушну ділянку, в правій завушній ділянці, на повіках правого ока, на спинці носа в верхній та середній третинах; на верхній повіці лівого ока; на тильній поверхні правої кисті в проекції тіл 2-4 п'ясних кісток; на тильній поверхи лівої кисті в проекції тіл 4-5 п'ясних кісток, садна неправильно-овальної та подовженої форми в ділянці чола справа ближче до надбрів'я; на фоні синця на спинці носу в верхній третині переривчастого характеру, на задній поверхні лівого передпліччя в верхній третині, які відносяться до легкого тілесного ушкодження;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, згідно з якими ОСОБА_7 вимагав у ОСОБА_11 грошові кошти;
- протоколами проведення обшуків від 07.11.2024 року, у ході яких вилучено наручний годинник фірми «Apple Watch 7 series 45 mm, грошові кошти, набої, зброю, автомобілі та інше;
- протоколом огляду предметів, які вилучено під час проведення обшуків 07.11.2024 року;
- висновком судової товарознавчої експертизи від 25.11.2024 року № 10/6 згідно з яким вартість наручного годинника фірми «Apple Watch 7 series 45 mm» з урахуванням зносу станом на 28.10.2024 - 4646,67 грн.;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також слідчий зазначив, що за результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 29.04.2025 року процесуальним керівником прийнято рішення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження та доручено слідчому ознайомити сторону захисту з матеріалами кримінального провадження, відповідно до порядку ст. 290 КПК України.
Стороні захисту 29.04.2025 року вручено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчується 23.06.2025 року, відповідно строку досудового розслідування залишилось 53 доби.
Наголосив на продовженні існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які жодним чином не зменшились та не зникли зі спливом часу та були встановлені слідчими суддями під час застосування запобіжного заходу та його продовження, а саме: ОСОБА_7 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, у виді позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна, що йому загрожує, а також з урахування того, що ОСОБА_7 може вдатися до активних дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати реалізації завдань кримінального провадження.
Окрім того, підозрюваний, використовуючи своє становище депутата Підгородненської міської об'єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, може знищити або вжити заходів до знищення та/або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, зокрема при перевірці інших фактів вчинення аналогічних злочинів, а також речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини.
ОСОБА_7 може тиснути та впливати на свідків, а також на експертів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки свідками у кримінальному провадженні є колеги ОСОБА_7 та інші особи, котрі на теперішній час встановлюються органом досудового розслідування, які на даний час не допитані.
При цьому, шляхом домовленості та залученням невстановлених осіб ОСОБА_7 також може здійснювати тиск на заявника ОСОБА_12 , у зв'язку із чим існує ризик здійснення реального тиску на вказаних осіб з боку ОСОБА_7 чи за його дорученням іншими особами.
Також, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховання чи спотворення об'єктивних даних щодо злочину, у вчиненні якого він підозрюється, оскільки ОСОБА_7 , зважаючи на його суспільний статус, може при здійсненні впливу на свідків вчинити інший умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин як проти життя та здоров'я осіб (свідків та експертів), так і службовий злочин, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.
У клопотанні слідчий вказав, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_7 під вартою ,не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, у зв'язку з цим лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також зазначив, що враховуючи той факт, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 вчинив з погрозою його застосування, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 рокучастково задоволено клопотання слідчого в ОВС криміналіста 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим майора юстиції ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22025011000000125 від 23.04.2025 року.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, в межах строку досудового розслідування, строком на 53 дні.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400 грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_7 прибувати до слідчого, прокурора, або суду за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання, місце роботи;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.
Визначено термін дії зазначених процесуальних обов'язків в межах строку досудового розслідування (53дні).
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Виконання ухвали доручено начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім того, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, наслідки кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні частково продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, висновок слідчого судді щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, а також тривале перебування підозрюваного під вартою без альтернативного запобіжного заходу, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави в максимальних межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для вказаної категорії злочину, а саме в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Гарантії, передбачені частиною 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 70; «Мангурас проти Іспанії [ВП]» (Mangouras v. Spain [GC]), § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 14).
Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007 p., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.).
Після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов'язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
З плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань («Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium), § 44).
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн., який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, про що порушує питання прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а відтак, з урахуванням положень п.п. 1, ч. 4 ст. 183 КПК України, щодо останнього слід застосувати запобіжний захід без визначення застави, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, а тому доводи органу досудового розслідування у цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, врахувавши процесуальну поведінку підозрюваного та дані про його особу, який раніше не судимий, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні розміру застави одночасно із продовженням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Крім того, викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не містять обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, його майнового стану, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн., є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного, та не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків, прокурором не надано.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги прокурора, строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді закінчився 24.08.2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга прокурора з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4